просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
16 березня 2026 року м.Харків Справа № 913/296/25
Провадження №6/913/296/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши позовні матеріали в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість», вул.Дегтярівська, буд.36, м.Київ, 04119
до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря», вул.Заводська, буд.1, м.Рубіжне, Сіверськодонецький р-н, Луганська область, 93001
про стягнення 122'655 грн 51 коп.
Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість» (далі - позивач, комісіонер, АТ «Українська оборонна промисловість») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» (далі - відповідач, комітент, РКХЗ «Зоря») про стягнення заборгованості за договорами комісії у загальному розмірі 206'260 грн 26 коп., з яких: 1) за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 (далі - договір комісії від 28.09.2020) у сумі 122'655 грн 51 коп. (сума основного боргу - 65'000 грн 00 коп., 3% річних - 9'707 грн 33 коп., інфляційні втрати - 47'948 грн 18 коп.; 2) за договором комісії №UOP-9.1.3-88-Д-21 від 26.04.2021 (далі - договір комісії від 26.04.2021) у сумі 83'604 грн 75 коп. (сума основного боргу - 48'480 грн 82 коп., 3% річних - 5'785 грн 82 коп., інфляційні втрати - 29'338 грн 11 коп.).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою суду від 31.12.2025 позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовного матеріалу.
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено роз'єднати позовні вимоги у справі №913/296/25; розгляд позовних вимог Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» про стягнення заборгованості за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 122'655 грн 51 коп. (сума основного боргу - 65'000 грн 00 коп., 3% річних - 9'707 грн 33 коп., інфляційні втрати - 47'948 грн 18 коп.) - вирішено здійснювати в межах провадження цієї справи №913/296/25; позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» про стягнення заборгованості за договором комісії №UOP-9.1.3-88-Д-21 від 26.04.2021 у сумі 83'604 грн 75 коп. (сума основного боргу - 48'480 грн 82 коп., 3% річних - 5'785 грн 82 коп., інфляційні втрати - 29'338 грн 11 коп.) - вирішено виділити у самостійне провадження, передати матеріали до відділу автоматизованого документообігу суду для проведення реєстрації; справу №913/296/25 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу у справі у відповідності до вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) невідкладно зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС з метою належного та своєчасного повідомлення, отримання процесуальних документів у справі; запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки; встановлено позивачу строк - по 26.01.2026, в який запропоновано надати додаткові письмові пояснення із доказами виконання договору №UOP-9.1-3-137-Д від 03.09.2020, який було укладено позивачем із ТОВ «Інститут Ризику» згідно п.1.3 договору комісії для виконання доручення відповідача (копію договору, акт приймання-передачі наданих послуг, тощо).
Через підсистему «Електронний суд» 12.03.2026 від позивача надійшла заява за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026 про долучення доказів у справі №913/296/25, в якій останній просить поновити строк для подання доказів у справі №913/296/25, прийняти та долучити до матеріалів справи доказ надсилання відповідачу також на його офіційну електронну адресу звіту комісіонера, акту надання послуг та рахунку на оплату за договором комісії від 28.09.2020 (скріншот з «IT Еnterpise»).
В заяві позивач пояснив, що до заяви про усунення недоліків позову було долучено на підтвердження направлення на адресу РКХЗ «Зоря» документів (звіту комісіонера від 26.02.2021, акту надання послуг від 26.02.2021, рахунку на оплату №23 від 26.02.2021) копію листа позивача від 12.03.2021 за вих.№UOP 12.1-2042.
Відповідно до положень п.128 Розділу 1.4 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування інших юридичних осіб із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (зі змінами), терміни зберігання реєстрів на відправлення кореспонденції становлять лише 1 рік. Тому на даний час реєстри відправки кореспонденції за 2021 рік відсутні, доказ направлення вказаного листа засобами зв'язку АТ «Укрпошта» позивач не може надати.
Разом з цим позивач повідомив, що АТ «Українська оборонна промисловість» забезпечує ведення документообігу, та, в окремих випадках, надіслання кореспонденції підприємствам щодо яких виконує функції уповноваженого суб'єкта господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, із застосуванням програмного забезпечення «ІТ Еnterprise». Надсилання та отримання кореспонденції через вказану систему здійснюється на офіційні електронні адреси підприємств. За результатами моніторингу вказаної електронної системи документообігу позивачем було виявлено, що лист від 12.03.2021 за вих.№UOP 12.1-2042 також надсилався відповідачу на офіційну електронну адресу, про що свідчить доданий скріншот з програми.
Частиною 2 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч.5 ст.80 ГПК України)..
Частиною 1 ст.119 ГПК встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши заявлене позивачем клопотання про поновлення встановленого законом строку для подання доказу, суд врахував пояснення надані представником позивача з яких причин наразі останній надає та просить долучити доказ направлення також на адресу електронної пошти відповідачу раніше долучений до заяви про усунення недоліків №б/н від 12.01.2026 лист від 12.03.2021 за вих.№UOP 12.1-2042 про направлення документів відповідачу, який надсилався на адресу останнього засобами поштового зв'язку АТ “Укрпошта» .
Тому суд, з метою належного встановлення обставин, дійшов висновку про можливість задовольнити клопотання позивача, викладене у заяві за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026 про долучення доказів у справі №913/296/25; поновити позивачу строк для подання додаткового доказу по день фактичного його надходження до суду по 12.03.2026; долучити подану позивачем заяву за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026 з додатками до матеріалів справи.
Звертаючись із позовом у цій справі, позивач вказав адресу місцезнаходження відповідача: вул.Заводська, м.Рубіжне, Луганська область, 93100.
Судом встановлено, що зареєстрованою адресою місцезнаходження відповідача, Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря», згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є адреса: вул.Заводська, буд.1, м.Рубіжне, Луганська область, 93100.
Однак, у відповідності до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 Рубіжанська міська територіальна громада Сіверськодонецького району Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 13.05.2022.
Поштові відділення в м.Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області тимчасово припинили свою роботу згідно з інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеній на офіційному вебсайті (https://offices.ukrposhta.ua), а тому направлення поштової кореспонденції на адресу реєстрації місцезнаходження відповідача наразі не є можливим.
Тому, у зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, останній підлягає повідомленню про розгляд справи в порядку ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» шляхом розміщення відповідних оголошень про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України, а також безпосередньо на сайті суду.
У відповідності до вимог ч.1 ст.121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже, з урахуванням вищезазначених вимог, оскільки місцезнаходженням відповідача є тимчасово окуповане м.Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області і відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІТС, судом з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та належного його повідомлення про розгляд справи відповідне оголошення про прийняття ухвали суду від 16.01.2026, якою було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки, було розміщено на порталі судової влади України 20.01.2026, про що свідчить наявна у справі роздруківка.
Також відповідне оголошення з метою належного повідомлення відповідача розміщувалися судом 20.01.2026 на сторінці Господарського суду Луганської області з посиланням на ухвалу суду, наявну в Єдиному державному реєстрі судових рішень (у розділі Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях) офіційного веб-порталу судова влада в Україні в мережі інтернет, про що свідчить роздрукована сторінка зі сайту суду.
Ухвала суду від 16.01.2026 також була своєчасно розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним та загальнодоступним.
Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи. З опублікуванням розміщеного судом оголошення на веб-порталі судової влади Україні відповідач вважається повідомленим про розгляд справи.
Наразі від учасників клопотань про розгляд справи в судовому засіданні до суду не надходило.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 16.01.2026 відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду.
Однак, на час прийняття цього рішення за результатами розгляду справи, від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання також до суду не надходили.
Судом враховується, що згідно положень ст.42 ГПК України, подання відзиву, заяв, клопотань та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов'язком.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з приписами ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
28.09.2020 між Рубіжнянським казенним хімічним заводом «Зоря» (далі - комітент) і Державним концерном «Укроборонпром» (далі - комісіонер) укладено договір комісії №UOP-12.1-148-Д-20 (далі - договір комісії), відповідно до предмету якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, щодо замовлення передбачених нижче у р. 2 послуг (надалі - послуги) для належного здійснення комітентом бухгалтерського та податкового обліку і підготовки фінансової звітності за 2018, 2019 роки у рамках проведення аудиту консолідованої фінансової звітності (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору комісії комітент визнає і не заперечує, що комісіонер вчиняє спільні (єдині) правочини щодо замовлення послуг і для інших осіб (інших комітентів). Комітент зобов'язується не надавати вказівок, не вчиняти дій, що будуть розходитися з вказівками, діями інших комітентів, ускладнять чи унеможливлять виконання комісіонером спільних (єдиних) правочинів.
Перелік послуг: послуги з аналізу, стандартизації та класифікації наявних баз даних та послуги з розрахунку на основі баз даних зобов'язань за визначеними виплатами працівникам відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам» з наданням підсумкового актуарного звіту (код ДК 021:2015 79410000-1 «Консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності та управління») згідно з вимогами міжнародного стандарту IAS 19 станом на 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 (п.2.1 договору комісії від 28.09.2020).
В п.2.2 договору комісії сторони встановили, що погоджена комітентом загальна ціна послуг складає 65'000 грн 00 коп.
В п.2.3 договору сторони визначили, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається вихідними даними, які підлягають аналізу, стандартизації та класифікації, та кількістю видів виплат за програмами з визначеними виплатами (далі «програми»), на основі яких здійснюється розрахунок зобов'язань за визначеними виплатами та розкриття у консолідованій фінансовій звітності комітента згідно з вимогами МСБО 19.
В п.2.5. договору сторони погодили вимоги до надання та розкриття результатів.
Комісіонер повинен погодити отримані результати та актуарний звіт із комітентом та з незалежним аудитором, який здійснює загальний аудит Державного концерну «Укроборонпром» (п.2.6 договору комісії від 28.09.2020).
В п.4.1 договору комісії сторони визначили, що погоджена комітентом ціна послуг зазначена у п.2.2 цього договору.
Усі витрати комісіонера на забезпечення виконання доручення комітента будуть зазначені в звіті комісіонера, який складається та подається комітенту в письмовій формі разом з актом наданих послуг* у місячний строк з дня виконання доручення.
*Примітка. У цьому пункті слово «послуги» означає послуги комісіонера з виконання доручення комітента за цим договором, а не умовний термін «послуги», визначений у п.1.1 і розділі 2 цього договору (п.4.2 договору комісії від 28.09.2020).
Відповідно до п.4.3 договору комітент зобов'язаний перерахувати зазначену в п.2.2 цього договору загальну ціну послуг у строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати отримання рахунка, виставленого комісіонером.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що на виконання доручення за цим договором комісіонер отримує комісійну плату у гривнях у розмірі 0,01%, включаючи ПДВ, від погодженої комітентом загальної ціни послуг (включаючи ПДВ), зазначеної у п.2.2 цього договору.
В п.4.5 договору комісії сторони визначили, що комітент зобов'язаний перерахувати комісіонерові комісійну плату та провести остаточний розрахунок (відшкодувати витрати комісіонера на забезпечення виконання доручення) в строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати прийняття звіту комісіонера.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше, ніж до 31.12.2020, а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання таких зобов'язань (п.7.1 договору комісії від 28.09.2020).
Пунктом 7.4 договору комісії від 28.09.2020 встановлено, що цей договір укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, по одному примірнику для кожної із сторін, причому кожний із них має однакову юридичну силу.
Договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.
На підтвердження належного виконання умов договору комісії позивачем долучено
складений та підписаний представниками обох сторін акт надання послуг від 26 лютого 2021 року за договором комісії від 28.09.2020 №UOP-12.1-148-Д-20, у відповідності до якого загальна вартість послуг за цим договором складає 65'000 грн 00 коп., без ПДВ; комісійна плата становить 6 грн 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 1 грн 30 коп., разом з ПДВ - 7 грн 80 коп.
Позивач зазначає, що листом за вих.№UOP 12.1-2042 від 12.03.2021, копія якого долучена до заяви про усунення недоліків №б/н від 12.01.2026, Державний концерн «Укроборонпром» направив на адресу місцезнаходження Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» пакет документів на затвердження відповідно до договору, долучивши рахунок на оплату №23 від 26.02.2021; звіт комісіонера від 26 лютого 2021 року та акт надання послуг від 26 лютого 2021 року за договором комісії від 28.09.2020 №UOP-12.1-148-Д-20.
Згідно додаткових пояснень наданих в заяві від 12.03.2026 вказаний лист разом з додатками також був направлений на електронну пошту відповідачу, про що свідчить долучений скріншот з програми «IT Еnterpise».
Однак, підписаний примірник звіту комісіонера від 26 лютого 2021 року відповідач позивачу не повернув. Повний розрахунок за надані послуги з позивачем у встановлені строки відповідач також не провів, сплатив лише комісійну плату в сумі 7 грн 80 коп. згідно з платіжною інструкцією №16834959SB від 13.04.2021.
Оскільки відповідач не провів у встановлений договором строк повний розрахунок, за твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість за договором комісії в сумі 65'000 грн 00 коп., що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.
Крім того, у зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також заявлені до стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 3% річних в сумі 9'707 грн 33 коп. та інфляційні втрати - 47'948 грн 18 коп.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.525 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.1011 ЦК України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (ч.1 ст.1013 ЦК України).
Зі змісту укладеного між сторонами договору комісії від 28.09.2020 вбачається, що сторонами було погоджено вчинення комісіонером (позивачем) за дорученням комітента (відповідача) за плату одного або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, щодо замовлення передбачених у розділі 2 послуг для належного здійснення комітентом бухгалтерського та податкового обліку і підготовки фінансової звітності за 2018, 2019 роки у рамках проведення аудиту консолідованої фінансової звітності (п.1.1. договору).
Зокрема, послуг з аналізу, стандартизації та класифікації наявних баз даних та послуги з розрахунку на основі баз даних зобов'язань за визначеними виплатами працівникам відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 19 «Виплати працівникам» з наданням підсумкового актуарного звіту (код ДК 021:2015 79410000-1 «Консультаційні послуги з питань підприємницької діяльності та управління») згідно з вимогами міжнародного стандарту IAS 19 станом на 31.12.2017, 31.12.2018, 31.12.2019 (п.2.1 договору).
Згідно положень п.1.3. договору комісії для виконання вказаного доручення відповідача позивачем було укладено договір №UOP-9.1.3-137-Д від 03.09.2020 із ТОВ «Інститут Ризику» (код ЄДРПОУ 37571689, виконавець послуг).
Наразі позивач примірник вказаного договору, укладеного із ТОВ «Інститут Ризику», до матеріалів позовної заяви не долучив.
Разом з цим, зі змісту п.1.3. договору комісії вбачається, що сторонами було погоджено, що комітент визнає, що договір між комісіонером і ТОВ «Інститут Ризику» (виконавець послуг) від 03.09.2020 №UOP-9.1.3-137-Д було укладено комісіонером за дорученням комітента, за рахунок комітента, відповідно до вказівок комітента. Комітент зобов'язується забезпечити комісіонера всім необхідним для виконання вказаного договору (у частині послуг щодо комітента, передбачених у р. 2 цього договору).
Матеріали справи свідчать про те, що за результатами виконаного доручення комітента комісіонером 26.02.2021 було складено звіт комісіонера, акт надання послуг та рахунок на оплату №23.
Відповідно до п.1 звіту на виконання договору комісії від 28.09.2020 №UOP-12.1-148-Д-20 комісіонером від свого імені, але за рахунок комітента, було вчинено наступні правочини, а саме замовлено передбачені до договору послуги.
Як вбачається, наведений у звіті перелік послуг відповідає погодженому сторонами переліку послуг в п.2.1. договору.
Постачальник - ТОВ «Інститут Ризику»;
Погоджена комітентом ціна послуг згідно договору: к-ть, од - 1, ціна послуг, грн - 65'000 грн 00 коп.; фактична ціна послуг: к-ть, од - 1, ціна послуг, грн - 65'000 грн 00 коп.;
Загальна вартість послуг, стосовно яких вчинено правочини щодо замовлення передбачених договором складає 65'000 грн 00 коп., без ПДВ.
Плата комісіонерові за виконання доручення передбаченого договором становить 6 грн 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 1 грн 30 коп., разом з ПДВ - 7 грн 80 коп. (п.3 звіту до договору комісії від 28.09.2020).
Відповідно до п.4 звіту заборгованість на користь комісіонера складає 65'000 грн 00 коп., без ПДВ та комісійна плата на користь комісіонера складає 6 грн 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 1 грн 30 коп., разом з ПДВ - 7 грн 80 коп.
Вказаний звіт комісіонера від 26.02.2021 залишився непідписаним відповідачем.
У складеному сторонами акті надання послуг від 26 лютого 2021 року за договором комісії від 28.09.2020 №UOP-12.1-148-Д-20 констатовано, що комісіонер в повному обсязі виконав умови договору комісії від 28.09.2020 №UOP-12.1-148-Д-20.
Зазначено перелік отриманих відповідачем послуг, який відповідає переліку, визначеному в договорі комісії та зазначеному в звіті комісіонера від 26.02.2021.
Загальна вартість послуг складає 65'000 грн 00 коп., без ПДВ; комісійна плата становить 6 грн 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 1 грн 30 коп., разом з ПДВ - 7 грн 80 коп.
Підтверджено, що сторони одна до одної претензій не мають.
Цей акт складений у двох автентичних примірниках українською мовою, по одному примірнику для комітента і комісіонера (п.4 акту до договору комісії від 28.09.2020).
Акт надання послуг від 26.02.2021 підписаний представниками обох сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток цих юридичних осіб.
Крім того, позивачем складено рахунок на оплату №23 від 26.02.2021 за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 на загальну суму 65'007 грн 80 коп., враховуючи ПДВ у розмірі 1 грн 30 коп. за наступні товари (роботи, послуги):
1 - послуги згідно наведеного переліку на суму без ПДВ у розмірі 65'000 грн 00 коп.
2 - комісійна плата на суму без ПДВ у розмірі 6 грн 50 коп.
Позивач зазначає, що вказаний пакет документів для затвердження та підписання був направлений на адресу місцезнаходження відповідача 12.03.2021 супровідним листом за вих.№UOP 12.1-2042 (копія листа із проведеним штрихкодом концерну наявна у справі).
В цьому листі Державний концерн «Укроборонпром» просив відповідача один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту надання послуг та звіту комісіонера повернути на адресу позивача.
Позивач доказу направлення 12.03.2021 на поштову адресу відповідачу вказаного листа за вих.№UOP 12.1-2042 до матеріалів справи не долучив.
Однак, у заяві про усунення недоліків та заяві за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026 про долучення доказів позивач пояснив, що відповідно до положень п.128 Розділу 1.4 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування інших юридичних осіб із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (зі змінами), терміни зберігання реєстрів на відправлення кореспонденції становлять лише 1 рік. Тому на даний час реєстри відправки кореспонденції за 2021 рік не збереглися, доказ направлення вказаного листа засобами зв'язку АТ «Укрпошта» позивач не може надати.
Крім того, позивач повідомив, що зазначений лист за вих.№UOP 12.1-2042 позивачем 12.03.2021 був відправлений також із застосуванням програмного забезпечення «ІТ Еnterprise» на електронну адресу відповідачу, що вбачається з долученого позивачем скріншоту з програми «IT Еnterpise». На підтвердження позивачем долучено скріншот з програми.
Надаючи оцінку вказаній обставині, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з долученої позивачем копії супровідного листа за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026 про направлення відповідачу на поштову адресу вказаного пакету документів, останній має реєстрацію проставлений штрихкод і датований 12.03.2026, що за загальним правилом діловодства підприємств свідчить про здійснення відправлення документів в день їх реєстрації як вихідного.
Пунктом 128 розділу 1.4 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5 (в редакції чинній на час складання листа) дійсно передбачено, що термін зберігання реєстрів на відправлення кореспонденції становить лише 1 рік.
Враховуючи зазначене, суд приймає до уваги надані пояснення позивача щодо неможливості надання доказу направлення вказаного листа за вих.№UOP 12.1-2042 12.03.2021 засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» (поштового реєстру) у зв'язку із завершенням строку зберігання таких документів на час звернення до суду.
Відповідач вказану обставину - направлення позивачем на його поштову адресу 12.03.2021 звіту комісіонера, акту наданих послуг та рахунку на оплату №23 від 26.02.2021, під час розгляду спору не заперечив та не спростував.
Натомість наявні у справі докази у своїй сукупності (зокрема, підписаний відповідачем та повернутий позивачу примірник акту надання послуг від 26.02.2021, який також направлявся з іншими документами для затвердження і підписання вказаним супровідним листом за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021, а також вчинені відповідачем дії в подальшому - сплата 13.04.2021 комісійної плати в сумі 7 грн 80 коп., яка як вбачається з призначення платежу, зазначеного самим відповідачем в платіжному дорученні, була перерахована на підставі саме рахунку №23 від 26.02.2021, який також направлявся позивачем вказаним листом за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021) свідчать вірогідно, що вказаний лист із доданим пакетом документів дійсно направлявся на поштову адресу відповідача та останнім був отриманий.
Як уже зазначалося вище, підписаний зі своєї сторони відповідачем примірник звіту комісіонера, який також направлявся листом за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2026, відповідачем повернуто позивачу не було.
В матеріалах справи міститься звіт комісіонера від 26.02.2021, який залишився не підписаним відповідачем.
Разом з цим, матеріали справи свідчать про те, що складений акт надання послуг від 26.02.2021 відповідач підписав, підтвердивши відсутність претензій до комісіонера та загальну вартість наданих послуг на суму 65'000 грн 00 коп., без ПДВ та комісійної плати в сумі 6 грн 50 коп. без ПДВ, крім того ПДВ 1 грн 30 коп., разом з ПДВ - 7 грн 80 коп.
Наявні у справі докази підтверджують проведення відповідачем не повного розрахунку із позивачем, сплату лише комісійної плати.
Зокрема, відповідно до даних платіжної інструкції №16834959SB від 13.04.2021 було сплачено 7 грн 80 коп. на рахунок комісіонера (призначення платежу «РАХ №23 ВІД 26.02.2021, КОД 000001508, Комісійна плата за дог комісії від 28.09.2020 № ИОР-121/148-Д-20, в т.ч. ПДВ -1.30;099367708; платник РКХЗ "ЗОРЯ" Ч/З САЗОН».
Отже спір фактично стосується виконання зобов'язань комітентом щодо проведення остаточного розрахунку з комісіонером в частині внесення загальної вартості наданих послуг на суму 65'000 грн 00 коп., що погоджена була сторонами в п.2.2. договору комісії, визначена в звіті комісіонера та акті наданих послуг від 26.02.2021.
У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Частина 1 статті 599 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.4.3 договору комітент зобов'язаний перерахувати зазначену в п.2.2 цього договору загальну ціну послуг у строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати отримання рахунка, виставленого комісіонером.
В п.4.5 договору комісії сторони визначили, що комітент зобов'язаний перерахувати комісіонерові комісійну плату та провести остаточний розрахунок (відшкодувати витрати комісіонера на забезпечення виконання доручення) в строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати прийняття звіту комісіонера.
Як вбачається з наданих документів та уже зауважувалося вище, звіт комісіонера для затвердження, акт наданих послуг та рахунок №23 на оплату комісійної плати та плати за надані послуги від 26.02.2021 були одним пакетом документів направлені на адресу відповідача супровідним листом за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021.
Отже, враховуючи зазначене та умови укладеного договору, остаточний розрахунок на виконання п.4.5 договору комісії відповідач мав провести з позивачем в строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати прийняття звіту комісіонера.
Положеннями ст.1022 ЦК України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Суд враховує, що лист за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021, яким позивач направив відповідачу звіт для затвердження та підписання разом з актом наданих послуг та рахунком на оплату, направлявся з м.Києва (місцезнаходження комісіонера) до м.Рубіжного Луганської області (місцезнаходження комітента).
Відповідно до пункту 4 частини 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 (в редакції чинній на час складання та відправлення листа за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021), яким встановлені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Отже, відправлений позивачем 12.03.2021 звіт разом з іншими документами листом за вих.№UOP 2.2-2283 з урахуванням вказаних в пункті 4 частини 1 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, відповідач мав отримати 17.03.2021.
В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо не направлення йому чи неотримання ним цього листа за вих.№UOP 2.2-2283 від 12.03.2021.
Натомість підписаний відповідачем примірник акту наданих послуг від 26.02.2021 та повернутий позивачу, який також направлявся разом зі звітом комісіонера від 26.02.2021 вказаним листом, підтверджує факт направлення позивачем листа та отримання відповідачем вказаних документів, в т.ч. звіту комісіонера.
Зважаючи на положення ст.1022 ЦК України відповідач, тобто комітент, якщо мав заперечення щодо звіту комісіонера, мав право повідомити позивача про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту (з 17.03.2021 + 30 днів), тобто по 16.04.2021 включно. Якщо такі заперечення не надійшли, звіт вважається прийнятим.
Матеріали справи заперечень щодо звіту не містять, таким чином, за висновком суду, з огляду на зазначене вище, звіт комісіонера слід вважати прийнятим з 17.04.2021.
Таким чином, з урахуванням вимог п.4.5 договору комісії та ст.1022 ЦК України (у відповідності до яких відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок із позивачем в строк, що не перевищує п'ятьох банківських днів з дати прийняття звіту комісіонера) останнім днем для проведення остаточного розрахунку є 23.04.2021. Відповідно, прострочення у відповідача щодо виконання вказаного грошового зобов'язання виникло з 24.04.2021.
Наразі в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання за договором комісії в частині своєчасного та повного проведення розрахунку згідно п.4.5. договору щодо отриманих послуг на суму 65'000 грн 00 коп.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 65'000 грн 00 коп.
Окремо суд зауважує про те, що позивач помилково обраховує виникнення прострочення у відповідача щодо виконання зобов'язання за договором в частині проведення розрахунку з 01.01.2021, посилаючись на положення п.7.1 договору, яким визначено, що договір комісії набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань, але не пізніше, ніж до 31.12.2020, а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання таких зобов'язань.
Пункт 7.1. договору не встановлює строків проведення розрахунків між сторонами, тоді як зазначені умови щодо строків внесення комітентом комісійної плати та вартості наданих послуг, в т.ч. відшкодування можливих витрат комісіонера на виконання доручення, погоджені сторонами та встановлені в Розділі 4 договору “Фінансові зобов'язання, комісійна плата, порядок розрахунків», а саме в п.4.5 договору.
І зазначений строк слід обраховувати з урахуванням вимог ст.1022 ЦК України, про що суд вже більш детально зазначав вище в рішенні, визначаючи правильно дату виникнення прострочення у відповідача, а також враховуючи те, що самим позивачем передбачені умовами договору документи за результатами виконаного доручення (звіт, акт наданих послуг, рахунок на оплату) було направлено відповідачу лише 12.03.2021 листом за вих.№UOP 2.2-2283.
Разом з цим, допущена помилка позивачем у визначенні дати виникнення прострочення у відповідача з виконання грошового зобов'язання не впливає на правомірність заявленої вимоги щодо стягнення основної заборгованості, адже на час звернення до суду строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, як було встановлено судом, є таким, що настав.
Відносно заявлених вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 9'707 грн 33 коп., обрахованих за загальний період з 01.01.2021 по 23.12.2025, та інфляційних втрат у сумі 47'948 грн 18 коп., обраховані за загальний період з січня 2021 року по грудень 2025 року, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Як уже зазначалося вище, судом було виявлено помилку допущену позивачем у визначенні дати виникнення прострочення у відповідача з виконання грошових зобов'язань за договором щодо сплати комісійної плати та плати за надані послуги, а саме з 01.01.2021, що вплинуло на правильність визначення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Встановленими судом обставинами під час розгляду спору підтверджується факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання за договором комісії в частині внесення плати за надані послуги в сумі 65 000 грн з 24.04.2021, адже остаточний розрахунок з урахуванням вимог п.4.5 договору комісії та ст.1022 ЦК України відповідач мав провести з позивачем, в тому числі щодо внесення комісійної плати, до 23.04.2021 включно.
Оскільки комісійну плату в сумі 7 грн 80 коп. було сплачено відповідачем 13.04.2021 згідно з платіжною інструкцією №16834959SB на підставі направленого листом від 12.03.2021 рахунку №23 від 26.02.2021, отже відповідачем здійснено оплату в межах визначеного п.4.5 договору строку, а тому позивач безпідставно здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму.
Перевіривши наведені у позовній заяві позивачем розрахунки, оскільки позивачем допущено помилки у визначенні бази для обрахунку та періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд здійснив перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням правильного визначення вказаних даних однак в межах заявлених позовних вимог.
За правильним розрахунком суду з відповідача підлягають обгрунтовано стягненню у зв'язку із допущеним простроченням 3% річних в сумі 9'103 грн 56 коп., які нараховуються за період з 24.04.2021 по 23.12.2025 на заборгованість у сумі 65'000 грн.
За правильним розрахунком суду з відповідача підлягають обгрунтовано стягненню у зв'язку із допущеним простроченням інфляційні втрати в сумі 44'547 грн 04 коп. нараховані за період з 24.04.2021 по листопад 2025 року на заборгованість у сумі 65'000 грн.
Суд враховує, що хоча позивач у позовній заяві зазначив, що нараховує інфляційні втрати по 23.12.2025, однак фактично здійснив обрахунок по листопад 2025 року.
В іншій частині заявлених вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для часткового його задоволення. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 65'000 грн 00 коп., 3% річних у сумі 9'103 грн 56 коп., інфляційні втрати в сумі 44'547 грн 04 коп. В іншій частині позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні з позовом до суду позивачем за заявленими вимогами про стягнення заборгованості за договорами комісії у загальному розмірі 206'260 грн 26 коп., з яких: 1) за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 122'655 грн 51 коп. (сума основного боргу - 65'000 грн 00 коп., 3% річних - 9'707 грн 33 коп., інфляційні втрати - 47'948 грн 18 коп.; 2) за договором комісії №UOP-9.1.3-88-Д-21 від 26.04.2021 у сумі 83'604 грн 75 коп. (сума основного боргу - 48'480 грн 82 коп., 3% річних - 5'785 грн 82 коп., інфляційні втрати - 29'338 грн 11 коп.) було сплачено судовий збір у сумі 2'497 грн 33 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №38 від 25.12.2025, із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору на підставі ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тоді як необхідно було сплатити 2'475 грн 12 коп. Судом з'ясовано, що судовий збір було внесено в більшому розмірі ніж передбачено Законом України “Про судовий збір», переплата складає 22 грн 21 коп., які можуть бути повернуті заявнику окремою ухвалою суду у разі звернення із відповідною заявою до суду.
Як вже зазначалося на початку рішення суду, ухвалою суду від 16.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено роз'єднати позовні вимоги у справі №913/296/25; розгляд позовних вимог АТ «Українська оборонна промисловість» до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» про стягнення заборгованості за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 122'655 грн 51 коп. (сума основного боргу - 65'000 грн 00 коп., 3% річних - 9'707 грн 33 коп., інфляційні втрати - 47'948 грн 18 коп.) - вирішено здійснювати в межах провадження справи №913/296/25.
Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про судовий збір» у разі роз'єднання судом позовних вимог судовий збір, сплачений за подання позову, не повертається і перерахунок не здійснюється. Після роз'єднання судом позовних вимог судовий збір повторно не сплачується.
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому витрати зі сплати судового збору в цій справі в сумі 1'423 грн 80 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 232-233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» до Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» про стягнення 122'655 грн 51 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Рубіжнянського казенного хімічного заводу «Зоря» (вул.Заводська, буд.1, м.Рубіжне, Сіверськодонецький р-н, Луганська область, 93001, ідентифікаційний код 14308351) на користь Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» (вул.Дегтярівська, буд.36, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код 37854297) основний борг за договором комісії №UOP-12.1-148-Д-20 від 28.09.2020 у сумі 65'000 грн 00 коп., 3% річних у сумі 9'103 грн 56 коп., інфляційні втрати в сумі 44'547 грн 04 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1'423 грн 80 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення підписано 16.03.2026.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ