ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 березня 2026 року м. Рівне Справа № 903/22/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Загородько Б.Ю.
за участю представників сторін:
прокурор Мельничук Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"
на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 про залишення без розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміч Сергія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні № 78077295
у справі № 903/22/25
за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"
про стягнення 4 404 017,69 грн
У січні 2026 року до Господарського суду Волинської області надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/22/25 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги.
Залишено без розгляду скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміч Сергія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні № 78077295 по справі № 903/22/25 за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства Волиньтурист про стягнення 4 404 017,69 грн.
05.02.2026, через систему Електронний суд, Приватне акціонерне товариство "Волиньтурист", не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- 05.01.2026 ПрАТ "Волиньтурист" дізналось про те, що наразі відбуваються електронні торги щодо примусового відчуження нерухомого майна ПрАТ "Волиньтурист", а саме Будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 (https://setam.net.ua/auction/585592 ). Торги відбудуться 09.01.2026;
- дійсно, ПрАТ "Волиньтурист" дізналось про проведення вказаних торгів 05.01.2026;
- в подальшому 07.01.2026 боржник надіслав державному виконавцю заяву, у якій повідомив його про наявність судового рішення, яке перешкоджає подальшому проведенню торгів;
- отже, подавши заяву 07.01.2026, ПрАТ "Волиньтурист" мав легітимні очікування, що державний виконавець, дізнавшись про зазначені обставини зупинить вчинення виконавчих дій, а тому відлік процесуального строку на подання скарги починається з 07.01.2026;
- вказані у скарзі вимоги державний виконавець повинен був би вчинити після отримання звернення ПрАТ "Волиньтурист", тобто не раніше 07.01.2026, а саме після ознайомлення державного виконавця із зазначеними у зверненні обставинами;
- отже висновки суду першої інстанції щодо можливості звернення ПрАТ "Волиньтурист" зі скаргою з 05.01.2026 не відповідають дійсності;
- з огляду на зазначене ПрАТ "Волиньтурист" не пропущено строк на подання скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця;
- також у скарзі ПрАТ "Волиньтурист" вказує, що якщо суд вважає строк на подання скарги пропущеним, то ПрАТ "Волиньтурист" просить поновити його, у зв'язку із проблемами з електропостачанням після масованого збою у електромережі України, що спричинили аварійні відключення, що в свою чергу вплинули на роботу підприємства та ускладнили отримання ним належної правової допомоги;
- суд першої інстанції жодним чином не оцінив поважність підстав для поновлення вказаного строку, хоча вони є поважними.
На підставі викладеного скаржник просить:
1. Скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/22/25.
2. Направити вказану справу за скаргою ПРАТ "Волиньтурист" на дії та бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміч Сергія Володимировича, зобов'язання зупинити виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні № 78077295 у справі № 903/22/25 до Господарського суду Волинської області для продовження її розгляду.
05.02.2026 апеляційну скаргу зареєстровано в суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.02.2026, для розгляду справи № 903/22/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю.
Листом № 903/22/25/614/26 від 06.02.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
13.02.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/22/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.03.2026 о 14:10.
06.03.2026 (вх. № 1937/26), через систему Електронний суд, від Заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшли пояснення, в яких просить апеляційну скаргу ПрАТ "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/22/25 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
10.03.2026 (вх. № 2030/26), через систему Електронний суд, від Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшло клопотання, в якому просить провести судове засідання без участі представника останнього.
В судове засідання 11.03.2026 з'явився прокурор. Інші учасники справи не забезпечили участі своїх уповноважених представників. Про час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомляли.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 17.02.2026 явка представників сторін в судове засідання 11.03.2026 обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності інших учасників справи, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.
У судовому засіданні 11.03.2026 прокурор надав заперечення щодо апеляційної скарги з підстав, наведених у письмових поясненнях.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні 11.03.2026 пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
Рішенням Господарського суду Волинської області від 18.03.2025 позовну заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про стягнення 4 404 017,69 грн задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Фонду державного майна України 4 403 618,99 грн, в т.ч.: 1 794 474,00 грн безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування приміщенням готелю "Лісова пісня", 2 094 362,16 грн інфляційні втрати, 514 782,83 грн 3 % річних.
У позові про стягнення 398,70 грн 3 % річних відмовлено.
Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Волинської обласної прокуратури 54 357,43 грн витрат по сплаті судового збору.
23.05.2025 Господарським судом Волинської області видано накази на виконання вказаного вище рішення.
19.01.2026 до місцевого господарського суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії державного виконавця, в якій просив:
1. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміч Сергія Володимировича щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме Будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні № 78077295.
2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміч Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчий дій шляхом зупинення примусової реалізації нерухомого майна, а саме Будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні № 78077295.
3. Зобов'язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміч Сергія Володимировича зупинити виконавчі дії з примусової реалізацію нерухомого майна, а саме Будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні № 78077295.
Також у вказаній скарзі боржник зазначив, що дізнався про вищевказані порушення вчинені державним виконавцем 07.01.2026, а тому скарга подається в межах строку визначеного ст. 341 ГПК України. У випадку, якщо суд вважає строк на подання скарги пропущеним, то ПрАТ "Волиньтурист" просить поновити його у зв'язку із проблемами з електропостачанням після масованого збою у електромережі України, що спричинили аварійні відключення, що в свою чергу вплинули на роботу підприємства та ускладнили отримання ним належної правової допомоги.
26.01.2026 судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги та залишено подану скаргу без розгляду.
Вказана ухвала мотивована відсутністю у матеріалах справи належно підтвердженої скаржником обставини про поважність пропущеного десятиденного строку, встановленого чинним процесуальним законодавством, на оскарження рішень державного виконавця.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
За приписами частин 1, 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини 1 статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями частини 1 статті 341 ГПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Як вбачається зі змісту поданої боржником скарги, 05.01.2026 ПрАТ "Волиньтурист" дізналось про те, що 09.01.2026 відбудуться електронні торги щодо примусового відчуження нерухомого майна ПрАТ "Волиньтурист", а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2 352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 (https://setam.net.ua/auction/585592 ).
Також у вказаній скарзі вказано, що 07.01.2026 боржник надіслав державному виконавцю заяву, у якій зазначив: "Любомльським відділом державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснюється зведене виконавче провадження № 78077295 (78077295). Боржником у вказаному провадженні є ПрАТ "Волиньтурист".
Оскільки боржник дізнався про вищевказані порушення, вчинені державним виконавцем 07.01.2026, скарга подається в межах строку визначеного статтею 341 ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.
Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18 на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд.
З огляду на викладене, оскільки боржник як у поданій скарзі, так і в апеляційній скарзі підтверджує, що про проведення електронних торгів щодо примусового відчуження належного йому нерухомого майна він дізнався 05.01.2026, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що саме з цієї дати ПрАТ "Волиньтурист" дізналося про можливе порушення своїх прав у розумінні статті 341 ГПК України.
Відтак перебіг десятиденного строку, передбаченого частиною 1 статті 341 ГПК України для звернення до суду першої інстанції зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, розпочався 05.01.2026 та закінчився 15.01.2026.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, вказану скаргу зареєстровано в системі Електронний суд 19.01.2026, тобто після спливу встановленого частиною 1 статті 341 ГПК України десятиденного строку на її подання.
При цьому подання боржником 07.01.2026 заяви державному виконавцю саме по собі не змінює моменту, з якого особі стало відомо про відповідні обставини, та не може вважатися початком перебігу процесуального строку на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, оскільки момент набуття відомостей про порушення прав визначається обізнаністю особи про такі порушення, а не поданням нею заяв чи клопотань.
За наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника в цій частині.
Згідно з частиною 2 статті 341 ГПК України пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Як вже було встановлено, боржник у своїй скарзі зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку на подання скарги, ПрАТ "Волиньтурист" просить поновити його, у зв'язку із проблемами з електропостачанням після масованого збою у електромережі України, що спричинили аварійні відключення, що в свою чергу вплинули на роботу підприємства та ускладнили отримання ним належної правової допомоги.
Згідно з приписами частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом статті 74 ГПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
Доступність права на оскарження у зв'язку з пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі "Скорик проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них. У справі "Zubac v. Croatia" ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поновлення цього строку перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, який згідно з статтею 341 ГПК України за заявою скаржника може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, вирішуючи це питання, суд у світлі конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що можливість поновлення цього строку не є необмеженою, оскільки право доступу до суду не є абсолютним, і відхилення від принципу правової визначеності (певності), який включає й дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata), що закріплені у частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливе лише за виняткових обставин, особливо, коли це стосується процедури перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду за нововиявленими обставинами.
Тому при розгляді питання про поновлення строку на звернення із скаргою суди мають ретельно розглядати обставини пропуску строку, встановленого законом для вчинення відповідних дій, і обов'язково враховувати поведінку скаржника щодо вжиття ним заходів щодо подання своєчасно та належним чином оформленої скарги.
Разом з тим законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено заявником, та чи підлягає він поновленню. Тому суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, для чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Отже підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тому тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15, від 16.04.2021 у справі № 904/3258/14.
У розумінні статті 86 ГПК питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Колегія суддів зауважує, що зазначені боржником проблеми з електропостачанням після масованого збою у електромережі України не можуть вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Твердження скаржника про перебої з електропостачанням носять загальний характер, а тому не створюють непереборних та індивідуальних перешкод для ПрАТ "Волиньтурист", які б унеможливили подання скарги у строк, встановлений процесуальним законом.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання скаржника про поновлення строку для подання скарги та залишення такої скарги без розгляду.
Крім того суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що подання після закінчення процесуальних строків скарги, яка залишена без розгляду, не позбавляє скаржника в майбутньому права на звернення до суду з аналогічною скаргою та клопотанням про поновлення процесуального строку з доданням належних доказів у відповідності до норм процесуального закону.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що боржник не скористався наданим йому процесуальним правом повторного звернення до суду з аналогічною скаргою із належним клопотанням про поновлення строку та відповідними доказами, натомість звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.
При цьому доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження власного, помилкового тлумачення чинного законодавства щодо строків оскарження дій державного виконавця, що вже були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції, і, як встановлено мотивованим висновком суду, не є поважною підставою пропуску строку.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з статтею 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Ухвала Господарського суду Волинської області від 26.01.2026 у справі № 903/22/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Волинської області від 26 січня 2026 року у справі № 903/22/25 -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу № 903/22/25 повернути до Господарського суду Волинської області.
Повну постанову складено "12" березня 2026 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Павлюк І.Ю.