13 березня 2026 рокусправа № 380/13867/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 31.03.2025 №134650015037, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723, п.п. 10, 12 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889;
- зобов'язати відповідача призначити з 24.03.2025 позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723, п.п. 10, 12 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889, зарахувавши періоди її роботи (служби) з 22.10.2002 до 16.10.2006, з 17.10.2006 до 22.07.2013, з 22.01.2014 до 31.12.2015, з 22.04.2016 до 21.09.2016 та з 23.09.2016 до 23.03.2025 до стажу державної служби, визначивши розмір такої пенсії на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.03.2025 № 06-40/5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.03.2025 № 06-40/6, виданих Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що страховий стаж роботи становить - 43 роки 10 місяців 22 дні, в тому числі, 12 років 08 місяців 21 день (із 10 необхідних років) - це стаж станом 01.05.2016, який дає право на призначення пенсії відповідно до норм законів України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 та від 10.12.2015 № 889-VIII, адже позивачка на день набрання чинності останнім Законом мала статус державного службовця та займала посаду державної служби. При цьому, увесь стаж державної служби (й після 01.05.2016 року) становить 21 рік 07 місяців 12 днів. Повідомив, що Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації видано позивачці довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.03.2025 № 06-40/5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.03.2025 № 06-40/6. Вказала, що на заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з врахуванням довідок від 24.03.2025 № 06-40/5 та від 24.03.2025 № 06-40/6 відповідач відмовив спірним рішенням. Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 11.07.2025 суддя Кисильова О.Й. відкрила провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
На підставі розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду №7/р від 26.01.2026 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» було проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/13867/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Желік О.М.
Ухвалою від 27.01.2026 адміністративну справу №380/13867/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження судді Желік О.М.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що 24.03.2025 позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України з заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем до заяви від 24.03.2025 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. Рішенням №134650015037 від 31.03.2025 Головним управлінням відмовлено в перерахунку пенсії шляхом переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки відсутній необхідний стаж роботи станом на 01.05.2016 на посадах державної служби 20 років. Крім того, станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не перебувала. За таких обставин та керуючись пунктом 3 статті 45 Закону №1058 прийнято рішення, що ОСОБА_1 , відмовлено у переведені з пенсії відповідно Закону №1058 на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», оскільки стаж державного службовця становить лише 01 рік 11 місяців 20 днів. Спірні періоди роботи до стажу державної служби не зараховано, оскільки займана посада не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу». Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив доводи, викладені у відзиві Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у адміністративній справі № 380/13867/25 не брати до уваги, адже останні є неправомірними та необґрунтованими, а також вони не відповідають як фактичним обставинам справи, так і документам, що знаходяться у матеріалах адміністративної справи.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058.
Згідно із відомостями про роботу позивача у трудовій книжці НОМЕР_1 від 09 грудня 1983 року позивач працювала:
- 22.10.2002 призначена економістом, головним спеціалістом управління культури Львівської міської ради;
- 22.10.2002 приведена до Присяги посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 13 ранг в межах 6-ї категорії посадових осіб місцевого самоврядування;
- 01.09.2003 переведена на посаду заступника начальника управління культури з економічних питань з кадрового резерву. Посада віднесена до п'ятої категорії посад місцевого самоврядування. Присвоєно одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 01.09.2005 присвоєно черговий десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;- 16.10.2006 звільнена з роботи з займаної посади;
- 17.10.2006 призначена на посаду начальника відділу соціальної роботи Львівського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Посада відноситься до п'ятої категорії посад органів місцевого самоврядування;
- 18.01.2008 переведена на посаду начальника відділу соціальної роботи заступника директора;- 01.02.2010 підвищено ранг посадової особи місцевого самоврядування на наступний черговий дев'ятий в межах п'ятої категорії посадових осіб місцевого самоврядування;
- 10.12.2012 переведено на посаду заступника голови з соціально-економічних та гуманітарних питань Франківської районної адміністрації Львівської міської ради із збереженням дев'ятого рангу в межах п'ятої категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування;
- 22.07.2013 звільнена з роботи;
- 22.01.2014 призначена на посаду заступника директора департаменту начальника управління у справах національностей, релігій та фінансово-планової роботи департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації;
- 22.01.2014 присвоєно дев'ятий ранг державного службовця;
- 22.01.2014 прийняла присягу державного службовця;
- 31.12.2015 звільнена із займаної посади;
- 22.04.2016 призначена на посаду головного державного інспектора відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Львівській області із збереженням дев'ятого рангу державного службовця в межах шостої категорії посад державних службовців;
- 29.04.2016 призначена на посаду начальника відділу експертизи умов праці із збереженням дев'ятого рангу державного службовця п'ятої категорії посад державних службовців;
- 01.05.2016 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії “Б» посад державної служби (день набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII);
- 21.09.2016 звільнена в порядку переведення в Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації;
- 23.09.2016 призначена на посаду начальника відділу місцевих органів влади та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера департаменту фінансів;
- 23.09.2016 збережено шостий ранг державного службовця в межах категорії “Б» посад державної служби;
- 05.01.2018 переведена на посаду заступника начальника відділу фінансів місцевих органів влади та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера управління фінансів невиробничої сфери;
- 01.05.2019 присвоєно п'ятий ранг державного службовця в межах класифікації посад державної служби категорії “Б»;
- 01.07.2019 переведена на рівнозначну посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та господарського забезпечення управління фінансів невиробничої сфери головного бухгалтера департаменту фінансів;
- 01.05.2022 присвоєно четвертий ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії “Б»;
- 01.02.2024 переведена на посаду начальника управління фінансів невиробничої сфери департаменту фінансів облдержадміністрації;
- 01.05.2025 присвоєно третій ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії “Б».
Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації видано позивачу довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.03.2025 № 06-40/5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.03.2025 № 06-40/6.
24.03.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу» з врахуванням довідок від 24.03.2025 № 06-40/5 та від 24.03.2025 № 06-40/6.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 134650015037 від 31.03.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу».
Таке рішення мотивоване тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи станом на 01.05.2016 на посадах державної служби 20 років. Крім того, станом на 01.05.2016 позивач на посадах державної служби не перебувала.
Встановлено, що стаж позивача як державного службовця становить лише 01 рік 11 місяців 20 днів.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 врегульоване Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності вказаним Законом України займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 11 розділу XI “"Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ визначено, що для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України № 3723-XII.
Водночас, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України і "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України № 889-VIII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII набувають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.
Абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058-IV встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Суд також зазначає, що стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюються згідно з законодавством, яке діяло раніше, і на тих умовах і в порядку, що були ним передбачені (п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII).
Стаж державної служби до 01.05.2016 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі - Порядок № 283), та додатка до нього.
Зі змісту спірного рішення, яким позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, слідує, що відповідач дійшов висновку, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах державної служби, який необхідний для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Суд вважає, що позивач на час звернення до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII мав достатній стаж державної служби (понад 20 років станом на 01.05.2016), з огляду на таке.
Згідно із відомостями про роботу позивача у трудовій книжці НОМЕР_1 від 09 грудня 1983 року позивач працювала:
- 22.10.2002 призначена економістом, головним спеціалістом управління культури Львівської міської ради;
- 22.10.2002 приведена до Присяги посадової особи місцевого самоврядування. Присвоєно 13 ранг в межах 6-ї категорії посадових осіб місцевого самоврядування;
- 01.09.2003 переведена на посаду заступника начальника управління культури з економічних питань з кадрового резерву. Посада віднесена до п'ятої категорії посад місцевого самоврядування. Присвоєно одинадцятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;
- 01.09.2005 присвоєно черговий десятий ранг посадової особи місцевого самоврядування;- 16.10.2006 звільнена з роботи з займаної посади;
- 17.10.2006 призначена на посаду начальника відділу соціальної роботи Львівського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Посада відноситься до п'ятої категорії посад органів місцевого самоврядування;
- 18.01.2008 переведена на посаду начальника відділу соціальної роботи заступника директора;- 01.02.2010 підвищено ранг посадової особи місцевого самоврядування на наступний черговий дев'ятий в межах п'ятої категорії посадових осіб місцевого самоврядування;
- 10.12.2012 переведено на посаду заступника голови з соціально-економічних та гуманітарних питань Франківської районної адміністрації Львівської міської ради із збереженням дев'ятого рангу в межах п'ятої категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування;
- 22.07.2013 звільнена з роботи;
- 22.01.2014 призначена на посаду заступника директора департаменту начальника управління у справах національностей, релігій та фінансово-планової роботи департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації;
- 22.01.2014 присвоєно дев'ятий ранг державного службовця;
- 22.01.2014 прийняла присягу державного службовця;
- 31.12.2015 звільнена із займаної посади;
- 22.04.2016 призначена на посаду головного державного інспектора відділу експертизи умов праці управління з питань праці Головного управління Держпраці у Львівській області із збереженням дев'ятого рангу державного службовця в межах шостої категорії посад державних службовців;
- 29.04.2016 призначена на посаду начальника відділу експертизи умов праці із збереженням дев'ятого рангу державного службовця п'ятої категорії посад державних службовців;
- 01.05.2016 присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії “Б» посад державної служби (день набрання чинності Законом України “Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII);
- 21.09.2016 звільнена в порядку переведення в Департамент фінансів Львівської обласної державної адміністрації;
- 23.09.2016 призначена на посаду начальника відділу місцевих органів влади та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера департаменту фінансів;
- 23.09.2016 збережено шостий ранг державного службовця в межах категорії “Б» посад державної служби;
- 05.01.2018 переведена на посаду заступника начальника відділу фінансів місцевих органів влади та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера управління фінансів невиробничої сфери;
- 01.05.2019 присвоєно п'ятий ранг державного службовця в межах класифікації посад державної служби категорії “Б»;
- 01.07.2019 переведена на рівнозначну посаду начальника відділу бухгалтерського обліку та господарського забезпечення управління фінансів невиробничої сфери головного бухгалтера департаменту фінансів;
- 01.05.2022 присвоєно четвертий ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії “Б»;
- 01.02.2024 переведена на посаду начальника управління фінансів невиробничої сфери департаменту фінансів облдержадміністрації;
- 01.05.2025 присвоєно третій ранг державного службовця в межах посад державної служби категорії “Б».
Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у частині 2 зазначено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до цього Закону; час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII обчислюється відповідно до п. 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283.
Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу" 3723-12, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).
Згідно з ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; шоста категорія посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону № 2493-III (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Матеріалами справи підтверджується, що стаж роботи позивачки на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ 01.05.2016, становив більше 10 років, при цьому вона працювала на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII, досягла 60-річного віку та має страховий стаж, що дає їй право на призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу».
Таким чином, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача до Головного управління ПФУ в Одеській області (24.03.2025), у неї були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, а саме: позивач досягла 62 річного віку, набула більше 20 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 10 років.
Таким чином, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" є протиправною, а тому рішення від 31.03.2025 року № 134650015037 також є протиправним і підлягає скасуванню.
При цьому, з метою захисту порушеного права позивачки, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 22.10.2002 до 16.10.2006, з 17.10.2006 до 22.07.2013, з 22.01.2014 до 31.12.2015, з 22.04.2016 до 21.09.2016 та з 23.09.2016 до 23.03.2025.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 31.03.2025 № 134650015037 про відмову в здійсненні перерахунку (переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу») та зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 24.03.2025, зарахувавши до стажу до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця періоди з 22.10.2002 до 16.10.2006, з 17.10.2006 до 22.07.2013, з 22.01.2014 до 31.12.2015, з 22.04.2016 до 21.09.2016 та з 23.09.2016 до 23.03.2025 включно, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У свою чергу вимога позивача про зобов'язання відповідача щодо врахування при переведенні довідок про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 24.03.2025 № 06-40/5 та про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 24.03.2025 № 06-40/6, виданих Департаментом фінансів Львівської обласної державної адміністрації є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, що ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки який може бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 вересня 2023 року при розгляді справи № 560/8328/22, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, згідно з пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, оскільки позовну заяву подано за допомогою підсистеми «Електронний суд» в електронній формі, то позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн (3028,00 * 0,4 * 0,8).
Позивач сплатив судовий збір в загальному розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі.
Суд зазначає, що позивач має право відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» подати клопотання про повернення судового збору у зв'язку з внесенням його в більшому розмірі.
Тому, у зв'язку із задоволенням судом позовної вимоги немайнового характеру, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд,-
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 31.03.2025 № 134650015037 про відмову в перерахунку пенсії (переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», п. п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 24.03.2025, зарахувавши до стажу до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії державного службовця періоди з 22.10.2002 до 16.10.2006, з 17.10.2006 до 22.07.2013, з 22.01.2014 до 31.12.2015, з 22.04.2016 до 21.09.2016 та з 23.09.2016 до 23.03.2025 включно, та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385) 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.