10 березня 2026 року
м. Рівне
Справа № 568/442/24
Провадження № 22-ц/4815/74/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,
секретар судового засідання - Маринич В. В.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , що діє у своїх інтересах та як законний представник в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Делалової О. М., м. Радивилів о 10 годині 02 хвилин, дату складання повного тексту рішення не вказано,
У березні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Гудзь Р. А. звернулись до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі АТ "Українська залізниця") на їх користь в якості відшкодування моральної шкоди по 700 000 грн. та 700 000 гривень такої шкоди на малолітнього ОСОБА_3 , в інтересах якого діє Дубнік Т. С. Обгрунтовуючи вимоги, вказували на те, що 20 вересня 2020 року приблизно о 03 годині 30 хвилин машиніст ОСОБА_5 , працюючи в бригаді із складником потягів ОСОБА_6 , керуючи тепловозом ТГМ 23Б із шістьма завантаженими вагонами зерновозами, рухаючись зі сторони елеватора у напрямку заготівельного пункту зерна, залізничною колією № 101, яка веде на територію ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», на стрілочному переводі між коліями № 21 та № 918 допустив зіткнення маневрового складу (тепловоз ТГМ 23Б та шість завантажених вагонів - зерновозів) з останнім вагоном - зерновозом групи з сорока вагонів, який стояв на стрілочному переводі між коліями №21 та №18 за граничним стовпчиком у напрямку стрілки стрілочного переводу. У результаті зіткнення, складач поїздів, працівник ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випав з тепловоза, потрапив під колеса першого вагона та отримав травми, від яких помер на місці події. За фактом даного кримінального правопорушення слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП у Рівненській області 20.09.2020р. розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України, про що було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000290. Позивач ОСОБА_1 є матір'ю загинувшого, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - сином, а ОСОБА_2 вказує, що перебувала із померлим ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах.
Визначаючи підстави та розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 вказувала, що втратила сина, і це є найгіршою подією в житті. Внаслідок смерті сина позивачка назавжди позбавлена можливості отримувати від сина підтримку та допомогу як моральну, так і матеріальну. Крім цього, вона втратила і можливість життєвого зв'язку з своєю дитиною, який відновлений бути не може. З часу смерті сина, в неї погіршився стан здоров'я, що потребує додаткових матеріальних та моральних зусиль для відновлення, в майбутньому необхідно докладати додаткові зусилля для організації свого життя, її страждання, пов'язані з смертю сина не одномоментні, а є триваючими, тому, що його втрата є непоправною.
ОСОБА_2 зазначає, що перебувала зі померлим ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах, вкрай розбита втратою чоловіка, адже вони мали з ним спільні плани та справи, які зараз через смерть останнього не в змозі реалізувати. Вона стала вдовою в 30 років, залишилася без підтримки, допомоги та взаєморозуміння від загиблого чоловіка. Загиблий та вона лише розпочали своє подружнє життя, навіть офіційно не встигли оформити шлюбні відносини, трагічна загибель чоловіка обірвала усі плани та мрії на майбутнє. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_7 , який на другому році життя залишився без батька. Дитину все життя будуть супроводжувати страждання через втрату батька, він не буде рости та виховуватися своїм рідним батьком, буде позбавлений його батьківської турботи та життєвих настанов.
Позивачі оцінюють розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 700 000 грн. кожному, який просять стягнути з відповідача.
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з АК «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 6 000,00 грн.
Вважаючи рішення суду незаконним в частині задоволених позовних вимог, Акціонерне товариство «Українська залізниця» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт посилається на те, що за обставинами справи 20.09.2020 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, працівник ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» машиніст ОСОБА_5 , працюючи в бригаді із складником потягів працівником ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_6 , керуючи тепловозом ТГМ 23Б, власником якого є ДП «Радивилівський КХП», із шістьма завантаженими вагонами зерновозами, рухаючись по території ДП «Радивилівський КХП» зі сторони елеватора у напрямку заготівельного пункту зерна залізничною колією №101 на стрілочному переводі між коліями №21 та № 18 допустив зіткнення маневрового складу із тепловозом ТГМ 23Б з останнім вагоном - зерновозом групи з сорока вагонів, який стояв на стрілочному переводі між коліями АДРЕСА_1 та №18 за граничним стовпчиком у напрямку стрілки стрілочного переводу. У результаті зіткнення, складач поїздів, працівник ДП «Радивилівський КХП» ОСОБА_6 випав з тепловоза, потрапив під колеса першого вагона та отримав травми, від яких помер.
За нормами цивільного права моральна шкода, завдана внаслідок ДТП із вини машиніста, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував локомотивом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним машиністом. Машиніст ОСОБА_5 не є працівником АТ «Укрзалізниця», а є працівником ДП «Радивилівський КХП». Також апелянт зазначає, що він не являється власником джерела підвищеної небезпеки або користувачем тепловоза ТГМ 23Б, яким керував машиніст ОСОБА_5 . Позивачам не було завдано шкоду джерелом підвищеної небезпеки, що належить на праві власності чи праві користування відповідачу.
Посилається в апеляції на те, що у матеріалах справи знаходиться висновок експерта №6528 за результатами проведення залізнично транспортної експертизи по кримінальному провадженні №12020180000000290 від 20.12.2021 та висновок експерта №7324 від 31.03.2022 за результатами проведення залізнично транспортної експертизи по кримінальному провадженні №12020180000000290. У висновка експерта №7324 від 31.03.2022 (а.с. 10 т.2) викладено інформацію із протоколу допиту машиніста тепловоза ДП «КХП» ОСОБА_5 , який пояснив, що з 1989 року працює на ДП «Радивилівський КХП», останні 10 років на посаді машиніста тепловоза ТГМ 23Б, здійснює рух лише по під'їзних коліях підприємства і на колії Львівської залізниці, а саме станції Радивилів не має право виїзду. Згідно з витребуваного судом з матеріалів кримінальної справи висновку експерта №89 складач поїздів ОСОБА_6 в момент залізничної події перебував у стані середнього алкогольного сп'яніння, концентрація спирту у крові склала 1,57 проміле.
Не заперечує у апеляції, що між залізничною пригодою та смертю ОСОБА_6 існує прямий причинний зв'язок, однак звертає увагу, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок наїзду тепловоза ТГМ 23Б, власником якого є ДП «Радивилівське КХП» під керуванням машиніста тепловоза ОСОБА_5 , працівника ДП «Радивилівське КХП».
Судом встановлено факт, що експертизи №7324 від 31.03.2022р. та №6528 від 20.12.2021р., що знаходяться у матеріалах кримінальної справи, містять висновки дослідження порушення правил безпеки руху як з боку машиніста тепловоза ЧМЕ3-5571 ОСОБА_8 та складача поїздів ОСОБА_4 (працівників АТ «Укрзалізниці»), так і машиніста тепловоза ТГМ 23Б Сторожука Ю. Д. та складача поїздів ОСОБА_6 (працівників ДП «Радивилівський КХП».
Суд у своєму рішення прийшов до висновку, що залізнична подія сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки. При цьому, суд не вказує, за участю яких саме двох джерел підвищеної небезпеки, оскільки подія сталась на території ДП «Радивилівський КХП» та хто являється власником джерел підвищеної небезпеки.
У разі завдання шкоди кількома джерелами підвищеної небезпеки внаслідок їх взаємодії згідно ст. 1188 ЦК необхідно розрізняти завдання шкоди самим володільцям цих джерел та іншим особам. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх володільцям питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.
Суд порушив процесуальні норми при розгляді справи. Так, 05 вересня 2024 року в судовому засіданні під час слухання справи по суті спору представник позивачів заявила усне клопотання про витребування з Радивилівського районного суду копії судових залізнично-транспортних експертиз №6528 від 20.12.2021р. та №7324 від 31.03.2022р. у кримінальній справі №12020180000000290 від 20.09.2020р. відносно ОСОБА_4 за ч.3 ст. 276 КК України, яка перебуває на розгляді в суді. Суд клопотання задовольнив, хоча позивач не обгрунтувала причини, з яких особа не може отримати їх самостійно.
Вищевказані порушення норм матеріального та процесуального права свідчать про незаконність рішення суду першої інстанції, яке має бути скасоване та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На апеляційну скаргу відповідача позивачка ОСОБА_2 , через свого представника Гудз Р. А. подала відзив. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без зміни.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому у апеляційному порядку не переглядається.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що залізнична подія сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки. Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача моральної шкоди, завданої смертю від нещасного випадку на виробництві в результаті якого помер ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з результатів проведення залізнично-транспортних експертиз у кримінальному провадженні №7324 від 31.03.2022р. та №6528 від 20.12.2021р. з яких вбачається, що предметом експертиз було дослідження порушення правил безпеки руху як з боку машиніста тепловоза ЧМЕ3-5571 ОСОБА_8 та складача поїздів ОСОБА_4 , що були працівників АТ «Укрзалізниці», так і машиніста тепловоза ТГМ 23Б Сторожука Ю. Д. та складача поїздів ОСОБА_6 - працівників ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів».
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, він є законним, ґрунтується на доказах, що є у матеріалах справи, відповідає нормам матеріального права.
Судом встановлено: ОСОБА_6 працював на посаді складача поїздів ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів».
20 вересня 2020 року, приблизно о 03 годині 30 хвилин, машиніст ОСОБА_5 , працюючи в бригаді із складником потягів ОСОБА_6 , керуючи тепловозом ТГМ 23Б із шістьма завантаженими вагонами зерновозами, рухаючись зі сторони елеватора у напрямку заготівельного пункту зерна, залізничною колією №101, яка веде на територію ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», на стрілочному переводі між коліями №21 та №918 допустив зіткнення маневрового складу (тепловоз ТГМ 23Б та шість завантажених вагонів - зерновозів) з останнім вагоном - зерновозом групи з сорока вагонів, який стояв на стрілочному переводі між коліями №21 та №18 за граничним стовпчиком у напрямку стрілки стрілочного переводу.
У результаті зіткнення, складач поїздів, працівник ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випав з тепловоза, потрапив під колеса першого вагона та отримав травми, від яких помер на місці події.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 вересня 2020 року виконавчим комітетом Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Бугаївка, Радивилівського району Рівненської області (а.с. 19).
За фактом смерті ОСОБА_6 зареєстроване кримінальне провадження №12020180000000290 від 20.09.2020 року за ч.3 ст. 276 КК України, обвинувачення по якому пред'явлено ОСОБА_4 , а обвинувальний акт направлено для розгляду до Радивилівського районного суду Рівненської області. Кримінальна справа на теперішній час судом не розглянута. Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в порушенні працівником залізничного транспорту правил безпеки руху, що спричинило смерть людини.
Суть обвинувачення зводиться до наступного: 19 вересня 2020 року ОСОБА_4 заступив на чергування складача поїздів станції Броди та був направлений на нічну зміну на станцію Радивилів. 20 вересня 2020 року, опівночі, від чергового по станції Радивилів ОСОБА_9 , надійшло повідомлення про необхідність подачі групи з сорока вагонів (зерновозів) на колію №18 ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів». Подача вагонів здійснювалась тепловозом ЧМЕ-3 5571 під керуванням машиніста ОСОБА_8 локомотивного депо «Здолбунів» та складача поїздів ОСОБА_4 . Після подачі тепловозу ЧМЕ-3 5571 до вказаних вагонів, які знаходилися зі сторони залізничного переїзду, машиніст ОСОБА_8 з'єднався із групою вагонів. Після виконання підготовчих дій, складач поїздів ОСОБА_4 за допомогою радіозв'язку повідомив черговій по станції Радивилів ОСОБА_9 про готовність осажування (початку руху) вагонів на територію ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів», тепловоз із вагонами розпочав рух в сторону переїзду - стрілочного переводу №057 між коліями №21 та №18 до граничного стовпчика СП №115. Після повної зупинки маневрового складу, де останній вагон був за межами граничного стовпчика, складач поїздів ОСОБА_4 вжив заходів для фіксації вагонів з метою запобігання їх руху, повідомив чергового по станції Радивилів - ОСОБА_9 про закінчення осадження вагонів та можливість повернення на станцію. Машиніст ОСОБА_5 , допустив зіткнення маневрового складу, у результаті зіткнення, складач поїздів, працівник ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_6 загинув.
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 14.08.1981р.
Малолітній позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого 18.04.2018р.
ОСОБА_4 на час залізничної події був працівником АТ «Українська залізниця», а тому, АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем. Між залізничною пригодою та смертю ОСОБА_6 існує прямий причинний зв'язок.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК України).
Положення частини другої статті 1188 ЦК України можуть бути застосовні за таких умов: 1) відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки; 2) потерпілим від неї є інша особа, ніж власники (володільці), наприклад, транспортних засобів; 3) ці власники (володільці) завдали шкоди потерпілому спільно, тобто поведінка кожного із них була неправомірною (зокрема, у разі порушення кожним певних Правил дорожнього руху, що призвело до взаємодії джерел підвищеної небезпеки та завдання внаслідок цього шкоди третій особі). Тоді їхня вина у завданій потерпілому шкоді не має значення, і вони зобов'язані відшкодувати цю шкоду незалежно від такої вини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України).
При вирішенні даного спору суд першої інстанції вірно встановив, що залізнична пригода сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки як з боку машиніста тепловоза ЧМЕ3-5571 ОСОБА_8 та складача поїздів ОСОБА_4 , що були працівників АТ «Укрзалізниці», так і машиніста тепловоза ТГМ 23Б Сторожука Ю. Д. та складача поїздів ОСОБА_6 - працівників ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів».
На час вчинення правопорушення на залізничному транспорті складач поїздів ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах за ПАТ «Українські залізниці» Регіональної філії «Львівська залізниця» виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень».
Суд врахував, що у даному випадках завдано шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки ОСОБА_10 (який не є володільцем джерел підвищеної небезпеки), від взаємодії останній загинув, тому, застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України відповідно до яких шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.
Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, тому відповідальним за шкоду є відповідач.
Наведені вище обставини та положення законовдавства, що регулюють порядок відшкодування шкоди, спростовують доводи апеляційної скарги.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У апеляційній скарзі не наведено жодного аргументи, який би спростовував висновки суду першої інстанції.
Апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 березня 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.