24 лютого 2026 року місто Київ.
Справа № 759/20572/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/5434/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року (ухвалено у складі судді Горбенко Н.О., дата складення повного тексту рішення - 04 грудня 2025 року)
у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2025 року позивач КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під'єднаний до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які з 01 травня 2018 року постачає КП «Київтеплоенерго».
Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 31 липня 2025 року складає 106 416,69 грн, а саме: 1) за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 16 325,20 грн, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 34 649,77 грн, 2) за період з 01 листопада 2021 року заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 636,71 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 285,67 грн.
Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Таким чином, за вказаною адресою у відповідачів також існує заборгованість: 1) у період до 31 жовтня 2021 року заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 194,81 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн, 2) За період з 01 листопада 2021 року заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн.
Крім того, позивач, на підставі Договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» набув право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення у розмірі 12 418,06 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 20 063,17 грн.
Надання послуг до 01 травня 2018 року відповідачу здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).
Позивач вважає, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій солідарний обов'язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.
На підставі викладеного просив стягнути заборгованість за надання житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 168 101,58 грн, а саме:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 418,06 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 123,49 грн, три відсотки річних у розмірі 558,30 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 20 063,17 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 430,80 грн, три відсотки річних у розмірі 902,02 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 325,20 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 791,61 грн, три відсотки річних у розмірі 733,96 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 649,77 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 5 925,11 грн, три відсотки річних у розмірі 1 557,82 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 636,71 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 964,94 грн, три відсотки річних у розмірі 782,20 грн, пеня у розмірі 951,68 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 285,67 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 4 108,55 грн, три відсотки річних у розмірі 1 070,61 грн, пеня у розмірі 1 302,57 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,81 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;
- судові витрати із сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року позовні вимоги - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго»:
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 418,06 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 123,49 грн, три відсотки річних у розмірі 558,30 грн;
- заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 20 063,17 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 3 430,80 грн, три відсотки річних у розмірі 902,02 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 325,20 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 791,61 грн, три відсотки річних у розмірі 733,96 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 649,77 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 5 925,11 грн, три відсотки річних у розмірі 1 557,82 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 636,71 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 2 964,94 грн, три відсотки річних у розмірі 782,20 грн, пеня у розмірі 951,68 грн;
- заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 285,67 грн;
- інфляційну складову боргу у розмірі 4 108,55 грн, три відсотки річних у розмірі 1 070,61 грн, пеня у розмірі 1 302,57 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,81 грн, а всього стягнуто 168 101 (сто шістдесят вісім тисяч сто одна) гривня 58 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1 08 грудня 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не забезпечив належного повідомлення відповідачки.
Вказує, що суд неправильно встановив фактичні обставини спарви, а саме не взяв до уваги, що відповідачка не проживає за адресою, зазначеною у позові з 01 серпня 2017 року, що було вказано у відзиві на позовну заяву.
Звертає увагу, що суд не дослідив питання належного відповідача, оскільки послуги, як видно з особового рахунку, надавались на ім'я ОСОБА_3 , який є іншим співвласником/користувачем майна.
Наголошує, що суд не взяв до уваги, що на утриманні відповідачки перебувають дві дитини з інвалідністю, що впливає на реальну здатність оплачувати послуги, визначає потребу у державних гарантіях соціального захисту та є обставиною, яку суд зобов'язаний враховувати відповідно до ст. ст. 89, 263 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи 5-денний строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу з моменту отримання даної ухвали.
Відповідно до супровідного листа від 02 січня 2026 року, Київський апеляційний суд направив позивачу ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу з додатками до електронного кабінету КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго», які відповідно були доставлені до електронного кабінету позивача 02 січня 2026 року о 14 год. 40 хв.
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судовому засіданні, яке призначене на 17 лютого 2026 року ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з підстав викладених у ній.
У судовому засіданні, яке призначене на 17 лютого 2026 року представник КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» - Антонченко А.О., заперечив проти доводів апеляційної скарги.
ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлений судом належним чином, клопотань про відкладення чи розгляду без його участі до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомляв.
ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся судом шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, зазначену у матеріалах справи.
Як вбачається з трекінгу Укрпошти судова повістка повернулась відправнику з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
З урахуванням наведено та з огляду на приписи ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляд.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачки, доповідь головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Мешканцям будинку, в якому розташована квартира відповідача ( АДРЕСА_1 ), послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Відповідно до Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім'я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 12 418,06 грн.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за особовим рахунком № НОМЕР_1 (на ім'я: ОСОБА_3 ) за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 20 063,17 грн.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту укладання та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Звертаючись до суду, позивач вказував, що відповідачі користуються послугами, але не виконують зобов'язання по сплаті заборгованості за надані послуги з центрального опалення та постачання гарячої води. Свої зобов'язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість.
З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення встановлено, що для будинку за адресою: АДРЕСА_1 безперебійно надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
У відповідності до довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії / послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ, за адресою: АДРЕСА_1 наявний лічильник опалення, заводський номер: 1949, обсяг (Гкал) у період з 01 жовтня 2018 року по 31 липня 2025 року склав 2100,6141.
Правовідносини з постачання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (Послуги) регулюються Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Поставою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (Правила) та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунальних послуг.
Крім того, з 01 травня 2018 року на них поширювалася дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV.
Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
На виконання вимог Закону від 24 червня 2004 року КП «Київтеплоенерго» на основі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Надання послуг до 01 травня 2018 року мешканцям вказаного будинку здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).
Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Постановою. Такі договори є договорами приєднання, а отже можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції від 24 червня 2004 року, яка була чинна на час спірних правовідносин, було визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Квартира АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Положеннями п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу України, підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з пунктами 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на те, що зобов'язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18)
Згідно з розрахунками позивача, сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 травня 2018 року до 31 липня 2025 року становить: за спожиті послуги з централізованого опалення - 16 325,20 грн., за послуги з централізованого постачання гарячої води 34 649,77 грн., з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2025 року становить за спожиті послуги з постачання теплової енергії - 21 636,71 грн., за послуги з постачання гарячої води 31 285,67 грн.
У відповідності до розрахунку заборгованості плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії (ПАО ТЕ) та гарячої води (ПАО ГВ) за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2025 року заборгованість становить: з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн., з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн.
Як вбачається із розрахунку заборгованості внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії (ВКО ЦО) та гарячої води (ВКО ПГВ) за адресою: АДРЕСА_1 з 01 березня 2020 року по 31 липня 2025 року заборгованість становить: з внесків за обслуговування ВКО ЦО 194,81 грн., з внесків за обслуговування ПГВ 0,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 липня 2015 року до 31 липня 2025 року заборгованість становить: за централізоване опалення 12 418,06 грн., за постачання гарячої води 20 063,17 грн.
З реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані, зокрема, відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (із 29.08.1989 року) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (із 03.10.1989 року).
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, а саме не взяв до уваги, що відповідачка не проживає за адресою, зазначеною у позові з 01 серпня 2017 року, що було вказано у відзиві на позовну заяву, з огляду на таке.
До свого відзиву ОСОБА_1 долучила довідку за вих. 23/09/2025 від 23 вересня 2025 року, складену головою правління ОСББ «ЩАСЛИВА ГОРА 128», з якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі своїм чоловіком та дітьми постійно проживають за адресою АДРЕСА_4 з 01 серпня 2017 року.
Згідно з статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, зазначений обов'язок споживача оплачувати вчасно та в повному обсязі житлово-комунальні послуги, а також брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території, проведенню ремонту, визначений нормами ЖК України, а саме ст. ст. 68, 156, 162.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідачі, в тому числі ОСОБА_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а отже отримують житлово-комунальні послуги та є їх споживачами.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила, що вона в установленому законом порядку свою відсутність не оформляла.
Ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) викладено правовий висновок, згідно якого «проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг.»
Також у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 757/37752/18-ц (провадження № 61-11650св19) встановлено, що «звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім'ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні. Факт непроживання ОСОБА_3 у вказаній квартирі не підтверджено належними та допустимими доказами, а судами правомірно не прийнято до уваги договір оренди іншого житлового приміщення як такий, що підтверджує вказаний факт.
Відповідачкою ОСОБА_1 не надано доказів звернення до позивача із заявою про її не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у спірний період та того, що вона бажає припинити отримання житлово-комунальних послуг зокрема, на час її відсутності за вказаною адресою, а тому підстави для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг відсутні.
Надані ОСОБА_1 докази проживання за адресою: АДРЕСА_4 , не можуть бути підставою для її звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки такі документи, разом із заявою та довідкою з місця проживання вона зобов'язана була надати до надавача послуг і у спірний період.
Крім того надані докази не свідчать про те, що у спірний період ОСОБА_1 не користувалась послугами за адресою: АДРЕСА_1 .
Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що суд не дослідив питання належного відповідача, оскільки послуги, як видно з особового рахунку, надавались на ім'я ОСОБА_3 , який є іншим співвласником/користувачем майна, оскільки у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
ОСОБА_1 не позбавлена можливості, виконавши солідарний обов'язок звернутись до ОСОБА_2 або іншої особи, яка є споживачем послуг за вказаною адресою, із вимогою компенсувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг, якими вони користувались під час її відсутності у спірний період.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд не взяв до уваги того, що на утриманні відповідачки перебувають дві дитини з інвалідністю, що впливає на реальну здатність оплачувати послуги, колегія суддів наголошує, що відповідачка повинна була звертатися до районного управління соціального захисту населення, яке забезпечує реалізацію права на отримання пільг із заявою для їх оформлення, оскільки виключно звернення особи із заявою є єдиною законодавчо передбаченою підставою для нарахування пільг громадянам при наявності підтверджуючих документів на їх отримання.
Колегія суддів відхиляє вказані доводи, оскільки належних доказів на підтвердження звернення відповідачки у встановленому законом порядку із заявою про зменшення розміру плати за комунальні послуги до суду не надано.
Також, колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не забезпечив належного повідомлення відповідачки, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачам копія ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви з додатками направлялись на їх зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Реєстру територіальної громади м. Києва - АДРЕСА_1 .
Вказані поштові конверти повернулися до суду без вручення.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов'язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
У постановах від 14 серпня 2020 року та від 13 січня 2020 року у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 відповідно до якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві) яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідачів за допомогою інших засобів зв'язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачів до суду за місцем їх реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що 25 вересня 2025 року від відповідачки ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказала, що не погоджується із позовними вимогами, а тому відповідачка була належним чином обізнана про судовий розгляд, а суд першої інстанції належним чином забезпечив повідомлення відповідачки.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі є споживачами послуг, оплату яких вони вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в примусовому порядку з відповідачів та складається з заборгованості: за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 418,06 грн; за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 20 063,17 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16 325,20 грн; за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34 649,77 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 636,71 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 31 285,67 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 807,40 грн; з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 194,81 грн.
Щодо стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних колегіяс суддів зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
05 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанов № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п. 1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (який був чинний у період, за яким розраховано інфляційну складову та 3% річних), яким був встановлений перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначено, що м. Київ входило до вказаного переліку лише в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Відтак, КП «Київтеплоенерго» мало право на нарахування відповідачам інфляційної складової та трьох відсотків річних з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року.
Крім того, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучені відповідні розрахунки інфляційної складової, 3% річних та пені за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2025 року, які відповідають вищезазначеним вимогам законодавства та не оспорювались відповідачами.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість інфляційної складової боргу за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 123,49 грн, три відсотки річних у розмірі 558,30 грн; інфляційної складової боргу за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 430,80 грн, три відсотки річних у розмірі 902,02 грн; інфляційної складової боргу за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі у розмірі 2 791,61 грн, три відсотки річних у розмірі 733,96 грн; інфляційної складової боргу за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 925,11 грн, три відсотки річних у розмірі 1 557,82 грн; інфляційної складової боргу за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі у розмірі 2 964,94 грн, три відсотки річних у розмірі 782,20 грн, пеня у розмірі 951,68 грн; інфляційної складової боргу за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 4 108,55 грн, три відсотки річних у розмірі 1 070,61 грн, пеня у розмірі 1 302,57 грн.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення по суті вимог.
Колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 04 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова