справа № 361/11508/25
провадження № 3/361/3823/25
28.01.2026
28 січня 2026 р. м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О.В., за участю прокурора Даш Ю.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Бургели О.В., розглянувши матеріали справи, яка надійшла від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Бровари Київської області, працюючої головним спеціалістом - кошторисник Управління будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
встановив:
Відповідно до протоколу № 4057 про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , перебуваючи до 14.10.2023 на посаді головного спеціаліста-кошторисника кошторисно-договірного відділу управління будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, несвоєчасно 01.04.2024, без поважних причин, подала щорічну декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Крім цього, відповідно до протоколу №4058 про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , перебуваючи до 14.10.2023 на посаді головного спеціаліста-кошторисника кошторисно-договірного відділу управління будівництва житлово-комунального господарства, інфраструктури та транспорту Броварської міської ради Броварського району Київської області, будучи посадовою особою місцевого самоврядування, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII та приміткою до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону №1700-VII, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII, несвоєчасно 30.01.2024, без поважних причин, подала декларацію при звільненні особи, за період неохоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази завдяки всебічно у, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності.
Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 складено декілька протоколів про вчинення нею аналогічних правопорушень, з метою об'єктивного розгляду питання щодо притягнення останнього до відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, вважаю за можливе об'єднати в одне провадження матеріали справи відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Під час розгляду справи в суді представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Бургела О.В. подав суду письмове клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2025 року за № 4057, складеному щодо ОСОБА_1 уповноваженою особою зазначено, що «часом виявлення правопорушення є момент складання протоколу (24.09.2025 року), оскільки зібрані матеріали та фактичні дані потребують ґрунтовного аналізу і опрацювання, після чого уповноваженим суб'єктом може бути зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення». Однак сторона захисту вважає, що з таким твердженням погодитись не можна з таких підстав. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Під час ознайомлення із матеріалами cправи стороною захисту встановлено, що єдиним документом, який наявний у матеріалах справи та має дату його створення є пояснення ОСОБА_1 , датоване 23.07.2025 року. Будь яких інших документів, які мали б дату їх створення чи хоча б отримання уповноваженим органом матеріали справи не містять. Стосовно вказаного пояснення ОСОБА_1 від 23.07.2025 року варто зауважити, що це пояснення, незважаючи на його зміст, відбиралось уповноваженою особою у моєї підзахисної саме у зв'язку із очевидним вже на той час (23.07.2025 року) встановленням факту несвоєчасного без поважних причин подання нею щорічної декларації після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік. Наявність вказаного письмового пояснення ОСОБА_1 , яке датоване 23.07.2025 року, свідчить про те, що заходи щодо виявлення у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, уповноваженою особою проводились до 23.07.2025 року; до 23.07.2025 року уповноваженою особою були проаналізовані відомості, розміщені у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр); до 23.07.2025 року уповноваженою особою було достеменно встановлено факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 вказаної у протоколі декларації; вказане письмове пояснення у ОСОБА_1 власне і відбиралось уповноваженою особою ще 23.07.2025 року саме у зв'язку із вже на той час виявленим та достеменно встановленим фактом несвоєчасного подання ОСОБА_1 вказаної у протоколі декларації. Тому доводи уповноваженого органу про те, що часом виявлення адміністративного правопорушення є дата складання протоколу є безпідставними, адже факт вчинення цього правопорушення вже був виявлений уповноваженим органом як мінімум 23.07.2025 року, коли у ОСОБА_1 відбиралось вказане вище письмове пояснення. Тому очевидним є те, що вже до 23.07.2025 року уповноваженим органом було фактично здійснено збір доказів та інших фактичних даних щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП. Таким чином сторона захисту констатує, що виявлення уповноваженим органом факту несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації відбулось навіть до 23.07.2025 року. Тому у даному випадку за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч.4 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення, слід вважати 23 липня 2025 року (дата надання ОСОБА_1 письмових пояснень по суті вчиненого правопорушення). Зволікання з проведенням ефективної адміністративної перевірки та зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на думку сторони захисту, не може бути підставою для штучного продовження строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Сторона захисту вважає безпідставним висновок уповноваженого органу про те, що днем виявлення правопорушення є день складання уповноваженою посадовою особою протоколу про таке правопорушення, а саме 24.09.2025 року, та з цього моменту слід відраховувати шестимісячний строк, а не з 23.07.2025 року - дати надання ОСОБА_1 письмового пояснення по суті вже на той час виявленого порушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами. Сторона захисту вважає за необхідне у даній справі констатувати, що обчислення строку притягнення особи до адміністративної відповідальності не може залежати від спритності посадової особи (швидкості дій вчинених уповноваженою особою) у наданні оцінки доказам, інакше буде свавільним. Відтак фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, є 23.07.2025 року. Аналогічну позицію захисник висловив щодо протоколу про адміністративне правопорушення від 24.09.2025 року за № 4058, складеному відносно ОСОБА_1 . Прохав суд закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 підтримала доводи свого захисника, прохала суд закрити провадження у справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, тобто з підстав, передбачених п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Прокурор Даш Ю.М. в судовому засіданні зазначив, що матеріали справ про адміністративне правопорушення містять докази про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у зв'язку з чим, прохав визнати її винною у вчиненні адміністративних правопорушень та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заслухавши доводи захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.
Моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов'язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення). Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов'язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади). Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов'язаного з корупцією є окремою процесуальною дією. Сам протокол фактично є суб'єктивний виклад свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.
Тобто, якщо до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов'язаного з корупцією, - то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, - моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи).
Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
При цьому, суддею враховується практика Європейського Суду з прав людини (п. 137 рішення від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbingsand Others v. The United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
З документів, які були долучені до протоколів про адміністративне правопорушення № 4057 та № 4058 5 вбачається, що факт несвоєчасного падання декларацій ОСОБА_1 було 23 липня 2025 р., а саме в день відібрання уповноваженою особою пояснень у останньої щодо факту несвоєчасного подання нею щорічної декларації після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік та щодо факту несвоєчасного подання щорічної декларації при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період, неохоплений раніше поданими деклараціями.
Враховуючи викладене, датою виявлення правопорушень є 23 липня 2025 р., а відтак на день розгляду справи 28 січня 2026 року строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 сплинув.
Таким чином, на день розгляду справи в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі слід закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України (далі НКР при ВАСУ) на відміну від Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності». У Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст.284 КУпАП, рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини. Таким чином, НКР при ВАСУ зроблено висновок, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
Згідно роз'яснень наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі № 308/8763/15-а, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Як зазначив Верховний Суд, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Зважаючи на вищевикладене, суддя не вбачає наявності підстав для встановлення вини ОСОБА_2 одночасно з закриттям провадження у справі через сплив строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 33-35, 36, ч. 1 ст. 172-6, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, суддя
Матеріали справи № 361/11508/25 провадження №3/361/3823/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матеріали справи № 361/11511/25 провадження №3/361/3824/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , об'єднати в одне провадження та присвоїти матеріалам єдиний номер № 361/11508/25 провадження №3/361/3823/25.
Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя: О. В. Скрипка