Справа № 201/2832/26
Провадження № 1-кс/201/765/26
13 березня 2026 року. м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024046650000541 від 21 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України,
03 березня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра звернувся ОСОБА_3 із клопотанням про скасування арешту на право відчуження, розпорядження та/або користування майном на транспортний засіб марки Audi моделі S8 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 в рамках кримінального провадження № 12024046650000541, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просив також зобов'язати співробітників ВП № 5 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повернути транспортний засіб марки Audi моделі S8 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , власнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання вмотивоване тим, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року та накладено арешт на транспортний засіб марки Audi моделі S8 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 в рамках кримінального провадження № 12024046650000541, який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В подальшому, у листопаді 2025 року дізнавачем СД ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 12024046650000541 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Однак, в порушення вимог ч. 4 ст. 132 КПК України, майно ОСОБА_3 - транспортний засіб марки Audi моделі S8 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , не повернуто та продовжує безпідставно утримуватись органом досудового розслідування.
В судове засідання ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, не з'явився, надавши до клопотання заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Дізнавач сектору дізнання ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з'явився за невідомих причин. Скерував на адресу суду матеріали кримінального провадження № 12024046650000541.
Враховуючи передбачені ч.2 ст.174 КПК України, строки розгляду зазначеної категорії клопотань, слідчий суддя, виходячи з загальних засад кримінального провадження: змагальності та розумних строків, приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності учасників процесу з урахуванням наявних у слідчого судді матеріалів.
Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна, долучені до нього документи та матеріали кримінального провадження № 12024046650000541 слідча суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).
Слідчою суддею встановлено, що сектором дізнання ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024046650000541 від 21 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/12622/24 накладено арешт на транспортний засіб марки Audi моделі S8 синього кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту була необхідність збереження майна, оскільки вказані речі з високою ймовірністю можуть бути використані органом досудового розслідування.
Слідчим суддею встановлено, що постановою дізнавача сектору дізнання ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 22 жовтня 2025 року кримінальне провадження № 12024046650000541 від 21 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України закрито у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Оцінюючи доводи заявника, враховую таке.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 квітня 2024 року (справа №554/2506/22 провадження № 51-4350кмо23), серед іншого, наведено наступне.
Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Саме із таких настанов виходить ОП ККС щодо застосування приписів ч. 4 ст. 132 КПК.
У справі яка розглядалась Об'єднаною палатою, кримінальне провадження закрив керівник органу досудового розслідування на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, а тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна в межах кримінального провадження, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
Аналогічна ситуація має місце у цій справі, лише за виключенням того, що постанова про закриття кримінального провадження винесена дізнавачем, а не керівником органу досудового розслідування. Натомість, у цій справі найменування суб'єкта не має принципового значення, адже у обох справах ці суб'єкти є представниками органу досудового розслідування.
Крім того, Об'єднана палата у своєму рішенні також зазначила наступне.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).
Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в ч. 3 ст. 307, ст. 309 КПК. До цього списку не відносяться ухвали слідчих суддів про повне або часткове скасування арешту майна, постановлені за правилами ст. 174 КПК, які за висновком об'єднаної палати ККС ВС, висловленим у постанові від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18, провадження № 51-598кмо19), апеляційному оскарженню не підлягають.
Приписи статей 174, 309 КПК містять імперативи, які підлягають застосуванню під час здійснення кримінального провадження, з огляду на що встановлена ними заборона оскаржити в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді про скасування арешту майна розповсюджує свою дію виключно на ті стадії кримінального провадження, які визначені положеннями пунктів 5, 24 ч. 1 ст. 3 КПК.
Водночас у ст. 309 КПК не йдеться про неможливість чи заборону оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів про скасування арешту майна або відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, постановлених за відповідним клопотанням, що подане після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття органом досудового розслідування (слідчим) кримінального провадження в порядку, передбаченому законом, зокрема, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Таке право забезпечується на підставі положень статей 124, 129 Конституції України,п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК. Наведене кореспондується з висновком, викладеним у постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі № 237/1459/17 (провадження № 13-19кс18).
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та ч. 1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України.
Отже, у даному випадку встановлено, що кримінальне провадження закрите постановою дізнавача, який у відповідності до ч. 1 ст. 40-1 КПК України при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Таким чином, арешт застосований до майна заявника припинив свою дію, а тому законних підстав для задоволення клопотання немає, адже не можна скасовувати (припиняти дію) захід забезпечення кримінального провадження, який вже не діє.
При цьому слідча суддя звертає увагу, що дослідженням матеріалів кримінального провадження № 12024046650000541 від 21 вересня 2024 року не встановлено, що заявник звертався до дізнавача після закриття кримінального провадження із заявами про повернення належного йому майна, у зв'язку з чим слідча суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику його право на звернення до органу досудового розслідування із заявою про повернення належного йому майна у зв'язку із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України та автоматичним скасуванням заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна.
Керуючись ст.ст.100, 170, 171, 173, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024046650000541 від 21 вересня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України - відмовити
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідча суддя ОСОБА_1