вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
16.03.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/337/26)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про стягнення заборгованості за Договором поставки
Без виклику учасників справи
Державне агентство лісових ресурсів України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" про стягнення заборгованості за Договором поставки №38 від 23.12.2021 в сумі 173 061,00 грн.
Судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що 23.12.2025 Господарським судом Дніпропетровської області відносно відповідача - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) відкрито провадження у справі про банкрутство №904/6870/25, що перебуває на розгляді судді Господарського суду Дніпропетровської області Соловйової А.Є.
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/337/26) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 02.02.2026 зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 02.02.2026 була отримана відповідачем 02.02.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".
Станом на 16.03.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 16.03.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
23.12.2021 між ТОВ «ЛІВАЙН ТОРГ» (далі - Постачальник) та Державним агентством лісових ресурсів України (далі - Замовник) укладено договір № 38 (далі -Договір) на поставку нафти та дистиляту за кодом ДК 021:2015:09130000-9 (дизельне паливо Євро та бензин А-95 Євро) п. 1.1. Договору.
Згідно п. 1.2. Договору та Специфікації, Відповідач зобов'язується передати у власність Позивача бензину А-95 у кількості 1 600 літрів за ціною 30,15 грн., в тому числі ПДВ за одиницю, на суму 48 240,00 грн., в тому числі ПДВ, та дизельного палива у кількості 5 000 літрів за ціною 30,15 грн., в тому числі ПДВ за одиницю, на суму 150 750,00 грн., в тому числі ПДВ. Заправка паливом здійснюється на АЗС Відповідача в межах кожної області України, крім окупованих Луганської і Донецької областе та АР Крим.
Загальна визначена сума сторонами з урахуванням всіх витрат, зборів та податків, згідно Специфікації (додаток 1) та п. 3.1. Договору, складає 198 990,00 грн., в тому числі ПДВ.
На виконання п. 5.2.1. Договору, згідно Специфікації № 0079/0004419-С від 24.12.2021 та видаткової накладної № 0079/0004419-С від 24.12.2021 Відповідач передав Позивачу паливних талонів - скретч-карток бензин А95 номіналом 20 літрів у кількості 80 штук на загальний об'єм 1 600 літрів, та паливних талонів - скретч-карток дизельного палива Євро номіналом 20 літрів у кількості 250 штук на загальний об'єм 5 000 літрів. Разом 330 скретч-карток на 6 600 літрів палива.
У видатковій накладній № 0079/0004419-С від 24.12.2021 зазначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати одержувачу товар іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено в скретч-карті.
У свою чергу, Позивач на виконання п. 1.1. та п. 3.1. Договору здійснив оплату паливних талонів - скретч-карток бензин А95 номіналом 20 літрів у кількості 80 штук на загальний об'єм 1 600 літрів, та паливних талонів - скретч-карток дизельне паливо Євро номіналом 20 літрів у кількості 250 штук на загальний об'єм 5 000 літрів на загальну суму 198 990,00 грн, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 112 від 28.12.2021.
Позивач використав паливних талонів, а Відповідач виконав свої зобов'язання (поставив палива) на 18 скретч-карток бензин А-95 об'ємом 360 літрів 30,15 грн., на суму 10 854,00 грн., в тому числі ПДВ (скретч-картки: 303609925972 фіскальний чек від 09.04.2024 № 53; 303609925973 фіскальний чек від 09.04.2024 № 20; 303609925970 фіскальний чек від 11.04.2024 № 75; 303609925971 фіскальний чек від 11.04.2024 № 73; 303609925987 фіскальний чек від 24.05.2024 № 36; 303609925986 фіскальний чек від 26.05.2024 № 37; 303609925982/303609925983 фіскальний чек від 31.05.2024 № 199; 303609925989 фіскальний чек від 31.05.2024 № 100; 303609925988 фіскальний чек від 02.06.2024 № 58; 303609925985 фіскальний чек від 25.10.2024 № 15; 303609925984 фіскальний чек від 25.10.2024 № 47; 303609925975 фіскальний чек від 27.10.2024 № 58; 303609925974 фіскальний чек від 28.10.2024 № 3; 303609925980 фіскальний чек від 25.11.2024 № 46; 303609925977 фіскальний чек від 26.11.2024 № 60; 303609925981 фіскальний чек від 26.11.2024 № 63; 303609925976 фіскальний чек від 26.11.2024 № 230); 25 скретч-карток дизельного палива Євро об'ємом 500 літрів * 30,15 грн., на суму 15 075,00 грн., в тому числі ПДВ (скретч-картки: 304618593570 фіскальний чек від 27.08.2024 № 78; 304618593571 фіскальний чек від 05.09.2024 № 24; 304618593572 фіскальний чек від 05.09.2024 № 25; 304618593573 фіскальний чек від 05.09.2024 № 124; 304618593574 фіскальний чек від 06.09.2024 № 11; 304618593575 фіскальний чек від 06.09.2024 № 13; 304618593578 фіскальний чек від 10.09.2024 № 22; 304618593579 фіскальний чек від 10.09.2024 № 24; 304618593577 фіскальний чек від 12.09.2024 № 28; 304618593580 фіскальний чек від 13.09.2024 № 53; 304618593581 фіскальний чек від 13.09.2024 № 52; 304618593582 фіскальний чек від 14.09.2024 № 19; 304618593576 фіскальний чек від 17.09.2024 № 29; 304618593583 фіскальний чек від 17.09.2024 № 28; 304618593584 фіскальний чек від 17.09.2024 № 27: 304618593585 / 304618593594 фіскальний чек від 13.11.2024 № 70; 304618593586 фіскальний чек від 26.11.2024 № 81; 304618593587 фіскальний чек від 26.11.2024 № 39: 304618593590 / 304618593591 фіскальний чек від 07.12.2024 № 15; 304618593589 фіскальний чек від 08.12.2024 № 49; 304618593592 / 304618593593 фіскальний чек від 08.12.2024 № 39; 304618593588 фіскальний чек від 12.12.2024 № 78).
Загальний об'єм переданого Відповідачем палива Позивачу становить бензин А-95 -360 літрів та дизельне паливо Євро 500 літрів на загальну суму 25 929,00 грн, в тому числі ПДВ.
У п. 6.3. Договору зазначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку якісних товарів у строки встановлені Договором.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та Договором (п. 8.1.).
Пунктом 7.1. Договору визначено, що паливні талони мають термін дії не менше 24 місяці від видачі.
В п. 11.1 Договору зазначено, що Договір діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання сторонами.
Станом на дату звернення до господарського суду з позовною заявою, Відповідач не поставив Позивачу бензин А-95 - 1 240 літрів (із розрахунку 1 600 - 360) на суму 37 386,00 грн., в тому числі ПДВ (із розрахунку 1 240 * 30,15 грн.) та дизельне паливо Євро - 4 500 літрів (із розрахунку 5 000 - 500) на суму 135 675,00 грн., в тому числі ПДВ (із розрахунку 4 500 * 30,15 грн.).
Загальна сума невиконаних Відповідачем за Договором зобов'язань становить 173 061,00 грн., в тому числі ПДВ (із розрахунку 37 386,00 + 135 675,00).
Позивач також звертався до Відповідача із претензією № 12-03/2529-25 від 02.05.2025 з вимогою щодо виконання умов Договору. Згідно опису № 0101911789621 накладної № 0101911789621 від 09.05.2025 та статусу відстеження перевірки відправлення № 0101911789621, Відповідач отримав претензію 20.05.2025, але вказану претензію Відповідач залишив без відповіді та належного реагування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору № 38 від 23.12.2021 на поставку нафти та дистиляту.
Згідно п.3.1 Договору, Сума визначена у Договорі з урахуванням всіх витрат, зборів та податків Постачальника становить 198 990,00 (сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто грн. 00коп.)грн., у тому числі: ПДВ 33 165,00 (тридцять три тисячі сто шістдесят п'ять гри. 00коп.) грн.
Передача Покупцю талонів/паливних карток за Договором здійснюється по вул. Шота Руставелі. будинок 9-А, м. Київ, 01601. Заправка паливом автомобіля Замовника здійснюється на АЗС Постачальника в межах кожної області України, крім окупованих територій Луганської та Донецької обл., та АР Крим. (п.5.2.1. Договору).
Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов Договору, загальний об'єм переданого Відповідачем палива Позивачу становить бензин А-95 -360 літрів та дизельне паливо Євро 500 літрів на загальну суму 25 929,00 грн, в тому числі ПДВ.
Залишок суми, оплаченої Державним агентством лісових ресурсів України за договором, на яку не отримано товар за твердженням Позивача складає 173 061,00 грн.
Натомість до матеріалів справи Позивачем не надано копій залишку скретч-карток для підтвердження суми заборгованості, а тому у суду відсутня можливість встановити суму недопоставленого Позивачу товару за договором № 38 від 23.12.2021 на поставку нафти та дистиляту.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В процесі розгляду справи № 904/6870/25 (904/337/26) судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, а тому з урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Суд вважає за необхідне роз'яснити Позивачу, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» та документальними доказами які підтверджують заборгованість відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного агентства лісових ресурсів України (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А, код ЄДРПОУ 37507901) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, місто Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення заборгованості за Договором поставки №38 від 23.12.2021 в сумі 173 061,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 16.03.2026.
Суддя А.Є. Соловйова