вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" лютого 2026 р. Справа№ 927/113/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.02.2026,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 (повний текст рішення складене та підписано 30.04.2024)
у справі № 927/113/24 (суддя Романенко А.В.)
за позовом Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"
до 1) Кіптівської сільської ради,
2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,
про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог
29.01.2024, Козелецьким районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством Козелецьрайагролісгосп поданий позов до відповідачів 1 та 2 - Кіптівської сільської ради та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з проханням:
- визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2 рішення 23 (позачергової) сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га» від 21.11.2023 № 2174-23/VIII;
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005;
- припинити право власності Кіптівської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002.
Позов обґрунтований порушенням прав Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Козелецьрайагролісгосп, як постійного користувача земельною ділянкою за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, що протиправно вибула з його користування.
Короткий зміст заперечень проти позову
Відповідач-1 проти позову заперечував, зазначаючи, що позивачем не доведено, що він є постійним користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, оскільки в нього відсутній державний акт на право постійного користування цією ділянкою. У той час як рішення Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 (на яке посилається позивач) не є правовстановлюючим документом, натомість, створює передумови для вчинення подальший дій, пов'язаних з необхідністю підготовки проекту відведення земельної ділянки для отримання державного акту відповідно до вимог нормативно правових актів, що діяли починаючи з 27.03.2001 до 21.11.2023 (дати прийняття Кіптівською сільською радою оскаржуваного рішення), проте перелічені дії позивачем не вчинені; державна реєстрація речового права (права постійного користування) не проведена.
Відповідач-2 проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок. Водночас згідно з даними Державного земельного кадастру право комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7422086800:63:084:0002, 7422086800:63:093:0002, 7422086800:63:099:0001, які об'єднані в одну ділянку на підставі оскаржуваного рішення, зареєстровані за Кіптівською сільською радою. Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованого права користування в установленому законом порядку за позивачем та наявність рішення власника Кіптівської сільської ради, при проведенні державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005 (створеної за рахунок об'єднання вище вказаних земельних ділянок), державний реєстратор діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. На думку відповідача 2, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, позаяк, нормами чинного законодавства не передбачена процедура відновлення відомостей про земельну ділянку, яка набула статусу архівна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 позов задоволений повністю. Ухвалено:
- визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2 рішення Кіптівської сільської ради (23 позачергової сесії 8 скликання) "Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га" від 21.11.2023 № 2174-23/VIII.
- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, площею 326,0524 га, одночасно припинити право власності Кіптівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04413360) на дану земельну ділянку.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що
- рішення Кіптівської сільської ради (23 позачергової сесії 8 скликання) від 21.11.2023 № 2174-23/VIII "Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га", в частині пунктів 1, 2, є таким, що прийняте з порушенням вимог абз. 2 частини 6 статті 791 ЗК України та частини 1 статті 56 Закону України "Про землеустрій", за відсутності згоди Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп", що порушило його речове право право постійного користування земельною ділянкою 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, яка в результаті наведених дій припинила своє існування як об'єкт цивільних прав;
- водночас, визнання в судовому порядку незаконним та скасування рішення Кіптівської сільської ради від 21.11.2023 № 2174-23/VIII, не забезпечує ефективне поновлення порушеного речового права позивача, відтак, останнім заявлені похідні вимоги про: скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, площею 326,0524 га та як наслідок, припинення права власності Кіптівської сільської ради на дану земельну ділянку;
- позивачем, на підставі належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76 та 77 ГПК України, доведене порушення його речового права - права постійного користування спірною земельною ділянкою, що підлягає захисту в судовому порядку, шляхом: визнання незаконним та скасування пунктів 1, 2 рішення (23 позачергової сесії 8 скликання) Кіптівської сільської ради Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га від 21.11.2023 № 2174-23/VIII; скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005 з одночасним припиненням права власності Кіптівської сільської ради на дану земельну ділянку; а також зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002;
- наведене забезпечить ефективний захист речового права позивача та його поновлення, шляхом повернення до попереднього стану, що існував до вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, та створить передумови для подальшого звернення позивача до державного реєстратора з метою реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Кіптівська сільська рада Козелецького району Чернігівської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.
Скаржник вказував, що судом першої інстанції безпідставно не враховано того, що:
- Рішення Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року не може розглядатися судом як таке, що є юридичною підставою виникнення права постійного лісокористування у Позивача, оскільки Рішення Чернігівської обласної ради від 27 березня 2001 року не є правовстановлюючим документом на землю ні за нормами земельного, ні за нормами лісового законодавства;
- право постійного користування за позивачем - не зареєстроване;
- судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме не має правових підстав для застосування пункту 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України, з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу;
- враховуючи, що у позивача не має правовстановлюючих документів на землю, що прямо встановлено судом першої інстанції, тобто у позивача не має документів, які б свідчали про наявність статусу постійного користувача землями лісогосподарського призначення як цього вимагали всі існуючи редакції земельного законодавства наведені вище, Суд не мав правових підстав для застосування п. 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України, оскільки вони суперечать нормам ЗК України та відповідно до ч. 2 ст. 3 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню для регулювання земельних відносин.
19.07.2024 Кіптівська сільська рада через систему «Електронний суд» подала письмові пояснення по суті поданої ним апеляційної скарги, в яких додатково наголошувала, що позивач не набув статусу постійного користувача земельною ділянкою, а тому до нього та спірних правовідносин не може бути застосовано п. 5 Прикінцевих Положень Лісового кодексу України.
21.10.2024 та 10.03.2025 Кіптівська сільська рада через систему «Електронний суд» подала письмові пояснення по суті поданої ним апеляційної скарги, в яких додатково наголошувава не необгрунтованості рішення суду першої інстанції, обгрунтованості заявлених ним вимог, як належним позивачем.
Короткий зміст відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції
01.07.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції було правомірно встановлено порушення прав Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства Козелецьрайагролісгосп, як постійного користувача земельною ділянкою за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, що протиправно вибула з його користування.
01.07.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому відповідач-2 підтримав доводи апеляційної скарги та зазначав, що згідно з даними Державного земельного кадастру право комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7422086800:63:084:0002, 7422086800:63:093:0002, 7422086800:63:099:0001, які об'єднані в одну ділянку на підставі оскаржуваного рішення, зареєстровані за Кіптівською сільською радою. Таким чином, враховуючи відсутність зареєстрованого права користування в установленому законом порядку за позивачем та наявність рішення власника Кіптівської сільської ради, при проведенні державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005 (створеної за рахунок об'єднання вище вказаних земельних ділянок), державний реєстратор діяв у межах своїх повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, позаяк, нормами чинного законодавства не передбачена процедура відновлення відомостей про земельну ділянку, яка набула статусу архівна.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024, справу № 927/113/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/113/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 927/113/24.
03.06.2024 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 14 534,40 грн та довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника на представництво інтересів довірителя в Північному апеляційному господарському суді.
17.06.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані вищевказані докази.
Разом з тим, суддя Шаптала Є.Ю., який не є головуючим суддею, з 15.06.2024 по 28.06.2024 перебуває у відпустці, в зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2131/24 від 18.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/113/24.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2024, справу № 927/113/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 прийнято справу за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 визначеною колегією суддів, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024, розгляд справи призначено на 23.07.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 задоволено клопотання Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Разом з тим, суддя Мальченко А.О., який не є головуючим суддею, з 15.07.2024 по 23.08.2024 перебуває у відпустці, в зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2392/24 від 22.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/113/24.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024, справу № 927/113/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.09.2024.
Разом з тим, суддя Шаптала Є.Ю., який не є головуючим суддею, станом на 10.09.2024 перебуває на лікарняному, в зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3199/24 від 10.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/113/24.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024, справу № 927/113/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Гончаров С.А., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Агрикова О.В., розгляд апеляційної скарги призначено на 22.10.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.11.2024.
Разом з тим, судді Гончаров С.А. та Агрикова О.В. у період з 27.10.2024 по 22.11.2024 та з 11.11.2024 по 24.11.2024 відповідно перебувають у відпустці, в зв'язку з чим розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4391/24 від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/113/24.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, справу № 927/113/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.01.2025.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Яковлєва М.Л., яка триває з 22.01.2025, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.02.2025 у справі №927/113/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 справу №927/113/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А., розгляд справи №927/113/24 призначено на 12.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2025 розгляд справи відкладено до 07.05.2025.
07.05.2025 розгляд справи №927/113/24 не відбувся у зв'язку з перебуванням колегії суддів у відпустках, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату.
Разом з тим, у зв'язку з продовженням перебування судді Тарасенко К.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19.05.2025 у справі №927/113/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 справу №927/113/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А., розгляд справи №927/113/24 призначено на 03.06.2025.
Враховуючи оголошення повітряної тривоги та затриманням через це попередньо призначених колегією суддів судових засідань, з метою недопущення створення загрози життю та здоров'ю учасників справи, суддів та працівників апарату Північного апеляційного господарського суду, розгляд справи призначеної на 03.06.2025 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 розгляд справи призначено на 24.06.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 задоволено клопотання Кіптівської сільської ради про зупинення провадження у справі. Зупинено апеляційне провадження у справі №927/113/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23. Також зобов?язано сторони повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Північним апеляційним господарським судом встановлено, що Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 03.09.2025 у справі №911/906/23, яку 11.11.2025 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 поновлено апеляційне провадження у справі № 927/113/24 за апеляційною скаргою Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024, розгляд справи №927/113/24 призначено на 04.02.2026.
04.02.2026 розгляд справи №927/113/24 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, а тому справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні на іншу дату.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 розгляд справи призначено на 25.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 заяву Кіптівської сільської ради про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено. Повідомлено, що судове засідання по справі №927/113/24 у режимі відеоконференції відбудеться 25.02.2026 о 14 год. 30 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, літера А. Зал судових засідань №16 (2 поверх).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 25.02.2026 з'явились: представник позивача - Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" та представник відповідача-1 (скаржника) - Кіптівської сільської ради.
Інші учасники справи в судове засідання 18.02.2026 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
24.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання, в якому останній просив проводити судове засідання 25.02.2026 без участі представника.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим, враховуючи те, що інших учасників справи належним чином було повідомлено про розгляд справи, у зв?язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
В судовому засіданні 18.02.2026 представник відповідача-1 (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2026 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до статті 6 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001) усі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається ВРУ, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначені цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним (561- XII) та цим кодексами.
За частиною 1 статті 4 ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.
Згідно з п.1 частини 1 статті 13 Лісового кодексу України (в редакції чинній станом на 27.03.2001), до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Також за п. 1 частини 1 статті 12 ЗК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001), до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.
Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001), користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001, відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, Козелецькому районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Козелецьрайагролісгосп» (далі позивач) надано в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належить до земель запасу на території Козелецького району, загальною площею 14333,6 га.
Дане рішення прийняте Чернігівською обласною радою в межах своїх повноважень, наразі є чинним.
Суд першої інстанції установив, що позивач є лісокористувачем згідно з рішенням Чернігівської обласної ради «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» від 27.03.2001 та здійснює свою діяльність згідно з положеннями ЛК України та інших нормативно-правових актів.
Позивач не отримував державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою як передбачено частиною 4 статті 9 ЛК України та статтями 22, 23 ЗК України (в редакції чинній станом на 27.03.2001).
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16 право постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності ЗК України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, продовжує зберігатись надалі, в той час як відсутність у підприємств актів про право постійного користування не є достатньою підставою для позбавлення права землекористування. Державний акт про право постійного користування земельною ділянкою є документом, який посвідчує наявність такого права. Існування права постійного користування земельною ділянкою у відповідного суб'єкта не залежить від наявності чи відсутності в нього такого державного акту.
Право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правомірно відхилив заперечення відповідача 1 щодо не доведення позивачем наявності в нього права постійного користування на спірну земельну ділянку.
Відповідно до п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності ЗК України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово - картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.
Відповідно до Проєкту організації та розвитку лісового господарства, затверджених протоколом другої лісовпорядної наради від 07.07.2016 з розгляду основних положень проєкту організації і розвитку лісового та мисливського господарства Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Козелецьрайагролісгосп» Чернігівської області в його користуванні на території Красилівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області перебувають земельні ділянки в межах лісових кварталів №№ 58 - 60, 65 - 67.
На замовлення позивача, з метою формування земельних ділянок та їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, землевпорядником - Багатопрофільним приватним підприємством «Позитив», складена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 353,7385 га для ведення лісового господарства на території Олбинського старостинського округу Кіптівської СТГ Чернігівського району Чернігівської області.
За результатами виконаних робіт, 15.08.2023, у Державному земельному кадастрі зареєстрована земельна ділянка лісогосподарського призначення за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, про що свідчить витяг з Реєстру № НВ-6800555642023, сформований на 15.08.2023.
Позивач, з метою реєстрації речового права, права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, звернувся до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, проте, в ході вивчення документів з'ясовано, що відомості про дану земельну ділянку відсутні.
Натомість, 13.11.2023, Кіптівською сільською радою, в Державному реєстрі речових прав зареєстроване право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, про що свідчить витяг з Реєстру № 354920003, сформований 17.11.2023. Підстава вчинення реєстраційних дій: Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ; рішення про затвердження технічної документації із землеустрою від 24.10.2023 № 2127-22/VIII. Державний реєстратор: Бондаренко В.О. Остерська міська рада Чернігівської області.
Суд першої інстанції правомірно установив, що при вчиненні реєстраційних дій відповідачем 1 не враховані положення підпункту «в» п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, за яким з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель лісогосподарського призначення, до яких належить спірна земельна ділянка.
21.11.2023, Кіптівською сільською радою (23 позачергова сесія 8 скликання), прийняте рішення № 2174-23/VIII «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га», яким вирішено об'єднати в одну наступні земельні ділянки лісогосподарського призначення за кадастровими номерами: 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га (спірна); 7422086800:63:093:0002, площею 18,3219 га та 7422086800:63:099:0001 площею 8,1366 га, для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг.
12.12.2023, Кіптівською сільською радою, в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, площею 326,0524 га, створену шляхом об'єднання перелічених вище земельних ділянок.
Реєстраційні дії вчинені відповідачем 2 - Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, розробленої 01.12.2023 землевпорядником - ФОП Бригинець О.В.
Мотивуючи звернення до суду за захистом речового права - права постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, позивач зазначає, що як постійний користувач не надавав власнику згоду на об'єднання спірної земельної ділянки з двома іншими, що призвело до втрати його речового права.
Наведені дії вчинені відповідачами 1 та 2 з порушенням вимог абз. 2 частини 6 статті 791 ЗК України та статті 56 Закону України «Про землеустрій».
Суд першої інстанції установив, що враховуючи положення п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України, встановив, що матеріалами справи підтверджується право позивача на постійне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, площею 299,5939 га, наданою на підставі чинного рішення Чернігівської обласної ради (15 сесії 23 скликання) від 27.03.2001 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Право користування земельною ділянкою може бути припинене лише з певних підстав, закріплених у законодавстві (стаття 141 ЗК України передбачає вичерпний перелік таких підстав).
За частинами 1, 2 статті 148-1 ЗК України, до особи яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
У разі переходу права власності на земельну ділянку, що перебуває в постійному користуванні, від держави до територіальної громади або від територіальної громади до держави до набувача земельної ділянки переходять права та обов'язки власника земельної ділянки за правовідносинами постійного користування нею.
Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки та при переході права власності на земельні ділянки від однієї територіальної громади до іншої (частина 5 статті 148-1 ЗК України).
За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
За частинами 2 4 абзацу 2 частини 6 статті 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває в заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об'єднання земельної ділянки, що перебуває в користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.
Наведене відповідає положенням частини 1 статті 56 Закону України «Про землеустрій», за якою технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок розробляється за рішенням власників земельних ділянок за згодою заставодержателів, користувачів земельних ділянок.
Як встановив суд першої інстанції, наведені положення чинних законодавчих актів Кіптівською сільською радою при формуванні земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, площею 326,0524 га, не дотримані, що нею не заперечується.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі об'єднання земельних ділянок.
Відповідно до частини другої та пункту "б" частини третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Таким чином, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду, обравши спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним та скасування пунктів 1 та 2 рішення 23 (позачергової) сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га» від 21.11.2023 № 2174-23/VIII, скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки з одночасним припиненням права власності Кіптівської сільської ради на новоутворену земельну ділянку, зобов?язання відповідача-2 поновити у Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку 7422086800:63:084:0002.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування діють в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
За ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини 2 та пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала і на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи, оскільки зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням.
Схожі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 51), від 28.09.2022 у справі № 483/448/2.0 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13), від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 (пункт 180), від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 (пункт 143) та, як чітко вбачається зі змісту рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2024, помилково скасованого апеляційним судом, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при вирішенні цього господарського спору.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що оспорюване позивачем рішення 23 (позачергової) сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га» від 21.11.2023 № 2174-23/VIII в частині пунктів 1 та 2, вичерпали свою дію фактом їх виконання, адже за їх наслідком було проведено об??єднання земельних ділянок, а тому його скасування є неефективним способом захисту, і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають саме з підстав неефективності обраного способу захисту в цій частині.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконним та скасування рішення 23 (позачергової) сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га» від 21.11.2023 № 2174-23/VIII в частині пунктів 1 та 2, підлягає скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині з підстав, наведених у даній постанові.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Отже, негаторним позовом є позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Водночас відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право (пункт 141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19).
Тобто предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого власника до особи, яка незаконно фактично володіє майном, про його повернення (витребування) з чужого незаконного володіння.
Володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна (частина перша статті 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така інша особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння такою особою таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
У пункті 56 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є належним та ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає також із постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
За частиною третьою статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №466/8649/16-ц (пункт 87)).
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 22.01.2025 у справі № 446/478/19).
Підсумовуючи викладене вище, слід зазначити, що коли право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)).
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 148).
Крім того, в контексті спірних правовідносин, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції враховує висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №911/906/23, згідно яких:
- земельна ділянка, яка була об'єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об'єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об'єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий (п. 283);
- з огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику (п. 284);
- права позивача на витребувані земельні ділянки мають бути відновлені відповідно до ознак, конфігурації та розташування тих земельних ділянок, які були протиправно об'єднані відповідачем з іншими належними йому ділянками, та які як окремі об'єкти цивільних прав припинили своє існування (п. 285);
- витребування спірних ділянок та їх виключення зі складу новоутвореної земельної ділянки не має впливати на права відповідача на ті ділянки, які правомірно належали відповідачу до такого об'єднання. З огляду на баланс інтересів учасників спору саме на відповідача мають бути покладені усі додаткові витрати, пов'язані з поновленням його речового права на інші належні йому земельні ділянки, що підлягатиме новій реєстрації у Державному земельному кадастрі у зв'язку з припиненням його права на новостворену (об'єднану) ділянку (п. 286).
Отже, належним та ефективним в сукупності способом захисту права позивача у даному випадку є віндикаційний позов про витребування витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації з володіння відповідача-1, припинення речових прав на новоутворену (об'єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки, проте, таких способів захисту в сукупності позивачем не заявлено.
Обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити через неналежність обраного способу захисту прав позивача в частині скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, припинення права власності Кіптівської сільської ради на земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0005, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області поновити в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі відомості про земельну ділянку за кадастровим номером 7422086800:63:084:0002, та неефективність в частині визнання незаконним та скасування рішення 23 (позачергової) сесії 8 скликання Кіптівської сільської ради «Про об'єднання земельних ділянок земель лісогосподарського призначення в одну земельну ділянку на території Кіптівської сільської ради загальною площею 326,0524 га» від 21.11.2023 № 2174-23/VIII в частині пунктів 1 та 2.
Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент апеляційної скарги з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову в задоволенні позову не залежить від інших встановлених судом обставин.
З урахуванням наведеного вище, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв?язку з неналежністю та неефективністю обраного способу захисту прав позивача.
Усі інші доводи, обгрунтування, посилання учасників справи враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові, з урахуванням наведених мотивів.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають за наведених у дані постанові підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаного позову повністю, з мотивів, наведених у даній постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивів даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв'язку з чим на підставі ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю, за наведених у даній постанові підстав.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:
- судовий збір за подачу позову слід залишити за позивачем;
- з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061; код ЄДРПОУ 31187172) на користь Кіптівської сільської ради (вул. Слов'янська, 51А, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050; код ЄДРПОУ 04413360) слід стягнути 14 534 (чотирнадцять тисяч п?ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Кіптівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 - задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2024 у справі № 927/113/24 - скасувати.
3.Ухвалити нове рішення.
У позові Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" до 1. Кіптівської сільської ради, 2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування; скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
4. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.
5. Стягнути з Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (с. Кошани, Чернігівський район, Чернігівська область, 17061; код ЄДРПОУ 31187172) на користь Кіптівської сільської ради (вул. Слов'янська, 51А, с. Кіпті, Чернігівський район, Чернігівська область, 17050; код ЄДРПОУ 04413360) 14 534 (чотирнадцять тисяч п?ятсот тридцять чотири) грн. 40 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.
6. Матеріали справи №927/113/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення на яку може бути подано касаційну скаргу в порядку, строки та у випадках передбачених ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано: 13.03.2026.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров