Справа № 761/1583/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2271/2026 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
24 лютого 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, у кримінальному провадженні № 420 250 000 000 005 61 від 15.07.2025,-
Старший слідчий в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.111-2 КК України.
Просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_9 на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 250 000 000 005 61 від 15.07.2025 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Слідчий вказував, що після 24.02.2022 представниками ТОВ «Харбекс» (код ЄДРПОУ 41158551), ТОВ «Штанц-Технологія» (код ЄДРПОУ 30753410), ТОВ «Штанц-сервіс», (код ЄДРПОУ 33882713) та іншими особами налагоджено протиправний механізм постачання виготовленого підконтрольними їм українськими підприємствами устаткування для виробництва пакувальних матеріалів з паперу та картону через треті країни до російських компаній та державних підприємств критичної інфраструктури країни агресора.
Відповідно до зібраних матеріалів кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_9 , будучи засновником та директором ТОВ «Штанц - Технологія» (ЄДРПОУ 30753410), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, основними видами діяльності якого є виробництво машин і устаткування для виготовлення паперу та картону, використовуючи свої знання та зв'язки на території РФ, залучивши до своєї незаконної діяльності свою доньку ОСОБА_11 , яка в свою чергу являється засновницею та директором ТОВ «Харбекс» (код ЄДРПОУ 41158551), а також її чоловіка ОСОБА_12 , починаючи з 2018 року та до початку повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України, тобто до 24.02.2022 здійснювали господарську діяльність шляхом встановлення та підтримання прямих комерційних відносин із юридичною особою-резидентом держави-агресора - ООО «Лазерпак» (РФ), постачаючи їм виготовлену на території України продукцію, зокрема, профіль фігурний з полімерного матеріалу.
Не пізніше 15.12.2022, маючи сформовані ще з 2018 року тісні господарські зв'язки з підприємствами - резидентами Російської Федерації, зокрема з ООО «Лазерпак», які, у свою чергу здійснювали постачання матеріальних ресурсів на користь підприємств та установ державного сектору економіки РФ, про що ОСОБА_9 було достеменно відомо, усвідомлюючи, що своїми діями він сприятиме зазначеним російським підприємствам та установам, діючи всупереч національним інтересам України, ОСОБА_9 продовжив співпрацю з суб'єктами господарювання Російської Федерації шляхом постачання (передачі) продукції (матеріальних ресурсів) відповідним представникам держави-агресора маскуючи таку співпрацю за допомогою постачання продукції (матеріальних ресурсів) через юридичну особу зареєстровану на території Туреччини.
Усвідомлюючи неможливість самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору, ОСОБА_9 у невстановлений досудовим розслідуванням час увійшов в злочинну змову з своєю донькою, директором та засновником ТОВ «Харбекс» - ОСОБА_11 та її чоловіком ОСОБА_12 . Останні забезпечували виробництво товарів на замовлення представників російського підприємства ООО «Лазерпак» (ІНН РФ 5052010312, зареєстрованого за адресою: Московська обл., м. Фрязіно, Східно-Заводська промислова зона, 3, приміщення 701), зокрема громадянина РФ ОСОБА_13 . Крім того, він залучив до цієї діяльності інших, наразі не встановлених досудовим розслідуванням осіб, яким довів свій злочинний умисел.
У свою чергу ООО «Лазерпак» (ИНН РФ 5052010312) 24.05.2023 отримало лист подяки колективу в особі генерального директора ОСОБА_13 від Міністерства інвестицій, промисловості і науки Московської області РФ за «..за большой вклад в экономическое и реализацию промышленной политики на територии московской области..», що свідчить про їх співпрацю з державними підприємствами РФ та наповнення бюджету РФ.
ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та бажання їх настання, умисно досяг домовленості з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також з іншими невстановленими особами про спільне та добровільне вчинення злочину, що виразився у пособництві державі-агресору. Злочинний умисел полягав у завданні шкоди Україні шляхом збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора. Для реалізації вказаного умислу вони попередньо узгодили план дій та технічно розподілили між собою ролі і функції учасників кримінального правопорушення, діючи умисно, узгоджено та з єдиною злочинною метою.
ОСОБА_9 , діючи умисно та як організатор вищевказаної протиправної діяльності, на виконання єдиного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору, використовуючи технічний пристрій, що перебував у його користуванні та був під'єднаний до глобальної мережі Інтернет, за допомогою встановленого на ньому програмного забезпечення для обміну миттєвими повідомленнями «WatsApp», здійснював систематичну комунікацію з спільниками, які у свою чергу мали зв'язок з представником російського підприємства ООО «Лазерпак» громадянином РФ ОСОБА_13 .
У ході цієї комунікації він узгоджував питання щодо зберігання на складських приміщеннях ТОВ «Штанц - Технологія», (ЄДРПОУ 30753410) виробленої ТОВ «Харбекс» продукції та подальшого її постачання, на територію Російської Федерації з метою її одержання представниками держави-агресора, усвідомлюючи, що такі дії спрямовані на забезпечення матеріальних потреб останньої та завдання шкоди інтересам України.
У ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які достеменно усвідомлювали законодавчо встановлені в Україні заборони щодо передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у межах реалізації свого злочинного плану, спрямованого на збір, підготовку та передачу матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, виник злочинний умисел здійснити таку передачу опосередковано. З цією метою вони домовилися використати як посередника суб'єкта господарювання, зареєстрованого у третій країні - Турецькій Республіці, з метою приховування справжнього характеру та кінцевого призначення продукції, а також забезпечення її подальшого надходження до представників держави-агресора.
Реалізуючи свій злочинний умисел, намагаючись приховати від органів державної влади України постачання (передачу) представникам держави-агресора матеріальних ресурсів, 26.10.2022 ОСОБА_11 , як керівник ТОВ «Харбекс» уклала контракт № 04/22-2022 на поставку профілю фігурного з полімерного матеріалу на основі сополімера стиролу блок сополімеру з вмістом стиролу 26 мас. % та необхідних технологічних домішок з компанією - резидентом Турецької Республіки «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) та у невстановлені під час досудового розслідування спосіб, час та місці надала вказівку ОСОБА_12 , а також іншим не встановленим на даний час досудовим розслідуванням особам, узгодити деталі фактичної передачі зазначених матеріальних ресурсів російському підприємству ООО «Лазерпак» з представником зазначеного підприємства ОСОБА_13 , а також підготувати та надати товарно-супровідні документи, необхідні для митного оформлення експорту цих товарів.
У свою чергу ОСОБА_9 , будучи засновником та директором ТОВ «Штанц - Технологія», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та бажання їх настання, на виконання протиправного умислу, спрямованого на передачу матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, у попередній злочинній змові з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та іншими, наразі не встановленими досудовим розслідуванням особами, вчинив дії, спрямовані на організацію прихованого постачання зазначених ресурсів. З цією метою він, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, узгодив із представником російського підприємства - громадянином РФ ОСОБА_13 - деталі поставки, яка мала здійснюватися з використанням як посередника суб'єкта господарювання, зареєстрованого у Турецькій Республіці, що забезпечувало маскування справжнього кінцевого набувача та створювало видимість законності зовнішньоекономічної операції.
ОСОБА_11 , діючи умисно та відповідно до раніше розробленого злочинного плану, спрямованого на здійснення поставок матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, уклала низку зовнішньоекономічних контрактів із компанією Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti. (Турецька Республіка) та організувала постачання виробленої ТОВ «Харбекс» продукції. При цьому вона достеменно усвідомлювала, що фактичним замовником і кінцевим набувачем зазначених матеріальних ресурсів є російське підприємство ООО «Лазерпак», а оформлення контрактів із турецькою компанією мало на меті створення лише видимості законної поставки суб'єкту господарювання, формально не пов'язаному з державою-агресором. Таким чином ОСОБА_11 забезпечила приховування справжнього напрямку поставок та уникнення негативних наслідків прямої передачі товарів представникам держави-агресора, організувавши їх подальший реекспорт на користь ООО «Лазерпак» та кінцеву передачу зазначеної продукції суб'єктам господарювання, у тому числі державного сектору економіки Російської Федерації, з метою матеріального забезпечення останньої у протиправній діяльності проти України.
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_11 , не маючи можливості переправити матеріальні ресурси з території України безпосередньо до держави-агресора, будучи вимушеною залучити підприємство-посередника з третьої країни - Турецької Республіки та беручи до уваги необхідність перевезення відповідних матеріальних ресурсів до Турецької Республіки на адресу компанії «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», залучала сторонніх перевізників. З цією метою ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також інші не встановлені досудовим розслідуванням особи, у період часу з 15.12.2022 по 10.04.2025, на виконання вказівки ОСОБА_11 , забезпечили подання до Чернівецької митниці у формі електронного декларування експортно митні декларації:
1. Митну декларацію № 22UA205140087559U5, відповідно до якої задекларовано експорт таких товарів (матеріальних ресурсів): профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі сополімера стиролу-(етилен/бутадієн)-стиролу блок-сополімеру (SEBS) із вмістом стиролу 26 мас.% (продукти поліприєднання) та необхідних технологічних домішок, що мають постійний поперечний переріз по всій довжині, без клейкої поверхні, призначені для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: A004-Red/"Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30°; вага брутто вантажу становила 918 кг.
У зазначеній митній декларації як вантажоодержувача з метою приховування фактичної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора було вказано турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» (місцезнаходження: Aydinli Mah. Yanyol Cad. Bilmo San. Sit. Melodi Sok. No: 2/34, 34953 Tuzla, Istanbul, Turkey), а країною призначення визначено Туреччину, хоча насправді продукція призначалася для подальшої передачі російському підприємству ООО «Лазерпак».
2. Митну декларацію № 23UA205140005695U4, відповідно до якої задекларовано експорт таких товарів (матеріальних ресурсів): профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі сополімера стиролу-(етилен/бутадієн)-стиролу блок-сополімеру (SEBS) із вмістом стиролу 26 мас.% (продукти поліприєднання) та необхідних технологічних домішок, що мають постійний поперечний переріз по всій довжині, без клейкої поверхні, призначені для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: (А004-Red) "Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30°"; вага брутто вантажу становила 1110,8 кг.
Як вантажоодержувача, з метою приховування фактичної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, зазначено турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» (місцезнаходження: Aydinli Mah. Yanyol Cad. Bilmo San. Sit. Melodi Sok. No: 2/34, 34953 Tuzla, Istanbul, Turkey), а країною призначення визначено Туреччину, тоді як фактичним кінцевим набувачем виступало російське підприємство ООО «Лазерпак».
3. Митну декларацію № 23UA205140048809U2, відповідно до якої задекларовано експорт товарів (матеріальних ресурсів): профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі сополімера стиролу-(етилен/бутадієн)-стиролу блок-сополімеру (SEBS) із вмістом стиролу 26 мас.%, з технологічними домішками, з постійним поперечним перерізом по всій довжині, без клейкої поверхні, для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: (А004-Red) "Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30°"; вага брутто - 1541 кг.
Вантажоодержувачем у документах зазначено турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», країною призначення - Туреччину, проте фактичним кінцевим одержувачем продукції було ООО «Лазерпак» (РФ).
4. Митну декларацію № 23UA205140068755U5, відповідно до якої задекларовано експорт продукції: профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі SEBS із вмістом стиролу 26 мас.% та домішками, що мають постійний поперечний переріз, без клейкої поверхні, для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: (А004-Red) "Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30°"; вага брутто - 525 кг.
У декларації вказано одержувачем турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», країною призначення - Туреччину, тоді як фактичним одержувачем був резидент держави-агресора - ООО «Лазерпак».
5. Митну декларацію № 24UA209230012661U3, якою задекларовано експорт: профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі SEBS із вмістом стиролу 26 мас.%, постійним поперечним перерізом, без клейкої поверхні, призначені для висікальних машин як ущільнювачі: "Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30 Sh"; вага брутто - 525 кг.
Формально вантажоодержувачем зазначено турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», країною призначення - Туреччину, проте реальним кінцевим набувачем виступало російське підприємство ООО «Лазерпак».
6. Митну декларацію № 24UA209230043530U2, за якою задекларовано експорт продукції: профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі SEBS із вмістом стиролу 26 мас.%, постійним поперечним перерізом, без клейкої поверхні, для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: "Profile C Soft 11,0 х 12,0 mm 30 Sh"; вага брутто - 1833 кг.
В декларації зазначено турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» як одержувача, країною призначення - Туреччину, тоді як справжнім замовником і кінцевим набувачем був резидент РФ - ООО «Лазерпак».
7. Митну декларацію № 24UA209230104226U8, відповідно до якої задекларовано експорт: профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі SEBS із вмістом стиролу 26 мас.%, постійним поперечним перерізом, без клейкої поверхні, призначені для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: "Profile C Soft 9,5 х 10,0 mm 70 Sh P"; вага брутто - 1600 кг.
Формально зазначено одержувачем турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», країною призначення - Туреччину, проте фактичним кінцевим набувачем залишалося ООО «Лазерпак».
8. Митну декларацію № 25UA209230033490U2, відповідно до якої задекларовано експорт: профілі фігурні з полімерного матеріалу на основі SEBS із вмістом стиролу 26 мас.%, постійним поперечним перерізом, без клейкої поверхні, для використання у висікальних машинах як ущільнювачі: "Profile C Soft 9,5 х 10,0 mm 70 Sh"; вага брутто - 1465 кг.
У декларації вантажоодержувачем зазначено турецьку компанію «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.», країною призначення - Туреччину, однак фактичним кінцевим одержувачем виступало російське підприємство ООО «Лазерпак».
З 15.12.2022 по 10.04.2025 працівники ТОВ «Харбекс», діючи у межах попередньої злочинної змови та виконуючи вказівки керівника підприємства ОСОБА_11 , здійснили відправку на адресу турецької компанії «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» товарів (матеріальних ресурсів) на загальну суму 98 476,65 євро. При цьому вони достеменно усвідомлювали, що фактичною метою таких дій є не постачання продукції турецькому контрагенту, а забезпечення її подальшої доставки на територію Російської Федерації та передача представникам підприємства ООО «Лазерпак», що виступало дійсним замовником і кінцевим набувачем зазначених матеріальних ресурсів. Зазначена схема використовувалася як засіб приховування протиправної передачі ресурсів резиденту держави-агресора та забезпечення виконання злочинного умислу щодо пособництва останній у завданні шкоди Україні.
Номенклатура товару вказана у вантажно митних деклараціях ТОВ «Харбекс» повністю відповідає номенклатурі товарів відвантажених Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti. в адресу резидента Російської Федерації ООО «Лазерпак», що відображено на інтернет порталі міжнародних перевезень https://system-tradedata.pro.
У свою чергу частина зазначених матеріальних ресурсів, які були поставлені ТОВ «Харбекс» на порушення законодавства України за посередництва турецької компанії «Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti.» підприємству РФ - ООО «Лазерпак», передані до «Московської друкарської фабрики - філії акціонерного товариства «Гознак» (ІПН РФ: 7813252159, 100 % акцій у федеральній власності), що безпосередньо здійснює виготовлення цінних паперів, документів суворої звітності, банкнот, бланків та акцизних марок, а також забезпечує видачу паспортів та іншої документації на тимчасово окупованих територіях України.
Ще частина отриманих ООО «Лазерпак» від ТОВ «Харбекс» матеріальних ресурсів передана юридичній особі АО «Издательство «Высшая школа» (ІПН РФ: 7707627712, 100 % акцій у федеральній власності), діяльність якої спрямована на інформаційне та ідеологічне забезпечення держави-агресора.
ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві), вчиненому громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
ОСОБА_9 21.01.2026 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року у задоволенні клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_10 відмовлено.
Застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього обов'язок - не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22.00 год. по 06.00 год. наступної доби (за виключенням випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або прибуття до укриття/бомбосховища, обумовленого сиреною та/або повідомленням «Повітряна тривога»).
Відповідно до ст. 194 КПК України покладено на ОСОБА_9 такі обов'язки:
-прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження);
-не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора, суду (залежно від стадії кримінального провадження) за межі міста Харкова;
-повідомляти слідчого, прокурора, суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну місця мешкання та/або роботи;
-здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчий суддя дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити інший, менш суворий, ніж тримання під вартою, запобіжний захід.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , 30.01.2026 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 35 діб, в межах строку досудового розслідування до 03.03.2026.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою.
Зазначає, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не враховано наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Судом першої інстанції не враховано, що згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2582, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті тобто тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів судового провадження вбачається, що ГСУ СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 420 250 000 000 005 61 від 15.07.2025 за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
ОСОБА_9 21.01.2026 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Проведеним у кримінальному провадженні досудовим розслідуванням зібрано наступні докази, що дають підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України:
- повідомлення ДЗНД ГУ контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму СБУ від 10.07.2025 № 8/5/2-4034;
- протокол огляду від 21 серпня 2025 інформації з відкритих джерел щодо реєстраційних даних компанії зареєстрованої на території рф ООО «Лазерпак» (ІНН рф 5052010312);
- протокол огляду відкритих джерел інформації (щодо спільних імпортерів) від 22 серпня 2025 року, яким встановлено відомості щодо імпортно експортних операцій між ТОВ «Харбекс», ООО «Лазерпак» та Tunamak Mak. San. Tic. Ltd. Sti. за період 2018 - 2025роки;
- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.08.2025, щодо мобільного телефону за абонентським номером НОМЕР_1 яким користувалась ОСОБА_11 та за результатами якого встановлено наявність у месенджері «Telegram» текстових повідомлень щодо виготовлення та постачання в адресу ООО «Лазерпак» директором якого являється ОСОБА_13 ;
- протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 18.08.2025, щодо електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 якою користувався громадянин рф ОСОБА_14 , за результатами чого встановлено інформацію щодо руху коштів по банківським рахункам ООО «Лазерпак»;
- протокол огляду від 03.09.2025 об?єктом якого був мобільний телефон Iphone 15 Pro max який належить та яким користувалась ОСОБА_11 із сім картою мобільного оператора НОМЕР_1 , за результатами якого встановлено листування з представником ООО «Лазерпак» ОСОБА_13 , що стосується узгодження та виконання замовлень останнього;
- протокол огляду від 03.09.2025 предметом якого був мобільний телефон Iphone 13 PRO із сім картою мобільного оператора НОМЕР_2 яким належить та яким користувався ОСОБА_12 , за результатами якого встановлено наявність електронних листів та текстових повідомлень у месенджері «Telegram» з представником ООО «Лазерпак» ОСОБА_13 щодо узгодження та виконання замовлень останнього;
- протокол огляду від 10.10.2025 предметом якого був мобільний телефон Iphone 15 PRO MAX, який належить та яким користувалась ОСОБА_11 за результатами якого встановлено наявність електронних листів та текстових повідомлень у месенджері «Telegram» з особою ОСОБА_15 щодо постачання товарів на замовлення «Лазерпак», а також переписка з контактом « ОСОБА_16 » щодо виробничих питань та оплати праці;
- іншими матеріалами вказаного кримінального провадження, які у своїй сукупності обґрунтовують підозру зазначених вище осіб.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно пунктів 57-59 рішення Європейського суду з прав людини «Корнійчук проти України» від 30.01.2018, суд нагадує, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами влади. Обов'язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затримання - на додаток до наявності обґрунтованої підозри - покладається на неї з моменту ухвалення першого рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, тобто «негайно» після затримання (див. рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), заява № 23755/07, пункти 87 та 102, ЄСПЛ 2016 (витяги)). Більше того, вирішуючи питання про звільнення або подальше тримання особи під вартою, органи влади зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення її явки до суду (див. рішення у справі «Ідалов проти Росії» [ВП] (Idalov v. Russia [GC]), заява № 5826/03, пункт 140, від 22 травня 2012 року).
До обґрунтувань, які відповідно до практики Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами, входять такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (див. рішення у справі «Ара Арутюнян проти Вірменії» (Ara Harutyunyan v. Armenia), заява № 629/11, пункт 50, від 20 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).
Презумпція завжди діє на користь звільнення. Національні органи судової влади повинні, з дотриманням принципу презумпції невинуватості, дослідити всі факти, що свідчать на користь чи проти існування згаданої вимоги про громадський порядок або виправдовують відступ від норми статті 5, та мають навести їх у своїх рішеннях щодо клопотань про звільнення. По суті, саме на підставі причин, наведених у цих рішеннях, та встановлених фактів, зазначених заявником у своїх скаргах, суд має дійти висновку про наявність або відсутність порушення пункту 3 статті 5 (див., серед інших джерел, згадане рішення у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» [ВП] (Buzadji v. the Republic of Moldova [GC]), пункти 89 та 91). Аргументи на користь чи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними» (див. рішення у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, пункт 63, ЄСПЛ 2003-IX (витяги)). Якщо законодавство передбачає презумпцію щодо факторів, які стосуються підстав продовження тримання під вартою, то існування конкретних фактів, що переважають принцип поваги до особистої свободи, має бути переконливо продемонстровано (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункт 84 in fine, від 26 липня 2001 року).
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Як встановлено колегією суддів, матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
На основі наданих органом досудового розслідування матеріалів, які обґрунтовують клопотання, колегія суддів встановила, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Зокрема, підозра у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які долучені до клопотання.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про недоведеність органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може вчинити спроби переховування від органів досудового розслідування та суду, чи незаконного впливу на свідків.
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду справи, слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість підозрюваного ОСОБА_9 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчинення кримінальних правопорушень, у яких підозрюється.
Однак, застосовуючи щодо підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя не в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального законодавства України, не співставив існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки, з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що ОСОБА_9 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, наведені слідчим у клопотанні ризики є обґрунтованими та такими, що виправдовують утримання ОСОБА_9 під вартою.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 ККУкраїни, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з конфіскацією майна та забороною обіймати певні посади, що дає підстави вважати, що ОСОБА_9 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
Колегія суддів вважає, що встановлені судом першої інстанції обставини, у своїй сукупності, вказують на те, що ОСОБА_9 , перебуваючи на волі та зіставляючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін із можливістю уникнення ним покарання шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду, може безперешкодно залишити територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні) обґрунтовується тим, що у результаті обізнаності ОСОБА_9 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування.
Колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Доведеним є і ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється).
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які колегія суддів вважає доведеними, та не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Даних, які б унеможливлювали утримання ОСОБА_9 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів, з урахуванням обґрунтованості підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, тяжкості та конкретних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, даних про особу ОСОБА_9 , який раніше не судимий, має постійне зареєстроване місце проживання, враховуючи його вік, стан здоров'я та майновий стан, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Беручи до уваги викладене, а також майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, обставини, тяжкість та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки вважає, що саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 196, ч. 1 ст. 197 КПК України, колегія суддів, дійшовши висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, вважає за необхідне визначити дату закінчення дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 03.03.2026 року включно.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 277, 278, 303, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, суд,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 січня 2026 року скасувати.
Постановити нову ухвалу якою клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, але в межах строку досудового розслідування кримінального провадження, а саме до 3.03.2026 включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,під варту в залі суду.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 998 400 гривень, що дорівнює 300 розмірам прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, код банку 820172, назва банку ГУ ДКСУ у м. Києві, номер рахунку за стандартом IBAN - UA068201720355289002001082186, призначення платежу: застава за ОСОБА_9 , по справі № 761/1583/26 в Київському апеляційному суді.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися з місця постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- утримуватись від спілкування, що стосується обставин даного кримінального провадження, із іншими підозрюваними та свідками, поза межами процесуальний дій;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії, покладених обов'язків визначити до 3 березня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язок із забезпечення належної поведінки та явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _______________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4