13 березня 2026 року Київ справа №320/11709/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рух справи
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку ОСОБА_1 з 01.05.2020 року, з 01.03.2021 poкy, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року пенсії за віком шляхом множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався при первинному призначенні пенсії, в розмірі 6 188,89 грн., на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в 2020-2024 роках відповідно до вимог ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 01.04.2020 року 251, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22.02.2021 року № 127, п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 poці" від 16.02.2022 року № 118, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних i страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 poкy № 168, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23.02.2024 року № 185, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.05.2020 poку, з 01.03.2021 року, з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року, з 01.03.2024 року перерахунок і виплату пенсії за віком шляхом множення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався при первинному призначенні пенсії, в розмірі 6 188,89 грн., на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в 2020-2024 роках відповідно до вимог ч. 2 cт. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 рoці" від 01.04.202 0року № 251, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році" від 22.02.2021 року № 127, п. 1 постанови Kабiнeту Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16.02.2022 року № 118, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24.02.2023 року № 168, п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23.02.2024 року № 185, з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
3. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виключити ОСОБА_1 з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, період з 01.07.2000 poку по 31.12.2004 року як додатково за період страхового стажу з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року відповідно до вимог абзацу третього ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 21.01.2025 року перерахунок і виплату пенсії за віком з виключенням з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, період з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року як додатково за період страхового стажу з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року відповідно до вимог абзацу третього ч. 1 cт. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"..
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що з 2019 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні її розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати для обчислення пенсії за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн. Вважає, що відповідач протиправно не застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, пункти 1-4, 7 Порядку № 124, п. 2 Постанови № 251, п. 1 Постанови № 127, п. 1 Постанови № 118, п. 1 Постанови КМУ № 168 та п. 1 Постанови № 185, натомість помилково застосував абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124,п. 2 Постанови № 251, п. 2 Постанови № 127, п. 4 Постанови № 118, п. 6 Постанови КМУ № 168, п. 3 Постанови КМУ № 185 при обчисленні індексації пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення індексації пенсії. Однак, листом відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії. За захистом своїх прав позивач звернулася до суду з цим позовом.
Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.03.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У відповідача витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
На виконання вимог ухвали суду, відповідачем надано витребувані документи.
Відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа, сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком з 2019 року відповідно до Закону України № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток.
Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 гривень.
Не погоджуючись із не проведенням індексації її пенсії у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роках, позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив усунути порушення законодавства та провести належний перерахунок пенсії.
Також позивач просив з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії виключити період з 01.07.2000 по 31.12.2004 як додатково за період страхового стажу з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року відповідно до вимог абзацу третього ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач листом від 10.02.2025 повідомив про відсутність підстав для здійснення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 з огляду на те, що розмір пенсії визначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн., а на коефіцієнти збільшення 1,11 (Постанова № 251), 1,11 (Постанова № 127) та 1,14 (Постанова № 118) підвищуються пенсії, які розраховано з врахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3 764,40 грн. проводити перерахунок пенсії, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058, не доцільно, тому, що ці показники середньої заробітної плати є меншими (4 888,83 грн., 5 426,60 грн., 6 186,32 грн.), у зв'язку з чим, розмір пенсії не підвищено, згідно з Порядком № 124, а підвищено з врахуванням п. 2 Постанови № 127, п. 4 Постанови № 118, а саме з встановленням доплати до пенсії у розмірі 100 грн з 01.07.2021, у розмірі 135 грн. з 01.03.2022. Враховуючи викладене, підстави для здійснення перерахунку пенсії по заробітній платі з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1.11, 1.11, 1.14. Перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнтів підвищення 1,197, 1,0796 проведено.
Також, відповідач повідомив, що пенсію обчислено з урахуванням заробітної плати за періоди з 01.01.1986 по 31.12.1990 та з 01.07.2000 по 31.01.2019, період оптимізації - з 01.07.2015 по 31.01.2019 - 43 місяці в межах 10% страхового стажу, який становить 480 місяців - 40 років 1 день.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Норми права, які застосував суд та мотиви їх застосування
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій унормовані Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
У п. 4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV законодавець визначив, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Слід зазначити, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ).
Так, згідно із абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі ст.ст. 4, 6 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Також ознаками, що характеризують індексацію доходів громадян, є місце отримання відповідних доходів, а також джерела їх фінансування (ч. 1 ст. 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ).
Отже, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, яка має систематичний характер, а тому індексація є невід'ємною складовою сум при розрахунку пенсії.
Варто також зауважити, що обов'язковий характер індексації визначається ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ), у якій визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ).
У свою чергу, у зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 Верховна Рада України ухвалила Закон України № 2040-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» (далі - Закон України від 15.02.2022 № 2040-IX), яким, зокрема, ч. 5 ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ було викладено в такій редакції: «індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абз. 2 і 3 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV».
Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Так, на виконання вимог ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Порядок № 124).
Даний нормативно-правовий акт визначив механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до п. 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:
К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1,
де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках);
ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою:
ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%,
де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення;
Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до Порядку № 124.
Перерахунок пенсій, відповідно до Порядку № 124, проводиться щороку з 1 березня.
Отже, з 2019 року Порядком № 124 з метою визначення механізму проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески впроваджено, зокрема, формулу обчислення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Згідно із п. 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно із абз. 1 п. 4 Порядку № 124.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пенсії, які призначені відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV та розмір яких не підвищено відповідно до п. 4 цього Порядку, абз. 1, 2 цього пункту, з урахуванням абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 28, абз. 2 п. 4-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України від 03.10.2017 № 2148), а також з урахуванням щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, що виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова КМУ від 26.03.2008 № 265), щороку підвищуються за рішенням Кабінету Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України. Підвищення встановлюється в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, і враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Відповідно до п. 6 Порядку № 124 під час перерахунку пенсій відповідно до цього Порядку враховуються суми доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, суми індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законодавством). Якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія перераховується під час наступного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Тобто, запровадивши механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ пов'язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій.
Разом з тим, п. 5 Порядку № 124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, а саме: станом на 01.10.2017 (3 764,40 грн.), до якого застосовується коефіцієнт, визначений за формулою, наведеною в абзаці першому пункту 4 цього Порядку і в цій частині положення Порядку № 124 суперечать ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Частиною 2 статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - це заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - це середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - це сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - це страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2025 у справі № 160/2250/24, яка за предметом свого правового регулювання є аналогічною даному публічно-правовому спору, виснував про те, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення порядку здійснення індексації пенсій та розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
При цьому, під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Розмір щорічного збільшення зазначеного показника, повинен встановлюватися Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абз. 2 ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV.
Разом з цим, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.02.2025 у справі № 160/2250/24, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3 764,40 грн) до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, абз. 1 ч. 2 ст. 42 якого чітко визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії.
Отже, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.02.2025 у справі № 160/2250/24 дійшов висновку, що під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, положення Порядку № 124 підлягають застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, у зв'язку з чим під час такого перерахунку використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 року у справі №913/204/18, від 10.03.2020 року у справі №160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2024 роках згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: у 2020 році 1,11 згідно із Постановою №251. у 2021 році 1,11 згідно із Постановою №127. у 2022 році - 1,14 згідно з Постановою №118. у 2023 році - 1,197 згідно із Постановою №168; у 2024 році - 1,0796 згідно з Постановою №185; у 2025 році - 1,115 згідно з Постановою №209. Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи зазначене, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частини 2 статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та від 27.01.2025 у справі №620/7211/24, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС є обов'язковими для врахуванням судом.
Відповідно до абзаців 1-3 частини статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Абзаци 4-5 вказаної норми передбачають, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для призначення пенсії військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу, заробітна плата (дохід) обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням зазначених вище висновків суд констатує, що відповідач, здійснюючи в 2020-2024 роках перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановивши їй щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100,00 грн та 135, 00 грн відповідно, замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяло не у відповідності до вимог чинного законодавства.
Оскільки норми ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, регулюють одне і те ж коло відносин щодо індексації пенсійних виплат, при цьому вони суперечать один одному, тому необхідно керуватися приписами Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56), яка сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічні правова позиція містяться в постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 та від 12.03.2025 у справі № 340/4007/24.
Водночас, ч. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 11.03.2025, позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію з 01.05.2020.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Основні правила обчислення строків звернення до суду із позовом з метою захисту права на отримання пенсійних виплат окреслені Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 05.03.2024 у справі № 300/5476/22, від 03.07.2024 у справі № 400/14847/23, від 18.12.2024 у справі № 620/6324/23.
Суть сформованого висновку полягає у тому, що пенсія - це щомісячний, періодичний платіж, а тому її розмір повинен бути відомим особі, яка його отримує. За загальним правилом, особа має реальну та об'єктивну можливість проявляти зацікавленість щодо розміру пенсії.
Водночас позивачем у позовній заяві не наведено належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку звернення з адміністративним позовом. Зокрема, позивач не обґрунтував і документально не підтвердив існування обставин об'єктивного характеру, які б унеможливлювали або істотно перешкоджали реалізації ним права на судовий захист у межах строків, визначених чинним законодавством.
Посилання позивача на відсутність строкового обмеження щодо виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, а також прохання у зв'язку з цим поновити строк на подання позову та продовжити розгляд адміністративної справи, суд вважає необґрунтованими.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що положення, зокрема, статті 87 Закону України № 1788-XII та статті 46 Закону України № 1058-IV щодо необмеження будь-яким строком виплати невиплачених пенсіонерові сум пенсії, підлягають застосуванню у справах про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення чи перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності одночасно двох умов: по-перше, такі суми повинні бути нараховані пенсійним органом; по-друге, вони мають бути невиплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Аналіз наведеного правового висновку дає підстави для висновку, що зазначені норми регулюють правовідносини, пов'язані з виплатою вже нарахованих сум пенсії за минулий час, які з тих чи інших причин не були виплачені, у тому числі з вини органів Пенсійного фонду України.
Натомість у справі, що розглядається, предметом спору є правильність визначення та обчислення розміру пенсії позивача, яка, на його думку, мала бути нарахована у більшому розмірі, а не виплата вже нарахованих, але невиплачених сум пенсії.
Щодо доводів позивача про те, що він дізнався про порушення свого справа з листа відповідача від 10.02.2025, оскільки раніше позивач не міг дізнатися про таке порушення і підтвердити його з метою наступного звернення з відповідним позовом до суду для захисту свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення. Суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суд звертає увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19 дійшов висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС, у спорах цієї категорії:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24.
З огляду на це, суд не вбачає належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій.
Таким чином, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано, а підстави, які зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду - суд визнає неповажними, з огляду на те, що реалізація позивача права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, а не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою.
З урахуванням викладеного, порушені права позивача можуть бути захищені судом з 10.09.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями ч. 2 ст.122 КАС, а не з 01.05.2020, як просить позивач, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовні вимоги за період з 01.05.2020 до 09.09.2024 відповідно до статті 123 КАС.
Між тим, позовні вимоги щодо виплати недоотриманих сум пенсії, суд зазначає, що виплата таких сум є наслідком виконання рішення суду у разі перевищення при проведенні перерахунку пенсії в оновленому розмірі за відповідні періоди розміру тих коштів, які фактично виплачено попередньо, а відтак відповідне формулювання в резолютивній частині не є необхідним.
Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок і виплату пенсії за віком з виключенням з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, період з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року як додатково за період страхового стажу з 01.07.2000 року до 01.01.2005 року відповідно до вимог абзацу третього ч. 1 cт. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Аналіз ч. 1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" свідчить, що дана норма передбачає додаткове виключення за бажанням особи періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, за умови, якщо це є періодом строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд відзначає, що із загальної кількості місяців страхового стажу у 480 місяців до оптимізації у процедурі оптимізації було виключено 43 місяць, згідно з ч.1 ст.40 Закону №1058-ІV
Тож, суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин було розраховано заробіток заявника для обчислення пенсії із урахуванням кількості місяців заробітної плати - 195.
Окрім того, суд зважає, що показник виключеної суб'єктом владних повноважень із розрахунку заробітку заявника для обчислення пенсії із урахуванням кількості місяців заробітної плати кількості місяців - 43 не перевищує рівень у 10% від загального показника трудового стажу заявника у 36р. 11м. 10дн. (тобто у 443 місяці).
Отже, враховуючи факт відсутності доказів проходження строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, суд вважає обґрунтованою відмову пенсійного органу у додатковому виключенні з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року.
Суд констатує, що незгода позивача із вчиненою суб'єктом владних повноважень відмовою у проведенні перерахунку пенсії ґрунтується у даному конкретному випадку на помилковому тлумаченні змісту положення ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким, на думку позивача, передбачена можливість додаткового виключення з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, періоду з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, незалежно від інших обставин.
Однак, такі доводи заявника не знайшли підтвердження у ході розгляду справи.
Враховуючи викладене, відмова пенсійного органу у додатковому виключенні з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії період з липня 2000 по січень 2005, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV під час обчислення пенсії, є правомірною.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням повноважень суду, передбачених статтею 245 КАС суд визнає відповідні дії відповідача протиправними та зобов'язує його з 10.09.2024 здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197), у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, отже останньому підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 для забезпечення індексації пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 10.09.2024 здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за 2016-2018 роки в розмірі 6 188,89 грн., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197), у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
4. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, у розмірі 1,11 у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 для забезпечення індексації пенсії за період з 01.05.2020 до 09.09.2024 - залишити без розгляду.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; код ЄДРПОУ 42098368).
7. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сас Є.В.