іменем України
04 березня 2026 року м. Кропивницький
справа № 397/392/25
провадження № 22-ц/4809/342/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська злагода»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року у складі судді Мирошниченка Д.В.,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська злагода» (далі по тексту - ТОВ «Українська злагода») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування позовної заяви посилалося на те, що 03.06.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність відповідачу грошові кошти у розмірі 150000 грн, а останній зобов'язався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів в зазначений у договорі строк. Відповідно до п.2.1. договору позика надавалася відповідачу в сумі 150000 грн у день підписання даного договору обома сторонами. Згідно з п.2.2 договору позика мала бути повернута відповідачем у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) днів з дати укладення договору, тобто до 03.07.2024 (включно). Відповідач договір підписав, чим засвідчив те, що ним 03.06.2024 отримано від первісного кредитора 150000 грн 00 коп. Однак, станом на момент звернення з даним позовом відповідач кошти ОСОБА_2 не повернув, чим порушив умови договору. Крім цього зазначило, що боргове зобов'язання відповідача перед первісним кредитором підтверджується також розпискою відповідача, в якій останній вказує, що ним за договором позики були отримані готівкою грошові кошти в сумі 150000 грн 00 коп і що вказану грошову суму відповідач зобов'язаний повернути у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати укладення договору. Розписка була складена відповідачем власноручно, без примусу і в присутності свідка ОСОБА_3 . Зазначило, що у даному зобов'язанні 24.02.2025 відбулось відступлення права вимоги до боржника, оскільки між ОСОБА_2 та ТОВ «Українська Злагода» укладено договір про відступлення права вимоги №2402/25.
Посилаючись на вказані обставини просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 03.06.2024, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2 , у сумі 167568,94 грн, з яких 150000 грн - заборгованість за договором, 3224,04 грн - 3% річних, 14344,9 грн - інфляційні нарахування.
Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українська злагода» заборгованість за договором позики від 03.06.2024 у розмірі 150000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна,подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Українська злагода» у цій частині.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
ТОВ «Українська злагода» направило до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, без задоволення. Вважало, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Майнард Н.О. підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник ТОВ «Українська злагода» Голуб Н.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується - без змін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 03.06.2024 в м. Київ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до пункту 1.1. якого позикодавець ОСОБА_2 передав у власність позичальника ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150000 грн, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів. Пунктом 2.1 договору передбачено, що позика надається у день підписання сторонами договору, тобто в даному випадку 03.06.2024. Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено, що позика повертається позичальником протягом 30 календарних днів з дати укладання цього договору, а п.2.3 передбачено, що позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на вказаний у договорі банківський рахунок. Також, умовами договору передбачено обов'язки позикодавця, який зобов'язаний надати у власність позичальника відповідну суму позики, вказану у п. 1.1 цього договору, а також вчасно приймати від позичальника платежі у розрахунок погашення позики. Умовами договору передбачено обов'язки позичальника, який зобов'язаний повернути позику на умовах та у строки, визначені в п.п.2.2, 2.3 цього договору, а також використовувати позику виключно з метою, вказаною в п.1.2. цього договору, тобто для власних потреб. Іншими умовами договору цього договору, зокрема п.6.3, передбачено, що підписання цього договору позичальником засвідчує отримання ним від позикодавця всієї суми позики у день підписання цього договору (т.1 а.с.104).
У свою чергу, відповідач підписав розписку, якою підтвердив, що ним відповідно до договору позики були отримані від ОСОБА_2 грошові кошти у борг готівкою у розмірі 150000 грн. Вказану суму грошових коштів відповідач зобов'язувався повернути у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати укладання договору позики. Також вказав що розписка написана ним власноруч, добровільно, при повному усвідомленні його дій та наслідків без застосування до нього фізичного чи психологічного примусу в присутності свідка ОСОБА_3 (т.1 а.с.105).
У подальшому, 24.02.2025 між ТОВ «Українська злагода» та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги №2402/25, відповідно до п.1.1 якого кредитор передає належне йому право вимоги за договором позики від 03.06.2024, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за основним договором. Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від ОСОБА_1 належного виконання всіх зобов'язань за основним договором. Згідно з п.1.3. первісний кредитор передає право вимоги грошового зобов'язання новому кредитору, яке виникло за основним договором, що на дату укладення цього договору становить 150000 грн, а також право вимоги 3% річних та інфляційних нарахувань за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за основним договором. Пунктами 1.4.-1.5. договору сторони погодили, що зобов'язання за основним договором визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок сторони. Перехід права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора відбувається у момент підписання цього договору його сторонами (т.1 а.с.15-16).
Рішенням єдиного учасника ТОВ «Українська злагода» ОСОБА_4 від 21 лютого 2025 року №1, уповноважено директора ОСОБА_5 у період з 21.02.2025 до 31.12.2025 укладати та підписувати будь-які договори (угоди, контракти), сума яких становить більше 1000000,00 Євро за офіційним курсом Національного банку України станом на дату підписання вищезазначених документів та самостійно визначати їх умови (т.1 а.с.62).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стороною відповідача не спростовано у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину та фактично отримані та використані позичальником кошти у розмірі 15000,00 грн в добровільному порядку не повернуті.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Відповідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року по справі №1103цс16), від 12 квітня 2017 року по справі №442/8157/15-ц, які є релевантними).
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також те, що позичальник зобов'язується повернути позику. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документу та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки (постанова 16 червня 2021 року по справі № 463/5955/18 (провадження № 61-1913св21).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами по справі, що 03.06.2024 ОСОБА_2 надав у борг ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150000 грн, які ОСОБА_1 зобов'язувався повернути протягом 30 календарних днів з дати укладання цього договору. Крім того, розписка про отримання коштів свідчить, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв в борг кошти у розмірі 150000 грн.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, Цивільним Кодексом України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/8115/19, провадження №12-42гс22.
У постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні ознаки правочину про відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Судом встановлено, що за договором позики від 03.06.2024 була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні з ОСОБА_2 на ТОВ «Українська злагода» на підставі договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025 №2402/25, внаслідок чого позивач отримав право грошової вимоги до відповідача.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача, як кредитора у зобов'язанні, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2023 року у справі №456/1375/20, провадження №61-6178ск22, від 19 квітня 2023 року у справі №755/7216/21, провадження №61-1307св23.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що розписка про отримання у борг грошових коштів відповідачем є документом, який виданий боржником кредитору за договором позики та підтверджує укладення цього договору і засвідчує отримання відповідачем від ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 150000 грн й зобов'язання повернути отримані грошові кошти.
Ці обставини у судовому засіданні відповідачем не спростовані належними, допустимими та достовірними доказами.
Слід зазначити, що правовідносини, які виникли між відповідачем та ОСОБА_2 , показаннями свідків не доводяться.
Оскільки доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання матеріали справи не містять, борг позивачу не повернуто, місцевий суд, виходячи зі змісту розписки та договору позики, вірно зазначив, що, оскільки позивачем було надано, а відповідач отримав позику та зобов'язався її повернути у визначний договором строк, але не виконав свій обов'язок, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 150000 грн підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного вище колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині, що оскаржується, - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Майнард Наталія Олександрівна, залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 07 жовтня 2025 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко