Справа № 201/3195/26
Провадження № 1-кс/201/880/2026
11 березня 2026 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), слідчої ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62026170030005394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старосілля Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, без освіти, не працюючого, курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
11 березня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого слідчого ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62026170030005394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 березня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУВП №4 строком на 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що 18.08.2025 року, приблизно о 08:00 год. солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який перебуває на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, усвідомлюючи реальну можливість своєї участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов'язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у військовій частині НОМЕР_1 , без відповідних дозволів командирів або начальників, без поважних причин, 18.08.2025 року, близько 06:00, самовільно залишив розташування пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту у АДРЕСА_2 , та з того дня проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, ввірених йому за посадою, жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, за наявності реальної можливості до цього, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та був незаконно відсутній на військовій службі, саме до 11.03.2026 коли був встановлений співробітниками ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області на території Соборного району міста Дніпра, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: висновком службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення місця служби; поясненням військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , які підтверджують обставини відсутності у військовій частині ОСОБА_6 , та його ухилення від військової служби в умовах воєнного стану; іншими матеріалами у своїй сукупності.
Крім того, слідчий у своєму клопотанні зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Зокрема, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може вплинути на переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Підозрюваний має мотив та можливість вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. З метою ухилення від покарання у разі визнання його винним або від кримінального переслідування, існує реальна можливість повторного вчинення останнім злочину, передбаченого ст. 407 КК України, або вчинення злочину, передбаченого ст. 408 КК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання, просила його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні вину визнав, зауваживши, що бажає продовжити військову службу, проте в іншій військовій частині, висловив свою думку на розсуд суду щодо задоволення клопотання слідчого.
Захисник в судовому засіданні просив визначити місце утримання підозрюваного на гауптвахті, оскільки він є військовослужбовцем.
Слідча суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановила наступне.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зокрема матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 , наказами командування військової частини.
11 березня 2026 року ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, згідно зі ст. 178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик, що ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, ОСОБА_6 може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Таким чином, існує ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню останнім своїх процесуальних обов'язків.
Також, існує ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , знаходячись на свободі, може вмовляннями, чи іншими способами з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно вплинути на свідків, щодо їх показань відносно нього, що в подальшому негативно вплине на досудове розслідування.
Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Між тим, приписами ч. 8 ст. 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
За таких обставин, проаналізувавши всі обставини справи, ураховуючи особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що інші більщ м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його належну процесуальну поведінку, а тому клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Виходячи з п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Розглядаючи питання щодо обрання підозрюваному альтернативного запобіжного заходу, слідча суддя виходить із того, що частина 3 ст.176 КПК України зобов'язує суддю насамперед розглянути можливість застосування менш суворих заходів, аніж позбавлення волі.
Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі надані матеріали кримінального провадження та обставини, у тому числі: середній вік та нормальний стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки за місцем мешкання; майновий стан; відсутність повідомлень про підозру у інших кримінальних провадженнях, слідча суддя приходить до висновку не визначати підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Що стосується визначення місця утримання підозрюваного як просить сторона обвинувачення - в умовах ДУВП № 4, або в умовах гауптвахти, як просить захисник, слідча суддя не вбачає підстав для задоволення цих вимог, оскільки чинним КПК України не встановлено обов'язку слідчого судді визначати місця утримання особи під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-184, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371,372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідча суддя
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, - задовольнити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, а саме до 09 травня 2026 року без визначення розміру застави.
Взяти підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
В іншій частині клопотання відмовити.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 13 березня 2026 року.
Слідча суддя ОСОБА_1