02 березня 2026 року місто Київ
справа № 357/8305/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/910/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Ніни Іванівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кошель Б.І., апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Наталії Олександрівни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кошель Б.І., апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Ніни Іванівни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кошель Б.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
В липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив:
в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за ним право власності на 1/2 частину нерухомого майна:
- нежитлове приміщення в житловому будинку, загальною площею - 186,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 81;
- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер № 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), що за адресою: Білоцерківський район, Київської області, с/р Шкарівська.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів, а саме:
автомобіля Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1984 куб.см., середня ринкова вартість КТЗ - 335522,00 грн., в розмірі - 167 761,00 грн.;
автомобіля Lexus RX350, 2010 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 3456 куб.см, середня ринкова вартість КТЗ - 678500,00 грн., в розмірі - 339 250,00 грн.;
автомобіля Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору, об'єм двигуна 1686 куб.см., середня ринкова вартість КТЗ - 156577,00 грн., в розмірі - 78288,50 грн.;
автомобіля Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна 2685 куб.см., середня ринкова вартість КТЗ - 391442,00 грн., в розмірі - 195721,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 28 червня 1989 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2021 р. у справі №357/6910/21 було розірвано. В сторін є спільні діти, які є повнолітніми. За час шлюбу позивачем та відповідачем було придбано (набуто) спільне майно, яке було зареєстровано за відповідачем, яке він просить поділити. Посилаючись на наведене позивач просив позов задовольнити.
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила здійснити поділ майна подружжя наступи чином:
Визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- 2/3 житловий будинок АДРЕСА_2 ; - 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- 2/3 комплексу, нежитлових будівель літ. «А» пл. 1352,1 кв.м. та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), який розташований за адресою АДРЕСА_3 ;
- 1/2 нежилого приміщення, в житловому будинку (реєстраційний номер майна 17238250) загальною площею 186,8 кв. м.. яке розташоване за адресою АДРЕСА_4 ;
- 1/2 земельної ділянки, для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 80287632204) загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 3220489500:01:023:0354, яка розташована в Київській області, Білоцерківському районі на території Шкарівської сільради.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz M-Class 2008, колір сірий, об'єм двигуна - 3,5 літри, бензин в розмірі 236186 грн та грошову компенсацію вартості 1/2 частини мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний в розмірі 468050,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину виконаного за умовами новаційного договору позики від 01.06.2021 року зобов'язання в розмірі 5 005 250,00 грн.
Зустрічний позов мотивовано тим, що 17 травня 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, який був розірваний у відділу РАГСУ 08.10.1987 року.
28 червня 1989 року (вдруге) між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2021 р. було розірвано.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що за час шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було набуте наступне нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_5 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; комплекс, нежитлових будівель літ. «А» пл. 1352,1 кв.м. та споруди (реєстраційний камер майна 28609685), який розташований за адресою АДРЕСА_3 ; - нежиле приміщення, в житловому будинку (реєстраційний номер майна 17238250) загальною площею 186,8 кв.м., яке розташоване за адресою АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 80287632204) загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 3220489500:01:023:0354, яка розташована в Київській області, Білоцерківському районі на території Шкарівської сільради.
ОСОБА_2 вважає, що це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, однак його поділ слід здійснити з відступленням від принципу рівності часток з урахуванням того, що фактично деякі об'єкти будувались та утримувались за її власні доходи. Так, 17 січня 2003 року було оформлено договір дарування між дарувальником - ОСОБА_3 та обдарованим - ОСОБА_1 , за яким дарувальник подарував, а обдарований прийняв у дар житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_6 . Будинок в цілому мав 34,6 кв. м. жилої площі, інвентаризаційна оцінка на дату укладання договору становила 16709,00 грн. Право власності на зазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_1 .. За час сумісного проживання та шлюбу цей будинок було розбудовано, про що свідчить Технічний паспорт (інвентаризаційна справа №12637), складений 12.12.2007 року, згідно якого, це став двоповерховий будинок з мансардою, прибудованим гаражем та підвалом загальною площею 96,90 м.кв., житловою площею - 33,10 м. кв., загальна вартість нерухомого майна вже складала 395818,00 грн. Позивач за зустрічним позовом вважає, що вартість вказаного житлового будинку на час отримання в дар відповідачем порівняно з його вартістю на час вирішення спірних правовідносин є малозначною в остаточній вартості об'єкта власності. Збільшення його вартості відбулося саме за рахунок грошових затрат позивача за зустрічним позовом, яка отримує постійний та стабільний дохід від здійснення підприємницької діяльності.
Також зазначила, що на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 24.10.1988 року, згідно з рішенням виконкому Білоцерківської Ради народних депутатів №309 від 16 серпня 1988 року ОСОБА_1 було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_6 загальною площею 600 кв.м.
В подальшому Рішенням Білоцерківської Ради народних депутатів №249 від 24 липня 2001 року було ухвалено оформити право постійного користування громадянину ОСОБА_1 , проживаючому по АДРЕСА_6 на земельну ділянку площею 627 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Державний акт на право приватної власності на землю серія IV-KB №028589 був виданий 20.12.2001 року. Саме на цій ділянці було збудовано житловий будинок, який 08 жовтня 1990 року був зареєстрований у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації за гр. ОСОБА_1 в реєстровій книзі №92, в реєстрі №10749. Фактично цей будинок будувався за кошти родини та був введений в експлуатацію 1995-1997 роках. Частково кошти надавались батьками ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Отже, вказаний житловий будинок є спільною власністю подружжя, а тому за позивачем необхідно визнати право власності на 1/2 його частини. Разом з цим, враховуючи, що фактично ОСОБА_2 самостійно за отримані від батьків, а в подальшому від підприємницької діяльності та кредитування здійснює удосконалення, поліпшення та утримання цього будинку та сплату комунальних платежів, є підстави для збільшення її частини при поділі цього майна подружжя до 2/3.
Крім цього, рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.06.2002 року №192 було погоджено приватному підприємцю ОСОБА_1 місце розташування станції технічного обслуговування на земельній ділянці загальною площею 0,2630 га за рахунок земель Білоцерківської міської ради по АДРЕСА_6 . В подальшому на підставі акту вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої під будівництво станції технічного обслуговування Приватному підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 в травні 2002 року Білоцерківською міською СЕС було видано висновок №212 від 12.12.2002 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову. Однак саме будівництво станції технічного обслуговування відбувалось протягом грудня 2008 року - липня 2009 року, про що свідчить Акт готовності об'єкта до експлуатації №109-е від 19.08.2009 р. 21.10.2009 року за ОСОБА_1 в Державному реєстрі права власності на нерухоме майн було зареєстровано право власності на комплекс, нежитлову будівлю . «А» площею 1352,1 кв.м., яке розташовано за адресою: АДРЕСА_3 . В той же час, позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що кошти за які здійснювалось будівництво цього нерухомого майна були отримані ОСОБА_2 , як фізичною особою підприємцем на умовах договору про надання траншу №БЦ-6.7704/480 в розмірі 140 000,00 доларів США від 17.03.2008 року, укладеного з ЗАТ «ПроКредитБанк». Крім цього, ОСОБА_2 оформила рамкову угоду №БЦ-480 від 17.03.2008 року з ЗАТ «ПроКредитБанк» на отримання кредиту в сумі ліміту кредитування в еквіваленті 500 000,00 доларів США. В забезпечення виконання цього кредитного договору також було укладено Договір іпотеки №БЦ-480-Д1 від 17.03.2008 року та Договір поруки №БЦ-480-Д1 від 17.03.2008 року. 23 грудня 2010 року між банком та позивачем було погоджено умови договору про припинення Рамкової угоди, а також вилучені з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи. Наведене свідчить про належне виконання грошових зобов'язань ОСОБА_2 перед банком. Позивач за зустрічним позовом вважає, що це майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому за нею необхідно визнати право власності на 1/2 частину. Разом з цим, враховуючи, що фактично ОСОБА_2 за кошти, отримані в позику, здійснювала будівництво цього комплексу, а також з 2013 року від діяльності належного їй на праві приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТФ+» (код ЄДРПОУ 38793775 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів) за рахунок прибутку підприємства здійснила матеріально технічне забезпечення приміщення, яке без устаткування ТОВ «АТФ+» не має статусу станції технічного обслуговування, а є лише нежитловим приміщенням, протягом останніх років здійснює утримання та оплачує податки за майно, а також комунальні послуги, є підстави для збільшення її частини при поділі цього майна подружжя до 2/3.
Також позивач за зустрічним позовом зазначила, що оскільки нежитлове приміщення в житловому будинку (реєстраційний номер майна 17238250), загальною площею 186,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 та земельна ділянка для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об'єкту ерухомого майна 80287632204) загальною площею 0,1 га, кадастровий номер № 3220489500:01:023:0354, яка розташована за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, на території Шкарівської сільської ради, були набуті за час шлюбу, то в силу ст. 60, ч. 1 ст.70 СК України, вони належать дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а тому за позивачем за зустрічним позовом необхідно визнати право власності на 1/2 їх частин.
Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що за час спільного проживання подружжям однією сім'єю сторонами було придбано транспортні засоби, серед яких зокрема: - автомобіль марки Mercedes-Benz M-Class 2008, колір сірий, об'єм двигуна - 3,5 літри, бензин, номер шасі відсутній, реєстраційний номер на момент реалізації НОМЕР_1 ; - мотоцикл марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , колір червоний. Ці транспортні засоби були відчужені ОСОБА_1 без відома ОСОБА_2 . Жодних намірів з боку відповідача за зустрічним позовом щодо добровільної компенсації за відчуження цих транспортних засобів не було, отримані кошти відповідач залишив у своєму розпорядженні, тому ОСОБА_2 , як один з подружжя, має право на компенсацію 1/2 вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Позивач за зустрічним позовом звертає увагу суду, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.04.2023 року в справі №357/1836/22 за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_6 , ТзОВ «ПОДРЯД» та ОСОБА_1 було задоволено позов та серед іншого визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7214/21/1/006395 від 08.11.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поряд» та ОСОБА_1 , яким відчужено транспортний засіб марки HARLEY, модель DAVIDSON, 1999 року випуску. Це рішення суду набрало чинності 16.05.2023 року і саме цим рішенням було встановлено факт, що перереєстрація та продаж спірного транспортного засобу, що є спільною сумісною власністю подружжя, проводилася за відсутності будь-якої згоди на те одного з подружжя, яка не надавала згоди на його відчуження.
ОСОБА_2 вважає, що придбані сторонами під час шлюбу транспортні засоби є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу шляхом стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі вартості 1/2 частини цих транспортних засобів, що становить суму в загальному розмірі 1 408 472,00 грн. Таким чином, розмір грошової компенсації, яку повинен сплатити відповідач за зустрічним позовом на користь позивача, складає 704 236,00 грн.
Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2022 току в справі №357/4668/22 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 за новаційним договором позики грошові кошти у розмірі 9 169 489,50 грн. (дев'ять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят копійок). Рішення суду в справі №357/4668/22 набрало законної сили 12.12.2022 року і було виконано ОСОБА_2 в повному обсязі. Цим же рішенням було встановлено, що 01.06.2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено новаційний договір позики грошових коштів у національній валюті. Згідно п. 1 новаційного договору позики сторони, керуючись частиною другою статті 604 Цивільного кодексу України, дійшли згоди про заміну первісних зобов'язань, які визначені в пункті 2 договору, новим зобов'язанням між тими ж сторонами, яке визначено в пункті 3 договору. Судом встановлено дати отримання ОСОБА_2 грошових коштів за договорами позики в період 2012-2016 років, коли сторони не перебували у шлюбі. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. ОСОБА_2 вважає обгрунтованою та законною вимогу про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частину виконаного за умовами новаційного договору позики від 01.06.2021 року зобов'язання в розмірі 5 005 250,00 грн.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
У жовтні 2023 р. до суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій ОСОБА_1 просив суд:
в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нерухомого майна:
- нежитлове приміщення в житловому будинку, загальною площею - 186,8 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_1 , приміщ. 81;
- земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер № 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), що за адресою: Білоцерківський район, Київської області, с/р Шкарівська.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів, а саме:
- автомобіля VOLKSWAGEN JETTA, № кузова НОМЕР_3 , 2012 року випуску, сірого кольору, об'єм двигуна 1984 куб. см., середня ринкова вартість КТЗ - 335 522 гривень 00 копійок, в розмірі - 167 761 гривень 00 копійок;
- автомобіля LEXUS RX 350, № кузова НОМЕР_4 , 2010 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 3456 куб. см, середня ринкова вартість КТЗ - 678 500 гривень 00 копійок, в розмірі - 339 250 гривень 00 копійок;
- автомобіля OPEL ASTRA, № кузова НОМЕР_5 , 2006 року випуску, червоного кольору, об'єм двигуна 1686 куб. см., середня ринкова вартість КТЗ - 156 577, 00 грн., в розмірі - 78 288, 50 грн;
- автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 316 CDI, № кузова НОМЕР_6 , 2004 року випуску, білого кольору, об'єм двигуна 2685 куб. см., середня ринкова вартість КТЗ - 391 442, 00 грн., в розмірі - 195 721,00 грн;
- автомобіля LEXUS RX 350, № кузова НОМЕР_7 , 2019 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см, середня ринкова вартість КТЗ - 1 167 049 гривень 24 копійки, в розмірі - 583 524 гривні 62 копійки;
- автомобіля LEXUS RX 350, № кузова НОМЕР_8 , 2008 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см, середня ринкова вартість КТЗ - 583 524 гривні 62 копійки, в розмірі - 291 762 гривні 31 копійка;
- автомобіля LEXUS GX 470, № кузова НОМЕР_9 , 2006 року випуску, об'єм двигуна 4664 куб. см, середня ринкова вартість КТЗ - 580 310 гривень 26 копійок, в розмірі - 290 155 гривень 13 копійок;
- автомобіля NISSAN SUNNY, № кузова НОМЕР_10 , 1994 року випуску, середня ринкова вартість КТЗ - 71 200 гривень 00 копійок, в розмірі - 35 600 гривень 00 копійок.
визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 майно, котре використовувалося останнім для здійснення індивідуальної професійної діяльності, а саме:
- діагностичний комплекс (ноутбук Dell latitude с6410 та діагностика sd connect 4 sin mei4102201) у кількості 1 шт.;
- ноутбук Asus k56cm s.n candas 457070438 у кількості 1 шт.;
- принтер лазерний hp laserjet ml 132 mfp s.n CNG9CC9T9H у кількості 1 шт.; - монітор LG Flatron LI715s s.n 310wa34164 у кількості 1 шт.;
- монітор LG Flatron L1942s s.n 906ndmt91419 у кількості 1 шт.; - монітор Phillip's 200v s.n uk5al314013851 у кількості 1 шт.;
- системний блок logic power е7200 у кількості 1 шт.;
- системний блок Capital SEN у кількості 1 шт.;
- системний блок Asus Hl 1M-R у кількості 1 шт.;
- системний блок hp optiplex 320 у кількості 1 шт.;
- стіл металевий з шухлядами та інструментом у кількості 11 шт.;
- шафа металева для інструментів у кількості 9 шт.; -тиски металеві у кількості 13 шт.;
- точильний станок у кількості 2 шт.;
- стелаж металевий для інструментів у кількості 9 шт.;
- прес-станок у кількості 1 шт.;
- зварювальний автомат у кількості 1 шт.;
- сверлильний станок у кількості 1 шт.; - мобільні шафи для інструментів у кількості 6 шт.;
- нагрівач води (модель ОР - 24.02) у кількості 4 шт.;
- морський контейнер (Medazov Line) у кількості 2 шт.;
- компресор промисловий Komnino KPW-240/L11 у кількості 1 шт.;
- мийка високого тиску Karcher HD 7/18 С у кількості 1 шт.;
- мийка високого тиску Karcher HD 10/25-4S у кількості 1 шт.;
- котли на відпрацьованій оливі Mustang 35Т у кількості 2 шт.;
- фрезерний станок по металу (Ереван 675П, заводський №5284) у кількості 1 шт.;
- свердлильний станок ТЭП (модель 2Б108, заводський № 1309) у кількості 1 шт.;
- токарний станок 1К62 (Красний Пролетарий, рік випуску 1957, заводський №000192) у кількості 1 шт.;
- котел твердопаливний на пелетах (PELET Lafat 50) у кількості 1 шт.;
- траверса - домкрат на смотрову яму (ОМА LI561) у кількості 6 шт.;
- штабелер ручний гідравлічний у кількості 1 шт.;
- стяжка пружин механічна (TRE 15000) у кількості 1 шт.;
- пресс напольний гідравлічний ручний (ZX0901F,20000кг) у кількості 1 шт.;
- генератор бензиновий 3,6 КВ у кількості 1 шт.;
- генератор дизельний З КВ у кількості 1 шт.;
- зварювальний апарат (Vario-Star404) у кількості 1 шт.;
- стіл письмовий дерев'яний у кількості 1 шт.;
- стіл трикутний дерев'яний у кількості 1 шт.;
- шафа скляна для документів у кількості 2 шт.;
- тумба дерев'яна у кількості 1 шт.;
- шафа роздягальна у кількості 1 шт.;
- крісло офісне у кількості 1 шт.;
- стільці у кількості 3 шт.; - лампа настільна у кількості 1 шт.;
- годинник у кількості 1 шт.;
- глобус бар у кількості 1 шт.;
- стойка офісна у кількості 1 шт.;
- шафи для документів у кількості 3 шт.; -
столики у кількості 3 шт.;
- диван у кількості 6 шт.;
- диван розкладний шкіряний у кількості 1 шт.;
- шафа вітрина скляна у кількості 1 шт.;
- тумба під телевізор у кількості 1 шт.;
- полички для документів у кількості 3 шт.;
- столи письмові у кількості 3 шт.;
- шафа для документів 3-х дверна у кількості 1 шт.;
- тумба комп'ютерна у кількості 1 шт.;
- морозильна камера у кількості 1 шт.;
- холодильник у кількості 1 шт.; - плита газова у кількості 2 шт.;
- посудомийна машина у кількості 1 шт.;
- телевізор Toshibo у кількості 1 шт.;
- стіл кухонний у кількості 5 шт.;
- стілець кухонний у кількості 20 шт.;
- шафа для зберігання харчових продуктів у кількості 1 шт.;
- стіл кухонний робочий з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.;
- поличка з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.;
- стійка барна у кількості 1 шт.;
- стіл дерев'яний у кількості 3 шт.;
- стіл дерев'яний круглий у кількості 1 шт.;
- стілець у кількості 1 шт.;
- диван шкіряний дерев'яний на 3 місця у кількості 1 шт.;
- диван шкіряний дерев'яний на 2 місця у кількості 1 шт.;
- крісло шкіряне дерев'яне у кількості 1 шт.;
- крісло шкіряне у кількості 2 шт.
В обґрунтування заяви зазначив, що 23.10.2023 р. адвокатом Чорним О.В. було отримано від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Білоцерківської міської ради копію рішення учасника ТОВ «АТФ+» ( ОСОБА_2 ) №3 від 14.07.2023 р., про передачу до Статутного капіталу ТОВ «АТФ+» (ЄДРПОУ: 38793775) належного на праві власності ОСОБА_2 майна. Однак, майно, яке передано до статутного капіталу ТОВ «АТФ+», придбано ФОП ОСОБА_1 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 та використовувалося ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення професійної діяльності в межах функціонування станції технічного обслуговування транспортних засобів за адресою АДРЕСА_3 . Також, ОСОБА_2 внесла до статутного капіталу ТОВ «АТФ+» автомобіль марки OPEL марка ASTRA, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , тип - вантажний малотоннажний фургон, реєстраційний номер НОМЕР_11 , котрий як вбачається з відповіді Головного сервісного центру МВС №31/1798АЗ-23264-2023 від 19.10.2023 р., був зареєстрований за ОСОБА_2 17.07.2010 р., а отже є спільною власністю подружжя. Окрім цього, з відповіді Головного сервісного центру МВС №31/1798АЗ-23264-2023 від 19.10.2023 р. вбачається, що у період з 2003 року за ОСОБА_2 було зареєстровано інші транспортні засоби, які також є власністю подружжя.
У грудні 2023 року судом отримано заяву про збільшення позовних вимог, в якій ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини:
- автомобіля марки Mercedes-Benz M-Class 2008, колір сірий, обєм двигуна - 3,5 литри, бензин в розмірі 236 186 грн;
- мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний в розмірі 468 050,00 грн.;
- автомобіля марки MERCEDEZ BENZ ML 350 3948, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір сірий в розмірі 262 780,00 грн.;
- автомобіля марки MERCEDEZ BENZ SPRINTER 318 CDI 2987, номерний знак НОМЕР_12 , 2007 року випуску, колір сірий в розмірі 212 496,50 грн.;
- транспортного засобу - причепа STEMA MT 0750, номерний знак НОМЕР_13 , 2004 року випуску, колір сірий в розмірі 77 100,50 грн.;
- автомобіля марки VOLKSWAGEN JETTA 1984, номерний знак НОМЕР_14 2014 року випуску, колір білий в розмірі 209 675,00 грн.;
- автомобіля марки MERCEDEZ BENZ 316 2689, номерний знак НОМЕР_15 , 2003 року випуску, колір білий в розмірі 216 275,50 грн.;
- автомобіля марки OPEL INSIGNIA 1956, номерний знак НОМЕР_16 , 2011 року випуску, колір сірий в розмірі 163 603,50 грн.;
- автомобіля марки MERCEDEZ BENZ SPRINTER 318 CDI 2987, номерний знак НОМЕР_17 , 2007 року випуску, колір білий в розмірі 263 270,00 грн.;
- автомобіля марки PEUGEOT PARTNER 1360, номерний знак НОМЕР_18 , 2005 року випуску, колір білий в розмірі 56 415,00 грн.;
- автомобіля марки LEXUS RX 350 3456, номерний знак, НОМЕР_19 2010 року випуску, колір чорний в розмірі 714 590,00 грн.;
- автомобіля марки LEXUS RX 350 3456, номерний знак, НОМЕР_20 , 2008 року випуску, колір білий в розмірі 231 301,50 грн.
В обґрунтування заяви зазначила, що 23.10.2023 року з відповіді регіонального сервісного центру МВС України ОСОБА_2 стало відомо, що у власності ОСОБА_1 знаходиться 11 транспортних засобів, які були набуті за час шлюбу із ОСОБА_2 , а отже є спільною сумісною власністю. ОСОБА_2 вважає, що придбані сторонами під час шлюбу транспортні засоби є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягають поділу шляхом стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі вартості 1/2 частини цих транспортних засобів, що становить суму в розмірі 2 518 245,00 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_7 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область;
- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_7 ;
- 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область;
- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частини комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості: 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору в розмірі 167 761,00 грн, 1/2 частини автомобіля марки Lexus RX 350, 2019 року випуску, синього кольору в розмірі 583 524,62 грн, 1/2 частини мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн, всього до стягнення 865 450,62 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості: 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, у розмірі 206 370,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн; 1/2 частини причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, у розмірі 25 800,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, у розмірі 202 930,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, у розмірі 219 305,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, у розмірі 169 985,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн, та стягнути 1/2 частину виконання за борговими зобов'язаннями у розмірі 4 419 137, 50 грн, а всього 5 724 577,50 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Н.О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн.
Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Коннової Н.І. про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Коннова Н.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що визнаючи комплекс за адресою АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю, суд першої інстанції не врахував, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.
Вказує, що будівництво будинку АДРЕСА_6 здійснювалося на земельній ділянці, яка була отримана особисто ОСОБА_1 та особисто ним, в той час коли він не перебував в шлюбі з ОСОБА_2 , а тому даний будинок є його особистою власністю і поділу не підлягав.
Крім того, вказує, що житловий будинок АДРЕСА_6 є особистою власністю ОСОБА_1 оскільки набутий на підставі договору дарування, який не визнаний удаваним правочином.
Зазначає, що в резолютивній частині суд двічі стягнув розмір компенсації за автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску. Крім цього, даний автомобіль не підлягає поділу, оскільки він був відчужений до розлучення, тобто під час шлюбу.
Відмовляючи у задоволенні вимог про поділ автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, суд не надав оцінки тому факту, що даний автомобіль, який придбаний у шлюбі та був спільною сумісною власністю подружжя, без згоди ОСОБА_1 був переданий до статутного капіталу товариства.
Щодо автомобілів Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, то вони не підлягали поділу, оскільки були відчужені до розлучення.
Посилається на те, що стягнення заборгованості за новаційним договором з ОСОБА_1 вже були предметом розгляду в іншій цивільній справі, і суд повинен був надати даному рішенню оцінку відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Стягуючи частину компенсації вартості частки за мотоцикл, суд не врахував, що мотоцикл є особистою власністю ОСОБА_1 , оскільки саме він є байкером, що підтверджується письмовим поясненням ОСОБА_1 з підтвердженням інших байкерів. Однак наразі даний мотоцикл викрадений, відомості про що внесені до ЄРДР та перебуває в розшуку.
Зауважував, що відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання майна приватною власністю, суд не встановив походження майна, не надав оцінку тому факту, що саме ОСОБА_1 є приватним підприємцем та здійснює свою господарську діяльність по ремонту автомобілів і саме це майно придбане ним особисто саме для господарської діяльності.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Цурка Н.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Н.І. про ухвалення додаткового рішення.
Зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення адвокатом Конновою Н.І. була подана 16 квітня 2025 року, тобто через 15 календарних днів після ухвалення судового рішення, а отже з пропуском установленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку. При чому доводів і доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку заявник не зазначив.
Також звертає увагу суду, що докази, долучені адвокатом Конновою Н.І. до заяви, існували станом на 25.03.2025 (акт приймання-передачі виконаних робіт в рамках судової справи № 357/8305/23, складений адвокатом Конновою Н.І. 21.03.2025), а тому такі могли бути надані ще до закінчення судових дебатів.
Адвокат Коннова Н.І. не зазначала про існування поважних причин, які перешкоджали поданню доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі, не посилалася на них до закінчення судових дебатів у суді першої інстанції, не навела поважних причин неможливості подання таких доказів і у заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій 16 квітня 2025 року.
Суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, не надав оцінки вказаним обставинам, не вирішив порушене адвокатом Конновою Н.І. клопотання про поновлення строку, не врахував доводи представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Н.О. щодо пропуску строку на звернення із заявою та не виклав у мотивувальній частині судового рішення висновки з цього приводу.
Вказує, що розмір витрат на правову допомогу, виконаних адвокатом Конновою Н.І., є завищеним та неодноцільним. У даній справі заявник не надав суду належних розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Коннова Н.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву адвоката Цурки Н.О. про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення. На обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що розмір витрат не відповідає критеріям розумності та співмірності. Оплата не відповідає фактично виконаній роботі адвоката, оскільки адвокат не приймала участь в судових засіданнях, оскільки більшість судових засіданнях відкладалося.
У відзивах на апеляційні скарги на рішення суду та на додаткове рішення представник ОСОБА_2 - адвокат Цурка Н.О. просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення - без змін, посилаючись на те, що судові рішення є законними та обгрунтованими, тому відсутні підстави для їх скасування.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коннова Н.І. підтримали доводи своїх апеляційних скарг та просили їх задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги представника Захаренко Л.В. відмовити.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Цурка Н.О. підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, а в задоволенні апеляційних скарги представника ОСОБА_1 відмовити.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 двічі перебувалиу зареєстрованому шлюбі: з 17 травня 1980 року, який був розірваний 08 жовтня 1987 року в органі державної реєстрації актів цивільного стану, та з 28 червня 1989 року, який був розірваний рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2021 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_21 та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2021 р. у справі № 357/6910/21.
За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони набули у власність наступне нерухоме та рухоме майно:
1) нежитлове приміщення № 81 у житловому будинку АДРЕСА_8 ;
2) земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область;
3) житловий будинок АДРЕСА_2 ;
4) житловий будинок АДРЕСА_9 ;
5) комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м. та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;
6) автомобіль марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору;
7) автомобіль марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору;
8) автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору;
9) автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору;
10) автомобіль марки Lexus RX 350, 2019 року випуску, синього кольору;
11) автомобіль марки Lexus RX 350, 2008 року випуску, білого кольору;
12) автомобіль марки Lexus GX 470, 2006 року випуску;
13) автомобіль марки Nissan Sunny, 1994 року випуску;
14) автомобіль марки Mercedes-Benz ML 350 3498, 2007 року випуску, сірого кольору;
15) мотоцикл марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, червоного кольору;
16) автомобіль марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, білого кольору;
17) причеп Stema MT 0750, 2004 року випуску, сірого кольору;
18) автомобіль марки Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, білого кольору;
19) автомобіль марки Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, білого кольору;
20) автомобіль марки Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, сірого кольору;
21) автомобіль марки Peugeot Partner 1360, 2005 року випуску, білого кольору;
22) автомобіль Lexus RX 350 3456, 2010 року випуску, колір чорний;
23) автомобіль Lexus RX 350 3456, 2008 року випуску, колір білий;
24) автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий.
Спірне майно набуте сторонами в шлюбі та за їх спільні кошти, зареєстроване як на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом), так і на відповідачку за первісним позовом (позивачку за зустрічним позовом), що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, наявними у матеріалах цивільної справи правочинами, результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України, а також іншими документами.
На земельній ділянці, яка була отримана ОСОБА_1 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з числом кімнат від однієї до п'яти включно від 24.10.1988, згідно з рішенням виконкому Білоцерківської Ради народних депутатів № 309 від 16 серпня 1988 року, був збудований житловий будинок АДРЕСА_6 , який був зареєстрований у Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 в реєстровій книзі №92, в реєстрі №10749 08 жовтня 1990 року.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зазначала, що частково кошти на побудову вказаного будинку надавались її батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Факт родинних зав'язків підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_22 , виданим 20.02.1961.
17 січня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу, який було оформлено як договір дарування між дарителем - ОСОБА_3 та обдарованим - ОСОБА_1 , за яким даритель подарував, а обдарований прийняв у дар житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_6 . Будинок в цілому мав 34,6 кв.м. жилої площі, інвентаризаційна оцінка на дату укладання договору становила 16 709,00 грн., про що зазначено в пункті 3 Договору. Договір дарування був посвідчений державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області Магдич Т.І. 17.01.2003 року та зареєстрований в реєстрі за номером № 1-320. Зазначений в цьому Договорі житловий будинок був АДРЕСА_6 бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 в реєстровій книзі №118 за реєстровим номером № 13210, про що свідчить реєстраційний напис на договорі дарування.
За час сумісного проживання та шлюбу сторін будинок АДРЕСА_6 , було розбудовано, про що свідчить Технічний паспорт (інвентаризаційна справа № 12637), складений 12.12.2007, згідно з яким будинок має загальну площу 96,90 кв. м, житлову площу - 33,10 кв.м. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 301949196) загальна вартість нерухомого майна вже складала 395 818,00 грн. Згідно рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 22.01.2008 № 15 «Про впорядкування документів індивідуальних забудовників міста» було вирішено внести зміни в технічну документацію на побудовані споруди ОСОБА_1 по АДРЕСА_10 . Також, факт здійснення реконструкції цього будинку підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 14.07.2008.
Також судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.06.2002 року №192 було погоджено приватному підприємцю ОСОБА_1 місце розташування станції технічного обслуговування на земельній ділянці загальною площею 0,2630 га за рахунок земель Білоцерківської міської ради по АДРЕСА_6 . На підставі акту вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої під будівництво станції технічного обслуговування Приватному підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 в травні 2002 року Білоцерківською міською СЕС було видано висновок №212 від 12.12.2002 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову. 19.08.2009 р. було оформлено Акт готовності об'єкта до експлуатації №109-е. 21.08.2009 року ФОП ОСОБА_1 було отримано свідоцтво № НОМЕР_23 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. 21.10.2009 року за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на комплекс, нежитлову будівлю літ. «А» площею 1352,1 кв.м., яке розташовано на за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 28609685), що підтверджується інформаційною довідкою №301949196.
Кошти, за які здійснювалося будівництво комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м. та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , були отримані ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем, на підставі договору про надання траншу від 17 березня 2008 року № БЦ-6.7704/480 у розмірі 140 000,00 доларів США, укладеного з ЗАТ «ПроКредит Банк». Крім цього, ОСОБА_2 оформила рамкову угоду від 17 березня 2008 року № БЦ-480 із ЗАТ «ПроКредитБанк» на отримання кредиту в сумі ліміту кредитування в еквіваленті 500 000,00 доларів США, й на забезпечення виконання цього договору було укладено договір іпотеки від 17 березня 2008 року № БЦ-480-Д1 та договір поруки від 17 березня 2008 року № БЦ-480-ДП 1, поручителем за яким виступив позивач ОСОБА_1 23 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було погоджено умови договору про припинення Рамкової угоди, а також вилучені з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи. Оскільки комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , був побудований за спільні кошти подружжя ОСОБА_8 , що підтверджується зазначеними вище кредитними договорами відповідача ОСОБА_2 , поручителем за якими виступив позивач ОСОБА_1 , право власності на зазначений об'єкт набуте останнім у період шлюбу, суд вважає, що комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 .
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить Товариство з обмеженою відповідальністю «АТФ+» (код ЄДРПОУ 38793775), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Рішенням учасника ТОВ «АТФ+» № 3 від 14.07.2023 року передано до Статутного капіталу ТОВ «АТФ+» належного ОСОБА_2 на праві власності майно, а саме: діагностичний комплекс (ноутбук Dell latitude с6410 та діагностика sd connect 4 sin mei4102201) у кількості 1 шт.; ноутбук Asus k56cm s.n candas 457070438 у кількості 1 шт.; принтер лазерний hp laserjet ml 132 mfp s.n CNG9CC9T9H у кількості 1 шт.; монітор LG Flatron LI715s s.n 310wa34164 у кількості 1 шт.; монітор LG Flatron L1942s s.n 906ndmt91419 у кількості 1 шт.; монітор Phillip's 200v s.n uk5al314013851 у кількості 1 шт.; системний блок logic power е7200 у кількості 1 шт.; системний блок Capital SEN у кількості 1 шт.; системний блок Asus Hl 1M-R у кількості 1 шт.; системний блок hp optiplex 320 у кількості 1 шт.; стіл металевий з шухлядами та інструментом у кількості 11 шт.; шафа металева для інструментів у кількості 9 шт.; тиски металеві у кількості 13 шт.; точильний станок у кількості 2 шт.; стелаж металевий для інструментів у кількості 9 шт.; прес-станок у кількості 1 шт.; зварювальний автомат у кількості 1 шт.; сверлильний станок у кількості 1 шт.; мобільні шафи для інструментів у кількості 6 шт.; нагрівай води (модель ОР - 24.02) у кількості 4 шт.; морський контейнер (Medazov Line) у кількості 2 шт.; компресор промисловий Komnino KPW-240/L11 у кількості 1 шт.; мийка високого тиску Karcher HD 7/18 С у кількості 1 шт.; мийка високого тиску Karcher HD 10/25-4S у кількості 1 шт.; котли на відпрацьованій оливі Mustang 35Т у кількості 2 шт.; фрезерний станок по металу (Ереван 675П, заводський №5284) у кількості 1 шт.; свердлильний станок ТЭП (модель 2Б108, заводський № 1309) у кількості 1 шт.; токарний станок 1К62 (Красний Пролетарий, рік випуску 1957, заводський №000192) у кількості 1 шт.; котел твердопаливний на пелетах (PELET Lafat 50) у кількості 1 шт.; траверса - домкрат на смотрову яму (ОМА LI561) у кількості 6 шт.; штабелер ручний гідравлічний у кількості 1 шт.; стяжка пружин механічна (TRE 15000) у кількості 1 шт.; пресс напольний гідравлічний ручний (ZX0901F,20000кг) у кількості 1 шт.; генератор бензиновий 3,6 КВ у кількості 1 шт.; генератор дизельний З КВ у кількості 1 шт.; зварювальний апарат (Vario-Star404) у кількості 1 шт.; стіл письмовий дерев'яний у кількості 1 шт.; стіл трикутний дерев'яний у кількості 1 шт.; шафа скляна для документів у кількості 2 шт.; тумба дерев'яна у кількості 1 шт.; шафа роздягальна у кількості 1 шт.; крісло офісне у кількості 1 шт.; стільці у кількості 3 шт.; лампа настільна у кількості 1 шт.; годинник у кількості 1 шт.; глобус бар у кількості 1 шт.; стойка офісна у кількості 1 шт.; шафи для документів у кількості 3 шт.; столики у кількості 3 шт.; диван у кількості 6 шт.; диван розкладний шкіряний у кількості 1 шт.; шафа вітрина скляна у кількості 1 шт.; тумба під телевізор у кількості 1 шт.; полички для документів у кількості 3 шт.; столи письмові у кількості 3 шт.; шафа для документів 3-х дверна у кількості 1 шт.; тумба комп'ютерна у кількості 1 шт.; морозильна камера у кількості 1 шт.; холодильник у кількості 1 шт.; плита газова у кількості 2 шт.; посудомийна машина у кількості 1 шт.; телевізор Toshibo у кількості 1 шт.; стіл кухонний у кількості 5 шт.; стілець кухонний у кількості 20 шт.; шафа для зберігання харчових продуктів у кількості 1 шт.; стіл кухонний робочий з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.; поличка з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.; стійка барна у кількості 1 шт.; стіл дерев'яний у кількості 3 шт.; стіл дерев'яний круглий у кількості 1 шт.; стілець у кількості 1 шт.; диван шкіряний дерев'яний на 3 місця у кількості 1 шт.; диван шкіряний дерев'яний на 2 місця у кількості 1 шт.; крісло шкіряне дерев'яне у кількості 1 шт.; крісло шкіряне у кількості 2 шт.; автомобіль OPEL ASTRA, № кузова НОМЕР_5 , 2006 року випуску, червоного кольору, об'єм двигуна 1686 куб. см.
Також судом встановлено, що, починаючи з 10 квітня 2012 року по 10 серпня 2016 року, ОСОБА_2 було укладено ряд договорів позики, а саме: № 1 від 10.04.2012 на суму 1 140 000,00 грн; № 2 від 19.12.2012 на суму 1 152 000,00 грн; № 3 від 05.04.2013 на суму 1 156 900,00 грн; № 4 від 21.05.2014 на суму 1 253 200,00 грн; № 5 від 01.09.2014 на суму 1 257 000,00 грн; № 6 від 04.09.2015 на суму 728 000,00 грн; № 7 від 30.12.2015 на суму 704 500,00 грн; № 8 від 21.01.2016 на суму 1 061 000,00 грн; № 9 від 25.03.2016 на суму 703 900,00 грн; № 10 від 10.08.2016 на суму 854 000,00 грн, відповідно до яких їй були надані в позику грошові кошти в загальному розмірі 10 010 500,00 грн. Зазначені кошти були отримані ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , витрачені в інтересах сім'ї. Іншого матеріалами справи не спростовано.
01 червня 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено новаційний договір позики грошових коштів у національній валюті, згідно з яким сторони договору, керуючись частиною другою статті 604 Цивільного кодексу України, дійшли згоди про заміну первісних зобов'язань, які визначені в пункті 2 договору, новим зобов'язанням між тими ж сторонами, яке визначено в пункті 3 договору. Зокрема за умовами пункту 3 новаційного договору позики позикодавець враховує суму заборгованості позичальника, яка виникла за Договором позики № 1, укладеного 10.04.2012 року у розмірі 1 140 000,00 гривень; за Договором позики № 2, укладеного 19.12.2012 року у розмірі 1 152 000,00 гривень; за Договором позики № 3, укладеного 05.04.2013 року у розмірі 1 156 900,00 гривень; за Договором позики № 4, укладеного 21.05.2014 року у розмірі 1 253 200,00 гривень; за Договором позики № 5, укладеного 01.09.2014 року у розмірі 1 257 000,00 гривень; за Договором позики № 6, укладеного 04.09.2015 року у розмірі 728 000,00 гривень; за Договором позики № 7, укладеного 30.12.2015 року у розмірі 704 500,00 гривень; за Договором позики № 8, укладеного 21.01.2016 року у розмірі 1 061 000,00 гривень; за Договором позики № 9, укладеного 25.03.2016 року у розмірі 703 900,00 гривень та за Договором позики № 10, укладеного 10.08.2016 року у розмірі 854 000,00 гривень, загалом - 10 010 500,00 грн, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю вказану суму позики на визначених в пунктах 3.2.-3.8. Договору умовах.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2022 року у справі № 357/4668/22, яке набрало законної сили 12.12.2022, позов ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 за новаційним договором позики грошові кошти в розмірі 9169489,50 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.
Зазначене рішення суду було виконано ОСОБА_2 частково в добровільному порядку.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2023 року (справа № 357/1836/22), яке набрало законної сили 16.05.2023, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір комісії № 7214/21/1/006025 від 06.11.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поряд». Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7214/21/1/006395 від 08.11.2021 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поряд» та ОСОБА_6 , яким відчужено транспортний засіб марки HARLEY, модель DAVIDSON, 1999 року випуску, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , колір: червоний, тип ТЗ: Мотоцикл-А. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно з висновком експерта № 2-19/06, складеного 19 червня 2024 року судовим експертом Таракановим Ю.Ю. ТОВ «Український центр судових експертиз» за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи встановлено, що:
- ринкова вартість мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний складає 228 330,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 3948, номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, колір сірий складає 412 740,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, номерний знак НОМЕР_12 , 2007 року випуску, колір білий складає 481 050,00 грн;
- ринкова вартість причепа марки Stema MT 0750, номерний знак НОМЕР_13 , 2004 року випуску, колір сірий складає 51 600,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen Jetta 1984, номерний знак НОМЕР_14 2014 року випуску, колір білий складає 405 860,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Mercedes-Benz 316 2689, номерний знак НОМЕР_15 , 2003 року випуску, колір білий складає 438 610,00 грн;
- ринкова вартість автомобіль марки Opel Insignia 1956, номерний знак НОМЕР_16 , 2011 року випуску, колір сірий складає 339 970,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, номерний знак НОМЕР_17 , 2007 року випуску, колір білий складає 481 050,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Peugeot Partner 1360, номерний знак НОМЕР_18 , 2005 року випуску, колір білий складає 124 100,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Lexus RX 350 3456, номерний знак, НОМЕР_19 2010 року випуску, колір чорний складає 738 150,00 грн;
- ринкова вартість автомобіля марки Lexus RX 350 3456, номерний знак, НОМЕР_20 , 2008 року випуску, колір білий складає 525 120,00 грн.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що сторонами за час перебування у шлюбі набуто ряд транспортних засобів. Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину вартості транспортних засобів, а саме: 1) автомобіля марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору; 2) автомобіля марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору; 3) автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору; 4) автомобіля марки Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору; 5) автомобіля марки Lexus RX 350, 2019 року випуску; 6) автомобіля марки Lexus RX 350, 2008 року випуску; 7) автомобіля марки Lexus GX 470, 2006 року випуску; 8) автомобіля марки Nissan Sunny, 1994 року випуску.
Однак, суд не знайшов підстав для стягнення компенсації половини вартості автомобіля марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору, оскільки вказаний автомобіль був спочатку зареєстрований за ОСОБА_1 , а згодом перереєстрований на ОСОБА_2 . Указані дії здійснювалися під час перебування сторін у шлюбі. При цьому ОСОБА_1 у судовому засіданні під час розгляду даної справи визнав, що він подарував указаний автомобіль ОСОБА_2 , а тому він є дарунком і належить їй на праві приватної власності. ОСОБА_2 не заперечувала вказані обставини. З огляду на це, автомобіль Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору не підлягає поділу. Обставин вважати вказаний транспортний засіб об'єктом спільної сумісної власності подружжя судом не встановлено.
Щодо автомобілів марки: Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору, Lexus RX 350, 2008 року випуску, білого кольору, Lexus GX 470, 2006 року випуску, Nissan Sunny, 1994 року випуску, то вказані транспортні засоби були відчужені під час перебування сторін у шлюбі, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не доведено, що ним не було надано згоди на відчуження відповідних транспортних засобів, а кошти від їх відчуження використано не в інтересах сім'ї. Наявності таких обставин судом також не встановлено.
Щодо автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору, то вказаний транспортний засіб на підставі акта прийому-передачі об'єктів майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТФ+» від 14 липня 2023 року був переданий в статутний капітал цього товариства, проте позовних вимог про стягнення вартості частки члена подружжя ОСОБА_1 не заявлено. ТОВ «АТФ+» до участі в справі не залучено, вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, ОСОБА_1 не заявлено, тоді як майно, передане в статутний капітал товариства, є власністю такого товариства, що виключає можливість стягнення компенсації за це рухоме майно.Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 половини вартості автомобілів Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору, Lexus RX 350, 2008 року випуску, білого кольору, Lexus GX 470, 2006 року випуску, Nissan Sunny, 1994 року випуску, Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З аналогічних правових підстав, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його особистою приватною власністю майна, оскільки вказане майно також передано до статутного капіталу ТОВ «АТФ+» на підставі акта прийому-передачі об'єктів майна від 14 липня 2023 року. ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що таке майно придбане ним за його особисті кошти та використовувалося ним для здійснення індивідуальної професійної діяльності. Більше того, доказів, що ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності, матеріали справи не містять.
Що стосується автомобілів марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору (середня ринкова вартість становить 335 522,00 грн) та Lexus RX 350, 2019 року випуску, синього кольору (середня ринкова вартість становить 1 167 049,24 грн), то судом встановлено та не заперечується сторонами, що вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 , зареєстровані за ОСОБА_2 , яка ними й користується. Презумпцію спільності вказаного майна ОСОБА_2 не спростовано. Загальна ринкова вартість цих автомобілів складає 1 502 571,24 грн, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору в розмірі 167 761,00 грн та 1/2 частини автомобіля марки Lexus RX 350, 2019 року випуску, синього кольору в розмірі 583 524,62 грн.
Позивачка за зустрічним позовом (відповідачка за первісним позовом), звертаючись до суду з зустрічними позовними вимогами, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд, серед іншого: стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортних засобів: Mercedes-Benz M-Class 2008, колір сірий, мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний; Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, Peugeot Partner 1360, 2005 року випуску, колір білий, Lexus RX 350 3456, 2010 року випуску, колір чорний, Lexus RX 350 3456, 2008 року випуску, колір білий. Суд не знайшов підстав для стягнення компенсації половини вартості автомобілів марки: Peugeot Partner 1360, 2005 року випуску, білого кольору, Mercedes-Benz M-Class 2008 року випуску, сірого кольору, Lexus RX 350 3456, 2010 року випуску, чорного кольору, Lexus RX 350 3456, 2008 року випуску, білого кольору, оскільки зазначені транспортні засоби були відчужені під час перебування сторін у шлюбі, позивачкою за зустрічним позовом (відповідачкою за первісним позовом) не доведено, що нею не було надано згоди на відчуження відповідних транспортних засобів, а кошти від їх відчуження використано не в інтересах сім'ї. Наявності таких обставин судом також не встановлено.
Що стосується інших автомобілів (мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний, середня ринкова вартість 228 330,00 грн; Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, середня ринкова вартість 412 740,00 грн, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, середня ринкова вартість 481 050,00 грн, причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, середня ринкова вартість 51 600,00 грн, Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, середня ринкова вартість 405 860,00 грн, Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, середня ринкова вартість 438 610,00 грн, Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, середня ринкова вартість 339 970,00 грн, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, середня ринкова вартість 481 050,00 грн), то суд дійшов до висновку, що вказані транспортні засоби є спільною сумісною власністю подружжя, набуті сторонами за час перебування у шлюбі, за спільні кошти. Вказані транспортні засоби зареєстровані за ОСОБА_1 та перебувають у його користуванні. Презумпцію спільності вказаного майна ОСОБА_1 не спростував.
Отже, суд вважав за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 половину вартості мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн; Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, у розмірі 206 370,00 грн, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн, причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, у розмірі 25 800,00 грн, Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, у розмірі 202 930,00 грн, Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, у розмірі 219 305,00 грн, Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, у розмірі 169 985,00 грн, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн.
При цьому, суд вказав, що під час судового розгляду ОСОБА_2 заявила про бажання отримати у фактичне володіння мотоцикл марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний, та готовність сплатити компенсацію вартості даного транспортного засобу на корить ОСОБА_1 .
Таким чином, суд дійшов висновку, що первісні та зустрічні позовні вимоги про стягнення компенсації половини вартості транспортних засобів підлягають частковому задоволенню.
Крім того, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню половина від виконаного ОСОБА_2 зобов'язання за договорами позики в розмірі 4 419 137, 50 грн.
Вирішуючи спір щодо нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно набуто сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між ними в рівних частках, а саме по 1/2 частині кожному. Таким чином, врахувавши обставини набуття майна, його вартість та використання сторонами, з'ясувавши для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, а також з метою уникнення в майбутньому у співвласників потреби домовлятися про порядок поділу цього самого майна, суд вважав за необхідне здійснити поділ нерухомого майна сторін таким чином:
визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_11 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частину комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_11 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ; 1/2 частину комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Колегія суддів не в повній мірі погодилася з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім'ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 СК України).
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У частині першій статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження № 61-35779св18), від 20 травня 2022 року у справі № 330/1079/20 (провадження № 61-5763св21).
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна чи майнових прав, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті чи оформлені (постанова Верховного Суду від 05 січня 2024 року у справі № 755/12204/18 (провадження № 61-2401св21)).
Згідно з частинами першою та другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
У частині першій статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
У випадку, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується під час поділу.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 серпня 2025 року у справі № 242/812/23 (провадження № 61-10609св24).
Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14 (провадження № 61-10442св18) зазначив, що під час розгляду спорів про поділ цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів, витребування цього майна у третіх осіб з підстав його відчуження без письмової згоди одного з подружжя суди мають керуватися правом одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна. Отже, за відсутності згоди позивача на відчуження спірного майна він має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) зробив висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Верховний Суд у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23), на яку посилалася заявник у касаційні скарзі, зазначив, що неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України). Найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Під час вирішення спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом варіанта поділу майна подружжя, за наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною за будь-якого варіанта його поділу (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20).
Щодо поділу рухомого майна
Встановлено, що сторонами за час перебування у шлюбі набуто ряд транспортних засобів.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1/2 частину вартості транспортних засобів: 1) автомобіля марки Volkswagen Jetta, 2012 року випуску, сірого кольору; 2) автомобіля марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору; 3) автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору; 4) автомобіля марки Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору; 5) автомобіля марки Lexus RX 350, 2019 року випуску; 6) автомобіля марки Lexus RX 350, 2008 року випуску; 7) автомобіля марки Lexus GX 470, 2006 року випуску; 8) автомобіля марки Nissan Sunny, 1994 року випуску.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортних засобів: Mercedes-Benz M-Class 2008, колір сірий, мотоцикла марки Harley-Davidson FAT BOY, 1999 року випуску, колір червоний; Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, Peugeot Partner 1360, 2005 року випуску, колір білий, Lexus RX 350 3456, 2010 року випуску, колір чорний, Lexus RX 350 3456, 2008 року випуску, колір білий.
Разом з тим, встановлено, що автомобіль марки Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору, під час перебування сторін у шлюбі був спочатку зареєстрований за ОСОБА_1 , а згодом перереєстрований на ОСОБА_2 . ОСОБА_1 у судовому засіданні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції визнав, що він подарував указаний автомобіль ОСОБА_2 , а тому він є дарунком і належить їй на праві приватної власності. Тому, автомобіль Lexus RX 350, 2010 року випуску, чорного кольору не підлягає поділу, оскільки не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Щодо автомобілів марки: Peugeot Partner 1360, 2005 року випуску, білого кольору; Mercedes-Benz M-Class 2008 року випуску, сірого кольору; Lexus RX 350 3456, 2010 року випуску, чорного кольору; Lexus RX 350 3456, 2008 року випуску, білого кольору; Mercedes-Benz 316 CDI, 2004 року випуску, білого кольору; Lexus RX 350, 2008 року випуску, білого кольору; Lexus GX 470, 2006 року випуску; Nissan Sunny, 1994 року випуску; Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий; Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий; причеп Stema MT 0750, 2004 року випуску; Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий; Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий; Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий; Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, то вказані транспортні засоби були відчужені сторонами під час перебування у шлюбі, ними не доведено, що не було надано згоди на відчуження відповідних транспортних засобів, а кошти від їх відчуження використано не в інтересах сім'ї, тому відстави для їх поділу та стягнення компенсації за це рухоме майно відсутні.
Щодо автомобіля марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору, то вказаний транспортний засіб на підставі акта прийому-передачі об'єктів майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТФ+» від 14 липня 2023 року був переданий в статутний капітал цього товариства, проте позовних вимог про стягнення вартості частки члена подружжя ОСОБА_1 не заявлено. ТОВ «АТФ+» до участі в справі не залучено, вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, ОСОБА_1 не заявлено, тоді як майно, передане в статутний капітал товариства, є власністю такого товариства, що виключає можливість стягнення компенсації за це рухоме майно.Доводи апеляційної скарги про те, що вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2 , а тому є об'єктом спільної сумісної власності та ОСОБА_1 має право на стягнення компенсації, колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини та докази на підтвердження неї не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, встановлено, що вказаний транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_1 , який є байкером, знаходиться у його користуванні. ОСОБА_2 заявляла вимогу про стягнення грошової компенсації вартості частини мотоцикла. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що саме з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація вартості частини мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що ухвалюючи рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості частини автомобілів, а також в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частини вартості мотоцикла, суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_2 компенсації вартості: 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, у розмірі 206 370,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн; 1/2 частини причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, у розмірі 25 800,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, у розмірі 202 930,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, у розмірі 219 305,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, у розмірі 169 985,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн., не врахувавши, що вказані автомобілі були відчужені під час перебування сторін у шлюбі, та докази використання коштів не в інтересах сім'ї, відсутні. Крім того, суд першої інстанції, не врахувавши інтереси/захоплення ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення на її користь компенсації за мотоцикл, дійшов до помилкового висновку про стягнення з останньої на користь ОСОБА_1 компенсацію частини вартості мотоцикла.
При цьому, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення компенсації за автомобіль марки Opel Astra, 2006 року випуску, червоного кольору, оскільки вимог про стягнення вартості частки члена подружжя не заявлялося та ТОВ «АТФ+» не є стороною по справі, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Щодо стягнення частини виконаних зобов'язань за борговими розписками
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року за наслідками розгляду цивільної справи № 464/3790/16-ц).
Так, для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово (частина третя статті 65 СК України).
Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньої участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) дійшла висновку, що правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов'язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов'язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї (пункт 61).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у пункті 62 вказаної постанови погодилася з відповідним висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 537/6639/13-ц (провадження № 6-486цс16) та від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц (провадження № 6-539цс16), про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов'язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.
За таких обставин, згідно з нормами сімейного законодавства, умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
При цьому суди повинні досліджувати, чи були отримані грошові кошти витрачені в інтересах сім'ї, чи підтверджено це відповідними доказами.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину коштів від виконаного нею зобов'язання за договорами позики, стверджуючи, що договори нею укладено в інтересах сім'ї.
З наданих платіжних доручень та документів убачається, що станом на дату розгляду справи ОСОБА_2 сплачено в рахунок повернення отриманих у період 2012-2016 років грошові кошти на загальну суму 8 838 275,00 грн ( квитанція від 02.11.2021 на суму 54 725,00 грн; квитанція від 03.12.2021 на суму 64 675,00 грн; квитанція від 08.12.2021 на суму 49 750,00 грн; квитанція від 22.12.2021 на суму 84 575,00 грн; квитанція від 13.01.2022 на суму 64 675,00 грн; квитанція від 04.08.2022 на суму 99 500,00 грн; квитанція від 27.09.2022 на суму 99 500,00 грн; квитанція від 14.10.2022 на суму 99 500,00 грн; квитанція від 28.10.2022 на суму 99 500,00 грн; квитанція від 23.12.2022 на суму 99 450,00 грн; квитанція від 08.03.2023 на суму 99 500,00 грн; квитанція від 12.03.2023 на суму 99 450,00 грн; оригінал розписки про отримання 130 000,00 доларів США, що становило еквівалент 5 385 900,00 грн у рахунок погашення заборгованості).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 листопада 2022 року у справі № 357/4668/22 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 за новаційним договором позики грошові кошти у розмірі 9 169 489,50 грн. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржувалося.
У вказаній справі, судом встановлено, щоОСОБА_1 не надавав свою письмову згоду на укладання договору позики, доказів використання позичених грошових коштів за нотаріально непосвідченим договором позики, саме в інтересах сім'ї ОСОБА_8 , позивачем не надано.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 року у справі № 200/14342/18 не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для надання повторної оцінки доказам та обставинам, яким суд надавав оцінку у справі № 357/4668/22 та на підставі яких установив, що ОСОБА_1 не надавав свою письмову згоду на укладання договору позики, доказів використання позичених грошових коштів за нотаріально непосвідченим договором позики, саме в інтересах сім'ї ОСОБА_8 , позивачем не надано.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для стягнення з ОСОБА_1 частини виконаних зобов'язань за борговими розписками у розмірі 4 419 137,50 грн. відсутні, а висновки суду в цій частині є безпідставними.
Щодо визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділу
Сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі набуто у спільну сумісну власність та за спільні кошти:
1) нежитлове приміщення № 81 у житловому будинку АДРЕСА_8 ;
2) земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 3220489500:01:023:0354, для індивідуального дачного будівництва (інша житлова забудова), яка розташована на території Шкарівської сільської ради, Білоцерківський район, Київська область;
3) житловий будинок АДРЕСА_2 ;
4) житловий будинок АДРЕСА_6 ;
5) комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності: на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_11 та на 1/2 частину земельної ділянки, а ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності: на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_2 ; на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 ; на 2/3 частини комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ; на 1/2 частину нежитлового приміщення АДРЕСА_11 ; та на 1/2 частину земельної ділянки.
При цьому, ОСОБА_2 , звертаючись до суду з зустрічним позовом, посилалася на те, що спільне сумісне нерухоме майно підлягає поділу між сторонами з відступленням від принципу рівності часток, оскільки фактично деякі об'єкти нерухомості будувались за її особисті кошти. На підтвердження цих обставин нею надані відповідні докази, які містяться в матеріалах справи (податкові декларації за 2012 рік, звіти суб'єкта малого підприємництва за 2007-2011 роки, книга обліку доходів ОСОБА_2 , копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія довідки з АТ КБ «ПриватБанк» по витратам по картці/рахунку ОСОБА_2 , договори дарування, на виконання робіт, технічні паспорти на житлові будинки АДРЕСА_6 та АДРЕСА_10 , накладні, квитанції до прибуткового касового ордера, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копія новаційного договору позики грошових коштів у національній валюті тощо).
У частині першій статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості саме по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мала довести, що збільшення вартості майна є істотним і в таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність. Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).
З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини та оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане вище нерухоме майно набуте сторонами у шлюбі та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому підлягає поділу з урахуванням рівних часток.
Разом з тим, суд першої інстанції не урахував, що 17 січня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договорів дарування, за яким ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_2 не зверталася до суду із позовом про визнання договору дарування цього будинку удаваним правочином, вчиненим з метою приховання іншого правочину - договору купівлі-продажу житлового будинку з належними до нього господарськими спорудами.
А відтак, правові підстави стверджувати, що договір дарування фактично є договором купівлі-продажу житлового будинку, суд першої інстанції не мав.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.
Згідно зі статтею 57 СК України у редакції на час укладення сторонами шлюбу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Таким чином, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_6 не є спільним майном подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та поділу не підлягав. При цьому, наявність до нього добудови у вигляді допоміжного приміщення, не спростовують той факт, що житловий будинок є особистою власністю ОСОБА_1 , оскільки набутий на підставі договору дарування.
Визнаючи інше спірне нерухоме майна спільним майном подружжя та його поділ, суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, врахувавши, що майно набуте у шлюбі, дійшов обгрунтованого висновку, що воно підлягає поділу з урахуванням рівних часток.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно здійснив поділ будинку по АДРЕСА_6 , оскільки вказаний будинок побудований на земельній ділянці, яка була надана ОСОБА_1 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний будинок був побудований за спільні кошти подружжя, у тому числі частково за рахунок коштів, які були надані її батьками. З огляду на те, що ОСОБА_2 довела належними та допустимими доказами факт збільшення вартості майна за рахунок її власних коштів витрачених на ремонт, суд зробив правильні висновки про поділ вказаного будинку та визнання за кожним подружжям право власності по частини вказаного будинку.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для поділу комплексу нежитлових будівель літ. «А», які розташовані за адресою АДРЕСА_3 , з огляду на наступне.
Одним з видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності (стаття 320 ЦК України).
Правовідносини щодо здійснення підприємницької діяльності фізичною особою врегульовані главою 5 ЦК України.
Згідно зі статтею 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.
Таким чином системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, а також Верховного Суду, викладеним у змісті постанови від 03 серпня 2022 року у справі № 444/2565/16-ц.
Разом з тим, майно фізичної особи-підприємця, яке придбано за кошти підприємця від своєї діяльності і не в інтересах сім'ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до статті 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання статей 60, 61 СК України (постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 127/21185/18 (провадження № 61-5544св20)).
Встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.06.2002 року №192 було погоджено приватному підприємцю ОСОБА_1 місце розташування станції технічного обслуговування на земельній ділянці загальною площею 0,2630 га за рахунок земель Білоцерківської міської ради по АДРЕСА_6 .
На підставі акту вибору та обстеження земельної ділянки, передбаченої під будівництво станції технічного обслуговування приватному підприємцю ОСОБА_1 по АДРЕСА_6 в травні 2002 року Білоцерківською міською СЕС було видано висновок №212 від 12.12.2002 року щодо вибору (відведення) земельної ділянки під забудову.
19.08.2009 року було оформлено Акт готовності об'єкта до експлуатації №109-е.
21.08.2009 року ФОП ОСОБА_1 було отримано свідоцтво № НОМЕР_23 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.
21.10.2009 року за ОСОБА_1 в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно було зареєстровано право власності на комплекс, нежитлову будівлю літ. «А» площею 1352,1 кв.м., яке розташовано на за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 28609685), що підтверджується інформаційною довідкою №301949196.
Також встановлено, що кошти, за які здійснювалося будівництво комплексу нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м. та споруди (реєстраційний номер майна 28609685), який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , були отримані ОСОБА_2 , як фізичною особою-підприємцем, на підставі договору про надання траншу від 17 березня 2008 року № БЦ-6.7704/480 у розмірі 140 000,00 доларів США, укладеного з ЗАТ «ПроКредит Банк».
Крім цього, ОСОБА_2 оформила рамкову угоду від 17 березня 2008 року № БЦ-480 із ЗАТ «ПроКредитБанк» на отримання кредиту в сумі ліміту кредитування в еквіваленті 500 000,00 доларів США, й на забезпечення виконання цього договору було укладено договір іпотеки від 17 березня 2008 року № БЦ-480-Д1 та договір поруки від 17 березня 2008 року № БЦ-480-ДП 1, поручителем за яким виступив позивач ОСОБА_1
23 грудня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було погоджено умови договору про припинення Рамкової угоди, а також вилучені з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідні записи.
Оскільки комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , був побудований за спільні кошти подружжя ОСОБА_8 , що підтверджується зазначеними вище кредитними договорами відповідача ОСОБА_2 , поручителем за якими виступив позивач ОСОБА_1 , право власності на зазначений об'єкт набуте останнім у період шлюбу, суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що комплекс нежитлових будівель літ. «А», площею 1352,1 кв. м та споруди, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_8 .
Доказів на підтвердження початку будівництва спірного об'єкта до укладення шлюбу, як і доказів на підтвердження здійснення будівництва за особисті кошти ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, що, в своєю чергою, свідчить про не спростування ОСОБА_1 презумпції спільності права власності подружжя на таке майно.
Відтак, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для поділу такого майна між подружжям, є помилковими, оскільки спростовуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами.
Щодо визнання майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 просив визнати майно, а саме: діагностичний комплекс (ноутбук Dell latitude с6410 та діагностика sd connect 4 sin mei4102201) у кількості 1 шт.; ноутбук Asus k56cm s.n candas 457070438 у кількості 1 шт.; принтер лазерний hp laserjet ml 132 mfp s.n CNG9CC9T9H у кількості 1 шт.; монітор LG Flatron LI715s s.n 310wa34164 у кількості 1 шт.; монітор LG Flatron L1942s s.n 906ndmt91419 у кількості 1 шт.; монітор Phillip's 200v s.n uk5al314013851 у кількості 1 шт.; системний блок logic power е7200 у кількості 1 шт.; системний блок Capital SEN у кількості 1 шт.; системний блок Asus Hl 1M-R у кількості 1 шт.; системний блок hp optiplex 320 у кількості 1 шт.; стіл металевий з шухлядами та інструментом у кількості 11 шт.; шафа металева для інструментів у кількості 9 шт.; тиски металеві у кількості 13 шт.; точильний станок у кількості 2 шт.; стелаж металевий для інструментів у кількості 9 шт.; прес-станок у кількості 1 шт.; зварювальний автомат у кількості 1 шт.; сверлильний станок у кількості 1 шт.; мобільні шафи для інструментів у кількості 6 шт.; нагрівай води (модель ОР - 24.02) у кількості 4 шт.; морський контейнер (Medazov Line) у кількості 2 шт.; компресор промисловий Komnino KPW-240/L11 у кількості 1 шт.; мийка високого тиску Karcher HD 7/18 С у кількості 1 шт.; мийка високого тиску Karcher HD 10/25-4S у кількості 1 шт.; котли на відпрацьованій оливі Mustang 35Т у кількості 2 шт.; фрезерний станок по металу (Ереван 675П, заводський №5284) у кількості 1 шт.; свердлильний станок ТЭП (модель 2Б108, заводський № 1309) у кількості 1 шт.; токарний станок 1К62 (Красний Пролетарий, рік випуску 1957, заводський №000192) у кількості 1 шт.; котел твердопаливний на пелетах (PELET Lafat 50) у кількості 1 шт.; траверса - домкрат на смотрову яму (ОМА LI561) у кількості 6 шт.; штабелер ручний гідравлічний у кількості 1 шт.; стяжка пружин механічна (TRE 15000) у кількості 1 шт.; пресс напольний гідравлічний ручний (ZX0901F,20000кг) у кількості 1 шт.; генератор бензиновий 3,6 КВ у кількості 1 шт.; генератор дизельний З КВ у кількості 1 шт.; зварювальний апарат (Vario-Star404) у кількості 1 шт.; стіл письмовий дерев'яний у кількості 1 шт.; стіл трикутний дерев'яний у кількості 1 шт.; шафа скляна для документів у кількості 2 шт.; тумба дерев'яна у кількості 1 шт.; шафа роздягальна у кількості 1 шт.; крісло офісне у кількості 1 шт.; стільці у кількості 3 шт.; лампа настільна у кількості 1 шт.; годинник у кількості 1 шт.; глобус бар у кількості 1 шт.; стойка офісна у кількості 1 шт.; шафи для документів у кількості 3 шт.; столики у кількості 3 шт.; диван у кількості 6 шт.; диван розкладний шкіряний у кількості 1 шт.; шафа вітрина скляна у кількості 1 шт.; тумба під телевізор у кількості 1 шт.; полички для документів у кількості 3 шт.; столи письмові у кількості 3 шт.; шафа для документів 3-х дверна у кількості 1 шт.; тумба комп'ютерна у кількості 1 шт.; морозильна камера у кількості 1 шт.; холодильник у кількості 1 шт.; плита газова у кількості 2 шт.; посудомийна машина у кількості 1 шт.; телевізор Toshibo у кількості 1 шт.; стіл кухонний у кількості 5 шт.; стілець кухонний у кількості 20 шт.; шафа для зберігання харчових продуктів у кількості 1 шт.; стіл кухонний робочий з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.; поличка з нержавіючої сталі у кількості 9 шт.; стійка барна у кількості 1 шт.; стіл дерев'яний у кількості 3 шт.; стіл дерев'яний круглий у кількості 1 шт.; стілець у кількості 1 шт.; диван шкіряний дерев'яний на 3 місця у кількості 1 шт.; диван шкіряний дерев'яний на 2 місця у кількості 1 шт.; крісло шкіряне дерев'яне у кількості 1 шт.; крісло шкіряне у кількості 2 шт. його особистою приватною власністю.
Встановлено, що вищевказане майно передано до статутного капіталу ТОВ «АТФ+» на підставі акта прийому-передачі об'єктів майна від 14 липня 2023 року.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.
Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.
Один із подружжя може вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі, визначену на дату пред'явлення позовних вимог. Такий висновок узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 760/20948/16 (провадження № 14-70цс22).
Проте, таких позовних вимог ОСОБА_1 не заявлено.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, які були враховані судом апеляційної інстанції, викладених у постановах: від 03 липня 2013 року в справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року в справі №6-79цс13, від 03 червня 2015 року в справі № 6-38цс15, та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).
У даній справі ТОВ «АТФ+» до участі в справі не залучено, вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, ОСОБА_1 не заявлено, тоді як майно, передане в статутний капітал товариства, є власністю такого товариства, що виключає можливість визнання вказаного майна особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що таке майно придбане ним за його особисті кошти та використовувалося ним для здійснення індивідуальної професійної діяльності.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання такого майна особистою приватною власністю останнього.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Н.І. підлягає задоволенню частково; рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року в частині: поділу житлового будинку АДРЕСА_2 ; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, у розмірі 206 370,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн; 1/2 частини причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, у розмірі 25 800,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, у розмірі 202 930,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, у розмірі 219 305,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, у розмірі 169 985,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн, стягнення 1/2 частини виконання за борговими зобов'язаннями у розмірі 4 419 137, 50 грн, а всього 5 724 577,50 грн.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн. - скасуванню та в цій частині необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Щодо доводів апеляційних скарг на додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року
Ухвалюючи додаткові рішення від 11 липня 2025 року про часткове задоволення заяв про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції оцінивши подані документи, якими обгрунтовано фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є завищеними та не співмірними з витраченим часом адвокатів та наданих з боку останніх послуг. Врахувавши принцип співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, зважаючи на обсяг наданої адвокатами правової допомоги в межах даної справи та витрачений ними час, а також враховуючи що позовні вимоги було задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню до 100 000,00 грн.
Колегія суддів погодилася з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником Захаренко М.П. надано до суду: договір №096/2/2023 про надання правової допомоги від 28.07.2023 р.; звіт про виконані роботи в рамках судової справи №357/8305/23 від 31.03.2025 р.; договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2024; акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.03.2025 р.
Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Чорним О.В. 28.07.2023 року було укладено договір №096/2/2023 про надання правової допомоги.
Відповідно до звіту про виконані роботи в рамках судової справи №357/8305/23 від 31.03.2025 року, адвокат Чорний О.В. у період з 28.09.2023 року по 31.03.2025 року виконав роботи щодо представництва інтересів клієнта ОСОБА_1 , вартість яких складає 141 500,00 грн., та надав наступні послуги: підготовка письмових пояснень - 2000 грн., виїзд адвоката з метою обстеження стану будівлі, належної клієнту після спрацювання сигналізації, виклику працівників поліції та фіксації завданих збитків - 5000 грн.; участь у допиті клієнта - 2000 грн.; участь в судовому засіданні 02 жовтня 2023 року - 2000 грн.; вивчення судової практики з метою формування правової позиції - 18 000 грн.; виїзд адвоката з метою обстеження стану будівлі, належної клієнту після спрацювання сигналізації, виклику працівників поліції та фіксації завданих збитків - 5000 грн.; виїзд адвоката з метою обстеження стану будівлі, належної клієнту після спрацювання сигналізації, виклику працівників поліції та фіксації завданих збитків - 5000 грн.; адвокатський запит до ГУ ДФС у Київський області - 1500 грн.; адвокатський запит до ГУ ПФУ у Київській області - 1500 грн.; адвокатський запит до Головного сервісного центру МВС - 1500 грн.; адвокатський запит до відділу державної реєстрації управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради - 1500 грн.; відзив на зустрічну позовну заяву - 11500 грн.; заява про забезпечення позову - 4000 грн.; заява про зміну предмета позову - 7 500 грн.; участь в судовому засіданні - 2000 грн.; підготовка тексту заяви до ГУ ДПС у Київській області - 1000 грн.; клопотання про долучення доказів до матеріалів справи - 1000 грн.; клопотання про виклик свідків - 1000 грн.; клопотання про долучення доказів - 1 000 грн.; участь в судовому засіданні - 2000 грн.; усні консультації - 4500 грн.; виїзд на судове засідання до Київського апеляційного суду - 4 000 грн.; адвокатські запити - 3000 грн.; усні консультації - 1500 грн.; адвокатський запит до Львівської регіональної митниці - 1500 грн.; клопотання про отримання повного тексту постанови від 20.12.2023 року - 1000 грн.; участь у судовому засіданні - 3000 грн.; адвокатський запит - 1500 грн.; виїзд разом із клієнтом на територію об'єкта спору - 5000 грн.; участь в судовому засіданні - 3000 грн., виїзд разом із клієнтом на територію об'єкта спору - 4000 грн.; виїзд разом із клієнтом на територію об'єкта спору - 2000 грн.; виїзд разом із клієнтом на територію об'єкта спору - 8000 грн.; клопотання про відкладення судового засідання - 1000 грн.; підготовка та подання клопотання про проведення повторної експертизи КТЗ - 1500 грн.; підготовка та подача клопотання про долучення до матеріалів справи висновку - 1500 грн.; участь в судових засіданнях - 12000 грн.; заява про видачу повного тексту постанови - 500 грн.; клопотання про відкладення судового засідання - 1000 грн.; участь у судових засіданнях - 6 000 грн.
З акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.03.2025 року в рамках справи №357/8305/23 вбачається, що адвокат Коннова Н.І. в період з 05.06.2024 року по 21.03.2025 року виконала роботи щодо представництва інтересів клієнта ОСОБА_1 , вартість яких складає 13 000,00 грн., а саме надала такі послуги: попередня консультація щодо характеру та обставин справи (1 год.) - 1000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи (2 год.) - 3000 грн.; участь в судовому засіданні з урахуванням затраченого часу на дорогу (1 год) - 3000 грн.; участь в судовому засіданні з урахуванням затраченого часу на дорогу (1 год) - 3000 грн.; участь в судовому засіданні з урахуванням затраченого часу на дорогу (1 год) - 3000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу Захаренко Л.В., представником останньої було подано до суду: договір про надання правової допомоги від 16.05.2022 року; протокол погодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги від 16.05.2022 року; актом приймання-передачі виконаних робіт №3 від 02.04.2025 року.
Так, між ОСОБА_2 та адвокатом Цуркою Н.О. 16 травня 2022 року укладено договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2.1. Договору про надання правової допомоги Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний оплатити надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені Договором.
Згідно п 4.1. Договору про надання правової допомоги Сторони погодили, що за надання Правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду згідно актів наданих послуг.
З акту приймання-передачі виконаних робіт №3 від 02.04.2025 року вбачається, що на виконання Договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.05.2022 року, виконавцем, станом на 02.04.2025 року були надані послуги (виконані роботи): ознайомлення з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 357/8305/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя вартість 3000,00 грн, час затрачений адвокатом - 1 год; підготовка зустрічної позовної заяви № 357/8305/23 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - 30 000 грн. час затрачений адвокатом - 8 год; підготовка заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 357/8305/23 - 5 000 грн, час затрачений адвокатом - 2 год; підготовка відповіді на відзив ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву у справі № 357/8305/23 - 5 000 грн, час затрачений адвокатом - 5 год; підготовка заперечення на заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову у справі № 357/8305/23 - 5 000 грн; час затрачений адвокатом - 3 год; підготовка заперечення на заяву(клопотання) ОСОБА_1 про долучення додаткових доказів у справі № 357/8305/23 -5 000 грн, час затрачений адвокатом - 1 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 04.10.2023 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн., час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 02.11.2023 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5 000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 08.11.2023 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 7 5000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 15.11.2023 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 12.12.2023 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 06.02.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 06.03.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 19.03.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 09.07.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 13.08.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 10.10.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 22.10.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 28.10.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 11.11.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 27.11.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 12.12.2024 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 24.01.2025 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 10.02.2025 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 3000грн, час затрачений адвокатом - 3 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 06.03.2025 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, час затрачений адвокатом - 1 год; участь у судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 24.03.2025 року щодо розгляду справи №357/8305/23 - 5000 грн, час затрачений адвокатом - 3 год. Всього 146 000, 00 грн.
Сторони належними та допустимими доказами довели понесені витрати на правничу допомогу, що відповідає вимогам частини третьої статті 137 ЦПК України.
Пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Установивши, що позовні вимоги як ОСОБА_1 , так ОСОБА_2 задоволено частково, суд, з урахуванням принципу співмірності, розумності, реальності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, наданої адвокатами правової допомоги та витраченого ними часу, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 100 000 грн., та на користь ОСОБА_2 - 100 000 грн.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Н.О. про те, що заява адвокатом Конновою Н.І. про ухвалення додаткового рішення була подання з пропуском строку, і доводів та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку заявником не надано, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Відповідно до частин четвертої, п'ятої, восьмої статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частин першої, третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Враховуючи, що копію рішення суду заявник отримав 11 квітня 2025 року, а заява про ухвалення додаткового рішення у справі з доказами понесення судових витрат подана 16 квітня 2025 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України процесуального строку.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Н.О. про те, що сума заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу була недоведеною, необгрунтованою та не підтвердженою належними доказами, а тому витрати не підлягали стягненню, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокат Чорний О.В. та адвокат Коннова О.В. виконував послуги з професійної правничої допомоги ОСОБА_1 у розгляді цієї справи на підставі договору про надання правової допомоги.
Вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу ґрунтувалися на тому, що за виконання обов?язків представника клієнт сплачує адвокату кошти, розмір яких встановлюється відповідно до договору, обсяг виконаної роботи зазначено в акті виконаних робіт та звіті про виконані роботи.
Врахувавши об?єм наданих послуг, суд дійшов висновку, що зазначений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та наданою адвокатами правничою допомогою, у зв'язку з чим зменшив заявлений розмір витрат на правничу допомогу до 100 000 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про ухвалення додаткового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, а відтак апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Н.О. слід залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Н.І. про те, розмір витрат, визначений адвокатом Цуркою Н.О., не відповідає критеріям розумності та співмірності, а також не відповідає фактично виконаній роботі адвоката, оскільки адвокат не приймала участь в судових засіданнях, оскільки більшість судових засіданнях відкладалося, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що оцінивши надану адвокатом правову допомогу та витрачений ним час, суд першої інстанції зменшив заявлений розмір витрат на правову допомогу до 100 000 грн.
Відтак, доводи апеляційної скарги адвоката Коннової Н.І. про ухвалення додаткового рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Ніни Іванівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Цурки Наталії Олександрівни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року - залишити без задоволення
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коннової Ніни Іванівни на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2025 року в частині: поділу житлового будинку АДРЕСА_2 ; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz ML 350 3948, 2007 року випуску, колір сірий, у розмірі 206 370,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн; 1/2 частини причепа Stema MT 0750, 2004 року випуску, колір сірий, у розмірі 25 800,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Volkswagen Jetta 1984, 2014 року випуску, колір білий, у розмірі 202 930,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz 316 2689, 2003 року випуску, колір білий, у розмірі 219 305,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Opel Insignia 1956, 2011 року випуску, колір сірий, у розмірі 169 985,00 грн; 1/2 частини автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter 318 CDI 2987, 2007 року випуску, колір білий, у розмірі 240 525,00 грн, та стягнення 1/2 частини виконання за борговими зобов'язаннями у розмірі 4 419 137, 50 грн, а всього 5 724 577,50 грн.; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості частини мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн. - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини мотоцикла марки Harley-Davidson Fat Boy, 1999 року виписку, колір червоний, у розмірі 114 165,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Додаткові рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Головуючий:
Судді: