Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
13 березня 2026 року Справа №200/1771/26
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при розгляді заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» (84301, Донецька область, Краматорський р-н, м. Краматорськ, пр. Незалежності, буд. 38, кв. 166)
до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (08134, Київська область, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Паркова, будинок 34 А),
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати Рішення 10-5-5.4-14/76 «Про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення» від 11 листопада 2025 року.
13 березня 2026 року ухвалою суду залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк не більше 5 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви.
12 березня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням по даній адміністративній справі, шляхом зупинення дію Рішення № 10-5-5.4-14/76 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни та ціноутворення до моменту розгляду справи по суті та набрання чинності рішенням суду у цій справі.
В обґрунтування вказаної заяви представник позивача зазначив, що виконання Рішення може унеможливити нараховування та сплату до бюджету податків, а також нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам, що в подальшому призведе до застосування штрафів як від податкових органів, так і від інших контролюючих органів. Так, станом на час подання цієї заяви Позивач сумлінно виконує свої зобов'язання щодо перерахування податків та зборів і не має заборгованості перед бюджетом, що підтверджується Довідкою про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи. Крім того, Позивач має низку інших обов'язків, як то перерахування коштів за використану споживачами (власниками квартир та нежитлових приміщень у Житловому комплексі «Софія Київська») електричну енергію, воду та інші послуги, що у свою чергу, може призвести до відключення житлового комплексу від електричної енергії та води.
Виконання Припису на даний момент неможливо повністю оцінити, оскільки може призвести взагалі до залишення житлового комплексу без електричної енергії, води та опалення, та може мати катастрофічні соціальні наслідки, адже у комплексі проживає 2500 сімей, чимала кількість з яких є сім'ями військовослужбовців. Причому, відновлення теплопостачання та водопостачання може бути вкрай ускладненим або фактично неможливим, враховуючи наявні труднощі, обумовлені регулярними військовими атаками. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.
Незастосування забезпечення позову абсолютно унеможливить ефективне відновлення порушеного права, так як у випадку виконання вимог припису та примусового виконання рішення про накладення штрафу, Позивач буде вимушений звертатись до суду з додатковими заявами про визнання відповідних виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, повороту виконання тощо, а також до сильного порушення платіжної дисципліни і виникнення загрози невиконання зобов'язань з боку Позивача, неможливості забезпечити надання комунальної послуги в і так вкрай складних умовах для цієї сфери діяльності.
Позивач зазначає, що в основу перевірки та винесеного за її результатами Рішення покладено хибні висновки та не враховано чинне законодавство, що призвело до прийняття неправомірного розпорядчого акту, а оскаржуваний припис прийнятий із порушенням принципів державного нагляду (контролю) та адміністративної процедури.
Дослідивши означену заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічна правова позиція виснувана в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має переконатись у існуванні дійсної, реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвих перешкод у його виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Виходячи з системного аналізу зазначених представником позивача мотивів, суд дійшов висновку, що доводи заявника не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, оскільки мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника про те, що дії відповідача можуть порушити права та інтереси позивача або істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення його порушених прав або інтересів до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, зокрема, звернення оскаржуваного рішення до примусового виконання.
Водночас, обов'язок доказування наявності підстав для забезпечення позову покладений саме на сторону позивача та не може бути перекладений на суд, до якого ця особа звертається з відповідною заявою.
Слід урахувати, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що зокрема таке рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок сформовано у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 року у справі №300/5005/22.
Ураховуючи висновки, виснувані у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Відтак, станом на день ухвалення цієї ухвали відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивачем не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних ним наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Сама по собі імовірна можливість настання негативних наслідків чи порушення прав заявника в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже покликання суду - здійснення захисту реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №826/13306/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову, що не дає можливості встановити існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на означення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко