13 березня 2026 року
м. Київ
справа №640/20727/21
адміністративне провадження № К/990/6580/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 (судді: Кобаль М.І. (головуючий), Бужак Н.П., Черпак Ю.К.) у справі №640/20727/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕРСЕН ЛТД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕРСЕН ЛТД» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2021 №0301020707 та №0301030707.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 позов задоволено частково.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління у м. Києві подано апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 апеляційну скаргу контролюючого органу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.
Цією ж ухвалою надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документа про сплату судового збору 23 127,10 грн.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024 скаржник отримав 06.11.2024 22:46 в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд».
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 повернуто Головному управлінню ДПС у м. Києві у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
6. 11.12.2024 відповідач повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 визнано неповажними, викладені у клопотанні Головного управління ДПС у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги. Апеляційну скаргу відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 залишено без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших обґрунтованих причин пропуску такого строку та надання належних доказів такого пропуску.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 скаржник отримав 17.12.2024 23:20 в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд».
8. 25.12.2025 на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі №640/20727/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управліня ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №640/20727/21 та направити справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі контролюючий орган посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на безпідставність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали від 15.01.2025 зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою контролюючого органу.
Вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, однак у зв'язку із відсутністю фінансової спроможності сплатити судовий збір - була повернута скаржнику. Введення по всій території України воєнного стану та неможливість при цьому сплатити судовий збір у зв'язку з неналежним фінансуванням податкових органів є поважними причинами пропуску строку на оскарження судового рішення при повторному зверненні. Повернення апеляційної скарги не повинне перешкоджати доступу до правосуддя та не позбавляє права повторного звернення в межах року, а, отже, є безумовною підставою для поновлення такого процесуального строку, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Також зазначає, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ'єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін.
11. Товариство не скористалося своїм правом та не подало відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
12. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
13. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024.
Оцінюючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Частинами першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
З наведених норм процесуального законодавства вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З аналізу вказаної норми вбачається, що апеляційна скарга подана після закінчення строків апеляційного оскарження, має бути залишена без руху, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку. Апеляційна скарга також має бути залишена без руху і у випадку, якщо скаржником наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, проте такі підстави судом визнано неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Приписи наведеної норми є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
При цьому, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості. Відповідно, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Стаття 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись на виконання вимог суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відповідач підставами такого пропуску зазначав відсутність бюджетного фінансування для оплати судового збору та запровадження воєнного стану на території України, вказавши при цьому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах визначеного процесуальним законом строку.
Оцінюючи обґрунтованість таких доводів слід зазначити, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У контексті вищевикладеного колегія суддів уважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від установлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає.
Матеріалами справи підтверджується, що апеляційна скарга подана відповідачем з порушенням 30-ти денного строку на апеляційне оскарження, будь-яких інших причин, окрім дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані поважними податковим органом не наведено.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, колегія суддів зазначає, що питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку та наданих на їх підтвердження доказів. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, контролюючий орган, при повторному поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям.
Обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, також були визнані судом апеляційної інстанції неповажною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки сама та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, не означає наявність в особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19.
В контексті вищевикладеного колегія суддів вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін і підстав вважати порушеними межі такого розсуду в колегії суддів немає.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі і вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегією суддів відхиляються, оскільки висновки щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах та постановах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням тих обставин, які наявні у конкретній справі.
Так само необґрунтованими є посилання скаржника на окремі позиції з рішень Європейського суду, оскільки такі правові позиції покликані захищати інтереси особи та забезпечити їй належний захист від протиправних дій чи бездіяльності з боку держави та державних органів, уповноважених на виконання її функцій. Суд переконаний, що державний орган та держава в цілому не вправі використовувати юридичні механізми захисту прав, визначені Конвенцією та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, для задоволення власних інтересів усупереч захищуваним Конвенцією правам особи, оскільки це прямо суперечить меті та завданню самої Конвенції та може призвести до зловживання домінуючим становищем, як суб'єкта владних повноважень, у адміністративних правовідносинах.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Посилання контролюючого органу на те, що Кодексом адміністративного судочинства (частиною другою статті 299) встановлено процесуальні гарантії для оскарження рішення не на користь Держави протягом одного року з для складення повного тексту рішення, Суд не приймає до уваги і з огляду на те, що положення частини другої статті 299 не встановлюють строку звернення до суду, зазначена норма передбачає строк зі спливом якого суб'єкт владних повноважень втрачає право на звернення до суду з апеляційною скаргою в незалежності від поважності причин пропуску такого строку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
14. Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
15. З урахуванням пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №640/20727/21 слід залишити без задоволення.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 640/20727/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко