61022, м. Харків, пр. Науки, 5
16.03.2026 Справа №905/162/26 Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,
розглянувши матеріали позовної заяви
у справі за позовом: ОСОБА_1 , м.Київ
до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», м.Бахмут
до відповідача 2: Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ
про визнання припиненими повноваження керівника та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», м.Бахмут та до відповідача 2, Державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, м.Київ, в якому просить суд:
- визнати припиненими з 03.07.2018 повноваження ОСОБА_1 на посаді генерального директора Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», м.Бахмут;
- зобов'язати державного реєстратора Печерської районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про ОСОБА_1 як керівника і підписанта Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», м.Бахмут.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.07.2018 Господарським судом Донецької області Приватне акціонерне товариство «Укрпідшипник» у справі №905/3071/17 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру ПрАТ «Укрпідшипник», ліквідатором призначено арбітражного керуючого Годовиченка Дмитра Вадимовича, тобто в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» повноваження ОСОБА_1 , генерального директора Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» припинились з 03.07.2018. У подальшому, 09.10.2018 позивача, ОСОБА_1 , генерального директора, було звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників (п. 1 ч. 1. ст. 40 К3пП України), про що ліквідатором Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» Годовиченко Д.В. було видано Наказ №11-к та внесено відповідний запис до трудової книги. Однак, станом на день подання позову всупереч факту про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора товариства, в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань останній досі зазначений як керівник Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник».
Як наголошує позивач, наявність інформації про нього, як керівника ПрАТ «Укрпідшипник», в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань фактично не відповідає дійсності, у зв'язку із фактичним припиненням повноважень генерального директора і трудових відносин з відповідачем 1 з 03.07.2018, безпідставно вважається достовірною для третіх осіб, а тому порушує права позивача. Підставою внесення відповідних змін до державного реєстру зазначає судове рішення.
Дослідивши вищезазначені матеріали позовної заяви, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Разом з тим, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч.3 ст.22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Отже, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Конституційний Суд України у рішенні № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово підтримувала ці висновки, зокрема, в постановах від 10.09.2019 у справі №921/36/18 та від 30.01.2019 у справі № 145/1885/15-ц, де також виснувала, що хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.
Позивач, мотивуючи свої позовні вимоги, посилається на фактичне та юридичне припинення виконання ним функцій генерального директора ПрАТ «Укрпідшипник» з 03.07.2018. Проблемним питанням позивач визначає незабезпечення відповідачем 1 внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про припинення повноважень позивача як керівника товариства.
Як встановлено з долучених до матеріалів позовної заяви документів, рішенням Наглядової ради ПрАТ «Укрпідшипник» (протокол від 03.12.2014) позивач, ОСОБА_1 був обраний на посаду генерального директора товариства, про що було видано наказ № 120-к від 05.12.2014.
Протоколами Наглядової ради ПрАТ «Укрпідшипник» від 04.12.2015, 01.12.2016, 01.12.2017 прийнято рішення про продовження строку повноважень генерального директора ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.01.2018 у справі №905/3071/17 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник».
Постановою Господарського суду Донецької області від 03.07.2018 у справі №905/3071/17 визнано боржника - Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Годовиченка Дмитра Вадимовича.
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на момент припинення відносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядженням його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута. Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.
Тобто, в силу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після ухвалення судом постанови від 03.07.2018 у справі №905/3071/17 про визнання Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» визнано банкрутом, повноваження ОСОБА_1 , як керівника відповідача 1, припинились.
Також, до позову надано наказ №11-к від 09.10.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора відповідача 1 у зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників підписаний ліквідатором ОСОБА_2 .
Долучені до позову документи свідчать про наявність у позивача трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 04.01.1993, на ім'я ОСОБА_1 , де міститься запис №18 від 09.10.2018 про звільнення з посади у зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників, підстава - наказ №11-к від 09.10.2018. Запис скріплено печаткою ПрАТ «Укрпідшипник», код ЄДРПОУ 13495470 та підписом ліквідатора Годовиченка Д.В.
Відтак, має місце запис, яким зафіксовано припинення трудових відносин позивача із відповідачем 1.
Водночас, ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2026 у справі №905/3071/17 клопотання ліквідатора Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» арбітражного керуючого про закриття провадження у справі №905/3071/17 задоволено, провадження у справі №905/3071/17 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» (код ЄРДПОУ 13495470) закрито.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Укрпідшипник» станом на теперішній час, керівником підприємства є ОСОБА_1 .
Аналізуючи викладене у сукупності, суд не вбачає порушеним право позивача на припинення його повноважень на посаді генерального директора (трудових відносин з товариством), а обставини вказують на припинення правовідносин з управління ПрАТ «Укрпідшипник».
Згідно зі ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абз.1 ч.1); цивільне судочинство здійснюється, зокрема, у порядку окремого провадження (п.3 ч.2); окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.7).
За приписом п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Велика Палата Верховного суду в п.п.29, 30, 54 постанови від 14.06.2023 у справі №448/362/22 зазначила, що з огляду на припис п.3 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України перелік спорів, що виникають із корпоративних відносин і належать до юрисдикції господарських судів, не є вичерпним й охоплює, зокрема, спори, пов'язані з управлінням юридичною особою. Стороною цих спорів не обов'язково є учасник такої особи. Спір щодо припинення трудового договору одноосібного виконавчого органу (директора) товариства з обмеженою відповідальністю є спором, який виник із корпоративних відносин, оскільки пов'язаний із реалізацією загальними зборами цього товариства їхньої компетенції щодо формування виконавчого органу та припинення його повноважень. Тому такий спір стосується управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарського суду. Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві.
В п.47 ухвали від 08.02.2023 про передачу справи №127/27466/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Касаційного господарського суду вказала, що констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати.
В п.п.51, 52 постанови від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала: вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21 зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
З наведеного слідує, що до юрисдикції господарських судів належать спори про припинення трудового договору / трудових відносин директора товариства з таким товариством на майбутнє (зокрема, з дати набрання рішенням законної сили), в той час як позивач просить суд встановити факт припинення його повноважень генерального директора товариства (трудових відносин з відповідачем 1) з 03.07.2018 - тобто підтвердити юридичний факт, який вже відбувся у минулому, що свідчить про відсутність спору про право в частині першої позовної вимоги.
Водночас, позивачем також заявлена друга позовна вимога: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців запис про Ігнатова Олександра Євгенійовича як керівника і підписанта Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», м.Бахмут.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Аналогічна норма зазначена в абз.2 ч.1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (абз.2 ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України).
За змістом позовної заяви друга позовна вимога (виключити з Реєстру відомості про позивача як керівника товариства - відповідача 1) має похідний характер від першої, основної вимоги (визнати повноваження припиненими), оскільки задоволення другої вимоги безпосередньо залежить від задоволення першої вимоги.
З огляду на похідний характер вимоги виключити з Реєстру відомості про позивача як керівника і підписанта відповідача 1, вказана вимога не впливає на визначення підвідомчості справи №905/162/26.
З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України і ст.19, п.5 ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України основна позовна вимога у справі №905/162/26 (визнати повноваження припиненими з 03.07.2018) не підлягає розгляду в господарських судах України та належить до юрисдикції місцевого загального суду як суду першої інстанції в порядку окремого провадження. Похідна вимога (виключити з Реєстру відомості про позивача як керівника і підписанта відповідача 1) не впливає на визначення підвідомчості справи №905/162/26 та згідно з приписом п.13 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України не може бути самостійним предметом спору в господарському процесі, а може бути заявлена лише як похідна вимога у спорі, який підлягає розгляду в господарському суді.
Згідно з п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до вищенаведеного у відкритті провадження у справі №905/162/26 слід відмовити.
На виконання припису ч.4 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суд надсилає заявнику позовні матеріали справи №905/162/26 разом з ухвалою про відмову у відкритті провадження.
Згідно з ч. 6 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суд роз'яснює, що порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, врегульовано главою 6 розділу IV «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ЦПК України; заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (ч.1 ст.316 ЦПК України).
Керуючись ст.4, ст. 20, ст. 173, п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 , м.Київ у відкритті провадження у справі.
Роз'яснити заявнику, що розгляд справи має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток для заявника: матеріали позовної заяви на 40 арк та конверт.
Суддя Г.Є. Курило