Справа № 580/2707/25 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
13 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови виключення з військового обліку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі п.п. 6 п. 6 ст. 37 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву адвоката Тарасенка І.В. в інтересах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виключення його з військового обліку та вирішити її із урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 09.03.2017 був засуджений Автозаводським районним судом м. Нижній Новгород (рф) за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК рф до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирок набрав законної сили 4 квітня 2017 року.
Городищенський районний суд Черкаської області прийняв ухвалу від 27.09.2018 відповідно до ст. 602, 603, 606, 609, 610 КПК України, відповідно до якої вирок Автозаводського районного суду м. Нижній Новгород приведено у відповідність до законодавства України. Особу визнано засудженою за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирок набрав законної сили 04.10.2018.
Білозерський районний суд Херсонської області 14.07.2021 ухвалив рішення про умовно-дострокове звільнення відповідно до ст. 81 КК України. Позивача звільнено 22.07.2021 з невідбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 3 дні.
До тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 29.07.2022 поставлено відмітку «знято з військового обліку» з вказанням п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 30.12.2024 №2372 на адвокатський запит №16/12-24 від 16.12.2024 адвоката Тарасенка І.В. повідомлено, що 30.10.2024 рекомендованим листом №0610201654451 військовозобов'язаному ОСОБА_1 було направлено повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 00 хв. 08.11.2024 для уточнення персональних даних та даних військово-облікового документа. У зв'язку з цим до військово-облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) було внесено відповідні зміни.
До ІНФОРМАЦІЯ_1 було повернуто вказаний рекомендований лист з довідкою про причини повернення/досилання Ф.20 в якій вказано, що лист повертається, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою.
У зв'язку з неявкою у зазначений термін, 21.11.2024 через базу даних АІТС «Оберіг» автоматично було сформоване та направлено звернення до Національної Поліції України зареєстроване Е47486, щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтею 210, 210-1 КУпАП.
ІНФОРМАЦІЯ_5 не складались матеріали щодо притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
ІНФОРМАЦІЯ_6 листом від 18.02.2025 №1021/14/920 розглянув скаргу адвоката Тарасенка І.В. на дії співробітників ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно громадянина ОСОБА_1 від 07.02.2025 №07/02-25.
За результатами розгляду даної скарги ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначив, що згідно наявної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) повідомляю, що громадянину ОСОБА_1 була сформована повістка засобами Реєстру про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 08.11.2024 для звірки даних та направлена на його адресу засобами Укрпошти. Оскільки, ОСОБА_1 не з'явився на вказані у повістці дату, час та місце та не повідомив поважних причини свого неприбуття, 21.11.2024 автоматично засобами Реєстру було створено звернення до Національної поліції України № Е47486 про розшук громадянина ОСОБА_1 , як порушника правил військового обліку. Враховуючи вищезазначене, громадянину ОСОБА_1 слід прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаних запасу для скасування звернення до Національної поліції України щодо його розшуку, як порушника правил військового обліку»
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Порядку № 560 з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, зазначає, що згідно положень Закону №2232 позивач не є військовозобов'язаним, адже про виключення позивача із військового обліку з 29.07.2022 свідчить його військово-обліковий документ. Звертає увагу, що особа, яку виключено з військового обліку, не має обов'язків, пов'язаних з військовим обліком. Вважає, що поновлення на обліку на підставі нової редакції Закону, яка не має зворотної сили, є протиправним.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписи ст. 1 цього закону передбачають, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 був засуджений Автозаводським районним судом м. Нижній Новгород (рф) за ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228.1 КК рф до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирок набрав законної сили 04.04.2017.
Городищенський районний суд Черкаської області прийняв ухвалу від 27.09.2018 відповідно до ст. 602, 603, 606, 609, 610 КПК України, відповідно до якої вирок Автозаводського районного суду м. Нижній Новгород приведено у відповідність до законодавства України. Особу визнано засудженою за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців. Вирок набрав законної сили 04.10.2018.
Білозерський районний суд Херсонської області 14 липня 2021 року ухвалив рішення про умовно-дострокове звільнення відповідно до ст. 81 КК України. Позивача звільнено 22.07.2021 з невідбутим строком покарання 1 рік 7 місяців 3 дні.
До тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 29.07.2022 поставлено відмітку «знято з військового обліку» з вказанням п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Відповідно до положень п.79 цього Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
Згідно приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.
Згідно приписів ч.6 ст. 37 Закону №2232 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Згідно з п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Колегія суддів звертає увагу, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232 не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232 позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних.
Таким чином, позивачу правомірно виписано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 годину 00 хвилин 08.11.2024 для уточнення своїх персональних даних.
Крім того, матеріали справи не містять заяви адвоката Тарасенка І.В. в інтересах ОСОБА_1 щодо виключення його з військового обліку, як і відсутні докази звернення з відповідною заявою до відповідача.
Між цим, існування у позивача підстав для виключення з військового обліку військовозобов'язаних матеріалами справи не підтверджено.
Отже, аргументи апелянта про допущення відповідачами протиправної бездіяльності, свого підтвердження не знайшли.
Відтак, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.