Справа № 127/7798/26
Провадження № 1-кс/127/3155/26
Іменем України
12 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3
захисника: адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області капітана юстиції ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Каховка, Херсонської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, -
Слідчий слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області капітан юстиції ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області, за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024020000000028, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
В межах даного кримінального провадження 12.02.2026 слідчим складено та прокурором погоджено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111 КК України. Повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 , у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає такі дії цілком вірогідними, беручи до уваги те, яке загрожує підозрюваному покарання у разі визнання його виним в інкримінованому йому злочині (у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з конфіскацією майна).
Існує ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Під час досудового розслідування встановлено, що існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, підозрювана ОСОБА_6 під час досудового розслідування на неодноразові виклики до слідчого не з'являвся, не дивлячись на те, що був повідомлений про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, шляхом вручення публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Про поважні причини неприбуття підозрювана ОСОБА_6 не повідомила.
Вказане свідчить про умисні дії ОСОБА_6 щодо затягування досудового розслідування у кримінальному провадженні та уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вказаний злочин підозрювана вчинила кримінальне правопорушення, діючи з прямим умислом, тобто бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків для громадян України, усього громадянського суспільства України та держави України.
На підставі викладеного вище встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів слідства, перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та знаходиться на території рф, враховуючи те, що наявні ризики для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась та не була доставлена, остання перебуває на тимчасово окупованій території України.
Захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував, щодо поданого клопотання.
Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №22024020000000028, заслухавши думку прокурора та захисника дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області, за процесуального керівництва Вінницької обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024020000000028, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.01.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024020000000028 від 09.01.2024 слідує, що:
№1 - «Громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органу влади, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме т.зв. посаду «начальника відділу культури адміністрації Коховського муніципального округу».»
№2 - «В ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження №22024020000000028 встановлено, що ОСОБА_6 перебуваючи на посаді «начальника відділу культури адміністрації Коховського муніципального округу», реалізовуючи власні владні повноваження, скеровує свою роботу на запровадження російських стандартів культурної політики у вигляді збільшення кількості гуртків та заходів, які орієнтовані на російську тематику, вчиняє ряд інших аналогічних умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора.»
Обґрунтовуючи клопотання слідчим зазначається, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права, президент РФ ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ на територію України.
Крім того, у ст. 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії РФ при наступних обставинах.
Так, 24.02.2022 близько 05:15 збройними силами Російської Федерації нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об'єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора. У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє по теперішній час.
Таким чином, з 24.02.2022 і до цього дня дії РФ проти України підпадають під всі пункти, передбачені в Резолюції № 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування РФ вторглися на територію Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.
Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія Каховської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою армії рф.
Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Так, усвідомлюючи вищенаведені обставини, громадянка України ОСОБА_6 , маючи умисел на добровільне зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, а саме посади начальника відділу культури у т.зв. «адміністрації Каховського муніципального округу Херсонської області рф», тобто незаконному органі влади в окупаційній адміністрації держави-агресора, створеному на тимчасово окупованій території, у серпні 2023 року пройшла навчання на базі вищої школи державного управління російської академії народного господарства та державного управління при президентові російської федерації по програмі «Сучасне публічне управління: теорія та практика», що проводилось на території тимчасово окупованої АР Крим.
Після чого, ОСОБА_6 , не пізніше 07 листопада 2023 року, більш точний час з об'єктивних причин встановити не виявилось можливим, перебуваючи на тимчасово окупованій території України - в м. Каховка Херсонської області, діючи умисно, реалізуючи прямий умисел, усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних дій, а також негативні наслідки, що можуть настати внаслідок їх реалізації, прийняла пропозицію та добровільно погодилась зайняти вказану посаду, на яку призначена 07.11.2023 рішенням Ради депутатів Каховського муніципального округу № 64.
Зазначена посада передбачає наявність підлеглих працівників та матеріальної бази для роботи ввіреного підрозділу, а отже і виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
У подальшому, ОСОБА_6 , усвідомлюючи викладені вище обставини, діючи умисно, з метою завдання шкоди Україні, обіймаючи посаду начальника відділу культури адміністрації Каховського муніципального округу Херсонської області рф, здійснюючи визначені вказаною посадою функції, реалізовуючи та підтримуючи рішення та дії держави-агресора та її окупаційної адміністрації щодо поширення проросійських наративів, перевиховання молоді, запровадження російських стандартів культурної та освітньої політики на окупованих територіях України, тобто схвалюючи, сприяючи та добровільно виконуючи їх, в серпні 2025 року приймала активну участь у організації заходу «Диктант Победы», направленому на збереження пам'яті про героїзм радянського народу під час Великої Вітчизняної війни, а також у власних коментарях російським засобам масової інформації повідомила, що описаний захід допоможе молоді краще дізнатись «правдиву» історію країни.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_6 перебуваючи на вищевказаній посаді, 8 вересня 2025 року прийняла участь у проведенні заходу «Бородино: поле битвы, поле славы!», присвяченого 213-й річниці Бородинської битви, вказавши, що «сьогодні, як і два століття тому, наші воїни проявляють стійкість та мужність, захищаючи батьківщину. Історія продовжується, і у сучасної росії також є свої герої».
Надалі, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись на тимчасово окупованій території України, не пізніше 08.09.2025, виступила як ініціатор акцій «Поделись улыбкой» та «Терроризм и его жертвы», які проводились в Костогризівській сільській раді Каховського району, в ході яких акцентовано увагу на тому, що саме російські структури надають допомогу дітям, а Україна здійснює терористичні атаки, внаслідок чого гинуть мирні жителі. При цьому, акція «Поделись улыбкой» проводилась за підтримки партії «Единая россия».
Окрім викладеного, пособництво ОСОБА_6 державі-агресору, полягає у тому, що остання, перебуваючи на вказаній посаді, реалізовуючи власні владні повноваження, скеровує свою роботу на запровадження російських стандартів культурної політики, збільшення кількості гуртків та заходів, які орієнтовані на російську тематику, активне просування російських практик (регулярний показ художніх та документальних фільмів про «цінності» та «історичну роль» росії; проведення творчих вечорів та майстер-класів з опорою на традиційне російське мистецтво; створення ігрових та освітніх майданчиків, які формують у молоді «потрібний» світогляд; організацію фестивалів та акцій, які подаються як об'єднавчі, проте фактично закріплюють російську культурну перевагу), створення реєстру всіх об'єктів культури для розподілу бюджетів та ремонтів для приведення закладів до єдиного російського стандарту, створення централізованої бібліотечної системи як інструмента для уніфікації навчального та культурного простору за зразком рф, впровадження ідеологічної складової для формування «правильної» свідомості.
Зазначене підтверджується доповіддю ОСОБА_6 «голові адміністрації Каховського муніципального округу Херсонської області рф» ОСОБА_8 .
12 лютого 2026 року слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області капітаном юстиції ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у відповідності до статті 277 КПК України, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у пособництві державі-агресору, тобто умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та дій держави-агресора, та окупаційній адміністрації держави-агресора.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованих їй кримінальних правопорушень, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування (обрання) запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про обрання запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України обґрунтована.
Однак, вручити дане повідомлення ОСОБА_6 , у день його складення, не представилось можливим, так як остання перебуває на тимчасово окупованій території України та на виклики до слідчого та прокурора не з'являється.
Відповідно до частини першої статті 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Частиною восьмою статті 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
Враховуючи зазначене вище, повідомлення про підозру ОСОБА_6 розміщено в офіційному друкованому виданні загальнодержавної сфери розповсюдження "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 викликалась до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_5 на 16 лютого, 17 лютого та 18 лютого 2026 року для отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та проведення інших процесуальних дій у кримінальному провадженні №22024020000000028 від 09.01.2024, шляхом розміщення повісток в офіційному друкованому виданні загальнодержавної сфери розповсюдження "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора
Проте, підозрювана до органу досудового розслідування не з'явилась та поважність причин не повідомила.
Таким чином, органом досудового розслідування встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час перебуває на тимчасово окупованій території України (м. Каховка), та остання переховується від органів досудового розслідування.
Наведене свідчить про те, що перебуваючи на волі підозрювана і в подальшому буде переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані вище ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам.
Відповідно до частини шостої статті 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Абзацом 7 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Таким чином, враховуючи те, що підозрювана ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України (м. Каховка), слідчий суддя приходить до переконання про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Відповідно до частини четвертої статті 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення частини четвертої статті 197 КПК України, суд вважає за можливе та необхідне не зазначати строк дії даної ухвали.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є тотожним поняттю застосування такого запобіжного заходу, а тому після затримання ОСОБА_6 питання можливості застосування до неї обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м'який запобіжний захід буде повторно розглядатися судом у встановленому законом порядку.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати підозрюваній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянці України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваної, обвинуваченої розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя