18 лютого 2026 року м. Київ
Справа №755/9664/25
Апеляційне провадження №22-ц/824/3435/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Липченко О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Марфіної Н.В. 15 вересня 2025 року у м. Київ,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» про стягнення страхової виплати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на свою користь страхове відшкодування (страхову виплату) в розмірі 97913,59 грн;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 578005 грн та моральну шкоду в розмірі 5000 грн;
- стягнути солідарно з відповідачів на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 42000 грн, витрати на оплату послуг експертів за результатами проведеної судової авто-технічної експертизи від 02 травня 2025 року за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ в розмірі 2139 грн, за результатами проведеного транспортно-товарознавчого дослідження від 09 вересня 2024 року за № 28ВД в розмірі 12600 грн та судового збору в розмірі 6809,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 серпня 2024 року о 16 год 25 хв, в Рівненській області, на а/д М-06 Київ-Чоп, водій ОСОБА_2 керуючи т/з МАЗ р.н. НОМЕР_2 не був уважний на дорозі, не стежив за дорожньою обстановкою, при перестроюванні з крайньої правої на крайню ліву смугу для руху не надав перевагу в русі т/з MERCEDES BENZ ML 350 р.н. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі, водієм якого був ОСОБА_1 , внаслідок чого здійснив зіткнення з ним, уламки т/з пошкодили т/з KIA SPORTAGE р.н. НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_3 , внаслідок чого т/з отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
За результатами розгляду даної справи про ДТП посадовими особами поліції відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та справу скеровано до суду для прийняття рішення.
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року закрито провадження у справі № 559/3440/24 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. Вказане рішення суду постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишено без змін, та вступило в законну силу 05 березня 2025 року.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18, від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18, від 26 січня 2022 року у справі №465/674/19, від 07 грудня 2023 року у справі № 914/607/23, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну, а відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не означає відсутність вини для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності. Вину особи у настанні ДТП для цілей її притягнення до цивільно-правової відповідальності можна підтвердити не лише постановою суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності, але й у разі відсутності відповідного судового рішення, у спосіб призначення судової експертизи у цивільній справі, зокрема у випадку, коли працівники поліції не склали щодо такої особи протокол про адміністративне правопорушення на підставі статті 124 КУпАП.
Тому, на замовлення сторони позивача була проведена судова авто-технічна експертиза. Згідно з висновком експерта від 02 травня 2025 року за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ, у дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пп.10.1, 10.3 Правил дорожнього руху. У дорожній обстановці, що склалася на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.6 ґ), 12.9 б) Правил дорожнього руху. Покази водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 є неспроможними з технічної точки зору, і не можуть використовуватися при подальших дослідженнях. Детальний аналіз показів ОСОБА_2 наведений у дослідницькій частині. Водій автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) шляхом застосування екстреного гальмування в дорожніх умовах місця пригоди як при обраній швидкості руху 120 км/год, так, так і при максимально дозволеній швидкості руху транспортних засобів на даній ділянці дороги 110 км/год. В діях водія автомобіля Mercedes Benz ML-350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 невідповідності технічним вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається. В діях водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав. Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні вище вказаного ДТП встановлена висновком експерта від 02 травня 2025 року за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ та іншими доказами, матеріалами справи, а вина ОСОБА_1 в даній пригоді відсутня.
Відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 01.07.2004 р., який був чинним на момент ДТП) та численних правових висновків Верховного Суду, обов'язок по відшкодуванню шкоди в межах ліміту страхової виплати (страхового відшкодування) покладається на страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність автомобіля МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , а враховуючи, що в матеріалах справи №559/3440/24 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП та згідно веб-сайту «МСТБУ: перевірка чинності полісу внутрішнього страхування» відсутня будь-яка інформація про страхову компанію, де зареєстрована цивільна-правова відповідальність автомобіля МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , тому обов'язок по відшкодуванню вище вказаної шкоди позивачу ОСОБА_1 покладається на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Ліміт страхової виплати по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок ДТП власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 на момент пригоди - 27 серпня 2024 року становить 160000 грн.
На підставі договору добровільного комплексного страхування транспортних ризиків від 16 вересня 2023 року за номером АZЕР-216864863, страховиком - ПрАТ «Страхова група «ТАС» власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 за вищевказаним страховим випадком 07.10.2024 було здійснено страхову виплату в розміру 62089,41 грн.
Отже, на Моторне (транспортне) страхове бюро України покладається обов'язок здійснити позивачу недоплачену страхову виплату в розмірі 97913,59 грн, що становить різницю між визначеними страховими сумами.
Враховуючи, що автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 в результаті ДТП отримав значні механічні пошкодження, тому вказаний транспортний засіб було евакуйовано з місця ДТП до місця проживання позивача за допомогою евакуатора, і вартість такої послуги становить 20000,00 грн., який покладається на МТСБУ.
ОСОБА_2 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 МО України і здійснив вказану ДТП на автомобілі МАЗ-5551 р.н. НОМЕР_2 , що належить військовій частині НОМЕР_1 МО України під час виконання ним службових обов'язків пов'язаних з проходженням служби. Отже, ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків пов'язаних з проходженням служби у в/ч НОМЕР_1 МО України скоїв ДТП, тому обов'язок по відшкодуванню шкоди власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 , яка перевищує ліміт страхової виплати (160000,00 грн.) необхідно покласти на військову частину НОМЕР_1 МО України. Тому, з військової частини НОМЕР_1 МО України на користь позивача необхідно стягнути завдану в результаті ДТП шкоду власнику автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 , яка не охоплюється страховою виплатою у розмірі 578005 грн.
Крім цього, позивачу завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 5000 грн, оскільки внаслідок ДТП його автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 зазнав значних пошкоджень і його відновлення потребує великих фінансових витрат, що значно перевищує його ринкову вартість до пригоди, тобто даний автомобіль є фізично знищений і ремонт його економічно необґрунтований, що ставить позивача в скрутне матеріальне становище і до даного часу позивач не може вказаним транспортним засобом користуватися.
Крім цього, позивач є ФОП і займається оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами, і для здійснення даної підприємницької діяльності йому необхідний транспортний засіб для поїздок по всій території України і без наявності автомобіля позивач втратив значні фінансові прибутки без укладення нових договір, контрактів тощо. Всі ці обставини спричинили позивачу моральні страждання, які виразились у погіршенні в нього сну та апетиту, появі головного болю, в порушенні життєвого укладу його сім'ї, оскільки позивач зазнав душевні переживання через спричинення пошкодження його транспортного засобу, неможливості користування ним з 27 серпня 2024 року - з моменту ДТП до даного часу. Таким чином, обов'язок по стягненню моральної шкоди на користь позивача необхідно покласти на військову частину.
Також, для встановлення всіх обставин, механізму ДТП, встановлення винної особи в даній пригоді була проведена на замовлення позивача судова авто технічна експертиза від 02 травня 2025 року за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ, вартість якої становить 2139,4 грн, та для встановлення матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження в результаті ДТП його автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 на замовлення позивача була проведена судова авто товарознавча експертиза від 09 вересня 2024 року за № 28 ВД, вартість якої становить 12600 грн, які позивач оплатив за власні кошти, тому обов'язок по відшкодуванню вартості за проведення вищезазначених експертиз необхідно покласти солідарно на відповідачів.
Крім того 25 вересня 2024 року між ОСОБА_1 та адвокатом Непокульчицьким В.С., укладено договір за №22 про надання правничої (правової) допомоги, де вказані витрати на оплату професійної правничої (правової) допомоги адвоката, його гонорару, інших витрат, що становить 42000 грн, які є фіксованою сумою, і не змінюється в залежності від обсягу послуг, витраченого адвокатом часу та не залежить від кінцевого результату, наданих юридичних послуг адвокатом. Вказані кошти позивач ОСОБА_1 сплатила адвокату Непокульчицькому В.С. 25 вересня 2024 року, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера за № 07 від 25 вересня 2024 року.
Таким чином, з огляду на вище викладене, витрати на правничу (правову) позивачу ОСОБА_1 , які надані адвокатом Непокульчицьким В.С. в розмірі 42000 грн необхідно покласти на солідарно на відповідачів.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова група «ТАС» про стягнення страхової виплати, відшкодування матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суди першої та апеляційної інстанції установили відсутність вини ОСОБА_2 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Разом з цим, положеннями ч. 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, у даному випадку при розгляді цієї справи, для суду є обов'язковими висновки суду, який розглядав справу про адміністративне правопорушення щодо не вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 . Відтак, оскільки за висновками судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_2 не є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність у останнього не виникає, і як наслідок обов'язок з відшкодування шкоди особою із якою ОСОБА_2 перебуває в службових відносинах та МТСБУ також не виникає, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Не погодився із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції не звернув увагу, що справа (№559/3440/24) про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП розглядалась виключно відносно ОСОБА_2 , а позивач ОСОБА_1 в тій справі мав процесуальний статус - потерпілий.
Посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не врахував, що експертні дослідження (розрахунки) в експертизі від 01 листопада 2024 року №72 є неправильними, вихідні дані відповідно до яких проводились розрахунки експертом отримані в неналежний процесуальний спосіб і такі вихідні дані взяті вибірково виключно з показів винної особи ОСОБА_2 .
Звертає увагу, що районний суд безпідставно не взяв до уваги висновок судової авто технічної експертизи від 02 травня 2025 року за № СЕ-19/124-25/6479-ІТ, який був виконаний на замовлення позивача і яка була долучена до матеріалів справи.
Крім того посилається на практику Верховного Суду у справах №185/6204/20, №12777/809/21, №175/358/16-к, №163/1753/17 та №585/8/16-к, де викладені правові позиції щодо особливостей дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен з водії.
На підставі викладеного, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вирішити питання судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу Моторне (транспортне) страхове бюро України просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а також поновити строк на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Вважає, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 адвокат Непокульчицький В.С. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідачі та треті особи у вказане судове засідання не з'явився, судом про розгляд справи повідомлявся належними чином. А тому колегія суддів керуючись положеннями ч.2 ст. 372 ЦПК України, вважала що неявка цих учасників справи не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 (а.с.22-23).
Станом на час настання ДТП автомобіль Mercedes Benz ML-350 р.н. НОМЕР_3 був забезпечений полісом №ЕР-216864863 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 17 вересня 2023 року по 16 вересня 2024 року, та договором добровільного комплексного страхування транспортних засобів від 16 вересня 2023 року. Вказані договори були укладені з ПрАТ «Страхова Група «ТАС» (а.с.23-24).
За наслідками ДТП, яка сталась 27 серпня 2024 року страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 62089,41 грн (а.с.26-27).
Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року у справі №559/3440/24 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с.28-31).
При цьому суд першої інстанції у справі №559/3440/24 про адміністративне правопорушення зауважив, що за результатами інженерно-транспортного дослідження від 01.11.2024 № 72, у справі про адміністративне правопорушення, у наявній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинен був, з технічної точки зору, керуватись вимогами пп.1.10 (в частині значення термінів): 10.1, 10.3 ПДР України, у відповідності до яких вказаний водій перед виконанням маневру перестроювання у ліву (середню) смугу повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, зокрема попутним транспортним засобам, а в подальшому при виконанні маневру перестроювання у крайню ліву смугу (смугу для розвороту) повинен був, з технічної точки зору, переконатись, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а в подальшому, перед виконанням маневру розвороту необхідно було зайняти крайнє ліве положення на проїжджій частині.
У наявній дорожній ситуації водій автомобіля «Мерседес» ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватись положеннями пп.1.10, 10.1, 12.3, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, у відповідності до яких водій Бабій ВВ повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 110 км/год та рухатись, в разі необхідності, у лівій смузі в напрямку м. Київ, дотримуватись безпечної дистанції до попутних транспортних засобів. У разі виникнення небезпеки для руху повинен був своєчасно зменшити швидкість. А в разі необхідності - застосувати екстрене гальмування (як спосіб зупинки у межах найкоротшої, з можливих, віддалі), не змінюючи смугу руху.
При наявних вихідних даних, з технічної точки зору, підстав вважати покази водія ОСОБА_2 про відстань, на якій перебував вантажний (грузовий) автомобіль, неспроможними не має.
При заданих вихідних даних та з технічної точки зору водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути скоєння ДТП, як би вона полягала у належному виконанні вказаним водієм вимог пп. 10.1, 12.6, 12.9 та 13.1 ПДР України, іншими словами, водієві автомобіля «Мерседес» необхідно (і достатньо) було рухатись у середній смузі не змінюючи напрямок руху, шляхом виїзду на смугу розвороту, оскільки на такій перебував автомобіль «МАЗ», а також, у разі необхідності мав технічну можливість уникнути скоєння зіткнення, шляхом своєчасного зменшення швидкості руху свого автомобіля до швидкості руху попутного автомобіля.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2025 року Постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року відносно ОСОБА_2 залишено без змін, а апеляційну скаргу адвоката Непокульчицького В.С. без задоволення (а.с.32-34).
Зокрема з постанови апеляційного суду вбачається, що апеляційний суд врахував у якості доказу висновок експерта за результатами інженерно-транспортного дослідження від 01 листопада 2024 року № 72, який узгоджується зі схемою місця ДТП, фотоматеріалами, відеозаписом працівників поліції.
Апеляційним судом встановлено, що ДТП відбулося в зоні дії дорожнього знаку 5.51 "Початок населеного пункту", де згідно ПДР України, максимальна швидкість руху на вказаній ділянці дороги становить не більше 90 км/год.
Крім того, зі схеми місця ДТП від 27 серпня 2024 року вбачається, що неподалік від місця ДТП розташований нерегульований пішохідний перехід, що передбачає дотримання водіями дозволеної швидкості руху у згаданій обстановці.
З фотоматеріалів та відеозапису працівників поліції вбачається, що в момент зіткнення транспортних засобів автомобіль МАЗ під керуванням ОСОБА_2 перебував повністю на крайній лівій смузі руху, а удар у вказаний транспортний засіб автомобілем Mersedes «ML350» прийшовся на заднє ліве колесо. При цьому, як слідує з пояснень водія ОСОБА_1 , він не пам'ятає, чи було ввімкнено водієм МАЗу покажчик повороту.
Також видно, що сліди екстреного гальмування автомобілем Mersedes «ML350» мають місце на лівій смузі руху перед пішохідним переходом (додаткова третя смуга руху для розвороту розташована одразу після нерегульованого пішохідного переходу).
Апеляційний суд звернув увагу на те, що дозволена швидкість на ділянці дороги, де відбулося ДТП, становить 90 км. на годину і там наявний нерегульований пішохідний перехід. З пояснень захисника Непокульчицького В.С. водій ОСОБА_1 рухався зі швидкістю приблизно 110-120 км. за годину, що перевищує дозволену швидкість на цій ділянці дороги.
На переконання апеляційного суду, наведені обставини свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та дорожніми знаками, не врахував наявність попереду нього нерегульованого пішохідного переходу, не обрав безпечної швидкості, як того вимагає п. 12.3 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та не зумів в дорожній обстановці негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу.
Водночас, враховуючи те, що ДТП відбулося на крайній лівій смузі руху для розвороту, де у момент зіткнення перебував автомобіль МАЗ під керуванням ОСОБА_2 , у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що останній допустив інкриміновані йому порушення вимог п.2.3 б, п.10.3 ПДР, оскільки це не знайшло свого підтвердження будь-якими належними доказами ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді.
Виходячи з аналізу та оцінки складеної працівниками патрульної поліції схеми дорожньо-транспортної пригоди, місця зіткнення та характеру пошкоджень автомобілів і механіки їх виникнення, наявних у справі фотоматеріалів, відеоматеріалів, висновку експерта апеляційний суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_1 , які виражені у порушенні ним п. 2.3.б, п. 12.1, п. 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/124-25/6479-ІТ від 02 травня 2025 року, складеного на замовлення позивача вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП в суді першої та апеляційної інстанції: у дорожній обстановці, що склалась на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля МА№-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху; у дорожній обстановці, що склалась на момент дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог пп. 12.3, 12.6 г), 12.9 б) Правил дорожнього руху; покази водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) є неспроможними з технічної точки зору, і не можуть використовуватись при подальших дослідженнях. Детальний аналіз показів ОСОБА_2 наведений у дослідницькій частині; водій автомобіля Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 з моменту виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) шляхом застосування екстреного гальмування в дорожніх умовах місця пригоди як при обраній швидкості руху 120 км/год, так і при максимально дозволеній швидкості руху транспортних засобів на даній ділянці дороги 110 км/год.; в діях водія автомобіля Mersedes Веnz ML350 (номерний знак НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 невідповідностей технічним вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, не вбачається; в діях водія автомобіля МАЗ-5551 (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 вбачаються невідповідності вимогам пп. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих матеріалів, не мав (а.с.36-43).
Згідно висновку експерта № 28ВД за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 09 вересня 2024 року: вартість матеріального збитку, завданого (з технічної точки зору) власнику автомобіля Mersedes-Веnz ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження на момент проведення дослідження становить 718005 грн; ринкова вартість (С) Mersedes-Веnz ML 350, реєстраційний номер НОМЕР_3 ушкодженому стані після ДТП (утилізаційна вартість Су або залишки), складає 7170 грн (а.с. 44-66).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За правилами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
В порядку визначеному ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Положеннями ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з ч.1 ст. 21 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В порядку визначеному п. 32.2. ст.32 цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).
Пленум Верховного Суду України у постанові від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина (пункт 2).
Аналогічний склад правопорушення підлягає обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору й про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц вказано на таке:
«Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
У справі, яка переглядається, суд надав перевагу висновку експерта, яким встановлено часткову вину ОСОБА_2 у скоєнні ДТП. Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до встановлення вини ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Суд не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
За викладених обставин колегія суддів об'єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачала підстав для відступлення від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП».
Верховний Суд у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 303/5874/18 зазначив, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
З наведених обставин справи вбачається, що 27 серпня 2024 року відбулась ДТП за участі водія ОСОБА_2 під керуванням т/з МАЗ р.н. НОМЕР_2 та водія ОСОБА_1 , який керував т/з MERCEDES BENZ ML 350 р.н. НОМЕР_3 , внаслідок чого останній здійснив зіткнення з ним, уламки т/з пошкодили т/з KIA SPORTAGE р.н. НОМЕР_4 , водієм якого був ОСОБА_3 .
Відносно ОСОБА_2 посадовими особами поліції був складений адміністративний протокол за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Однак, постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 листопада 2024 року у справі №559/3440/24 залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2025 року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Зі змісту постанов суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та натомість вважали винним у скоєнні ДТП самого ОСОБА_1 , позивача у справі.
Відповідальність, в тому числі і цивільна, є наслідком вини та означає законне зобов'язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов'язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов'язання) або в правовій нормі (недоговірне зобов'язання).
Підставою для відповідальності в обставинах дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів є необхідність встановлення відповідності правилам дорожнього руху дій водіїв транспортних засобів, що в свою чергу є підставою для настання цивільно-правової відповідальності.
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Так, районний суд вирішуючи спір врахував обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , що зіткнення транспортних засобів «МАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 та «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_3 відбулося на крайній лівій смузі руху, смузі для розвороту, де у момент зіткнення перебував автомобіль МАЗ під керуванням ОСОБА_2 , суд встановили відсутніми підстави вважати, що останній допустив інкриміновані йому порушення вимог п.2.3 б, п.10.3 ПДР. Натомість судами вказано, що саме водій ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та дорожніми знаками, не врахував наявність попереду нього нерегульованого пішохідного переходу, не обрав безпечної швидкості, як того вимагає п. 12.3 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та не зумів в дорожній обстановці негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу.
Таким чином у справі про адміністративне правопорушення №559/3440/24 судами встановлено не тільки осіб та факт ДТП, яка мала місце 27 серпня 2024 року о 16 годині 25 хвилин в Рівненській області на а/д М-06 Київ-Чоп, за участю автомобіля «МАЗ», р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес», р.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , а ще й особу, дії якої знаходилися в причино- наслідковому зв'язку з ДТП.
В доводах апеляційної скарги позивач вказує на те, ним при звернені до суду з позовом був наданий висновок судової експертизи №СЕ/19/124- 25/6479-ІТ від 02.05.2025, яким встановлені обставини наявності вини водія ОСОБА_2 у зазначеній ДТП, який безпідставно не врахований судом першої інстанції.
Разом з тим обставини відсутності вини водія ОСОБА_2 встановлені судовим рішенням у справі, про адміністративне правопорушення, яке є обов'язковим при розгляді справи про цивільно-правову відповідальність з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, оскільки вказане суперечитиме принципу правової визначеності. У такому разі не прийняття до уваги судом першої інстанції відповідної експертизи не є порушенням норм процесуального права.
Слід також звернути увагу на те, що судом першої інстанції детально проаналізована наведена стороною позивача судова практика щодо можливості встановлення вини особи в межах розгляду цивільної справи щодо відшкодування шкоди та вірно вказано на те, що вона не є релевантною до правовідносин, що виникли у цій справі.
Отже, враховуючи, що вина ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що мало наслідком пошкодження транспортних засобів, не доведена, тоді як вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов'язковою умовою для покладення на винну особу, відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За таких обставин районний суд обґрунтовано вважав, що ОСОБА_2 не є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність у останнього не виникає, і як наслідок обов'язок з відшкодування шкоди особою із якою ОСОБА_2 перебуває в службових відносинах та МТСБУ також не виникає.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, підстави для компенсації відповідачеві понесених на стадії апеляційного перегляду справи судових витрат - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О.В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 13 березня 2026 року.