Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/773/26
номер провадження 1-кп/695/414/26
11 березня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
до суду надійшов обвинувальний акт в межах кримінального провадження № 12025250370001536 від 24.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 04.03.2026 за вказаним провадженням було призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи тим, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не може бути закінчений в межах строку обрання запобіжного заходу, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого не зменшилися та продовжують існувати. Не заперечував проти призначення судового розгляду в справі.
Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив змінити запобіжний захід на цілодовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прокурором не надано доказів, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.
Потерпілий ОСОБА_6 у підготовче судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву в якій просив підготовче судове засідання проводити без його участі.
Заслухавши обвинуваченого, захисника та прокурора, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання за клопотанням учасників судового провадження суд має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов'язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Гарсія Руіс проти Іспанії").
Суду при розгляді відповідного клопотання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним із найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження строку тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема, йдеться про застосування застави), у багатьох випадках навіть не розглядалася.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10.02.2011).
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" № 12369/86 від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" № 33977/97 від 26 липня 2001 року.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.02.2026 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 березня 2026 року включно.
Судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу оцінено в сукупності такі обставини:
1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - факти та інформація, якими сторона обвинувачення обґрунтовує причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування відображені з достатньою мірою для висновку про обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення;
2) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини: ОСОБА_4 обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України кваліфікується як тяжкий злочин, санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років;
3) вік та стан здоров'я обвинуваченого: обвинувачений є особою молодого віку, не є особою з інвалідністю;
4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого: обвинувачений має зареєстроване місце проживання, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має;
5) обвинуваченому за даним кримінальним провадження інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не обирався;
6) обвинувачений раніше судимий.
На думку суду, прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу може переховуватися від суду. Судом не встановлено стримуючі фактори, які свідчать, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання.
При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яжинський проти Польщі" ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.
Як вбачається із додатків до обвинувального акту, стороною обвинувачення зібрані певні докази по кримінальному провадженню. Однак ці докази мають бути досліджені на більш пізніх етапах судового розгляду справи. Допит потерпілого та заявлених свідків обвинувачення судом ще не розпочато. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту потерпілого та свідків.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, має судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.
З огляду на вказане, суд погоджується з прокурором, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення наявний, ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час досудового розслідування, не зникли та не зменшилися, застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою та необхідною мірою, оскільки обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, максимальним покаранням за який є позбавлення волі строком до восьми років, у зв'язку з чим існує ймовірний ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тобто, для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою наявні всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 194 КПК України: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину, із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. З огляду на викладене, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, суд вважає не доцільним визначати обвинуваченому розмір застави.
Враховуючи викладене вище та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, внаслідок чого клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, задоволенню не підлягає.
Дане кримінальне провадження підсудне Золотоніському міськрайонному суду Черкаської області.
При проведенні підготовчих дій, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, судом не встановлено, перешкоди для призначення провадження до судового розгляду відсутні, підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої та пунктами 2, 3 частини другої статті 284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт за формою і змістом відповідає вимогам статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, не виявлено.
Підстав для повернення обвинувального акта прокурору не вбачається.
Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено.
Будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, у підготовчому судовому засіданні не заявлено.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду в даному кримінальному провадженню.
Відповідно до положень ст. 314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Керуючись ст.ст. 176, 178, 183, 314-316, 372 КПК України, суд
обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів до 09.05.2026.
Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у залі судових засідань о 10.00 год. 20.03.2026.
Судовий розгляд даного кримінального провадження провести суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Доручити представнику Золотоніського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Черкаській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уродженця с. Чапаєвка Золотоніського р-ну Черкаської обл.; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Надати досудову доповідь для долучення до матеріалів кримінального провадження в строк до 20.03.2026.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. В іншій частині ухвала оскарженню не підялгає.
Повний текст ухвали буде оголошено та складено о 08.00 год. 13.03.2026.
Суддя: ОСОБА_1