12.03.26
33/812/107/26
Справа №490/11149/25
Провадження № 33/812/107/26
Категорія: стаття 124 КУпАП
Іменем України
12 березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Базовкіної Т.М.,
із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,
за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Зеленської А.П., потерпілого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Зеленської Анжеліки Петрівни на постанову судді Центрального районного суду міста Миколаєва Демінської О.І. від 13 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який є особою з інвалідністю ІІ групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№542311 та ЕПР1№5423231 від 16 грудня 2025 р. водій ОСОБА_1 16 грудня 2025 р. приблизно о 12:10 год., рухаючись в районі буд. № 9 по вул. Одеське шосе в м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні в праву смугу руху не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по суміжній смузі руху справа та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Після вчинення ним зіткнення водій ОСОБА_1 не залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди та поїхав з місця події, не дочекавшись приїзду поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів пунктів 10.1, 10.3, 2.10.а Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівником поліції за статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Зазначені протоколи про адміністративні правопорушення з долученими матеріалами були скеровані на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва. Постановою судді цього суду від 12 лютого 2026 року об'єднано в одне провадження справу № 490/11149/25 (провадження № 3/490/495/2026) зі справою № 490/11151/25 (провадження № 3/490/496/2026) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП, присвоєно об'єднаному провадженню номер справи 490/11149/25 (провадження № 3/490/495/2026).
В суді першої інстанції ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що рухався по вул. Одеське шосе в крайній лівій смузі руху, в районі «Шиномонтажа» автомобіль, що рухався попереду в одній з ним смузі руху пригальмував та почав повертати ліворуч, у зв'язку із чим він скинув швидкість, подививсяув дзеркало заднього виду та у праве бокове дзеркало, побачив що за ним на відстані 100-150 м. автомобілів не було, моргнув покажчиком повороту та прийняв вправо, трішки виїхавши за розмітку, що розділяє смуги руху, щоб об'їхати транспортний засіб попереду. При цьому повністю смугу руху не змінював. Відчув, що щось відбувається, побачив обличчя водія автомобіля, що рухався в цей момент праворуч від нього, був обурений і щось коментував. У зв'язку із цим він вирішив зупинитися, для чого з'їхав у крайню праву смугу руху. Водій іншого також зупинився попереду нього, здав назад та став посеред проїзної частини. Водій вийшов зі свого автомобіля, підійшов до автомобіля ОСОБА_1 , оглянув праву сторону автомобіля та сказав - в тебе ту нічого не має, після чого пішов до свого автомобіля, маючи намір поїхати. Він крикнув йому наздогін, що він доїздився, після чого поведінка потерпілого різко змінилась, він став агресивним, сказав, що буде викликати поліцію, відбулась словена суперечка, в ході якої ОСОБА_1 зачинився в своєму автомобілі та вирішив залишити місце події, оскільки ОСОБА_2 намагався відчинити його автомобіль. ОСОБА_1 попрямував в напрямку Весняного. Що за ним хтось їхав, він не помічав, проїхав свій дім, маючи намір повернутися на місце події. Проте побачив автомобіль патрульної поліції, зупинився та вийшов до них з документами. Потім під'їхав ОСОБА_2 на своєму автомобілі. Після цього вони всі повернулись на місце події і поліція почала складати протоколи. Також ОСОБА_1 вказав, що контактування з іншим автомобілем він не відчув, пошкоджень на автомобілях, в тому числі і потерпілого, немає, а тому в його діях відсутні склади адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 - Зеленська А.П. у судовому засіданні просила про закриття провадження у справі, пославшись на відсутність у матеріалах справи доказів пошкодження транспортних засобів, тобто факту ДТП. Фотозображення, надані у судовому засіданні потерпілим, не доводять наявність пошкоджень на його транспортному засобі, а свідчать лише про пошкодження якогось ідентичного автомобіля, а відтак відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності як за ст.124 КУпАП, так і ст.122-4 КУпАП, яка є похідною. Також вказала на те, що ОСОБА_1 не мав наміру зникнути з місця ДТП з метою приховування слідів ДТП, потерпілий також на місці не залишився, а поїхав за ОСОБА_1 , проте відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КупАП не складався.
Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що він рухався в центральній смузі руху по вул. Одеське шосе в напрямку виїзду з м. Миколаєва. З крайньої правої смуги руху його почав випереджати автомобіль «Volkswagen Caddy», який підрізав його автомобіль та перестроївся в крайню ліву смугу руху. Побачивши не дуже безпечний маневр водія «Volkswagen Caddy», вирішив перелаштуватися в крайню праву смугу руху і продовжити по ній подальший рух. В подальшому здійснив об'їзд вантажних автомобілів, що були припарковані в крайній правій смузі руху та продовжив рух у центральній смузі руху. Автомобіль «Volkswagen Caddy» так і продовжував рух у крайній лівій смузі руху перед ним, при цьому почав повертати ліворуч інший автомобіль, що рухався попереду в попутному напрямку, і водій автомобіля «Volkswagen Caddy» вирішив не пригальмовувати, а просто здійснив короткочасний виїзд в центральну смугу руху, по якій поряд рухався він, внаслідок чого відбулося контактування їх автомобілів. Після цього водій «Volkswagen Caddy» не залишився на місці, переїхав в крайню праву смугу руху, проїхавши вперед та зупинився. Він при цьому залишив керований ним автомобіль «Toyota Prius» у середній смузі руху, де відбулося зіткнення і підійшов до автомобіля «Volkswagen Caddy». Побачивши на ньому пошкодження сказав, що треба викликати поліцію, проте водій «Volkswagen Caddy» сказав, що йому поліція не потрібна, сів в свій автомобіль та поїхав з місця події, у зв'язку із чим він змушений був його наздоганяти. По дорозі він викликав поліцію, зателефонувавши на 102 та повідомивши про подію ДТП та переслідування водія, що намагався зникнути з місця ДТП. Пояснив, що водій ОСОБА_1 рухався на великій швидкості по трасі, намагаючись відірватися від нього, потім заїхав у с. Весняне, де продовжив рух провулками на досить великий швидкості, проте він весь час слідував за ним, подаючи йому звукові сигнали, на що ОСОБА_1 не реагував та продовжував рух. Зупинився він лише внаслідок дій патрульних поліцейських, що приїхали на виклик. Також вказав, що пошкодження на його автомобілі були заплямовані брудом внаслідок того, як він тривалий час наздоганяв автомобіль Дубаневича по сільській дорозі.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2026 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Також відповідно до положень п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.
Не погодившись із постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Зеленська А.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді суду першої інстанції скасувати в повному обсязі та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1. ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи. Так, висновок суду щодо зіткнення транспортних засобів, яке призвело до механічних ушкоджень, ґрунтується на припущенням, оскільки докази контактування транспортних засобів, на думку ОСОБА_3 , відсутні, а досліджені та описані в постанові як: «бампер з правого боку (потертості без деформації кузова, точкове)» є типовими експлуатаційними слідами для автомобіля, що використовується тривалий час. 12 лютого 2025 р. потерпілий під час вільних пояснень зазначив, що всі пошкодження, які зазначені у схемі огляду місця ДТП вказані працівниками поліції лише з його слів, а враховуючи те, що потерпілий є діючим працівником поліції та матеріали справи складались нижчими за рангом/званням та посадою працівниками поліції одного й того ж органу патрульної поліції - Департаменту поліції Миколаївської області вважає присутнім упереджене складання матеріалів у справі про адміністративне правопорушення, що суд першої інстанції не врахував помилково. Крім того, захисник вказує, що у матеріалах справи відсутні висновки експерта-трасолога, які б підтверджували механізм утворення слідів на обох транспортних засобах та їх взаємну відповідність. Фотозображення, надані потерпілим ОСОБА_2 , не доводять наявність пошкоджень на його транспортному засобі внаслідок дій саме ОСОБА_1 , а свідчать лише про наявність пошкоджень ідентичного автомобіля. Без спеціальних знань неможливо встановити, чи утворилися подряпини на Toyota Prius саме від контакту з Volkswagen Caddy ОСОБА_1 . Про необхідність призначення судової транспортно-трасологічної експертизи захисник наголошувала під час судового розгляду і 12 лютого 2025 р. було заявлено відповідне клопотання, у задоволенні якого судом було відмовлено. Також, захисник зауважує, що суд посилається на відеозапис з камер спостереження біля шиномонтажу, проте він фіксує лише факт руху транспортного засобу «Volkswagen Caddy», а не момент ДТП. Інші відеозаписи, надані потерпілим, фіксують події вже після переслідування. До того ж, на думку захисника, ОСОБА_1 не може нести відповідальність за залишення місця ДТП, оскільки діяв у стані крайньої необхідності, що є обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність згідно зі ст. 18 КУпАП. Так, коли він побачив обуреного водія, зупинився, переїхавши у крайню праву смугу, оскільки потерпілий ОСОБА_2 почав поводитися вкрай агресивно, влаштував словесну суперечку. Після словесного конфлікту та того, як водії впевнились у відсутності механічних пошкоджень на їх автомобілях, було прийнято обопільне рішення їхати з місця події. Також захисник звертає увагу на особу ОСОБА_1 , який є пенсіонером, особою з інвалідністю ІІ групи та зіткнувшись із неадекватною, агресивною поведінкою значно молодшого чоловіка на трасі, який намагався силоміць проникнути до салону його авто, відчув реальну загрозу своєму життю та здоров'ю. ОСОБА_3 наголошує, що суд першої інстанції, обираючи міру адміністративного стягнення, формально послався на ст. 33 КУпАП, проте фактично її проігнорував. Так, позбавлення пенсіонера з інвалідністю права керування автомобілем є надмірним тягарем, який порушує принципи справедливості та гуманізму права.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника Зеленську А.П., які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та переглянувши справу в межах цих доводів, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених: статтею 124 КУпАП, тобто порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів; та статтею 122-4, тобто залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає, що вони ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Згідно з ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, тому обов'язковою ознакою об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об'єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил дорожнього руху.
Залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, є адміністративним правопорушенням відповідно до ст. 122-4 КУпАП.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з доведеності порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 10.3, 2.10.а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (ДАЛІ - Правила), і, як наслідок, вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 КУпАП та 122-4 КУпАП.
Відповідно до пункту 10.1 Правил перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 10.3 Правил у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Відповідно до пункту 2.10 «а» Правил у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки суду ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду, узгоджуються між собою як в цілому, так і кожен окремо.
Так, винуватість ОСОБА_1 у цих правопорушеннях підтверджена змістом:
- протоколу серії ЕПР1 № 542311 від 16 грудня 2025 р. про те, що 16 грудня 2025 р. приблизно о 12:10 год. водій ОСОБА_1 , рухаючись в районі буд. № 9 по вул. Одеське шосе в м. Миколаєві, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні в праву смугу руху не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався в попутному напрямку по суміжній смузі руху справа та скоїв з ним зіткнення. Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків;
- протоколу серії ЕПР1 №5423231 від 16 грудня 2025 р. про те, що 16 грудня 2025 р. приблизно о 12:10 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в районі буд. № 9 по вул. Одеське шосе в м. Миколаєві, після вчинення ним зіткнення з транспортним засобом «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 , не залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди та поїхав з місця події, не дочекавшись приїзду поліції;
- схеми місця дорожньої-транспортної пригоди, яка сталася 16 грудня 2025 р. о 12:10 год. по вул. Одеське шосе в м. Миколаєві, яка має три смуги руху в одному напрямку, на якій зазначено місце ДТП - зіткнення автомобілів (за версіями двох водіїв) та отримані автомобілями пошкодження, а саме: автомобілем «Volkswagen Caddy» - пошкодження бамперу з правого боку (потертості без деформації кузова, точкове); автомобілем «Toyota Prius» з лівого боку - переднє ліве бокове дзеркало, передні ліві двері, переднє ліве крило, передній бампер з лівої сторони, що підтверджує механізм ДТП, викладений у протоколі серії ЕПР1 № 542311;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 16 грудня 2025 року, в яких зазначено, що він рухався по Одеському шосе в напрямку з міста в крайньому лівому ряді за ним їхав транспортний засіб «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 . Коли ОСОБА_1 проїхав перший за мостом світлофор «Toyota Prius» повернула праворуч. Біля придорожнього шиномонтажу машина, що їхала попереду почала повертати ліворуч. ОСОБА_1 знизив швидкість та подивився у дзеркала заднього виду, праворуч та в салоні. За ним на відстані 100-150 метрів транспортних засобів не було. Після чого, як зазначає ОСОБА_1 , він увімкнув покажчик повороту праворуч та прийняв праве положення, не виїжджаючи в середній ряд повністю корпусом. В цей час праворуч від нього раптово виїхав транспортний засіб «Toyota Prius» та обігнавши ОСОБА_1 дуже наблизився до його автомобілю, внаслідок чого стався контакт. ОСОБА_1 прийняв ліворуч та різко зупинився. Тим часом його наздогнали авотомобілі, що їхали позаду нього, він їх пропустив, а автомобіль «Toyota Prius» поїхав далі. Після чого ОСОБА_1 виїхав на узбіччя та зупинився, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію. Раптом водій «Toyota Prius» зупинився та вийшов з автомобілю, подивившись на праве переднє крило автомобілю ОСОБА_1 , сказав, що пошкоджень немає та пішов до свого автомобілю, зазначивши, що викличе полоцію, на що ОСОБА_1 відповів, що йому не потрібна поліція та поїхав з місця події;
- письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 від 16 грудня 2025 року, в яких він зазначив, що «16.12.2025 р. приблизно о 12 год. Я ОСОБА_2 , керуючи ТЗ «Toyota Prius», з дзн НОМЕР_2 . Рухався по вул. Одеське шосе від вул. Поштова у напрямку вул, Врожайна(рухався на виїзд з міста) в крайній лівій смузі руху. В райрні вул. Поштова водій на ТЗ Фольксваген Каді з днз НОМЕР_1 обігнав мене на великій швидкості і поїхав вперед. Я побачивши не зовсім безпечну манеру водіння водія ТЗ Фольксваген Каді з днз НОМЕР_1 вирішив перелаштуватись в крайню праву смугу руху в продовжити подальший рух, що і зробив. В подальшому рухаючись по вул. Одеське шосе в бік вул. Ламбертівська я рухаючись в крайній правій смузі руху перелаштуцвався в центральну смугу руху і приблизно через секунд 10-15 ТЗ Фольксваген Каді з днз НОМЕР_1 рухаючись в крайній лівій смузі руху різко, не переконавшись в безпеці маневру здійснив перелаштування в мою смугу руху(бо в крайній лівій смузі руху у нього була перешкода для руху у вигляді іншого ТЗ) при цьому допустивши контактування наших ТЗ, внаслідок чого сталось ДТП. Вийшовши на вулицю(після ДТП ми зупинили наші ТЗ. Я оглянув свій ТЗ та підійшов до іншого учасника ДТП щоб запитати чи з ним все добре, водій почавлаятись та пішов сів у свій ТЗЮ я почав говорити водію Фольксваген Каді з днз НОМЕР_1 щоб він залишався на місці ДТП і не їхав, оскільки будемо викликати поліцію, на що він почав ще більше лаятись і різко поїхав. Дану подію я зафіксував на телефон….Після чого я відразу зателефонував у поліцію.»
- відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , на якому з камер зовнішнього спостереження, біля шиномантажної майстерні, по вул. Одеське шосе зафіксовано факт руху транспортного засобу «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 ;
- відеозаписів, які долучені потерпілим ОСОБА_2 , на яких зафіксовано як останній знаходячись біля автомобіля «Volkswagen Caddy» питає водія куди він їде, просить дочекатися поліцію, після чого водій «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля, різко починає рух. В подальшому на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_2 , коментуючи подію, що відбувається, гучно сигналить, намагається на своєму автомобілі наздогнати водія автомобіля «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , який не зупиняючись, на досить великій швидкості рухається по вулицях поміж житлових будинків. Зупинився автомобіль «Volkswagen Caddy» лише після того, як його наздогнав автомобіль поліції.
- фотознімками, на яких зафіксовані пошкодження на транспортному засобі «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , одразу після ДТП та через деякий час після неї у вимитому стані.
На підставі викладеного суд обґрунтовано встановив, що ДТП 16 грудня 2025 р. сталася через невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів, 10.1 та 10.3 Правил, що знаходиться у прямому причинному зв'язку із наслідками, які настали (пошкодження транспортних засобів Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 , оскільки він при перестроюванні в праву смугу руху не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Prius», що рухався в попутному напрямку по суміжній смузі руху справа та скоїв з ним зіткнення. Також в подальшому він залишив місце вчинення дорожньої транспортної пригоди.
Тому суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 10.3 та 2.10 «а» Правил та, як наслідок, про доведеність його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП.
Такий висновок суду ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та всебічно перевірених судом доказах, які отримали відповідну оцінку в постанові.
Правильність висновків суду першої інстанції не спростована доводами апеляційної скарги, які апеляційним суд не приймаються.
Заперечення апелянтом доведеності факту вчинення ОСОБА_1 ДТП 16 грудня 2025 року з посиланням на відсутність доказів контактування автомобілів спростовується наступним:
- викладеними у схемі місця ДТП, що сталася 16 грудня 2025 року, долученої до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 542311, відомостями про пошкодження автомобілів. Вказана схема місця ДТП підписана водіями, в тому числі і ОСОБА_1 , без зауважень. Також на зворотному боці вказаної схеми ДТП особистими підписами обох учасників ДТП, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджено дані про вищевказані пошкодження транспортних засобів, а перелік таких пошкоджень відповідає механізму ДТП, викладеному у протоколі серії ЕПР1 № 542311 від 16 грудня 2025 р., відповідно до якого при зіткненні транспортних засобів їхній контакт відбувся правою стороною транспортного засобу «Volkswagen Caddy», номерний знак НОМЕР_1 (оскільки він виїхав у праву смугу руху, по якій вже рухався автомобіль під керуванням потерпілого), та лівою стороною транспортному засобі «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 ;
- долученими в суді першої інстанції учасниками ДТП фото- та відеоматеріалами, на яких зафіксовані пошкодження, які збігаються із наведеним у схемі ДТП переліком.
Встановлені судом фактичні обставини не спростовані апелянтом. Зокрема, посилання на те, що по фото- та відеоматеріалах неможливо ідентифікувати автомобілі, є хибним, оскільки в сукупності аналіз цих матеріалів дозволяє зробити висновок про те, що на них зображені саме автомобілі, на яких рухались водії, причетні до ДТП, яка сталася 16 грудня 2025 року.
Щодо доводів захисника про відмову судом першої інстанції у призначенні транспортно-трасологічної експертизи, апеляційний суд виходить з того, що у справі відсутнє письмове клопотання захисника ОСОБА_3 . Згідно журналів судових засідань Центрального районного суду у цій справі в судових засіданнях адвокат Зеленська А.П. не заявила клопотання про призначення експертизи, але у судовому засіданні 12 лютого 2026 року просила про оголошення перерви для підготовки клопотання про призначення трасологічної експертизи, тобто клопотання так і не було заявлено а отже не розглянуто судом по суті. У суді апеляційної інстанції таке клопотання також не було заявлено.
Щодо посилань апелянта на те, що при оформленні адміністративних матеріалів ОСОБА_2 скористався своїм службовим становищем працівника поліції, то докази такого у справі відсутні. Так, не надано доказів, що ОСОБА_1 або його захисник зверталися до органів Національної поліції зі скаргами, по яким була проведена перевірка та виявлено втручання ОСОБА_2 у діяльність службових осіб, які оформлювали матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Апеляційний суд визнає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо призначення ОСОБА_1 занадто суворого адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Так, санкція ст. 124 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень у вигляді: штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Тобто суд має обрати за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, альтернативне стягнення - штраф або позбавлення права керування транспортними засобами, строк якого також може бути обраний судом від шести місяців до одного року, а за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП - штраф, позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Суд першої інстанції обрав за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Щодо вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суд обрав стягнення у вигляді одного року позбавлення права керування транспортним засобом.
За такого застосування у справі, яка переглядається, штрафу, а не позбавлення права керування транспортним засобом, на чому наполягає апелянт, є найбільш м'яким видом стягнення, яке визначено законом за вчинені ОСОБА_1 правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Як зазначено у статті 34 КУпАП, обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
В силу статті 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.
Суддя, обираючи ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, врахував: вчинення адміністративного правопорушення вперше, вчинення ним двох адміністративних правопорушень, та характер вчиненого правопорушення (ст. 122-4 КУпАП), яке за своєю суттю є грубим порушенням Правил, полягало в умисному залишенні місця ДТП причетною до нього особою, яка об'єктивно усвідомлювала, що спричинила зіткнення, про що також зазначено в письмових поясненнях до протоколу (факт контактування з іншим транспортним засобом), що свідчить про намагання ввести в оману правоохоронний орган щодо дійсних обставин події та ухилитися від адміністративної відповідальності; поведінку ОСОБА_1 після вчинення правопорушень, відсутність будь-яких обтяжуючих та пом'якшуючих відповідальність обставин.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував те, що ОСОБА_1 є особо з інвалідністю другої групи.
Частиною 4 статті 30 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв'язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Тобто наявність інвалідності не виключає застосування до особи позбавлення права керування засобами транспорту у разі залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є.
З урахуванням повно та всебічно встановлених на підставі досліджених судом доказів як окремо, так і в сукупності, характеру порушення, обставини та наслідків вчинених правопорушень, відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд погоджується з висновками судді суду першої інстанції щодо обрання адміністративного стягнення ОСОБА_1 у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на 1 рік, та відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки висновки судді ґрунтуються на повно та всебічно встановлених судом обставинах справи, підтверджених доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що суддя першої інстанції обрав не найбільш суворе стягнення, передбачене санкцією ст. 122-4 КУпАП.
Тому апеляційний суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобом строком на 1 рік (тобто в межах санкції статті 122-4 КУпАП), яке не є найсуворішим, оскільки санкцією статті 122-4 КУпАП передбачено позбавлення права керування транспортним засобом на строк до двох років та адміністративний арешт, відповідає вимогам статей 23, 33-35 КУпАП, оскільки суддя першої інстанції при його обранні врахував як характер вчиненого ним правопорушення, обставини, за яких його вчинено, так і його наслідки.
Апеляційний суд не вбачає підстав для зміни обраного судом виду адміністративного стягнення і вважає, що саме позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом на 1 рік буде відповідати меті адміністративного стягнення: виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, водій ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм законів держави Україна.
Спираючись на встановлені фактичні обставини вказаних адміністративних проваджень, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, є доведеною «поза розумним сумнівом».
За такого немає підстав для скасування оскаржуваної постанови судді, про що просить апелянт.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін як законну та обґрунтовану, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Зеленської Анжеліки Петрівни залишити без задоволення, постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського апеляційного суду Т.М. Базовкіна