Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 березня 2026 року Справа №200/3357/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною дію або бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25, яке набрало законної сили 27 серпня 2025 року, адміністративний позов адвоката Мандрика Владислава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною дію або бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 28 червня 2023 року по 30 червня 2023 року, та у періоди перебування у відпустках за станом здоров'я, внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованими довідками військово-лікарських комісій №81 від 31 січня 2023 року та №4073/1 від 30 серпня 2023 року на 30 календарних днів.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні за період з 28 червня 2023 року по 30 червня 2023 року, та у періоди перебування у відпустках за станом здоров'я, внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, рекомендованими довідками військово-лікарських комісій №81 від 31 січня 2023 року та №4073/1 від 30 серпня 2023 року на 30 календарних днів.
05 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача, якою останній серед іншого просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати звіт про виконання означеного рішення у встановлений законодавством строк.
Зазначена заява обґрунтована тим, що станом на 03 березня 2026 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року не виконано. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_1 від виконання рішення суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року прийнято до розгляду в порядку письмового провадження заяву позивача від 05 березня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25. Зобов'язано відповідача надати пояснення та докази щодо виконання рішення суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25.
09 березня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 надав до суду заяву, в якій серед іншого просив суд відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25.
11 березня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 надав до суду пояснення щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25, в яких серед іншого зазначив, що відсутність фінансування має системний характер і саме це тягне за собою несвоєчасне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі 200/3357/25. Винних дій зі сторони командування Військової частини НОМЕР_1 , які б зумовили невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3357/25 немає. Окремо зазначив, що з лютого 2026 року фінансування для виконання судових рішень почало надходити в досить обмеженому обсязі, що не дає змоги виконати всі рішення судів ухвалені не на користь Військової частини НОМЕР_1 з 2024 року. З метою забезпечення рівності прав осіб, які зверталися за захистом своїх порушених прав, Військова частина НОМЕР_1 здійснює виконання рішень у хронологічному порядку залежно від дати набрання рішень судів законної сили. Відповідач зауважив, що Військовою частиною НОМЕР_1 заплановане виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/3357/25.
Відтак, суд встановив, що матеріали справи не містять докази належного виконання рішення суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25.
Розглянувши подану позивачем заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
З аналізу зазначених норм вбачається, що КАС України передбачено право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №800/320/17 сформульовано правовий висновок про можливість встановлення судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України, після прийняття кінцевого рішення у справі.
Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 03 березня 2025 року у справі №160/5259/20.
Враховуючи вищезазначене, суд при розгляді цієї справи вважає за необхідне керуватися правовою позицією Верховного Суду, а як наслідок - задовольнити клопотання про встановлення судового контролю.
Відповідно до частини другої та третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Керуючись статтями 246, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
1. Задовольнити клопотання представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 протягом двох місяців з дня отримання копії даної ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суд від 10 липня 2025 року у справі №200/3357/25, із відповідними розрахунками.
3. Попередити командира Військової частини НОМЕР_1 про можливість накладення штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за наслідками розгляду звіту або у разі неподання звіту про виконання рішення суду.
4. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.С. Молочна