Справа № 932/2250/26
Провадження № 1-кс/932/1236/26
10 березня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025050000000134 від 19 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Урзуф Першотравневого району Донецької області, є громадянинкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів територіальними управліннями Державного бюро розслідувань Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025050000000134 від 19 вересня 2025 року, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську,здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025050000000134 від 19.09.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, у порушення вимог п. п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів Збройних Сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої окупації.
При цьому, з метою спроби виправдання агресії перед громадянами України, РФ та світовою спільнотою, 21.02.2022 РФ визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку», створені за підтримки РФ навесні 2014 року на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, незалежними державами та 22.02.2022 президентом РФ направлено до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за її межами, яке задоволено.
На виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва РФ 24.02.2022, військовослужбовці ЗС РФ, шляхом агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили окупацію частини території України, в тому числі м. Маріуполя Донецької області.
Згідно ст. 1 Закону України « Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація РФ територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.
Згідно п. 6 ст. 1-1 зазначеного Закону окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Згідно п. 7 ст. 1-1 вказаного Закону тимчасово окупована Російською Федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався та який діє на цей час.
В період часу з 24 лютого 2022 по 20 травня 2022 військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «ДНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, здійснили тимчасову окупацію території міста Маріуполя та Маріупольського району Донецької області.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 затверджено «Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Відповідно до вказаного наказу на території Маріупольського району в період часу з 24.02.2022 по 04.03.2022 велись активні бойові дії.
Представниками Російської Федерації спільно з представниками терористичної організації «ДНР», яка є частиною окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території міста Маріуполя Донецької області було створено підпорядковану, керовану та фінансовану РФ окупаційну адміністрацію, в склад якої входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, в тому числі воєнізований правоохоронний орган так зване «Министерство внутренних дел Донецкой Народной Республики» (наводиться мовою оригіналу).
При цьому, представники підконтрольних РФ та самопроголошених органів терористичної організації «ДНР» узурпували виконання усіх владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Маріуполя Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція незаконно включеної захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 83 о/с від 29.01.2021 капітана поліції ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора сектора кадрового забезпечення Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Таким чином, ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу.
Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_6 присягнула на вірність Українському народові та зобов'язалась, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області № 132 ос від 18.03.2022 капітана поліції ОСОБА_6 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Водночас ОСОБА_6 складеної нею присяги не дотрималась та під час військової агресії Російської Федерації проти України, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадила українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за таких обставин.
Під час окупації частини території Донецької області (точна дата органом досудового розслідування не встановлена) невстановленими особами з числа представників окупаційної адміністрації РФ та представниками терористичної організації «ДНР», яка є частиною окупаційної адміністрації РФ у селищі Мангуш Маріупольського району Донецької області створено самопроголошений, незаконний та підконтрольний окупаційній адміністрації РФ та терористичній організації ДНР, так званий «Отдел Министерства Внутренних Дел Российской Федирации «Мангушский» (наводиться мовою оригіналу) (далі - ОМВД РФ «Мангушский»), який здійснює діяльність за адресою: Донецька область, Маріупольський р-н., с-ще. Мангуш, вул. Титова, буд. 63. Основним видом діяльності ОМВД РФ «Мангушский» є забезпечення громадського порядку і безпеки.
Так, 08.03.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 , перебуваючи на тимчасово окупованій території селища Мангуш Маріупольського району Донецької області (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), будучи достовірно обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, надала згоду представникам РФ та представникам так званої «ДНР» щодо переходу на бік останніх, шляхом добровільного зайняття посади «начальника отдела кадров» (наводиться мовою оригіналу) у незаконно створеному правоохоронному органі «Отдел Министерства внутренних дел Российской Федирации «Мангушский» (наводиться мовою оригіналу) (далі - ОМВД РФ «Мангушский»).
Так, в період часу з 10.03.2022 по 18.03.2022, ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, діючи умисно, заперечуючи законність і легітимність повноважень органів державної влади України, маючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, діючи в інтересах держави агресора, добровільно вступивши на посаду «начальника отдела кадров» до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме незаконно створеному т.зв. «ОМВД РФ «Мангушский», в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, перебуваючи на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області, зокрема за адресою: Донецька область, Маріупольський р-н., с-ще. Мангуш, вул. Титова, буд. 63, здійснювала дії щодо організації кадрового забезпечення у т.зв. «ОМВД РФ «Мангушский».
15 січня 2026 року складене повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ст. 111 КК України, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній й інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами у їх сукупності, зокрема:
- допитами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, де вищезазначені свідки впізнали ОСОБА_6 ;
- протоколами огляду мережі інтернет із вищевказаними свідками;
- протоколами огляду мережі інтернет за участю спеціаліста, завідувача лабораторії комп'ютерно-технічних та телекомунікаційних досліджень Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_12
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
В своєму клопотанні слідчий просить обрати відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, обґрунтовуючи таку вимогу наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор повністю підтримала клопотання слідчого.
Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки він не спілкувався з підзахисним, не знає його позицію з приводу підозри. Слідчим не надано доказів заведення оперативно-розшукової справи, а також документів на підтвердження дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження ОСОБА_6 в теперішній час, не перевірено, чи дійсно він живий, не встановлено його родичів на не окупованій території України. Вважає, що розгляд клопотання без участі його підзахисного є порушенням його права на захист. Крім того, зазначені слідчим ризики, не доведені.
Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання та додані до нього докази встанови таке.
Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-4421 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вар тою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
15 січня 2026 року повідомлення про підозру ОСОБА_6 та повістки про її виклик на 19, 20, 21 січня 2026 року на 10:00 годин до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР у м. Краматорську (м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 94) опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» №11 (8203), яка є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Отже, відповідно до положень ст. 42 КПК України, з моменту публікації повідомлення про підозру ОСОБА_6 в газеті «Урядовий кур'єр», яка є ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, остання є підозрюваною у вказаному кримінальному провадженні.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, обґрунтовується достатніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
19, 20, 21 січня 2026 року підозрювана ОСОБА_6 за викликом до Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР у м. Краматорську (м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, буд. 94) не з'явилася, про причини неявки не повідомиа.
У зв'язку з неявкою за викликом слідчого та ухиленням від слідства, 21 січня 2026 року постановою слідчого у кримінальному провадженні підозрювану ОСОБА_6 оголошено в розшук.
З листа УКР в Донецькій області від 06 лютого 2026 року №1606/14-05/01-2026 вбачається, що згідно обліків ІПНП, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Донецьким управлінням ДВБ Національної поліції України заведено ОРС №150/42/834/2025 від 20.11.2025 в рамках кримінального провадження №42023110000000258 від 14.08.2023.
З листа Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області від 03 лютого 2026 року №1401.2.3-323/1401.2.10-26 вбачається, що відомості щодо виходу або втрати громадянства України ОСОБА_13 у ГУ ДМС України в Донецькій області відсутні.
Відповідно до листа Головно го центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 09 лютого 2026 року №19.5.1/9608-26-Вих вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадяникоюм України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в період з 01.01.2022 по 09.02.2026 (станом на 14:35) в Базі даних не виявлено.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України від 13 лютого 2026 року №2601-5778/03-26 з відомостей, внесених до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 05.02.2026, інформація щодо ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відсутня.
Таким чином є всі підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_6 , починаючи з 2022 року не вживала заходів для виїзду на підконтрольну органам державної влади України територію України, також не вживав заходів для участі в досудовому розслідуванні щодо себе, що свідчить про її умисне ухилення від явки до органів досудового розслідування та переховування.
Слідчий суддя, не роблячи передчасних висновків щодо вини підозрювано ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, враховуючи наявність достатніх доказів на підтвердження її перебування в теперішній час на тимчасово окупованій території України, вважає за доцільне обрати відносно неї запобіжний захід у виді тримання під вартою, беручі до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризику переховування від суду, що підтверджується тим, що суворість покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк до п'ятнадцяти років, може бути визнане нею більш небезпечним, ніж втеча, у зв'язку з чим запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не надасть повної можливості контролювати її належну процесуальну поведінку та забезпечити проведення повного та всебічного досудового розслідування та, в подальшому, судового розгляду кримінального провадження.
- ризику продовження вчинення кримінального правопорушення, у якому вона підозрюється, що підтверджується тим, що підозрювана після повномасштабного вторгнення окупаційних військ російської федерації на території України співпрацює з так званими органами влади держави-агресора; до теперішнього часу залишається проживати на тимчасово окупованій території України, що свідчить про визнання нею окупаційної влади.
Частиною 4 статті 197 КПК України передбачено, що у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Тож, враховуючи наведені вище норми кримінального процесуального Закону, обираючи відносно підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 193, 194, 197 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Урзуф Першотравневого району Донецької області, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя за участю підозрюваного розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Організацію виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3
Ухвала про обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1