вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" березня 2026 р. Справа № 925/453/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
без виклику сторін,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства “Водоканал»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025
та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025
у справі № 925/453/25 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерна компанія “Скандтехімпорт»
до Комунального підприємства “Водоканал»
про стягнення коштів,
28 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Скандтехімпорт» (далі - позивач; ТОВ "Скандтехімпорт»; Товариство; заявник) звернулось з позовом до Комунального підприємства “Водоканал» (надалі - відповідач; КП “Водоканал»; Підприємство; апелянт; скаржник) про стягнення 148 168,19 грн за неналежне виконання зобов'язань по договору про закупівлю № 79/03-23 від 02.03.2023 з яких: 100 000,00 грн залишок основного боргу, 19 258,80 грн пені, 7 000,00 грн штрафу, 4 550,99 грн 3% річних та 17 358,40 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю № 79/03-23, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з КП “Водоканал» на користь ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» - 100 000,00 грн залишок основного боргу, 19 258,80 грн пені, 7 000,00 грн штрафу, 4 550,99 грн 3% річних, 17 358,40 грн інфляційних втрат на підставі договору про закупівлю № 79/03-23 від 02.03.2023 та 2 422,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору.
За висновками місцевого господарського суду, підстав для припинення у відповідача зобов'язання по сплаті залишку основного боргу за поставлений позивачем товар у розмірі 100 000 грн за матеріалами справи не встановлено. За таких обставин наявні підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості в сумі 100 000,00 грн. Також суд першої інстанції виснувався, що строк виконання зобов'язання по повній оплаті спірної поставки товару є таким, що настав, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути, окрім основного боргу, 19 258,80 грн пені, 7 000,00 грн штрафу, 4 550,99 грн 3% річних та 17 358,40 грн інфляційних втрат.
Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 заяву позивача від 13.10.2025 про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з КП “Водоканал» на користь ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» - 26 250,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Як зазначено місцевим господарським судом, надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу повністю відносяться до справи, є такими, що належно підтверджують ці витрати, обсяг адвокатських послуг є нормально необхідним для надання правничої допомоги позивачу в справі з огляду на предмет доказування та є співмірними із предметом спору.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, КП “Водоканал» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 у справі № 925/453/25 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025. Позовну заяву ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» та заяву представника ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень суд 1-ої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема оскаржувані рішення були ухвалені за позовом та заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представника, повноваження якого на надання професійної правничої допомоги в матеріалах справи № 925/453/25 не підтверджено належним процесуальним документом.
Також апелянт зазначає, що Конституція України - це Основний закон держави Україна та найголовніший нормативно-правовий акт, що має в нашій державі найвищу юридичну силу. 02.06.2016 відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» змінено статтю 59 Конституції України - зокрема, слово «правову» замінили словами «професійну правничу».
В наведеному скаржник звертає увагу, від вказаного часу (02.06.2016), та станом на 17.10.2022 (укладення договору про надання правової допомоги, та станом на 25.04.2025 (дата оформлення адвокатського ордеру, доданого в якості підтвердження повноважень на подачу позовної заяви), та станом на 06.10.2025 (дата участі адвокатки Кикіш С-М.Р. в судовому засіданні, за результатами якого суд ухвалив оскаржуване основне рішення), та станом на 14.10.20210 (дата подання адвокаткою Кикіш С-М.Р. заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), та станом на 22.10.2025 р. (дата участі адвокатки Кикіш С-М.Р. в судовому засіданні, за результатами якого суд ухвалив оскаржуване додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу), а також станом на кінець жовтня 2025 року норма статті 59 Конституції України має вигляд: «Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав».
В наведеному відповідач вказує, що учасники договору за № 10/17/10/2022 від 17.10.2022 (про надання правової допомоги) - адвокатське об'єднання «БІ ЕНД ЕЛ ГРУП» та позивач, так і не привели (до 25.04.2025, до 06.10.2025, до 14.10.2025, до 22.10.2025 та до 31.10.2025) його положення у відповідність з нормами спеціального (профільного) законодавства. Відтак, як вважає апелянт, адвокат Кикіш С-М.Р. не надала суду доказів того, що вона (від імені адвокатського об'єднання) здійснює надання саме тієї професійної правничої допомоги (в розумінні приписів статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), що передбачає наявність повноважень на представництво інтересів клієнта в суді. Тому, оскаржувані рішення мають бути скасовані з ухваленням нового процесуального рішення про залишення позову без розгляду.
Окремо Підприємством зазначається, що представник відповідача в судовому засіданні, що відбулося 06 жовтня 2025 року, а також в судових дебатах звертав увагу суду на відсутність в матеріалах справи копії договору та просив про її надання адвокаткою Кикіш С-М.Р. або про витребування у позивача копії договору про надання правничої допомоги, саме з тими реквізитами, що були вказані в ордері адвокатського об'єднання «БІ ЕНД ЕЛ ГРУП» від 25.04.2025 (серія АІ № 1673275), однак суд відхилив вказане клопотання, а адвокатка Кикіш С-М.Р. заявила, що надасть копію цього договору з заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025, апеляційна скарга в справі № 925/453/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства “Водоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 у справі № 925/453/25. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 26.12.2025 про доставку електронного документа до електронних кабінетів сторін.
До апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Згідно тверджень Товариства, апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки її доводи зводяться до виключно формального зауваження до назви договору, що не впливає на зміст правовідносин і не може бути підставою для перегляду законних, обґрунтованих та вмотивованих рішень суду першої інстанції. Позивач акцентує, що представником Товариства адвокатом Кикіш С.-М.Р. надано належні документи, що підтверджують повноваження на представництво інтересів в суді (ордер), а також в договорі передбачено відповідні повноваження представника,. При цьому, наявність статусу адвоката у Кикіш С.-М.Р. не заперечується відповідачем.
Додатково Товариством вказується, що Підприємство не зверталось до суду з жодним клопотанням про витребування доказів.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Водночас, апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи зазначене, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, а також надання сторонам можливості скористатись наявним процесуальним інструментарієм для захисту своїх прав та інтересів, розгляд справи по суті здійснено в розумні строки.
Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Колегією суддів зазначається, що зважаючи на обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає виключно процесуальну підставу для скасування оскаржуваних рішень, при цьому стверджуючи про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» та заяви представника ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема підстав ненадання адвокатом Кикіш С-М.Р. доказів, що підтверджують надання останньою професійної правничої допомоги (представництво інтересів клієнта в суді).
Поряд із цим, жодних заперечень щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат апелянтом не наводиться.
Втім, згідно прохальної частини апеляційної скарги, апелянт порушує питання скасування оскаржуваних рішень, а тому судовою колегією їх перегляд здійснюється повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.03.2023 між Комунальним підприємством "Водоканал" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерна компанія Скандтехімпорт" (Постачальник) укладено договір про закупівлю № 79/03-23 (скорочено - Договір).
За умовами Договору Постачальник зобов'язався у 2023 році передати у власність Замовника Товар: "Вставне кільце до насосного агрегату NZ 3171.185 SH, (53-274), 22кВт, 3х400В; Ремонтний комплект до насосного агрегату NZ 3171.185 SH, (53-274), 22 кВт, 3х400В (ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 42120000-6 - Насоси та компресори)» в кількості та за ціною, яка вказана в специфікації - Додаток 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити такий Товар.
Місце поставки товару: Україна, 19400, Черкаська область, Черкаський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Героїв Майдану, буд. 14 (склад Замовника) (п. 1.4. Договору).
Ціна договору становить 144 960,00 грн (сто сорок чотири тисячі дев'ятсот шістдесят гривень 00 коп.) втому числі ПДВ 20%, 24 160,00 грн (двадцять чотири тисячі сто шістдесят грн 00 коп.) (п. 3.1. Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікації, Постачальником 28.11.2023 було поставлено Замовнику наступний Товар:
1) Вставне кільце до насосного агрегату NZ3171.185SH, (53-274), 22 кВт, 3х400В (7046301), кількість - 1 шт.;
2) Ремонтний комплект до насосного агрегату NZ3171.185SH, (53-274), 22 кВт, 3х400В (6571701), кількість - 1 шт.
Вказаний Товар прийнятий уповноваженим представником Замовника-відповідача за накладною № 190 від 28.11.2023 без будь-яких зауважень щодо кількості, якості та асортименту товару.
Товар отримано відповідачем за довіреністю № 34 від 27.11.2023.
На оплату за товар позивач направив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-28/11/3 від 28.11.2023 у розмірі 144 960,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025)) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частиною другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За п. 3.3. Договору Замовник-відповідач за умовами Договору здійснює оплату Товару по факту поставки його Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на підставі підписаної обома сторонами видаткової накладної, до якої додаються документи, які посвідчують якість товару, протягом 10 банківських днів з дня підписання вказаних документів.
Датою платежу вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.4. Договору).
За доводами позивача, що не заперечено відповідачем/апелянтом, 19.03.2024 та 15.05.2024 Підприємством було частково сплачено кошти за поставлений товар двома платежами в загальній сумі 44 960,00 грн із посиланням на рахунок-фактуру № СФ-28/11/3 від 28.11.2023.
Таким чином залишок боргу за товар становить 100 000,00 грн (144 960,00 - 44 960,00).
Доказів сплати боргу за Договором у більшому розмірі матеріли справи не містять.
Протилежного до суду не надано.
За наведеного, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100 000,00 грн за Договором.
Судовою колегією зазначається, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно п. 5.2. Договору за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині оплати товару, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу (а.с. 11 т. 1), апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в розмірі 19 258,80 грн пені за період з 13.12.2023 по 13.06.2024 та 7 000 грн штрафу, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вказує таке.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних (3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 13.12.2023 по 22.04.2025, а також втрат від інфляції, визначених за період з грудня 2023 року по березень 2025 року (а.с. 9 - 10 т. 1), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на відповідних приписах норм матеріального права.
У частині доводів апелянта про відсутність повноважень у представника Товариства на представництво інтересів позивача в суді, колегія суддів вказує наступне.
Відповідно до статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною четвертою, сьомою статті 60 ГПК України передбачено, повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, разом з позовною заявою адвокатом Кикіш С.-М.Р. була надана копія ордеру серії АІ № 1673275 від 25.04.2025.
Згідно змісту вказаного ордеру, повноваження адвоката не обмежуються.
За ст. 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Таким чином, ордером можуть підтверджуватися повноваження адвоката як представника сторони в господарському провадженні.
Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пункти 50-51, 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, пункт 29).
Одночасно, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява № 48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» заява № 23805/94, рішення від 04.12.1995).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» заява № 28090/95, пункт 45).
Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (постанова Верховного Суду від 28.11.2023 у cправі № 910/17213/21)
З огляду на наведене, враховуючи наявність в матеріалах справи доказів, що підтверджують повноваження адвоката Кикіш С-М.Р. на представництво інтересів ТОВ "Скандтехімпорт» у Господарському суді Черкаської області, судовою колегією критично оцінюються аргументи скаржника щодо відсутності у матеріалах справи доказів, що підтверджують надання адвокатом Кикіш С-М.Р. професійної правничої допомоги Товариства в розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Щодо оскарження додаткового рішення.
14.10.2025 представником позивача подано заяву, сформовану в системі "Електронний суд" 13.10.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій просить суд стягнути з відповідача 26 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача під час розгляду відповідної заяви щодо її задоволення заперечив, зазначивши, що частина витрат адвокатом не доведена, документи про витрати на послуги адвоката оформлено неналежним чином. Зокрема, звертав увагу, що адвокатський ордер у справі на надання правничої допомоги № 1673275 містить дату 25 квітня 2025 року, що є пізніше, ніж дата складання претензії про сплату заборгованості (повторно) від 31.03.2025, витрати на яку включено до розрахунку.
Як вже зазначалось апеляційним господарським судом, додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 заяву позивача від 13.10.2025 про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з КП “Водоканал» на користь ТОВ “Інженерна компанія “Скандтехімпорт» - 26 250,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Якщо заявлена до відшкодування сума судових витрат істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).
Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно, до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити заяву про подання доказів понесення нею судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Водночас, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
На підставі долучених до матеріалів справи документів, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17 жовтня 2022 року між ТОВ "Скандтехімпорт», як клієнтом, та Адвокатським об'єднанням "БІ ЕНД ЕЛ ГРУП", як виконавцем, було укладено договір про надання правової допомоги № 10/17/10/2022.
Відповідно до пункту 1.1. Договору № 10/17/10/2022 Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту за його зверненням комплексну та довгострокову правову допомогу, вчиняти від імені та за рахунок Клієнта юридичні дії, здійснювати представництво інтересів і захист Клієнта та надавати інші види правової допомоги, а Клієнт бере на себе зобов'язання здійснювати оплату наданої правової допомоги та витрат, понесених Виконавцем при наданні правової допомоги на умовах та в розмірах, передбачених даним Договором.
Згідно з пунктом 2.1. Договору № 10/17/10/2022 правова допомога, передбачена умовами даного Договору, що надається Виконавцем, оплачується Клієнтом у залежності від обсягу часу, що його витрачено адвокатом адвокатського об'єднання на надання правової допомоги за Договором.
Пунктом 2.2. Договору № 10/17/10/2022 передбачено, що винагорода за правову допомогу, що надається виконавцем, (гонорар) оплачується клієнтом за ставкою 3 500 грн. за 1 годину, витрачену адвокатом виконавця за надання правової допомоги, якщо інше не визначено додатковою угодою, укладеною між сторонами до даного Договору.
За пунктом 2.7. Договору № 10/17/10/2022 факт надання правової допомоги за Договором підтверджується актами про надану правову допомогу, що підписуються повноважними представниками Сторін, і є первинними обліковими документами.
Адвокатами Адвокатського об'єднання "БІ ЕНД ЕЛ ГРУП" було надано наступну професійну правничу допомогу на захист інтересів позивача, що підтверджується:
1) Актом № 141 від 28.04.2025: "Надання правової допомоги по справі № 925/453/25 (підготовка та направлення претензії на адресу КП "Водоканал", підготовка та подання до Господарського суду Черкаської області позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат)" (сума по Акту 10 500,00 грн);
2) Актом № 170 від 06.10.2025: "Надання правової допомоги по справі № 925/453/25 (підготовка та направлення заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, підготовка та направлення заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні, підготовка заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу)" (сума по Акту 15 750,00 грн).
Таким чином, загалом Адвокатським об'єднанням "БІ ЕНД ЕЛ ГРУП" при правовому супроводі даної справи в суді першої інстанції позивачу надано послуги на загальну вартість 26 250,00 грн.
Акти від імені виконавця підписано керуючим партнером ОА Лукошкіною Ю.Ю.
Згідно умов Договору № 10/17/10/2022 адвокатські послуги позивачу мають бути надані лише окремо визначеним адвокатом АО, а можуть надаватися будь-яким адвокатом членом АО (п. 3.6.).
У матеріалах справи наявний ордер № 1673275 від 25.04.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Кикіш С-М.Р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.03.2019 № 7576/10), виданий Адвокатським об'єднанням "БІ ЕНД ЕЛ ГРУП".
Колегія суддів вказує, що у даному випадку судом першої інстанції враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та пропорційності.
В межах вказаного судовою колегією враховується, що подання позовної заяви обумовлено виключно діями та бездіяльністю самого відповідача, внаслідок чого Товариство змушено було захищати свої права та інтереси в суді, в єдиний ефективний та доступний спосіб захисту своїх порушених відповідачем прав.
Судовою колегією акцентується, що перелічені в Актах види робіт, які виконані адвокатом для представництва інтересів позивача повністю відповідають (узгоджуються) видам послуг, які надає адвокат згідно чинного законодавства та були об'єктивно необхідними для представництва інтересів позивача у справі.
Послуги адвоката надавалися позивачу в ході розгляду справи адвокатом Кикіш С.-М.Р., яка приймала особисту участь в кожному засіданні, складала процесуальні документи, надавала докази та пояснення суду.
На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.
За таких обставин, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 4 - 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, суд апеляційної інстанції вважає вмотивованими висновки місцевого господарського суду про те, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих ним послуг і виконання робіт та їх вартості, наведено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки про співмірність та розумність судових витрат у цій справі з урахуванням предмета спору, що є підставою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 26 250,00 грн.
Зважаючи на наведене, на переконання колегії суддів обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 250,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співромірності та справедливості.
Водночас, приймаючи також до уваги викладені у цій постанові висновки щодо суті спору, судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують надання адвокатом Кикіш С-М.Р. професійної правничої допомоги ТОВ "Скандтехімпорт» у контексті приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті оскаржуваних рішень суд 1-ої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема оскаржувані рішення були ухвалені за позовом та заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представника, повноваження якого на надання професійної правничої допомоги в матеріалах справи № 925/453/25 не підтверджено належним процесуальним документом, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 у справі № 925/453/25 відповідають фактичним обставинам справи, не суперечать чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження позивача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (КП “Водоканал»).
Керуючись ст.ст. 129, 244, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Водоканал» на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 у справі № 925/453/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2025 у справі № 925/453/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне підприємство “Водоканал».
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак