Справа № 539/1761/25 Номер провадження 22-ц/814/407/26Головуючий у 1-й інстанції Пилипчук М. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
10 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» - Романенка Михайла Едуардовича
на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому прохало суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №L5568995 від 07.12.2018 у розмірі 32871,77 грн, що складається з суми заборгованості - 20828,30 грн, суми інфляційних втрат - 10170,63 грн, суми 3% річних -1872,84 грн.
В обґрунтування позову вказано, що 07 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінеро» (далі - ТОВ «Дінеро») та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L5568995 у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Дінеро» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу, позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, тому виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості перед кредитором становив 20 828,30 грн, яка складається: з тіла кредиту - 10 600 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 1 395 грн, штрафами - 3 533,30 грн, комісією - 5 300 грн.
Відповідно до пунктів 6.5, 6.5.1 загальних положень договору кредитної лінії позичальник погоджується, що кредитодавець має право на уступку прав, претензій та/або зобов'язань, що виникають з цього договору, будь-яким третім особам у тому числі з моменту стягнення боргів.
25 липня 2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».
01 липня 2019 року ТОВ «Дінеро» і Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») уклали договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за спірним договором кредитної лінії до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Станом на дату укладення договору відступлення права вимоги від 01 липня 2019 року № 01072019 сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» за кредитним договором від 07 грудня 2018 року № L5568995 становила 20 828,30 грн.
ТОВ «Він Фінанс» на суму боргу нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, що входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Всупереч умов кредитного договору та вимог закону відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед новим кредитором - ТОВ «Він Фінанс» у розмірі 32 871,77 грн, яка складається із: заборгованість за кредитним договором від 07 грудня 2018 року № L5568995 - 20 828,30 грн, суми збитків з урахуванням 3 % річних - 1 872,84 грн, інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 10 170,63 грн.
На підставі викладеного ТОВ «Він Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 871,77 грн, судовий збір - 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу - 5 000 грн.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано необґрунтованістю, недоведеністю та безпідставностю позовних вимог.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем докази не є належними та достатніми для встановлення факту укладання кредитного договору та наявності заборгованості за кредитним договором, її розміру, заявленого до стягнення, та користування позичальником кредитними коштами.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Він Фінанс», посилаючись на порушення норм матеріального права, прохало рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також не досліджено докази наявні в матеріалах справи.
Зазначає, що між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір - Спеціальні умови для договору короткострокового кредиту Договору кредитної лінії AG7281174 (в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L5568995) від 11.02.2019 року було встановлено суми кредиту, відсоткова ставка, ліміт кредитної лінії, дата повного погашення та інше.
Кредитний укладено в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію».
Вказує, що з метою укладення Договору кредитної лінії №L5568995, (паралельно з номером договору № AG7281174) від 11.02.2019 року задля отримання коштів, відповідачем було зазначено особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання та надсилання попередньому кредиторові фотознімка на якому відображено відповідача з копією свого паспорта. Дане ствердження доводиться наявністю фотографій із зазначенням вищевказаних особистих даних. Також в Спеціальних умовах Договору позики №AG7281174 (L5568995) номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання, номер телефону відповідача.
Окрім іншого, зазначає, що до позовної заяви було додано довідку про ідентифікацію особи, де зазначено зокрема фінансовий номер телефону позичальника, сума отримуваних коштів, отп - пароль. Дата і час заявки на кредит, дата і час банківського переказу.
Разом з тим, 01.07.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії ОСОБА_1 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача.
До позовної заяви було надано копії документів щодо договору факторингу від 01.07.2019, а саме: реєстри кредитних договорів, акти приймання передачі, додаткові угоди, акти звірки взаєморозрахунків за договором від 01.07.2019.
Вважає, що надані докази є достатніми.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач подав до суду копію спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії від 07 грудня 2018 року № AG7281174, сторонами якого зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаних умов, відповідач отримала кредит у розмірі 1 000 грн, з наступними умовами договору: потенційний лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 1 000 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, відсоткова ставка, в день - 0,50 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю, в день - 15 грн, загальна вартість кредиту - 1 149 грн, реальна річна відсоткова ставка - 178,80 %, дата повного погашення: 06 січня 2019 року, штраф, якщо є - 50 %.
Позивач подав до суду копію додаткової угоди № АМ9229684 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії від 08 грудня 2018 року № AG7281174, сторонами якого зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 , відповідно до яких відповідач отримала кредит у розмірі 2 700 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 3 700 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, реальна річна відсоткова ставка - 180,37 %, загальна вартість кредиту - 4 241 грн, реальна річна відсоткова ставка - 180,37 %, дата повного погашення: 06 січня 2019 року, штраф, якщо є - 50 %.
Крім того, позивач подав до суду копію додаткової угоди № АМ03655040 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії від 10 грудня 2018 року № AG7281174, сторонами якої зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 , за умовами якої відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 4 000 грн, загальна вартість кредиту - 4 582 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, реальна річна відсоткова ставка - 183,73 %, відсоткова ставка в день - 0,51 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю в день - 4,5 грн; штраф, якщо є - 50 %, дата повного погашення - 06 січня 2019 року.
До позовної заяви додано копію додаткової угоди № АМ7354894 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG7281174 від 13 грудня 2018 року, сторонами якої зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 , за умовами якої відповідач отримала кредит у розмірі 6 000 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 10 000 грн, загальна вартість кредиту - 11 341 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, реальна річна відсоткова ставка - 189,75 %, відсоткова ставка в день - 0,53 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю в день - 90 грн; штраф, якщо є - 50 %, дата повного погашення - 06 січня 2019 року.
Також позивач подав до суду копію додаткової угоди № АМ4120272 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG7281174 від 31 грудня 2018 року, сторонами якої зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 , за умовами якої відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 10 300 грн, загальна вартість кредиту - 11 656 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, реальна річна відсоткова ставка - 303,60 %, відсоткова ставка в день - 0,84 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю в день - 4,50 грн, штраф, якщо є - 50 %, дата повного погашення - 05 лютого 2019 року.
Позивач подав до суду копію додаткової угоди № АМ6944983 до спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії від 11 січня 2019 року № AG7281174, сторонами якого зазначено ТОВ «Дінеро» та ОСОБА_1 , відповідно до яких відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн, з потенційним лімітом кредитної лінії - 20 000 грн, надана сума кредиту - 10 600 грн, ліміт кредитної лінії - 10 625 грн, загальна вартість кредиту - 11 995 грн реальна річна відсоткова ставка - 187,63 %, відсоткова ставка в день - 0,52 %, комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю в день - 4,50 грн, дата повного погашення: 05 лютого 2019 року, штраф, якщо є - 50 %.
Згідно з наданої позивачем виписки з рахунку, сформованої ТОВ «Дінеро», заборгованість за договором № AG7281174 станом на 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перед ТОВ «Дінеро» становила 20 828,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 600 грн, заборгованість за процентами для початкового значення тривалості - 1 395 грн, заборгованість за штрафом/пенею - 3 533,30 грн, заборгованість за комісією за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв'язку з простроченою заборгованістю - 5 300 грн.
Відповідно до копії договору відступлення прав вимоги від 01 липня 2019 року № 01072019 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права вимоги відносно відповідача.
Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання акта-прийому передачі. При цьому виконання новим кредитором та кредитором умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається. Стягнення заборгованості боржників новий кредитор проводить з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (пункт 6.2.3 договору від 01 липня 2019 року № 01072019).
Згідно з реєстром боржників від 30 жовтня 2019 року до договору відступлення прав вимоги від 01 липня 2019 року № 01072019 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Він Фінанс» складає 21 166 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн, заборгованість за процентам - 1 716 грн, заборгованість по штрафам - 1 166 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження укладення договору кредитної лінії № AG7281174 від 07.12.2018 ОСОБА_1 з ТОВ «ФК «Дінеро» позивач, надав електронний доказ в паперовій формі.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем докази укладення такого кредитного договору не містять підпису відповідача, у тому числі й одноразового ідентифікатора, а лише містять напис: «електронний підпис» в графі «позичальник» без ідентифікуючих даних, що позбавляє можливості перевірити факт ознайомлення відповідача саме з тим примірником документа, який був наданий суду.
У постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 був сформульований правовий висновок, відповідно до якого учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ у таких формах: оригінал; електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (який діяв на час укладення спірного кредитного договору, далі - Закон) як спеціальний закон визначав загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Згідно з ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором відступлення прав вимоги №01072019 від 01.07.2019 ТОВ «ФК «Дінеро» відступило ТОВ «Довіра та гарантія» право вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №L5568995 від 07.12.2018.
За твердженням позивача, 25.07.2024 відповідно до протоколу загальних зборів №1706 ТОВ «Довіра та гарантія» перейменовано на ТОВ «Він Фінанс».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Дінеро» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено 07.12.2018 року в електронній формі договір кредитної лінії №L5568995 (далі Договору), на виконання якого кредитором було перераховано безготівковим шляхом грошові кошти на рахунок відповідача. Вказує, що у зв'язку з невиконанням Договору в останньої утворилася заборгованість перед первісним кредитором, а надалі внаслідок відступлення права вимоги перед позивачем, у розмірі 32871,77 грн, з яких: 20828,30 грн - заборгованість за кредитним договором; 1872,84 - сума збитків з урахуванням 3% річних; 10170,63 грн - сума збитків інфляційних витрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
На підтвердження заявлених вимог позивач надав: паспорт споживчого кредиту; загальні умови договору кредитної лінії та додаткові угоди до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії № AG7281174, позичальником у якому зазначено ОСОБА_1 ; виписку з рахунку за вказаним договором; розрахунок заборгованості; довідку про ідентифікацію видану ТОВ «Дінеро», згідно з якою ОСОБА_1 прийняла умови договору №L5568995 шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, otp-паролів.
У позовній заяві позивач стверджує, що первісний кредитор ТОВ «Дінеро» на виконання вимог Договору перерахував грошові кошти у розмірі 20828,30 грн на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Згідно з п. 17.1. ст. 17 Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, що долучена позивачем до позовної заяви довідка про ідентифікацію не є первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, оскільки лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.
У справі, яка переглядається, районний суд відмовляючи в позові ТОВ «Він Фінанс», обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують виконання зобов'язання первісного кредитора щодо переказу грошових коштів на рахунок відповідача (надання йому кредиту), що свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відповідно за похідними нарахуваннями (процентами, штрафами, комісією, 3% річних та інфляційними втратами).
Довідка про ідентифікацію, яку позивач додав до позовної заяви та на яку також посилався у своїх доводах апеляційної скарги як доказ, що підтверджує дати та суми банківських переказів первісним кредитором відповідачу, не є у розумінні вищенаведених правових норм первинним документом, який підтверджує дійсність фінансової операції, а лише відображає загальні дані щодо відповідача та дати заявок на кредит і банківських переказів, однак не підтверджує здійснення таких переказів первісним кредитором.
Окрім того, на аркуші справи 31-33 міститься документ, назва якого зазначена як «виписка з рахунку, станом на 30.10.2019», відповідно до якого проведено калькуляцію нарахування відсотків по кожному дню та сформовано колонки із кінцевим результатом калькуляції у вигляді загального розміру заборгованості.
Однак, зазначений документ не є випискою з рахунку відповідача у розумінні первинного документа, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Докази того, що відповідачу відкривався банківський рахунок у системі первісного кредитора, відсутні. З цього документа неможливо встановити факт здійснення переказу грошових коштів на рахунок відповідача, оскільки він фактично є розрахунком заборгованості, сформованим первісним кредитором.
Разом з тим, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Дінеро» виконав зобов'язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача, а відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог, зокрема щодо отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову у позові ТОВ «Він Фінанс» є законним та обґрунтованим.
Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка.
Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» залишити без задоволення - залишити без задоволення.
Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 10 березня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль