13 березня 2026 року справа № 580/269/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/269/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
12.01.2026 вх.№1489/26 у позовній заяві Позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у не забезпеченні можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 з наданням можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у не наданні відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 (не вказано чи в діях помічника командувача виявлені порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду скарги від 27.07.2025);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за результатом повторного розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 надати відповідь на прохання притягнути до відповідальності помічника командувача за порушення прав ОСОБА_1 .
26.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обгрунтуванні позову зазначено, що розгляд скарги від 30 серпня 2025 року здійснений з порушенням прав Позивача, а саме не надано можливості викласти аргументи особам, які перевіряли скаргу, а також брати участь у перевірці скарги. Лист Відповідача від 09 жовтня 2025 року є (на думку Позивача) нікчемним, тому скарга має бути переглянута з дотриманням прав Позивача, за результатом такого перегляду має бути надано оцінку порушених прав посадовою особою Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався, копію адміністративного позову та ухвали суду про відкриття провадження у справі від 26.01.2026 отримав в підсистему Електронний суд, що підтверджується довідками про доставку в матеріалах справи.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
30.08.2025 (помилково зазначена ОСОБА_1 дата 30.07.2025) Позивач звернувся зі скаргою до Президента України, Уповноваженого Верховної ради з прав людини, Міністерства оборони України (факт звернення до відповідача матеріали справи не містять) та просив: усіх посадових осіб та усі державні органи, до яких звертається, надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), які перевірятимуть скаргу, а також брати участь у перевірці скарги; звернути увагу на систематичність порушень вимог чинного законодавства України, що вчиняються помічником командувача - начальником юридичного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , вжити заходів до недопущення подібного у майбутньому; Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, помічника командувача - начальника юридичного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за порушення ним прав Позивача під час розгляду скарги від 27.07.2025.
02.09.2025 за вх.№22/042913-23 Департаментом з питань звернень громадян та доступу до публічної інформації Офісу Президента України повідомлено, що звернення від 30.08.2025 надіслане за належністю для розгляду до Міністерства оборони України.
09.10.2025 за вх.№116/18/ НОМЕР_4 відділ внутрішнього контролю ІНФОРМАЦІЯ_1 листом повідомив, що Позивачеві надавались обгрунтовані відповіді Військовою частиною НОМЕР_5 від 07.09.2025 №501/26/252, № 501/26/253, №501/26/254, та начальником відділу внутрішнього контролю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2025 №116/18/83458, щодо безпосередньої участі під час розгляду скарги необхідно зазначити, що практична реалізація громадянами України права на звернення регулюється Законом України «Про звернення громадян», який, крім іншого, визначає перелік похідних прав, пов'язаних з правами громадянина під час розгляду звернення, водночас, у зв'язку з введенням правового режиму воєнного стану реалізація прав громадянина, пов'язаних з особистою присутністю, може мати свої особливості та підлягати обмеженням (ускладненням під час реалізації).
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені доводи, аргументи учасників щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Згідно зі ст.64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Відповідно до т.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ч.3 ст.23); розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20); відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації (ч.1 ст.24).
Право бути почутим, або право голосу, є одним із ключових принципів процесуальної справедливості. Ним вимірюється повага до особи, до її гідності, причому не тільки під час якогось процесу. Цей принцип є важливим під час вирішення процедурних питань в управлінській сфері (М.Білак. З повагою до особи / https://zib.com.ua/ua/print/132873-osnovni_principi).
Згідно зі ст.3 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень», «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження», «Про адміністративну процедуру». Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України «Про адміністративну процедуру», вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України. У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.1 Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів передбачає, що державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ (ч.1 ст.5).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (висновки у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, у справі №910/7164/19).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
У рішенні суду від 25.02.2026 №580/22/26 суд вирішив відмовити у задоволенні позову в контексті вимог: визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася в тому, що під час розгляду скарги від 13 вересня 2025 року позивачу не було забезпечено можливість реалізувати права, які були заявлено у скарзі, а саме, надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд скарги від 13 вересня 2025 року, забезпечивши заявлені у скарзі права, а саме, надати мені можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги; визнати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що проявилася в тому, що Військова частина НОМЕР_1 , надавши відповідь, якою проінформувала про те, що підстав для притягнення посадових осіб Військової частини НОМЕР_5 до відповідальності немає, тобто фактично надавши відмову, не роз'яснила позивачу порядок оскарження прийнятого за скаргою від 13 вересня 2025 року рішення; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 роз'яснити позивачу порядок оскарження прийнятого за скаргою від 13 вересня 2025 року рішення. Суд у рішенні від 25.02.2026 у справі №580/22/26 не погодився з позицією Позивача про те, що вказане звернення за своєю суттю є скаргою і що Відповідач, зважаючи на норми статей 18, 19 Закону №393/96-ВР, зобов'язаний був запросити позивача для її розгляду, наголосив на тому, що скарга від 13.09.2025 не містить покликання на те, яке за змістом указаного звернення вбачається порушення прав і законних інтересів чи свобод позивача ; які перешкоди для здійснення останнім прав і законних інтересів чи свобод створено командуванням військової частини НОМЕР_5 , та/або які обов'язки на позивача було незаконно покладено. На звернення позивача від 13.09.2025 відповідач надав відповідь листом №116/12/109300 від 26.11.2025 і будь-яких зауважень з приводу її змісту чи строку надання позивачем в ході судового розгляду не висловлено, суд дійшов висновку, що не можна розуміти звернення як скаргу лише за назвою, присвоєною заявником; скарга у свою чергу має відповідати певним критеріям в силу вимог частини четвертої статті 3 та статті 4 Закону № 393/96-ВР, тому відмовив у задоволенні адміністративного позову.
26.01.2026 набрало законної сили рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/9819/25 суд визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 під час розгляду електронного звернення ОСОБА_1 від 27.07.2025, що надійшло з листом від 29.07.2025 №22/037021-23 та зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути електронне звернення ОСОБА_1 від 27.07.2025, що надійшло з листом від 29.07.2025 №22/037021-23, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, що є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 381/4598/21).
У спірних правовідносинах Позивач формує вимогу щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у не наданні відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 (не вказано чи в діях помічника командувача виявлені порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду скарги від 27.07.2025), проте перекручує встановлені судами обставини, позаяк електронне звернення від 27.07.2025 не є скаргою, тому суд не встановив протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 .
У задоволенні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у не забезпеченні можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 у контексті усіх посадових осіб та державних органів, до яких звертається (з електронним звернення), надати можливість особисто викласти аргументи особі (особам), які перевірятимуть скаргу, належить відмовити у зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану в контексті обмеження (ускладнення) прав громадянина особистої присутності під час розгляду електронного звернення, позаяк висловлені письмові доводи можуть бути перевірені у письмовому провадженні, зважаючи на перевагу виконання обовязків військової служби порівняно з особистою приватною зацікавленістю у сфоренні електронних звернень до усіх посадових осіб та державних органів, що унеможливить виконання присяги військовослужбовця.
Вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_3 здійснити повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 з наданням можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 є необгрунтованими в контексті сформованого змісту звернення до Президента України, Уповноваженого Верховної ради з прав людини, Міністерства оборони України та повідомлення листом від 09.10.2025 за вх.№116/18/93320 від відділу внутрішнього контролю Командування сухопутних військ Збройних сил України щодо наданих Позивачеві відповідей військовою частиною НОМЕР_5 від 07.09.2025 №501/26/252 та листом начальника відділу внутрішнього контролю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.09.2025 №116/18/83458, а також установлених преюдиційних фактів у рішенні суду у справі №580/9819/25.
З огляду на встановлені обставини, перевірені доводи сторін і оцінені докази, зважаючи на принцип єдиноначальності під час воєнного стану, потребу забезпечувати швидке реагування, чітку субординацію та виконання бойових завдань, суд не встановив протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у спірних правовідносинах під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 30.08.2025 в контексті розгляду та оцінки дій військовослужбовців з урахуванням перекручування Позивачем фактичних обставин щодо звернення від 27.07.2025 та необгрунтованої потреби особисто викласти аргументи та брати участь у перевірці доводів за наявної сформованої письмової позиції з можливістю надати підтвердження під час заходів правового режиму воєнного стану, визначених у ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме: встановленням посилення охорони та особливого режиму роботи органу влади, установи до якої подано звернення, встановленням особливого режиму в'їзду та виїзду.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд за оцінених доказів у справі, перевіривши аргументи сторін, дійшов висновку про відсутність порушеного права ОСОБА_1 у спірних правовідносинах та достані підстави для відмови у задоволенні необгрунтованих вимог щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у не забезпеченні можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 та протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у не наданні відповіді по суті скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 (не вказано чи в діях помічника командувача виявлені порушення прав ОСОБА_1 під час розгляду скарги від 27.07.2025), тому і у задоволенні похідних частин вимог: зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 здійснити повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 з наданням можливості особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу та брати участь у перевірці скарги та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 за результатом повторного розгляду скарги ОСОБА_1 від 30.08.2025 надати відповідь на прохання притягнути до відповідальності помічника командувача за порушення прав ОСОБА_1 належить відмовити.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.
Суд за результатом вирішення спору, дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не належать розподіду (Позивач не сплачував судовий збір, покликаючись на статус УБД).
Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення суду направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 ];
відповідач: Військова частина НОМЕР_1 [ АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ].
Рішення суду складене 13.03.2026.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА