Постанова від 11.03.2026 по справі 902/1030/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року Справа № 902/1030/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: Стецюра А.І.

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 (повний текст складено 27 листопада 2025 року, суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ"

до Немирівської міської ради

та до Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А"

про визнання укладеною додаткової угоди та визнання відсутнім права оренди

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Немирівської міської ради та Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі від 05 травня 2018 року, укладеного між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" та про визнання відсутнім права оренди Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А".

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" до Немирівської міської ради та до Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" про визнання укладеною додаткової угоди та визнання відсутнім права оренди.

Визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" (вул. Заводська, буд. 150, м. Гайсин, Вінницька область, 23700, код - 34009446) та Немирівською міською радою (вул. Соборна, буд. 26, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код - 03772619) Додаткову угоду до Договору оренди землі від 05 травня 2018 року, що укладений між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ", в редакції викладеній у резолютивній частині рішення.

Визнано відсутнім право оренди Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" (вул. Гагаріна, буд. 1-Е, с. Бондурівка, Вінницький район, Вінницька область, 22832, код - 44450498) на земельну ділянку з кадастровим номером 0523080600:02:001:0160, площею 3,7564 га, яке зареєстроване 21.05.2025 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право 60046004 на підставі Договору оренди землі від 19.05.2025 року.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином дотримався встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди, своєчасно направивши орендодавцю лист-повідомлення від 06 березня 2025 року з проєктом додаткової угоди, тоді як Немирівська міська рада, отримавши зазначене повідомлення 10 березня 2025 року, у передбачений законом місячний строк не висловила обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору та не здійснила належних дій для узгодження його умов, а рішення про відмову у поновленні договору прийняла вже після спливу строку його дії. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а рішення Немирівської міської ради від 09 травня 2025 року №3340 прийняте з порушенням вимог законодавства, є протиправним і порушує переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк.

Не погодившись з ухваленими рішенням, Немирівська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди землі. На його думку, для реалізації такого права орендар зобов'язаний одночасно виконати передбачені законом умови, зокрема належно виконувати обов'язки за договором, своєчасно повідомити орендодавця про намір поновити договір та подати проєкт додаткової угоди із визначенням істотних умов. Водночас позивач у поданому проєкті додаткової угоди запропонував зміну істотних умов договору, зокрема щодо порядку визначення орендної плати, що виключало можливість автоматичного поновлення договору за відсутності згоди орендодавця.

При цьому апелянт наголошує, що суд першої інстанції фактично ототожнив подання орендарем листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди із виникненням обов'язку орендодавця поновити договір оренди, тоді як закон передбачає необхідність досягнення згоди сторін щодо істотних умов договору. За відсутності такої згоди переважне право орендаря на укладення договору на новий строк припиняється.

Крім того, апелянт зазначає, що укладення договору оренди земельної ділянки з Фермерським господарством "Агромрія-А" було економічно більш вигідним для територіальної громади, оскільки новим орендарем запропоновано вищий розмір орендної плати порівняно з тим, який був передбачений у проєкті додаткової угоди позивача. На думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам.

Апелянт також вказує, що суд не врахував правову природу спірної земельної ділянки, яка сформована із невитребуваної земельної частки (паю) та входить до складу спадщини після смерті її власника. У зв'язку з цим міська рада виступає лише управителем спадкового майна до моменту прийняття спадщини спадкоємцями, а тому не має обов'язку поновлювати договір оренди землі, оскільки таке право належить власнику земельної ділянки.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував обставини розгляду клопотання позивача про поновлення договору оренди. Зокрема, листом Немирівської міської ради від 08 квітня 2025 року №03-31-924 позивача було повідомлено, що подане ним клопотання перебуває на опрацюванні у відділі земельних відносин управління комунальної власності та потребує додаткового вивчення для всебічного вирішення порушеного питання.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та втрутився у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування, фактично визначивши істотні умови договору оренди та встановивши розмір орендної плати замість уповноваженого органу. На думку скаржника, такі дії суперечать принципу розмежування повноважень та вимогам процесуального законодавства.

Скаржник зазначає, що суд безпідставно визнав відсутнім право оренди Фермерського господарства "Агромрія-А", хоча таке право виникло на підставі чинного договору оренди, укладеного після припинення попереднього договору з позивачем та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За твердженням скаржника, наявність спору між попереднім орендарем та міською радою не може обмежувати права нового орендаря, який діяв добросовісно.

Листом №902/1030/25/6655/25 від 18 грудня 2025 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

30 грудня 2025 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1030/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2026 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 січня 2026 року у справі №902/1030/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Немирівської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на "04" лютого 2026 р. об 10:40 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.

07 січня 2026 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 без змін, а апеляційну скаргу Немирівської міської ради - без задоволення.

У відзиві позивач зазначає, що доводи апелянта про припинення його переважного права на поновлення договору оренди землі є безпідставними. На думку позивача, поданий ним лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди фактично є пропозицією укласти договір (офертою), а зміна окремих умов, зокрема розміру орендної плати, не порушує прав орендодавця, оскільки запропонований розмір орендної плати значно перевищував той, який був передбачений у договорі оренди землі від 05 травня 2018 року. Позивач наголошує, що запропонована орендна плата становила 26 294,80 грн на рік, що у декілька разів перевищує попередній розмір орендної плати, визначений як 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Крім того, позивач вказує, що інші положення проєкту додаткової угоди, на які посилається апелянт як на нові істотні умови, фактично відповідають вимогам чинного законодавства та типовому договору оренди землі. Зокрема, умови щодо відсутності меліорації на земельній ділянці, порядку збирання врожаю та відшкодування збитків власнику земельної ділянки передбачені нормативними актами та не порушують прав орендодавця.

Позивач також зазначає, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у разі отримання пропозиції про поновлення договору мав або погодитися із запропонованими умовами, або надати власні пропозиції щодо зміни істотних умов договору. Натомість Немирівська міська рада, на думку позивача, не здійснила добросовісних переговорів щодо узгодження умов договору та безпідставно відмовила у його поновленні.

Щодо доводів апелянта про те, що спірна земельна ділянка входить до складу спадщини та не є комунальною власністю, позивач зазначає, що така земельна ділянка була передана йому в оренду як невитребувана земельна частка (пай), а не як майно, що входить до складу спадщини. У зв'язку з цим правовідносини щодо її використання регулюються спеціальними нормами законодавства про невитребувані земельні частки (паї), а не нормами, що регулюють управління спадковим майном.

Крім того, позивач заперечує доводи апелянта щодо нібито належного повідомлення про необхідність додаткового вивчення його клопотання. На його думку, Немирівська міська рада не надала належних доказів направлення відповідного листа від 08 квітня 2025 року №03-31-924, а сам позивач такого листа не отримував. При цьому рішення про відмову у поновленні договору оренди було прийняте лише 09 травня 2025 року, а повідомлення про нього направлено позивачу вже після укладення договору оренди з іншим суб'єктом господарювання.

Позивач також звертає увагу на те, що його клопотання про поновлення договору оренди, подане 10 березня 2025 року, протягом тривалого часу не розглядалося міською радою, тоді як питання щодо передачі цієї ж земельної ділянки в оренду Фермерському господарству "Агромрія-А" було вирішено у значно коротший строк.

09 січня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" - Тиховського Миколи Олеговича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1030/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 січня 2026 року у справі №902/1030/25 задоволено заяву Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" - про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

09 січня 2026 року до Північно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Агромрія-А" надійшов відзив на апеляційну скаргу Немирівської міської ради, у якому фермерське господарство підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25.

У відзиві відповідач-2 зазначає, що відповідно до рішення 64 сесії 8 скликання Немирівської міської ради від 09 травня 2025 року №3338 Фермерському господарству "Агромрія-А" було передано в оренду низку земельних ділянок строком на 25 років, серед яких і спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0523080600:02:001:0160 площею 3,7564 га, розташовану за межами населеного пункту с. Бондурівка.

Заявник наголошує, що ФГ "Агромрія-А" є добросовісним набувачем та орендарем спірної земельної ділянки, оскільки право оренди виникло на підставі рішення органу місцевого самоврядування та було належним чином зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у відзиві зазначено, що укладення нового договору оренди земельної ділянки можливе лише за умови досягнення згоди сторін щодо істотних умов такого договору. За твердженням відповідача-2, позивач у проєкті додаткової угоди запропонував зміну істотних умов договору, зокрема щодо порядку визначення орендної плати, визначення статусу земельної ділянки, порядку збирання врожаю та відшкодування збитків власнику земельної ділянки. Оскільки такі умови не були погоджені орендодавцем, переважне право позивача на поновлення договору оренди припинилося.

Відповідач-2 також вказує, що суд першої інстанції фактично підмінив собою орган місцевого самоврядування, самостійно визначивши істотні умови договору оренди та визнавши укладеною додаткову угоду до договору оренди без відповідного волевиявлення орендодавця. На думку заявника, такі дії суперечать положенням законодавства та правовим позиціям Верховного Суду щодо необхідності погодження сторонами істотних умов договору оренди землі.

Крім того, у відзиві зазначено, що укладення договору оренди з ФГ "Агромрія-А" є економічно більш вигідним для територіальної громади, оскільки орендна плата, встановлена таким договором, є більшою порівняно з розміром орендної плати, запропонованим позивачем у проєкті додаткової угоди.

23 січня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Немирівської міської ради - Стецюри Алли Ігорівни надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1030/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2026 року у справі №902/1030/25 задоволено заяву Немирівської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

26 січня 2026 року через систему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" - Хитрука Івана Сергійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/1030/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року у справі №902/1030/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії суддів Маціщук А.В. судове засідання у справі №902/1030/25 04 лютого 2026 року не відбулось.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 лютого 2026 року у справі №902/1030/25 розгляд апеляційної скарги призначено на "04" березня 2026 р. об 11:30 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2026 року у справі №902/1030/25 оголошено перерву в судовому засіданні до "11" березня 2026 р. об 10:20 год.

04 березня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" надійшли додаткові письмові пояснення у справі, в яких заявник посилається на судові рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалені у низці аналогічних справ між тими самими сторонами щодо поновлення договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв). Зокрема, позивач зазначає, що у справах №902/872/25 та №902/877/25 рішеннями від 04 грудня 2025 року та 27 листопада 2025 року відповідно було відмовлено у задоволенні позовів ТОВ "ПК "Зоря Поділля" з підстав неправильного обрання способу захисту, при цьому зазначені рішення набрали законної сили.

Позивач також звертає увагу суду на висновки, викладені у зазначених рішеннях, відповідно до яких Немирівська міська рада у спірних правовідносинах не виступає управителем спадщини у розумінні статті 19 Закону України "Про оренду землі", а здійснює повноваження щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями) до моменту оформлення права власності їх власниками або спадкоємцями. У зв'язку з цим, на думку заявника, до таких правовідносин підлягають застосуванню положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Крім того, заявник посилається на рішення Господарського суду Вінницької області у справі №902/1031/25 від 04 листопада 2025 року, яким також відмовлено у задоволенні позову з мотивів неналежного способу захисту. У цьому рішенні, як зазначає позивач, суд дійшов висновку про те, що перехід повноважень щодо розпорядження невитребуваними земельними частками (паями) до органу місцевого самоврядування не припиняє дії укладеного раніше договору оренди, а відповідний орган набуває статусу орендодавця у вже існуючих правовідносинах оренди.

У додаткових поясненнях також наведено висновки суду у зазначеній справі про те, що спір між сторонами виник фактично у зв'язку з вибуттям спірної земельної ділянки з користування позивача та передачею її в оренду іншій особі Фермерському господарству "Агромрія-А". При цьому ефективним способом захисту порушеного права у подібних правовідносинах суд визнав витребування земельної ділянки із користування нового орендаря на користь позивача.

Також, заявник зазначає, що у провадженні Господарського суду Вінницької області перебували також справи №902/1001/25, №902/1008/25 та №902/1011/25, у яких позивач оскаржував відмову у поновленні договорів оренди щодо інших земельних ділянок. У цих справах позови також були залишені без задоволення, однак, як зазначає позивач, предметом спору були неуспадковані земельні ділянки, що відрізняє їх від спірних правовідносин у даній справі.

11 березня 2026 року від представника ТОВ "Продовольча компанія "Зоря Поділля" - Хитрука Івана Сергійовича надійшла заява про проведення судового зсідання без участі представника позивача.

В судових засіданнях 04 березня 2026 року та 11 березня 2026 року представники відповідача 1 та позивача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 лютого 2004 року розпорядженням голови Немирівcької районної державної адміністрації Вінницької області № 42 "Про затвердження схеми поділу, проекту організації території земельних часток (паїв), технічної документації по передачі земельних часток (паїв) у власність та видачу громадянам державних актів на право власності на землю на території Бондурівської сільської ради" затверджено схему поділу земель власників сертифікатів колишнього КСП ім. Гагаріна на території Бондурівської сільської ради на земельні частки (паї).

Затверджено проект організації території земельних часток (паїв) з такими показниками: площа-земель, що ділиться на земельні частки (паї) - 1354,9946 га; кількість земельних часток (паїв) - 490 шт; середній розмір земельної частки (паю) - 2,7511 га; вартість земельної частки паю - 8737,42 грн; з врахуванням коефіцієнта індексації 2.465 - 21537,74 грн.

Затверджено технічну документацію по передачі земельних часток (паїв) у власність громадянам - власникам земельних сертифікатів на території Бондурівської сільської ради. Передано громадянам у власність земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно додатку 1. Державні акти на право власності на земельні частки (паї) померлих власників видати спадкоємцям після посвідчення ними цивільно-правових угод згідно додатку 2. Власникам земельних часток (паїв), особи та громадянства яких не виготовлено, виготовити державні акти на право власності на земельні частки (паї) після пред'явлення проектній організації документів, що посвідчують особу згідно додатку 3 /т.1, а.с. 13-16/.

У Додатку 2 до цього розпорядження закріплено список померлих власників земельних часток (паїв), на які будуть видані державні акти на право власності на землю після посвідчення спадкоємцями цивільно-правових угод.

Серед таких померлих власників земельних часток (паїв) у списку значиться ОСОБА_1 , земельна ділянка площею 3,7564 га /т.1, а.с. 16/.

04 травня 2018 року відповідно до розпорядження голови Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області №117 Про надання в оренду земельних ділянок невитребуваних (нерозділених) часток (паїв) на території Бондурівської сільської ради, вирішено передати в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" земельні ділянки із земель невитребуваних (нерозділених) часток (паїв) 46,5486 га (ріллі), які розташовані на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років згідно списку. Встановлено орендну плату у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки та зобов'язано укласти договори оренди землі /т. 1, а.с. 19-20/.

Зокрема, було передано в оренду позивачу невитребувану земельну ділянку площею 3,7564 га, яка була сформована із земельної частки (паю), що згідно із проектом організації території земельних часток (паїв) має №476 та належала ОСОБА_1 (пункт 14 Додатку до Розпорядження голови Немирівської РДА №117 від 04 травня 2018 року).

05 травня 2018 року між Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" (Орендар) укладено договір оренди землі /т. 1, а.с.23-24/.

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, на підставі розпорядження голови Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області від 04 травня 2018 року №117, розташовану на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,7564 га, із числа невитребуваних земельних часток (паїв). Номер земельної ділянки згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - 476, кадастровий номер 0523080600:02:001:0160 (пункт 2 Договору).

На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна та інші об'єкти інфраструктури (пункт 3 Договору).

Земельна ділянка передається в оренду без будівель, споруд та інших об'єктів (пункт 4 Договору). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 73 584,59 грн (пункт 5 Договору).

За змістом пункту 6 Договору земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

За змістом пункту 8 договір укладається на строк 7 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, але в будь-якому випадку діє до закінчення збирання врожаю Орендарем. Після закінчення строку цього Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії цього договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем у грошові формі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8 830,15 грн за 1 рік (пункт 9 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 10 Договору).

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення - 01.01) (пункт 11 Договору).

Відповідно до пунктів 14-15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення - 01.01).

Пунктом 43 Договору визначено, що він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Право оренди позивача земельної ділянки за Договором зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2019 року строком дії на 7 років, з правом пролонгації, що підтверджується відповідним витягом.

За змістом листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 26 травня 2025 року №316/14-25 згідно із технічною документацією по передачі земельних часток (паїв) з виготовлення державних актів на право власності на землю власника земельних часток (паїв) на території Бондурівської сільської ради Немирівського району Вінницької області та даних Державного земельного кадастру земельній ділянці №476 площею 3,7564 га визначено кадастровий номер 0523080600:02:001:0160 /т. 1, а.с. 22/.

06 березня 2025 року з урахуванням належного виконання обов'язків за договором оренди, маючи намір поновити договір оренди на той самий строк позивач звернувся до відповідача 1 з клопотанням. Додатком до якого додано серед іншого проект додаткової угоди до договору оренди.

Вказане клопотання отримано Немирівською міською радою 10 березня 2025 року за вх. №03-29-1237, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції відповідача 1 на відповідному клопотанні /т.1, а.с. 26-28/.

Відповідно до Перспективного плану формування територій громад Вінницької області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №512-р від 06 травня 2020 року Бондурівська сільська рада увійшла до складу Немирівської міської територіальної громади. Після реформування адміністративно-територіального устрою України в 2020 році, земельна ділянка знаходиться в межах Немирівської міської територіальної громади (за межами с. Бондурівка) Вінницького району Вінницької області.

Розпорядженням голови Немирівської міської ради від 14 березня 2025 року за №38-р вирішено скликати 63 сесію 8 скликання на 27 березня 2025 року на 10:00 год.

Розпорядженням голови Немирівської міської ради від 24 березня 2025 року №43-р було перенесено дату проведення 63 сесії 8 скликання на 17 квітня 2025 року на 10:00 год.

На підставі розпорядження міського голови від 05 травня 2025 року №65-р "Про скликання 64 (позачергової) сесії Немирівської міської ради 8 скликання" була скликана позачергова сесія ради, до порядку денного якої було включено питання "Про відмову у поновленні договору оренди землі від 05 травня 2018 року".

09 травня 2025 року рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання Немирівської міської ради №3340 відмовлено у поновленні договору оренди землі від 05 травня 2018 року щодо земельної ділянки площею 3,7564 га з кадастровим номером 0523080600:02:001:0160 сільськогосподарського призначення, власник якої помер, з видом цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код виду цільового призначення 01.01), розташованої за межами населеного пункту с. Бондурівка Немирівської міської територіальної громади. Вінницького району. Вінницької області. Припинено дію договору оренди землі від 05 травня 2018 року, в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено до 05 травня 2025 року, щодо земельної ділянки зазначеної в пункті 1 цього рішення.

З урахуванням періоду ротації основної сівозміни, ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ" має право на збирання такого врожаю, на земельній ділянці зазначеної в пункті 1 цього рішення. Зобов'язано колишнього орендаря (ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ") відшкодувати Немирівській міській раді збитки, пов'язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 3,7564 га з кадастровим номером 0523080600:02:001:0160 у розмірі пропорційно до орендної плати: з дня припинення договору до дня збирання врожаю /т. 1, а.с. 30/.

09 травня 2025 року рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання Немирівської міської ради №3338 "Про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, власники яких померли" серед іншого вирішено надати в оренду Фермерському господарству "АГРОМРІЯ-А" земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власники яких померли, які розташовані за межами населених пунктів Немирівської міської територіальної громади Вінницькою району Вінницької області, загальною площею 28,5878 га, з видом цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (Код виду цільового призначення - 01.01), терміном на 25 років, або до моменту державної реєстрації прав власності спадкоємцями на такі земельні ділянки, згідно Додатку. Встановлено орендну плату за вище вказані земельні ділянки в розмірі 7500,00 за 1 га. Припинено дію договорів оренди землі від 05 травня 2018 року, укладених між Немирівською районною державною адміністрацією та ТОВ "ПК "ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ", у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено, земельних ділянок згідно Додатку. Доручено міському голові Качуру В.М. укласти з ФГ "Агромрія-А" договори оренди землі, земельних ділянок згідно Додатку. Зобов'язано ФГ "Агромрія-А" укласти та зареєструвати договори оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства /т. 1, а.с. 38-39/.

19 травня 2025 року між Немирівською міською радою (Орендодавець) та Фермерським господарством "АГРОМРІЯ-А" (Орендар) укладено договір оренди землі /т.1, а.с. 40-42/.

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець відповідно до рішення 64 (позачергової) сесії Немирівської міської ради 4 скликання від 09 травня 2025 року №3338 "Про надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, власники яких померли" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 0523080600:02:001:0160, яка розташована на території Немирівської міської територіальної громади, (за межами населеного пункту с. Бондурівка), Вінницького району, Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення (земельна частка (пай) власник якої помер(ла) площею 3,7564 га, у тому числі 3,7564 га ріллі (пункт 2 Договору). На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна немає, а також інші об'єкти інфраструктури немає (пункт 3 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 47534,8 грн (пункт 5 Договору). Згідно пункту 8 договір укладено на 25 років, та /або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку, беї права на поновлення договору оренди землі.

За змістом пунктом 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі у розмірі 7500,00 грн за 1 га, що становить 28173 грн в рік, на рахунок орендаря: ГУК у Він. Обл./м. Немирів/18010600, ЄДРПОУ 37979858, р/р UА 718999980334119812000002796, Казначейство України (ЕАП).

Орендна плата вноситься у такі строки щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 11 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарської продукції (пункт 15 Договору). Цільове призначення земельної ділянки: 01. землі сільськогосподарського призначення; 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пункт 16 Договору).

12 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача 1 з проханням повідомити про результат розгляду клопотання про поновлення Договору оренди землі від 14 квітня 2018 року.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16 липня 2020 року), яким стаття 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України "Про оренду землі").

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв'язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України, умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України.

Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов'язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов'язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі України "Про оренду землі" у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі".

Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі №906/1314/21.

Згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі", що була чинною на момент укладення договору оренди, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В силу положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 зазначено, що положення частин п'ятої та шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачаються два різні механізми продовження орендних правовідносин - загальний та спеціальний.

За загальним правилом, визначеним частиною п'ятою цієї статті, орендодавець після отримання від орендаря листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі разом із проєктом додаткової угоди протягом одного місяця розглядає таку пропозицію, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору та, за відсутності обґрунтованих заперечень, приймає рішення про поновлення договору і укладає відповідну додаткову угоду.

Натомість спеціальне правило, передбачене частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", застосовується у випадку, коли орендодавець після отримання відповідного повідомлення орендаря протягом одного місяця після закінчення строку договору не висловив заперечень щодо його поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах без прийняття орендодавцем окремого рішення.

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови Великої Палати Верховного Суду містять висновок про те, що єдиним механізмом оформлення продовження орендних правовідносин є укладення додаткової угоди, передбаченої частинами третьою, п'ятою - восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", що підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця у разі наміру поновити договір оренди землі, завершення якої полягає в укладенні додаткової угоди - за згодою сторін або на підставі судового рішення.

Таким чином, положення частин першої - п'ятої статті 33 Закону підлягають застосуванню у їх системному та хронологічному взаємозв'язку.

Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати або інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що поновлення договору оренди землі можливе лише за умови досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов. За відсутності такої згоди, у тому числі з боку орендодавця, переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк припиняється.

Норми щодо переважного права орендаря спрямовані виключно на забезпечення пріоритету його інтересів перед іншими особами та не надають йому права вимагати укладення договору на новий строк за відсутності згоди орендодавця зі зміненими умовами.

Аналогічний правовий висновок викладений у пунктах 8.25 - 8.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20, у якій зазначено, що юридичним фактом, з яким закон пов'язує поновлення договору оренди землі, є досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов такого договору.

Отже, власник земельної ділянки має право висловлювати заперечення щодо поновлення договору оренди, зокрема у частині умов його використання та інших істотних умов договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Немирівська міська рада у спірних правовідносинах не є власником спірної земельної ділянки, а здійснює повноваження щодо передачі такої земельної ділянки в тимчасове платне користування як невитребуваної до моменту державної реєстрації права власності на неї спадкоємцями.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічно, згідно зі статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципі законності.

Отже, будь-яке рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки повинно ґрунтуватися на вимогах закону, бути належним чином вмотивованим та прийнятим з урахуванням прав та законних інтересів сторін орендних правовідносин.

Як передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Зміна умов такого договору можлива лише за згодою сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо істотних умов договору переважне право орендаря припиняється.

Разом з тим реалізація зазначених положень закону передбачає обов'язок сторін діяти добросовісно та вживати заходів для досягнення домовленості щодо умов продовження орендних правовідносин. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №906/1314/21 орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, як орендодавець, зобов'язаний добросовісно провести переговори з орендарем щодо умов укладення договору на новий строк. Безпідставна відмова від такого узгодження або ухилення від проведення переговорів може свідчити про зловживання правом та порушення переважного права орендаря.

З огляду на наведене, у випадку передачі земельної ділянки в оренду іншій особі орган місцевого самоврядування повинен належним чином обґрунтувати причини неврахування переважного права попереднього орендаря, який належно виконував свої договірні обов'язки.

Водночас у цивільному праві діє принцип добросовісності, закріплений, зокрема, у статті 3 Цивільного кодексу України, одним із проявів якого є доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Згідно з цією доктриною сторона не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, якщо інша сторона обґрунтовано покладалася на таку поведінку та діяла собі на шкоду. Такий підхід викладений, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17.

Отже, орган місцевого самоврядування, який протягом дії договору оренди визнавав правомірність користування земельною ділянкою орендарем та приймав орендну плату, не може без належного правового обґрунтування ігнорувати передбачене законом переважне право такого орендаря та передавати спірну земельну ділянку в оренду іншій особі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем дотримано передбаченого частинами 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі.

Матеріалами справи підтверджується, що не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди позивач звернувся до орендодавця з клопотанням про поновлення договору оренди та надіслав проєкт додаткової угоди, а саме лист вих. №449 від 06 березня 2025 року, який отримано Немирівською міською радою 10 березня 2025 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції /т.1, а.с. 26/.

Також матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки, що підтверджується копіями квитанцій про сплату орендної плати та податковими деклараціями з плати за землю /т.1, а.с. 43- 148/.

Водночас протягом встановленого законом строку розпорядником земельної ділянки не було надіслано орендарю обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди на новий строк у розумінні частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Отримавши 10 березня 2025 року лист орендаря з проєктом додаткової угоди про поновлення договору оренди, Немирівська міська рада була зобов'язана у місячний строк, тобто не пізніше 09 квітня 2025 року, розглянути подані пропозиції, узгодити істотні умови договору або висловити обґрунтовані заперечення щодо поновлення договору оренди шляхом прийняття відповідного рішення та повідомлення орендаря. Проте відповідних дій органом місцевого самоврядування вчинено не було.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань Немирівської міської ради на положення Закону України "Про адміністративну процедуру" як на підставу для продовження строку розгляду заяви, оскільки правовідносини щодо поновлення договору оренди землі врегульовані спеціальними нормами статті 33 Закону України "Про оренду землі", які підлягають застосуванню у даному випадку.

Крім того, у рішенні у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини наголосив на особливій важливості принципу належного урядування, відповідно до якого державні органи зобов'язані діяти своєчасно, послідовно та у спосіб, що забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах, які стосуються майнових прав особи. Аналогічні підходи висловлені ЄСПЛ у рішеннях у справах "Oneryildiz v. Turkey" (пункт 128) та "Beyeler v. Italy" (пункт 119).

За таких обставин Немирівська міська рада, отримавши лист-повідомлення орендаря про поновлення договору оренди, була зобов'язана організувати розгляд цього питання з дотриманням передбаченого законом місячного строку, у тому числі шляхом скликання відповідної сесії ради.

Отже, у встановлений законом строк органом місцевого самоврядування не було висловлено жодних обґрунтованих заперечень щодо запропонованих умов договору оренди або щодо поновлення договору на новий строк.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір оренди землі, укладений сторонами 05 травня 2018 року, діяв до 05 травня 2025 року. Водночас до закінчення строку його дії Немирівською міською радою не було прийнято рішення про відмову у поновленні договору оренди на новий строк.

З урахуванням своєчасно поданого позивачем листа-повідомлення про намір укласти договір оренди землі на новий строк, спливу передбаченого законом місячного строку на розгляд такого повідомлення, а також закінчення строку дії договору оренди, відсутність у визначений законом строк обґрунтованих заперечень орендодавця свідчить про настання правових наслідків, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі". Таким чином, починаючи з 06 травня 2025 року договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Лише 09 травня 2025 року рішенням 64 позачергової сесії 8 скликання Немирівської міської ради №3338 припинено дію договорів оренди землі від 05 травня 2018 року, укладених між Немирівською районною державною адміністрацією та ТОВ "ПК "Зоря Поділля", у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено /т.1, а.с. 38- 39/.

За таких обставин прийняття Немирівською міською радою рішення про відмову у поновленні договору оренди та припинення його дії після спливу строку договору не може впливати на правові наслідки, що вже настали відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме - поновлення договору оренди на той самий строк, починаючи з 06 травня 2025 року.

Отже, відповідне рішення органу місцевого самоврядування прийнято всупереч вимогам статті 33 Закону України "Про оренду землі", порушує переважне право позивача на укладення договору оренди на новий строк та обґрунтовано визнано судом першої інстанції протиправним.

Оцінюючи доводи відповідачів щодо застосування правових висновків Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 21 вересня 2022 року у справі №926/2720/21 Верховний Суд сформулював алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від поведінки сторін договору.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли орендар своєчасно звернувся до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору та надав проєкт договору, а орендодавець у встановлений законом строк не висловив заперечень щодо поновлення договору оренди землі, суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той самий строк і на тих самих умовах.

Саме така правова ситуація має місце у даній справі, оскільки позивач своєчасно звернувся до орендодавця з листом-повідомленням та проєктом додаткової угоди, тоді як Немирівська міська рада у встановлений законом строк не висловила обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди.

Отже, колегія суддів вважає релевантними правові висновки Верховного Суду щодо можливості судового захисту прав добросовісного орендаря у разі відсутності своєчасно висловлених заперечень орендодавця.

При цьому сам по собі факт подальшого висловлення заперечень без оцінки їх змісту та без дотримання передбаченого законом порядку не може бути підставою для відмови у поновленні договору оренди, оскільки такий підхід суперечив би принципам правової визначеності, законності та верховенства права.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що спірна земельна ділянка входить до складу спадщини, а тому Немирівська міська рада виступає лише управителем спадкового майна і не має повноважень поновлювати договір оренди землі.

Спірна земельна ділянка передана в оренду із числа невитребуваних земельних часток (паїв), а не земельних ділянок, що входять до складу спадщини. Відтак правовідносини щодо її передачі в користування регулюються спеціальними нормами земельного законодавства.

Як встановлено судами, зі змісту рішення 64 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради Вінницької області №3340 від 09 травня 2025 року "Про відмову у поновленні договору оренди та припинення його дії" вбачається, що підставою для прийняття такого рішення, зокрема, визначено положення статті 1285 Цивільного кодексу України, а також статей 4 та 19 Закону України "Про оренду землі".

Дійсно, відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини є особа, яка управляє спадщиною.

Згідно з частиною п'ятою статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 Цивільного кодексу України, якою визначено, що охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження такого майна до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до частини першої статті 1285 Цивільного кодексу України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду або вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його у належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладає договір на управління спадщиною з іншою особою. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є відповідна сільська, селищна чи міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки.

Разом з тим наведені положення законодавства регулюють правовідносини щодо охорони та управління спадковим майном.

Крім того, на момент укладення спірного договору оренди діяла редакція частини шостої статті 19 Закону України "Про оренду землі" (у редакції від 04 червня 2017 року), відповідно до якої особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, мала право передати таку земельну ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на відповідну земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначалося у договорі оренди.

Надалі до зазначеної норми були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, відповідно до яких особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, має право передати таку земельну ділянку в оренду без права на поновлення договору оренди землі.

Водночас правовий статус спірної земельної ділянки як невитребуваної земельної частки (паю) зумовлює застосування спеціального правового регулювання, передбаченого Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно зі статтею 13 цього Закону, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, однак відповідно до протоколу розподілу земельних ділянок не була виділена конкретному власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або право на яку посвідчено відповідно до законодавства, однак така земельна частка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений договором оренди, але не довше ніж до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди.

З моменту державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

У разі якщо договір оренди невитребуваної земельної ділянки закінчився у зв'язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, орендар має право на збирання такого врожаю, тоді як власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов'язаних із тимчасовим користуванням земельною ділянкою.

Також договір оренди земельної ділянки, сформованої з невитребуваної земельної частки (паю), у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність припиняється через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на неї, якщо інше не передбачено самим договором.

Отже, наведені норми законодавства свідчать, що правовідносини щодо передачі в оренду земельних ділянок, сформованих з невитребуваних земельних часток (паїв), регулюються спеціальним законом, який визначає особливості розпорядження такими земельними ділянками, що відрізняються від правового режиму управління спадковим майном.

Сам по собі факт смерті власника земельної частки (паю) не змінює правової природи спірної земельної ділянки як невитребуваної земельної частки (паю), правовий режим якої врегульований спеціальними нормами земельного законодавства, зокрема Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Саме цими нормами передбачено право відповідних органів передавати такі земельні ділянки в оренду до моменту оформлення спадкоємцями права власності на них.

Крім того, положення частини шостої статті 19 Закону України "Про оренду землі", на які посилається апелянт, регулюють правовідносини передачі в оренду земельної ділянки як об'єкта спадщини, тоді як у даному випадку спірні правовідносини виникли щодо невитребуваної земельної частки (паю), яка була передана в оренду позивачу ще до оформлення будь-яких спадкових прав на неї.

За таких обставин посилання Немирівської міської ради на норми цивільного законодавства, що регулюють управління спадщиною, не може бути підставою для відмови у поновленні договору оренди, оскільки спірна земельна ділянка не перебувала у режимі спадкового майна, а належала до категорії невитребуваних земельних часток (паїв).

Колегія суддів звертає увагу, що як рішеннями органів державної влади щодо передачі земельної ділянки в користування, відомостями Державного земельного кадастру, так і умовами пункту 2 договору оренди земельної ділянки підтверджується її правовий статус невитребуваної земельної частки (паю).

Умови договору оренди землі від 05 травня 2018 року щодо строку його дії протягом семи років із наданням орендарю переважного права на поновлення договору на новий строк (пункт 8 договору) не можуть вважатися нікчемними, у судовому порядку недійсними не визнавалися та не суперечать положенням статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Зазначена норма закону не містить заборони щодо поновлення договорів оренди земельних ділянок, сформованих із невитребуваних земельних часток (паїв), а лише встановлює, що такі договори діють до моменту державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку, зокрема за спадкоємцем або у разі переходу такої земельної ділянки у комунальну власність.

Отже, стаття 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлює спеціальне правове регулювання орендних правовідносин щодо невитребуваних земельних часток (паїв), яке відрізняється від правового регулювання оренди земельних ділянок, що входять до складу спадщини, передбаченого статтею 19 Закону України "Про оренду землі".

Разом з тим під час прийняття рішення 64 (позачергової) сесії 8 скликання Немирівської міської ради Вінницької області №3340 від 09 травня 2025 року "Про відмову у поновленні договору оренди та припинення його дії" органом місцевого самоврядування не було враховано положення зазначеного спеціального закону, натомість помилково застосовано положення статті 1285 Цивільного кодексу України, а також статей 4 та 19 Закону України "Про оренду землі", які регулюють правовідносини управління спадковим майном та передачі в оренду земельних ділянок, що входять до складу спадщини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідне рішення Немирівської міської ради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправним та порушує передбачене законом переважне право позивача на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №908/2217/17 зазначив, що у разі встановлення факту дотримання орендарем процедури та строків звернення до орендодавця з повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем обов'язку, передбаченого частиною п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", щодо розгляду такого повідомлення у місячний строк і надання обґрунтованої відповіді, поведінка орендодавця не може вважатися добросовісною.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права або інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Відповідні право чи інтерес повинні бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та спричиненим цим наслідкам.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 04 листопада 2020 року у справі №327/1884/17.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що запропоновані позивачем у проєкті додаткової угоди положення свідчать про зміну істотних умов договору оренди та припинення його переважного права на поновлення договору.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору оренди землі від 05 травня 2018 року річний розмір орендної плати становив 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим у листі-повідомленні від 06 березня 2025 року №449 з проєктом додаткової угоди позивач запропонував при поновленні договору встановити річну орендну плату у фіксованому розмірі 26294,80 грн, що є істотно більшим за розмір орендної плати, передбачений чинним договором, який відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2025 році становив би 5704,18 грн. Отже, запропоновані позивачем умови не погіршували становища орендодавця та не могли розцінюватися як порушення його прав.

Інші положення проєкту додаткової угоди, на які посилається апелянт, зокрема щодо зазначення відсутності меліоративних земель, порядку збирання врожаю та відшкодування збитків власнику земельної ділянки, фактично спрямовані на приведення умов договору у відповідність до вимог чинного законодавства та Типового договору оренди землі. Такі умови узгоджуються, зокрема, з положеннями частини четвертої статті 19 Закону України "Про оренду землі" та частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", а тому їх включення до проєкту додаткової угоди саме по собі не свідчить про зміну правової природи спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що істотні умови договору оренди землі визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а умови додаткової угоди щодо меліорації, порядку збирання врожаю та відшкодування збитків до таких не відносяться.

Крім того, відповідно до змісту статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі отримання листа-повідомлення орендодавець мав право або погодитися із запропонованими умовами, або надати орендарю власні пропозиції щодо зміни істотних умов договору. Така зустрічна пропозиція становила б нову оферту, з якою орендар вправі був погодитися або не погодитися, наслідком чого була б втрата переважного права.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2023 року у справі №906/1314/21 зазначив, що у разі отримання пропозиції про поновлення договору орган державної влади чи місцевого самоврядування зобов'язаний діяти добросовісно та провести переговори з орендарем щодо узгодження умов договору. Якщо ж такий орган безпідставно відмовляє в укладенні договору та не вживає заходів для досягнення домовленостей, це свідчить про зловживання правом та порушення законних прав орендаря.

Однак матеріалами справи не підтверджується, що Немирівська міська рада здійснила будь-які дії, спрямовані на узгодження умов поновлення договору оренди чи надала позивачу альтернативні пропозиції щодо істотних умов договору. Натомість орендодавець фактично ухилився від проведення добросовісних переговорів та прийняв рішення про відмову у поновленні договору.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що сам факт включення до проєкту додаткової угоди уточнених умов договору не може свідчити про припинення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

При цьому запропоновані позивачем істотні умови додаткової угоди до договору оренди не порушують прав та інтересів Немирівської міської ради, оскільки передбачають строк дії договору на наступні сім років від дати укладення первісного договору, а розмір орендної плати визначено у розмірі 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає граничному розміру орендної плати, встановленому підпунктом 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у частині визнання додаткової угоди до договору оренди землі від 05 травня 2018 року укладеною у редакції, запропонованій позивачем.

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім у Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" права оренди спірної земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Верховний Суд у своїй практиці звертає увагу на специфіку так званого "книжкового володіння" нерухомим майном, яка полягає, зокрема, у тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності та право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо відповідних речових прав (постанови Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі №911/665/22, від 20 вересня 2023 року у справі №910/3453/22, від 17 квітня 2024 року у справі №640/14353/19 (пункт 6.14), від 24 липня 2024 року у справі №920/14/23 (пункт 50).

Позовна вимога про визнання відсутнім у ФГ "АГРОМРІЯ-А" права оренди спірної земельної ділянки є похідною від вимог про поновлення договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є лише підставою для внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а після внесення таких записів рішення про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію.

Отже, належним способом захисту у разі, коли особа вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є звернення до суду з вимогою про визнання відсутнім права оренди у особи, за якою воно зареєстроване. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі №513/879/19).

Щодо позовної вимоги про визнання відсутнім права оренди на спірну земельну ділянку у Фермерського господарства "Агромрія-А" колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №920/1557/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що вимоги первісного орендаря про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та одночасно про визнання відсутнім права оренди у наступного орендаря можуть бути належним та ефективним способом захисту порушеного права у випадку, коли орендодавець безпідставно відмовляє у поновленні договору та передає спірну земельну ділянку іншій особі.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18.

Разом з тим Верховний Суд зазначив, що можливість застосування такого способу захисту залежить від наявності у позивача чинного права оренди на момент звернення до суду. Якщо ж на момент пред'явлення позову право оренди позивача вже припинено, відповідна позовна вимога про визнання відсутнім права оренди у іншого орендаря не може бути заявлена, оскільки позивач більше не є носієм відповідного майнового права.

На відміну від наведених у постанові Верховного Суду обставин, у даній справі позивач звернувся до суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним було належним чином реалізовано переважне право на поновлення договору оренди землі, однак орендодавець безпідставно відмовив у його поновленні та передав спірну земельну ділянку в оренду іншій особі - Фермерському господарству "Агромрія-А".

Отже, позивач вважає, що його право оренди не припинилося, а підлягає поновленню, у зв'язку з чим одночасне заявлення вимог про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди та про визнання відсутнім права оренди у наступного орендаря є взаємопов'язаним та спрямованим на ефективне відновлення порушеного права.

Таким чином, у разі встановлення судом факту належної реалізації позивачем переважного права на поновлення договору оренди, вимога про визнання відсутнім права оренди у Фермерського господарства "Агромрія-А", яке виникло на підставі договору, укладеного після безпідставної відмови у поновленні попереднього договору, є належним способом захисту прав позивача.

Щодо доводів про неналежність обраного способу захисту, колегія суддів зазначає, що приватноправовими нормами визначено вичерпне коло підстав для відмови у судовому захисті цивільного права чи інтересу особи. До таких підстав, зокрема, належать: необґрунтованість позовних вимог, зловживання правом, обрання неналежного способу захисту або сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі №607/20787/19).

Водночас одним із базових принципів судочинства є принцип диспозитивності, відповідно до якого саме позивач визначає зміст і обсяг заявлених вимог. Суд не наділений повноваженнями формулювати позовні вимоги замість сторони. Якщо позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суди не повинні відмовляти у його застосуванні виключно з формальних підстав, оскільки це призвело б до необхідності повторного звернення особи до суду та необґрунтованого затягування вирішення спору (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20).

З огляду на викладене суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що похідна вимога позивача про визнання відсутнім у Фермерського господарства "АГРОМРІЯ-А" права оренди спірної земельної ділянки підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання додаткової угоди укладеною з моменту її підписання сторонами (пункт 3 проекту додаткової угоди) суд зазначає таке.

Невідповідність окремих положень договору вимогам законодавства сама по собі не свідчить про невідповідність закону всієї угоди. У такому випадку суд вправі змінити або виключити відповідні положення договору, залишивши інші його умови чинними.

Отже, суд уповноважений частково задовольнити позовні вимоги щодо визнання укладеною додаткової угоди, враховуючи їх обґрунтованість та відповідність нормам законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення сторонами домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни. Якщо ж договір змінюється у судовому порядку, відповідні зобов'язання змінюються з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №921/530/18, де зазначено, що у разі внесення змін до договору на підставі судового рішення відповідні права та обов'язки сторін виникають саме з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Безпідставним є посилання на частину п'яту статті 188 Господарського кодексу України, оскільки спір у даній справі виник у сфері земельних правовідносин, а тому до нього підлягають застосуванню спеціальні норми цивільного та земельного законодавства (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №921/530/18).

Отже, зміни до прав та обов'язків сторін за договором, який визнається укладеним на підставі судового рішення, набувають чинності з моменту набрання таким рішенням законної сили.

Разом з тим підлягає виключенню з тексту додаткової угоди положення щодо припинення строку дії договору у випадку визнання спадщини відумерлою, оскільки частиною третьою статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що договір оренди припиняється з моменту державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Немирівської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2025 року у справі №902/1030/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1030/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "16" березня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.