Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3085/2026
13 березня 2026року місто Київ
справа № 381/3627/25
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Анапріюк С.П., повний текст рішення складено 15 вересня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2025 року позивач ТОВ «Юніт Капітал» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 61319 грн., у тому числі: 13400 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 47919 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками.
На обґрунтування вимог посилався на те, що 14 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №140743501 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 13400,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором, додатках до нього та Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Вказував, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 13400 грн. на банківську картку відповідача.
Зазначав, що на підставі договору факторингу №28/1118-01, укладеного 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01. На підтвердження права вимоги до відповідача надано «Реєстр прав вимоги №2 від 31 липня 2024 року до договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року», згідно з відомостями якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 61319 грн.
Посилався на те, що кредиторналежним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, проте відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку позивач і просить стягнути.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 рокуу задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Юніт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачемна підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Вказував, що доматеріалів справи долучено виписку з особового рахунку боржника, яка є належним та допустимим доказом відповідно до статті 77 ЦПК України.
Зазначав, щодоведеною є обставина отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Посилався на те, що розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги №271 від 13 лютого 2024 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28листопада 2018 року, Реєстру прав вимоги №2 від 31липня 2024 року додДоговору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024року.
Вказував, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника.
Зазначав, що розрахунки заборгованості, надані попередніми кредиторами й позивачем в сукупності з платіжними дорученнями про перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі
До Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
У порядку частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частина перша статті 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої та шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №140743501, за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит на суму 13400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальниця зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, зазначених в договорі. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора RYRK.
Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту до договору №140743501 від 14 грудня 2023 року.
Відповідно до п.5.1 вказаного договору, кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_1 .
Згідно з п.7.1 договору, рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 10 січня 2024 року, а саме протягом 27 днів від дати отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту - 13 січня 2029 року.
У п.8.1 договору сторони визначили, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
За період від дати видачі кредиту до 10 січня 2024 року (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 344,100 % річних, що на день укладення договору становить 0,940 % від суми кредиту за кожний день користування ним (п.8.3.1 договору).
У разі якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 10 січня 2024 року, проценти нараховуються за ставкою 856,030 % річних, що на день укладення договору становить 2,350 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
На підтвердження укладення договору ТОВ «Юніт Капітал» надало довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій зазначено, що договір №140743501 від 14 грудня 2023 року був підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора RYRK-2464, направленого останньому 14 грудня 2023 року о 21:50:19 год., на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 .
Таким чином, підписавши договір відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Відразу після вчинених дій товариством було перераховано грошові кошти на банківську карту, що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що останній прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Факт надання коштів ОСОБА_1 також підтверджується витребуваною на запит суду першої інстанції випискою про рух коштів по рахунку АТ «ПРИВАТБАНК», згідно якої по рахунку № НОМЕР_3 за період з 14 грудня 2023 року по 19 грудня 2023 року містяться зарахування коштів на суму 13400 грн. - 14 грудня 2023 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
А відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем доведено перерахування коштів на рахунок відповідача на виконання умов договору №140743501 від 14 грудня 2023 року про надання кредиту.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до пункту 2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.
У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди.
Додатковою угодою від 28 листопада 2019 року №19 внесено зміни до пункту 8.2 і зазначено, що строк дії договору закінчується 31 грудня 2020 року.
31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01.
31 грудня 2021 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2022 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції.
31 грудня 2022 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що продовжила строк договору до 31 грудня 2023 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції.
31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
На підтвердження права вимоги до відповідача було надано Реєстр прав вимоги №271 від 13 лютого 2024 року.
31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №31/0724-01.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав Реєстр прав вимоги №2 від 31 липня 2024 року до договору факторингу №31/0724-01 від 31 липня 2024 року, згідно з відомостями якого від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача.
04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшли права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у реєстрі боржників, який формується згідно Додатку 1 та є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав Реєстр боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року, згідно з відомостями якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на суму 61319 грн.
Згідно зі ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
Надані позивачем вищезазначені докази підтверджують факт передачі ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №140743501 від 14 грудня 2023 року про надання кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість у загальному розмірі 61319 грн., яка складається з: 13400 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 47919 грн. - заборгованість за несплаченими відсотками.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором №140743501 від 14 грудня 2023 року, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 61319,00 грн. та виписку з особового рахунку за кредитним договором №140743501.
Виписка детально відображає структуру заборгованості, а саме: прострочене тіло кредиту, прострочені відсотки та загальну суму заборгованості.
Сума відсотків, які позивач просить стягнути з відповідача нарахована в межах дії кредитного договору.
При цьому, з вказаного розрахунку вбачається, що відповідачем була здійснена проплата на погашення заборгованості по відсоткам 31 грудня 2023 у розмірі 2001 грн. та 16 січня 2024 року у розмірі 1000 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами було доведено розмір наявної у відповідача заборгованості.
Відповідач в свою чергу доказів на спростування заборгованості ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надав.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи та дійшов до помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Встановивши, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів приходить д висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №140743501 від 14 грудня 2023 року у розмірі 61319 грн.
Отже, рішення суду першої інсьанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал».
Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
На підтвердження понесення витрат на професійну правову допомогу позивач надав копії: договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; додаткової угоди до договору; акту прийому-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.; протоколу погодження вартості послуг.
Оскільки позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції понесено витрати на правничу допомогу, а відповідачем їх розмір належним чином не спростований, колегія суддів констатує їх реальність та обґрунтованість.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову та апеляційної скарги, то понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в силу приписів статті 141 ЦПК України також підлягають з відповідача.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 6056 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Юніт Капітал».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал» - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 на користьТовариства з обмеженою відповідальності «Юніт Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4, літера А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість по тілу кредиту у розмірі 13400 грн., заборгованість по відсоткам у розмрі 47919 грн., судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн та витрати на правову допомогу понесені в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: