13 березня 2026 р. Справа № 520/17845/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, по справі № 520/17845/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду У країни в Харківській області у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 при її виплаті;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення призначеної у порядку Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії ОСОБА_1 до виплати із застосуванням положень ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити з 01.01.2025 р. призначену у порядку Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію ОСОБА_1 до виплати без застосування положень ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 і здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року у справі № 520/17845/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на те, що статтею 46 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 304 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Позивач не скористався своїм правом надання до суду відзиву на апеляційну скаргу.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ; належить до громадянства України; документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 ; згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року категорії 1; у якості пенсіонера знаходиться на обліку в установі відповідача; отримує від відповідача пенсію у порядку Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішенням суду у справі №520/18877/24 було зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату призначеної заявнику у порядку ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії, без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024 року, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(ІІ)/2024, з урахуванням раніше виплачених сум; рішення суду у справі №520/18877/24 набрало законної сили 09.05.2025р.
Станом на 01.03.2025р. суб'єкт владних повноважень обчислив пенсію заявника до нарахування у розмірі 58.362,68 грн., а до виплати 32.279,47 грн.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на норми ст.71 Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у межах спірних правовідносин суб'єкт владних повноважень повинен був віддати перевагу у застосуванні саме приписам Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та вчиняти управлінське волевиявлення з приводу обчислення розміру пенсії заявника до виплати з урахуванням положень Закону України від 17.02.2022р. №2073-ІХ "Про адміністративну процедуру".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною 2 статті 64 Конституції України встановлено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (далі - Указ № 64/2022), у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відтак, слід дійти висновку, що у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом № 64/2022, не обмежується конституційне право громадян на соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.
За приписами статті 60-2 Закону № 796-ХІІ виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України "Про адміністративну процедуру".
Відповідно до приписів статті 71 Закону № 796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
З наведеного, слід дійти висновку, що умови і норми пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 796-ХІІ, визначаються виключно Законом № 796-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цих законів.
Водночас, статтею 46 Закону № 4059-IX установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", «;Про прокуратуру", «;Про статус народного депутата України", «;Про Національний банк України", «;Про Кабінет Міністрів України", «;Про дипломатичну службу", «;Про службу в органах місцевого самоврядування", «;Про судову експертизу", «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", «;Про наукову і науково-технічну діяльність", «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів статті 46 Закону № 4059-IX Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 1, яка набрала чинності 03 січня 2025 року та застосовується з 1 січня 2025 року.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. N 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;
- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.
Для осіб, пенсії яким призначено (перераховано) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, та які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім'ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб.
З наведеного вбачається, що приписами статті 46 Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1 запроваджено тимчасове (на 2025 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, зокрема, тих, які мають право на пенсію за Законом № 796-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії.
А відтак, вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що запроваджено Законом № 796-ХІІ та № 1058-IV, що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 71 Закону № 796-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Окрім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають право на пенсію за Законом № 796-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно зі статтею 46 Закону № 4059-IX та пункту 1 Постанови № 1 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.
Колегія суддів наголошує, що Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 вказав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів № 796-ХІІ та № 1058-IV, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії (версія: 1.6.78.1 від 18.08.2025), який міститься в апеляційній скарзі, підтверджено, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір з 01.01.2025 склав 56862,68 грн, але на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1, пенсію до виплати встановлено на рівні 32129,47 грн.
Колегія суддів зазначає, що такий перерахунок і виплата пенсії не пов'язані зі збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом № 796-ХІІ.
З огляду на те, що такий перерахунок та виплата пенсії проведені за відсутності внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ, який є спеціальним у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що застосування відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 1 до розміру пенсії позивача є протиправним.
За таких обставин, протиправними є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у виплаті позивачу пенсії з 01.01.2025 з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону № 4059-IX та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1.
Враховуючи зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення призначеної у порядку Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії ОСОБА_1 до виплати із застосуванням положень ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області обчислити з 01.01.2025 р. призначену у порядку Закону України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію ОСОБА_1 до виплати без застосування положень ст.46 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025р. №1 і здійснити виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим вважає відсутніми підстави для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 року по справі № 520/17845/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частиною 5 статтею 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій