Справа № 210/8025/25
Провадження № 2/210/766/26
іменем України
09 березня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючої - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Балкаєвої О.Є. розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,-
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу 18 грудня 2025 року надійшла вищезазначена позовна заява про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ від 18 грудня 2025 року визначено головуючого - суддю Чайкіну О.В.
Ухвалою судді від 22 грудня 2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
На виконання вимог ст.178, 191, 278ЦПК України відповідачем 09 березня 2025 року подано відзив на позов, та надано докази його направлення стороні Позивача. Сторони в судове засідання не викликались.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи викладене, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що кореспондується з положеннями частини 5 статті 279 ЦПК України.
Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.
Позивач зазначає, що працював на Публічному акціонерному товаристві «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», (раніше - КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ «АрселоМіттал Кривий Ріг», діяльність якого було приведено у відповідність до ЗУ «Про акціонерні товариства»), у шкідливих умовах праці, на посадах: з 03.09.2002 року по 11.09.2003 року - машиніст конвеєра (підземній) дільниці №28 шахта ім. Артема Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь».; з 11.09.2003 року по 03.07.2008 року - електрослюсар черговий та з ремонту обладнання підземної дільниці №28 (ВШТ) шахта ім. Артема ВАТ «Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат «Криворіжсталь»; з 03.07.2008 року по 05.08.2024 року дозувальник (підземний) дільниці №28 (ВШТ) шахта ім. Артема ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Інформаційною довідкою про умови праці від 30.12.2024 №ПС/1/23397-24, наданої Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області і затвердженої 30.12.2024 року медичними висновками лікарсько-експертної комісії ВП НПМЦ професійного здоров'я НУОЗ України ім. П.Л. Шупика» від 19.03.2025 р. №11/91, позивачу було встановлено професійне захворювання: «Хронічний (пиловий) бронхіт другої стадії. Пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня».
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17.04.2025 року, умови праці дозувальника (підземного) ШУ з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_1 відносяться за вмістом аерозолів переважно фібро генної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня (шкідлива).
Загальна оцінка: по вмісту хімічних речовин, у тому числі аерозолів переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі».
Пунктом 17 Акту від 17.04.2025 року, працюючи дозувальником (підземним) шахтоуправлінні з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 03.07.2008 р. по 05.08.2024 р. позивач виконував загрузку породи в дозувальний пристрій з подальшою загрузкою в підйом скіпа, виконував прибирання робочого місця. Під час виконання своїх трудових обов'язків (враховуючи професійний маршрут на підприємстві) на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори, такі як важкість праці, пил.
Причинами виникнення професійного захворювання слугували наступні чинники: пил - концентрацію кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % становила від 6,4 до 7,0 мг/м3 при нормативному значенні 2,0 мг/м3, що перевищувало нормативне значення в 3,2 - 3,5 разів згідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 №1192.
Таким чином, комісіями з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено, що внаслідок тривалої праці в шкідливих умовах на ПАТ «АМКР», ОСОБА_1 втратив своє здоров'я та працездатність і набув професійні захворювання.
Враховуючи викладене вище, ПАТ «АМКР» не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/1864/В від 24.10.2025 (рішення 125/25/1864/Р), позивачу первинно було встановлено професійне захворювання, 40% втрати працездатності (ХОЗЛ) та ІІІ група інвалідності, з переоглядом 01.10.2026 р.
Отже, внаслідок отримання професійного захворювання позивач став інвалідом, не має змоги вести звичне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршується.
Позивач скаржиться на виражену біль після незначного фізичного навантаження, періодичний кашель, більш сухий, іноді з відділенням слизового харкотиння у невеликій кількості впродовж дня, іноді забруднення дихання за типом ядухи, яке виникає після незначного фізичного навантаження та у нічний час, свистячі хрипи у грудях, підвищену втому, пітливість.
Позивач зазначає, що настання негативних змін у його житті, окрім неможливості відновлення стану здоров'я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя. Через хворобу він не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його близьким, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих.
Внаслідок професійного захворювання, систематично виникає необхідність отримання медичної допомоги. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Перспектива в майбутньому переносити ще сильніший біль, постійно лікуватись спричиняє ОСОБА_1 моральні страждання.
З метою уникнення подальшого прогресування хвороби, попередження розвитку більш тяжких захворювань, які дуже часто виникають при загостренні професійних захворювань, та для того, щоб покращити свій емоційний стан, позивачу потрібно активно підтримувати своє здоров'я.
Отже, свої моральні і душевні страждання позивач, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, оцінює в 320 000,00 гривень, які він просить стягнути з відповідача за спричинену йому моральну шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві.
Представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що через значну завантаженість у підсистемі Електронний суд, великий обсяг справ та документів, працівники канцелярії підприємства втратили Ухвалу суду про відкриття провадження від 22.12.2025, що була надіслана судом через підсистему Електронний суд. Представнику відповідача стало відомо про вищезазначену справу через інтернет-ресурс Судова влада, Відповідач без наміру щодо затягування процесу розгляду справи або порушення прав сторін, допустив порушення строку для подачі відзиву, тому просив суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Щодо позовних вимог, представник відповідача зазначив наступне.
Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я та його наслідки. В свою чергу, Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував. Більше того, на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відповідно до вимог законодавства повсякчас застосовуються заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, позитивного досвіду з охорони праці. Сам по собі факт виникнення професійного захворювання у позивача не свідчить про наявність протиправної поведінки роботодавця та не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями підприємства і заподіянням моральної шкоди. Таким чином, можна зробити висновок, що будь-яких порушень законодавства про працю відносно Позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійного захворювання, Відповідач не вчиняв.
Щодо відсутності підстав для відшкодування Позивачу моральної шкоди.
Відповідач зазначає, що обов'язковими передумовами виникнення правовідносин з відшкодування моральної шкоди є неправомірні дії чи бездіяльність та вина власника або уповноваженого ним органу. В свою чергу, ПАТ «АМКР» не вбачає причинно наслідкового зв'язку між професійною хворобою Позивача і роботою у Відповідача. Таким чином, в спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку Відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у Позивача професійного захворювання, отже відсутня одна з обов'язкових передумов для відшкодування моральної шкоди. Крім того, Позивач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди. Стосовно необґрунтованості суми позову: Позивач зазначає, що оцінює розмір моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, отриманим ним при виконанні трудових обов'язків, у розмірі 320000,00 грн., проте жодним чином не обгрунтовує розрахунок. Відповідач вважає суму завищеною, такою що не відповідає тяжкості та характеру шкоди, про наявність якої стверджує Позивач. Вказана сума позовних вимог абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості. Таким чином, враховуючи не доведення Позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також безпідставність та необґрунтованість його позовних вимог, останні не підлягають задоволенню. Тому, Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_1 працював на Публічному акціонерному товаристві «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ», з 03.09.2002 року по 05.08.2024 року (а.с. 24-27).
З медичного висновку лікарсько-експертної комісії ВП «НПМЦ професійного здоров'я НУОЗ України ім. П.Л. Шупика» від 19.03.2025 р. протокол №11/91, вбачається, що з урахуванням клініко-функціональних та РГ даних, анамнезу захворювання, стажу роботи в шкідливих умовах, даних інформаційної довідки про умови праці ОСОБА_1 , підготовленої Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці від 30.12.2024 року №ПС/1/23397-24, позивачу встановлено захворювання: хронічний (пиловий) бронхіт другої стадії. Пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня. Захворювання професійне (а.с.17-18).
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17.04.2025 року форми П-4 комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання за таким діагнозом: хронічний (пиловий бронхіт) другої стадії. Пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступеня (а.с.7-11).
Крім того, раніше у ОСОБА_1 не було хронічного професійного захворювання.
Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи дозувальником (підземним) шахтоуправлінні з підземного видобутку руди (на правах шахт) гірничого департаменту ПАТ «АМКР» з 03.07.2008 року по 05.08.2024 року ОСОБА_1 виконував загрузку породи в дозувальний пристрій з подальшою загрузкою в підйом скіпа, виконував прибирання робочого місця. Під час виконання своїх трудових обов'язків (враховуючи професійний маршрут на підприємстві) на ОСОБА_1 діяли шкідливі виробничі фактори, такі як важкість праці, пил.
Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння):
Пил - концентрація кремнію діоксину кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70 % становила від 6,4 до 7,0 мг/м3 при нормативному значенні 2,0 мг/м3, що перевищувало нормативне значення в 3,2-3,5 разів згідно до «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.2024 №1192.
З інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) вбачається, що умови праці ОСОБА_1 визначені такими, що відносяться до:
- по вмісту хімічних речовин, у тому числі аерозолів переважно фібро генної дії, в повітрі робочої зони - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі» (а.с.19-23).
З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено наступне.
Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання що згідно скарг, анамнезу захворювання, даних об'єктивного огляду, лабораторних та інструментальних методів обстежень, встановлено ІІІ групу інвалідності на 1 рік. Встановлено 40% втрати працездатності - хронічний (пиловий) бронхіт, акт П.-4 від 17.04.2025 р. на 1 рік. Протипоказана важка фізична праця, тривала хода, переохолодження.
Дата я якої встановлено інвалідність: 23.09.2025 року.
У позивача наявне захворювання, основний діагноз: J44.0 - Хронічна обструктивна хвороба легені з гострою респіраторною інфекцією нижніх дихальних шляхів; супутні діагнози: М54.4 - Ломбарго з ішіасом, Е11.9 - Цукровий діабет типу 2 без ускладнень.
Причина інвалідності: професійне захворювання.
Причина втрати професійної працездатності та відсоток втрати професійної працездатності: професійне захворювання, 40%, встановлено з 17.04.2025 року.
Наявність або відсутність в особи раніше встановленої інвалідності: відсутня (а.с. 13-14).
Відповідно до рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю позивач має потребу в отриманні реабілітаційної допомоги в сфері охорони здоров'я, потреба в санаторно-курортному лікуванні та має загальні обмеження в професійній діяльності, що можуть значно вплинути на погіршення здоров'я (а.с.15-16).
Згідно медичного висновку закладу охорони здоров'я лікарсько-експертної комісії, що має право встановлювати остаточний діагноз хронічних професійних захворювань про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.03.2025 року протокол №11/91 ОСОБА_1 встановлено висновок: Хронічний (пиловий) бронхіт другої стадії. Пневмофіброз. Легенева недостатність другого ступення. Захворювання професійне.
Працездатність: пенсіонер. Протипоказана робота в умовах дії пилу, фізичного перевантаження, несприятливого мікроклімату, що перевищують ГДК та ГДР, підземно.
Повідомлення про наявність вперше виявленого хронічного професійного захворювання (отруєння) або рішення про підтвердження (відміну) раніше встановленого діагнозу хронічного професійного захворювання (отруєння) від 19.03.2025 року №6. Висновок видано на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії від 19.03.2025 року №11/91 (а.с.17-18).
Нормативно-правове обґрунтування
ОСОБА_1 знаходився в трудових відносинах з Відповідачем, тому правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою ХІ КЗпП України.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Відповідно до частин 1, 3 ст.13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).
Оскільки закон покладає обов'язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об'єднанням профспілок.
Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з нормами Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст.3 Конституції України).
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов'язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди.
Висновки за результатами розгляду матеріалів справи
На суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову.
Суд не бере до уваги доводи зазначені у відзиві аргументи, що відсутній причино наслідковий зв'язок між роботою позивача на підприємстві відповідача та отримання позивачем професійного захворюванням ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з огляду на наступне.
Між спричиненою моральною шкодою та отриманням професійного захворювання Позивача, яке пов'язане із тяжкою роботою на підприємстві Відповідача, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Акт форми П-4, складений за фактом отримання Позивачем професійного захворювання підприємством Відповідача не оскаржувався і цим Актом форми П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 17 квітня 2025 року встановлено та підтверджено, що факт отримання професійного захворювання позивачем відбулося при виконанні ним трудових обов'язків на підприємстві відповідача.
Суд бере до уваги оцінку умов праці ОСОБА_1 , яка згідно з Державними санітарними нормами та правилами «гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» відноситься до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
При цьому медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються медичними висновками, що містяться в матеріалах справи.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.
Відповідач не скористався обов'язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства.
Також доводи викладені у відзиві щодо відсутності причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, не приймаються судом до уваги, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
З письмових матеріалів справи достовірно встановлено, що відповідачем не було достатньо створено безпечні умови праці, а тому він також несе відповідальність, включаючи і компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду. Відповідачем не доводився факт відшкодування ним позивачу моральної шкоди.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
З письмових матеріалів справи встановлено, що позивач скаржиться на періодичний кашель, більш сухий, іноді з відділенням слизового харкотиння у невеликій кількості впродовж дня, іноді забруднення дихання за типом ядухи, яке виникає після незначного фізичного навантаження та у нічний час, свистячі хрипи у грудях, підвищену втому, пітливість. Після настання негативних змін у його житті, окрім неможливості відновлення стану здоров'я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя. Через хворобу він не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його близьким, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Внаслідок професійного захворювання, систематично виникає необхідність отримання медичної допомоги. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
При визначенні розміру відшкодування, суд враховує роз'яснення, що містяться в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", згідно чого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Так, обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг його душевних та фізичних страждань, тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані втратою професійної працездатності, зокрема 40% втрати працездатності, тобто невідворотність та сталість наслідків від професійного захворювання протягом тривалого часу, а так само і тривалість трудових відносин між сторонами у справі, зокрема: 21 рік 11 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, у зв'язку із чим вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 200 000,00грн. (двісті тисяч гривень).
При зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» в дохід держави судовий збір в сумі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , суму за спричинену моральну шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві, грошові кошти в сумі 200 000,00 грн. (двісті тисяч гривень), без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2026 року.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974, 50095, Дніпропетровська область, м, Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 1).
Суддя: О. В. Чайкіна