вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" березня 2026 р. Справа№ 910/3136/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 04.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 (повний текст складено і підписано 01.08.2025)
у справі № 910/3136/25 (суддя - Гулевець О.В.)
за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сматркор»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса»
3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті»
4. Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі»
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будбілдінг»
про стягнення 7 309 219,31 грн.
Позов заявлено про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат в сумі 6 034 711,41 грн. та 3 % річних в сумі 1 274 507,90 грн. на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN:UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783.
Крім того позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати у сумі 87 710,63 грн. за наступними реквізитами: отримувач: Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ: 04633423, банк Держказначейська служба України, м. Київ, UA188201720344240001000029201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- 15.09.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл № ІУ113172581968 на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва», замовниками будівництва вказано відповідачів;
- 16.04.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано за № ІУ123210329337 та видано відповідачам сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
- оскільки відповідачі не виконали свій обов'язок щодо сплати коштів пайової участі для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 21 472 322,67 грн. (справа № 910/4717/23);
- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597,61 грн.;
- 16.03.2024 ТОВ «Смарткор» сплатив пайовий внесок у розмірі 14 576 597,61 грн.;
- в свою чергу вказані кошти мали бути сплачені до 16.04.2021 (дата видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів - примітка суду), а відтак з 16.04.2021 відповідачами безпідставно набуто грошові кошти у розмірі 14 576 597,61 грн, що свідчить про наявність підстав для нарахування за період з 17.04.2021 по 15.03.2024 інфляційних втрат та 3 % річних на суму безпідставно набути коштів.
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- на час отримання сертифікату, відповідачам не направлявся розрахунок та реквізити позивача, на які необхідно було оплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту;
- 13.10.2022 позивач направив відповідачам вимогу № 050/08-2985 від 13.10.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту, однак, внаслідок змін до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чинне на день отримання відповідачами вимоги законодавство не передбачало укладання договору, як способу прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відтак відповідачі, в тому числі і відповідач 1, такий договір не укладали з позивачем, розмір внеску та реквізити для оплати відповідачі не отримували;
- 02.12.2022 позивач направив відповідачам вимогу № 050/08-3657 від 02.12.2022 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, до якої приєднав розрахунок обсягу пайової участі (внеску) в розмірі 21 472 322,67 грн. для підпису з реквізитами, проте, відповідачі, в тому числі відповідач 1, не підписали отриманий розрахунок, оскільки не погоджувалися з його розміром, при цьому оскарження розрахунку до суду не передбачене;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 підтверджено необґрунтованість розрахунку позивача, а тому при отриманні сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідачі не могли сплатити такий внесок, через неузгодження його розміру та відсутність реквізитів позивача;
- отже, зважаючи на відсутність інформації у відповідачів станом на день прийняття об'єкта в експлуатацію про розмір пайового внеску та реквізитів для оплати, зобов'язання з оплати пайового внеску у відповідачів виникло у день надіслання позивачем вимоги з розрахунком та реквізитами від 02.12.2022, а відтак, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17.04.2021 по 01.12.2022 є безпідставним. Також відповідач 1 надав контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за період з 02.12.2022 по 15.03.2024.
Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що за змістом положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми саме на вимогу кредитора, проте позивач не направив відповідачу 2 та іншим відповідачам вимоги про сплату інфляційних втрат та 3 % річних з зазначенням відповідних розрахункових реквізитів, а відтак у відповідачів не виникло зобов'язання перед позивачем з оплати інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідач 3 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:
- на час отримання сертифікату, відповідачам не направлявся розрахунок та реквізити позивача, на які необхідно було оплатити пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту;
- 13.10.2022 позивач направив відповідачам вимогу № 050/08-2985 від 13.10.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкту, однак, внаслідок змін до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» чинне на день отримання відповідачами вимоги законодавство не передбачало укладання договору, як способу прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відтак відповідачі, в тому числі і відповідач 3 такий договір з позивачем не укладали, розмір внеску та реквізити для оплати відповідачі не отримували;
- 02.12.2022 позивач направив відповідачам вимогу № 050/08-3657 від 02.12.2022 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, до якої приєднав розрахунок обсягу пайової участі (внеску) в розмірі 21 472 322,67 грн. для підпису з реквізитами, проте, відповідачі, в тому числі відповідач 3, не підписали отриманий розрахунок, оскільки не погоджувалися з його розміром, при цьому оскарження розрахунку до суду не передбачене;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 підтверджено необґрунтованість розрахунку позивача, а тому при отриманні сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідачі не могли сплатити такий внесок, через неузгодження його розміру та відсутність реквізитів позивача. Вказане свідчить про те, що, оскільки сума пайового внеску на час введення об'єкту в експлуатацію була неузгодженою, розмір пайового внеску, що підлягав до сплати був визначений саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4714/23 від 15.02.2024, що набрало законної сили, відтак зобов'язання сплатити суму пайового внеску у відповідачів виникло у день набрання рішенням суду в справі № 910/4714/23 законної сили;
- вказане рішення суду було виконано у добровільному порядку до набрання ним законної сили, тому відсутні підстави для нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідач 4 проти задоволення позову заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і відповідач 1 , а також подав заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Також відповідач 4 надав контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних та звернув увагу, що позов подано 14.03.2025, початком нарахування буде 15.03.2022, а закінченням нарахування 15.03.2024, оскільки грошові кошти повернуті відповідачами 16.03.2024.
Третя особа проти задоволення позову заперечила, пославшись на відсутність у відповідачів інформації станом на день прийняття об'єкта в експлуатацію про розмір пайового внеску та реквізитів для оплати, що свідчить про те, що зобов'язання з оплатити виникло у відповідачів у день надіслання позивачем вимоги з розрахунком та реквізитами від 02.12.2022. Отже, третя особа вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних за період з 17.04.2021 по 01.12.2022 є безпідставним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що:
- встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 факти щодо обов'язку у відповідачів сплати внеску (пайової участі) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва в зв'язку з будівництвом об'єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» повторного доведення не потребують;
- Господарський суд міста Києва задовольняючи позовні вимоги у справі №910/4714/23 частково, встановив про невірне визначення розміру пайового внеску з урахуванням показників Nжитл станом на 2022 рік, а не на 2020 рік, відповідно до змін законодавства під час будівництва об'єкту, а також дійшов висновку, що розмір внеску - 14 576 597,61 грн. за наступним розрахунком: 47 127,70 кв.м. * 15 465 * 2% = 14 576 597,61 грн.;
- в свою чергу на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 ТОВ «Смарткор» 16.03.2024 сплатив пайовий внесок у розмірі 14 576 597,61 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача.
При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:
- у даній справі існує спір між сторонами щодо визначення початку періоду прострочення виконання зобов'язання щодо сплати пайового внеску, оскільки: позивач вважає, що початком періоду прострочення має бути 17.04.2021 (наступний день після видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), а закінчення - 15.03.2024 (день, що передує виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23); відповідач 1 та відповідач 4 вважають, що початком періоду прострочення є 02.12.2022, тобто пов'язують з моментом надіслання позивачем вимоги з розрахунком та реквізитами від 02.12.2022; відповідач 2 зазначає про відсутність прострочення оплати внеску, за відсутності вимоги позивача про сплату 3% річних та інфляційних; відповідач 3 стверджує, що розмір пайового внеску, що підлягав до сплати був визначений саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4714/23 від 15.02.2024, а відтак зобов'язання сплатити суму пайового внеску у відповідачів виникло в день набрання рішенням суду у справі № 910/4714/23 законної сили;
- при цьому чинним законодавством було визначено обов'язок замовника будівництва звернутись до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва. Водночас, на Департамент покладено обов'язок визначити розмір та надати замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
- Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 15.09.2017 видано відповідачам дозвіл № ІУ113172581968 на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва»;
- при цьому відповідач 1 звернувся до позивача листом від 17.12.2019, в якому просив надати проект договору про пайову участь та розрахунок внеску. Вказану заяву було отримано позивачем 24.01.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. Відповідь позивача на вказаний лист відповідача 1 з розрахунком внеску у матеріалах справи відсутня;
- у подальшому 13.10.2022 позивач направив відповідачам вимогу за вих. № 050/08-2985 від 13.10.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкта та 02.12.2022 вимогу за вих. № 050/08-3657 від 02.12.2022 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (разом з вказаним листом позивач надіслав проект розрахунку обсягу пайової участі (внеску) в розмірі 21 472 322,67 грн. для підписання та повернення не пізніше 16.12.2022;
- заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачі зазначили, що не підписали отриманий проект розрахунку, оскільки не погоджувалися з його розміром. Необґрунтованість розміру пайової участі у сумі 21 472 322,67 грн. та розрахунок позивача, який також був визначений позивачем у листі за вих. № 050/08-3657 від 02.12.2022, встановлено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/4714/23;
- отже саме позивач невірно розрахував розмір пайової участі, що призвело до несвоєчасної сплати відповідачами до місцевого бюджету спірного внеску в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва;
- до набрання законної сили (18.03.2024) рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23, в якому встановлено вірний розмір пайового внеску, відповідач 1 звернувся до позивача листом від 05.03.2024 за вих. № 05/03/24-1 та просив надати інформацію про банківські реквізити для сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва у зв'язку із будівництвом об'єкта у розмірі 14 576 597,61 грн., а після отримання листа позивача від 13.03.2024 за вих. № 050/18-1073, відповідач 1 16.03.2024 сплатив пайовий внесок у повному обсязі, тобто у розмірі визначеному у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 - 14 576 597,61 грн., що підтверджується матеріалами справи;
- вказане свідчить про відсутність прострочення з боку відповідачів зі сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва, оскільки фактично вірний розрахунок внеску у розмірі 14 576 597,61 грн., який відповідачі зобов'язані були сплатити, встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23. Тобто, обізнаність відповідачів про розмір пайового внеску пов'язане саме з моментом набрання законної сили рішенням суду Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23.
Щодо заяви відповідача 4 про застосування строків позовної давності судом першої інстанції вказано, що :
- позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення;
- враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості, суд не застосовує при цьому позовну давність та наслідки її спливу, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення прав особи.
Щодо посилань позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22, суд першої інстанції зазначив, що предметом позову у справі № 910/3831/22 були вимоги про стягнення 3 570 893,00 грн., які мотивовані тим, що відповідач своєчасно не повернув позивачу помилково перераховані кошти у розмірі 18 454 848,76 грн., а у цій справі спір виник щодо неотримання суми пайового внеску, який мав бути розрахований позивачем та направлений для оплати, розмір якого не був встановлений, що свідчить про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі № 910/3831/22 та даній справі не є подібними, а тому викладені у постанові висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 не підлягають застосуванню при розгляді даної справи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 та ухвалити у справі нове рішення - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а висновки, викладені в рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи, а у обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а саме на те, що кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва мали бути сплачені до 16.04.2021 (дата видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів - примітка суду), а відтак з 16.04.2021 відповідачами безпідставно набуто грошові кошти у розмірі 14 576 597,61 грн, що свідчить про наявність підстав для нарахування за період з 17.04.2021 по 15.03.2024 інфляційних втрат та 3 % річних на суму безпідставно набутих коштів.
Крім того апелянт зауважив на тому, що при вирішенні питання щодо встановлення початку прострочення у спірних правовідносинах необхідно врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22.
В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 справа № 910/3136/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 910/3136/25 апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано апелянту строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 54,00 грн. у встановленому порядку.
28.08.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 553 від 26.08.2025 про сплату 54,00 грн., в призначенні платежу вказано: «суд. збір за позовом Департаменту економіки та інвестицій на ріш. Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у спр. № 910/3136/25, Північний апеляц.господ.суд».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 задоволено клопотання Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 та поновлено апелянту вказаний строк, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 до закінчення апеляційного розгляду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/3136/25 призначено до розгляду на 23.09.2025 о 12:00 год., матеріали справи № 910/3136/25 витребувано з Господарського суду міста Києва.
04.09.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду
12.09.2025 до суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауважив на тому, що суд першої інстанції надав оцінку відповідним правовідносинам та мотивовано відхилив прохання позивача врахувати вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
15.09.2025 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауважив на тому, що суд першої інстанції надав оцінку відповідним правовідносинам та мотивовано відхилив прохання позивача врахувати вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Також 15.09.2025 до суду від відповідача 4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а також зауважив на тому, що суд першої інстанції надав оцінку відповідним правовідносинам та мотивовано відхилив прохання позивача врахувати вказані правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
У зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відрядження у період з 21.09.2025 по 28.09.2025 відповідно до ч. 2 ст. 13 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 призначено на 14.10.2025 об 11:50 год.
09.10.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні у справі № 910/3136/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 вказану заяву задоволено.
13.10.2025 до суду від відповідача 4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/3136/25, яке обґрунтовано тим, що на даний момент відповідач 4 вживає заходів щодо укладення договору про надання правничої допомоги з представником, який буде здійснювати представництво відповідача 4 під час розгляду справи.
13.10.2025 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/3136/25, яке обґрунтовано тим, що на даний момент відповідач 1 вживає заходів щодо укладення договору про надання правничої допомоги з представником, який буде здійснювати представництво відповідача-1 під час розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 задоволені клопотання відповідача 1 та відповідача 4 про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 відкладено на 04.11.2025 о 12:00 год., постановлено судове засідання у справі № 910/3136/25 провести в режимі відеоконференцзвязку.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2440/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3136/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/3136/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу № 910/3136/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 призначено на 12.11.2025 о 12:00 год., постановлено судове засідання у справі № 910/3136/25 провести в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 у справі № 910/3136/25 розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 відкладено на 10.12.2025 об 11:20 год., постановлено судове засідання у справі № 910/3136/25 провести в режимі відеоконференції.
09.12.2025 від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/3136/25, яке обґрунтовано зайнятістю представника відповідача 1 в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2025 задоволено клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи № 910/3136/25, розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 відкладено на 24.12.2025 о 09:50 год.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 № 09.1-08/2715/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3136/25 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 18.12.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 справа № 910/3136/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2025 справу № 910/3136/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 призначено на 04.02.2026 о 10:00 год.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному у період з 19.01.2026 по 06.02.2026 судове засідання у призначений час не відбулось, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 призначено на 25.02.2026 о 10:10 год.
25.02.2026 до суду від відповідача 1 надійшли додаткові пояснення у справі у яких заявник зауважив на наявності у спірних правовідносинах прострочення кредитора (позивача).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 розгляд апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 відкладено на 04.03.2026 о 09:40 год.
Станом на 04.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.
Відповідачі 2-4 представників в судове засідання не направили.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідачів 2-4 третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.
Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, представники відповідача 1 та третьої особи проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів та інших письмових пояснень , заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, з наступних підстав.
15.09.2017 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України відповідачу 1, відповідачу 2, відповідачу 3 та відповідачу 4 видано дозвіл № ІУ113172581968 на виконання будівельних робіт із будівництва об'єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» (далі - об'єкт).
17.12.2019 відповідач 1 звернувся до позивача з заявою від 17.12.2019, в якій просив надати проект договору про пайову участь, вказану заяву було отримано 24.01.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.
16.04.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано за № ІУ123210329227 та видано відповідачу 1, відповідачу 2, відповідачу 3 та відповідачу 4 сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
13.10.2022 позивач направив відповідачам вимоги за вих. № 050/08-2985 від 13.10.2022 про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва у зв'язку з будівництвом об'єкта.
02.12.2022 позивач направив відповідачам вимогу за вих. № 050/08-3657 від 02.12.2022 щодо отримання розрахунку та сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва. Разом з листом позивач надіслав проект розрахунку обсягу пайової участі (внеску) в розмірі 21 472 322,67 гривень для підписання та повернення не пізніше 16.12.2022.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами обов'язку з оплати внесків пайової участі для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, перший заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 21 472 322,67 грн. (справа № 910/4717/23).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024, повний текст якого складений та підписаний 26.02.2024, у справі №910/4714/23 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597,61 грн.
16.03.2024 відповідач 1 сплатив пайовий внесок у розмірі 14 576 597,61 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому, з посиланням на те, що, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597,61 грн. мали бути відповідачами сплачені до 16.04.2021 (дата видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів - примітка суду), а відтак з 16.04.2021 відповідачами безпідставно набуто грошові кошти у розмірі 14 576 597,61 грн, що свідчить про наявність підстав для нарахування за період з 17.04.2021 по 15.03.2024 (день, що передує дню перерахування коштів - примітка суду) інфляційних втрат та 3 % річних на суму безпідставно набути коштів, просить стягнути з відповідачів солідарно 3% річних у сумі 1 274 507,90 грн та інфляційні втрати в сумі 6 034 711,41 грн.
Правові позиції учасників судового процесу детально викладені вище.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтею 40 якого був встановлений обов'язок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначено механізм його реалізації який полягав у укладенні відповідного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, положеннями якого мала бути визначеною належна до перерахування сума (розмір пайової участі).
Разом з тим 01.01.2020 набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.
Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Водночас, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:
1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
2) пайова участь не сплачується у разі будівництва:
об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);
3) замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва;
4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію;
5) кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту;
6) інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Як встановлено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 позов Першого заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено частково стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарткор», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті сіті» до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту в розмірі 14 576 597,61 грн.
Частиною ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, суд першої інстанції цілком вірно встановив, що встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 факти щодо обов'язку у відповідачів сплати внеску (пайової участі) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва в зв'язку з будівництвом об'єкта: «Будівництво житлового комплексу торговельно-офісними вбудованими приміщеннями на вул. Багговутівській, 17-21 в Шевченківському районі м. Києва» в сумі 14 576 597,61 грн. повторного доведення не потребують.
В свою чергу матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23 відповідачем 1 16.03.2024 сплачено пайовий внесок у розмірі 14 576 597,61 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача.
Вказані факти сторонами не заперчцються.
При цьому, суд першої інстанції також цілком вірно визначив, що у даній справі існує спір між сторонами щодо визначення початку періоду прострочення виконання зобов'язання щодо сплати пайового внеску.
Так:
- позивач вважає, що початком періоду прострочення має бути 17.04.2021 (наступний день після видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), а закінчення - 15.03.2024 (день, що передує виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23, тобто дню фактичної сплати коштів пайовової участі);
- відповідач 1 та відповідач 4 вважають, що початком періоду прострочення є 02.12.2022, тобто пов'язують з моментом надіслання позивачем вимоги з розрахунком та реквізитами від 02.12.2022;
- відповідач 2 зазначає про відсутність прострочення оплати внеску, за відсутності вимоги позивача про сплату 3% річних та інфляційних;
- відповідач 3 стверджує, що розмір пайового внеску, що підлягав до сплати був визначений саме рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/4714/23 від 15.02.2024, а відтак зобов'язання сплатити суму пайового внеску у відповідачів виникло в день набрання рішенням суду у справі № 910/4714/23 законної сили;
З вказаного приводу колегія суддів зазначає про таке.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що:
- законодавцем під час внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які полягали у виключенні ст. 40 вказаного закону, чітко визначено підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме те, що:
1) договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»);
2) якщо станом на 01.01.2020 такі об'єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов'язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, законодавцем було визначено нормативне регулювання таких правовідносин абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»;
- водночас зміст абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» свідчить про те, що його положення застосовуються і до об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році;
- обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає: для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 04.04.2024 у справі № 923/1306/21 у подібних правовідносинах.
Враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та те, що спірне будівництво розпочате до 21.01.2020 і станом на 01.01.2020 такий об'єкт не введений в експлуатацію і договір про сплату пайової участі не був укладені , проте був введений в експлуатацію у 2021 році, відповідачі, як замовники будівництва, були зобов'язані протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію, доказів чого матеріалів справи не містять.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та за змістом якої для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Водночас, у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України. Наведені вище висновки зробив Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21.
Отже, згідно з наведеними вище положеннями чинного законодавства, відповідачі мали звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі до якої мали бути додані відповідні документи щодо об'єкта будівництва протягом 10 робочих днів після 01.01.2020, тобто до 16.01.2020 (з врахуванням святкових та вихідних дні - примітка суду), а позивач протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів, тобто до 06.02.2020, мав надати відповідачам розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
При цьому обов'язок щодо сплати пайової участі виник у відповідачів з набуттям чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», тобто з 01.01.2020, який (обов'язок) мав бути виконаний до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 16.04.2021 (дата видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат ІУ123210329227 про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів), а відтак з 17.04.2021 такий обов'язок вважається простроченим.
При цьому слід зазначити, що те, що позивач невірно розрахував розмір пайової участі вказаних вище висновків не спростовує, так як чинне законодавство не ставить дату виникнення обов'язку щодо сплати пайової участі у залежність як від дати отримання замовниками об'єктів будівництва вірних розрахунків розміру такої участі, так і від наявності відповідного судового рішення про стягнення таких коштів.
При цьому наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов'язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Вказаним спростовуються як твердження відповідачів, так і висновки суду першої інстанції щодо дати початку періоду прострочення виконання зобов'язання щодо сплати пайового внеску.
При цьому колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин висновків, які викладені у постанові висновки Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 через неподібність правовідносин у цій справі № 910/3136/25 та справі № 910/3831/22, оскільки в ухвалі від 29.05.2023 про передачу справи № 910/3831/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд зазначає про наявність у справі виключної правової проблеми, яка полягає в тому, що в судовій практиці склались протилежні підходи щодо визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна, а вирішуючи окреслену Касаційним господарським судом виключну правову проблему, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на таке:
-як Велика Палата Верховного Суду зазначила вище, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст. 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
- подібний висновок викладений у пунктах 66, 67 постанови Касаційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 910/9544/19, на яку посилається колегія суддів Касаційного господарського суду в цій справі. За обставинами цієї справи особа отримала кошти за нікчемним правочином, відповідно обов'язок повернути ці кошти виник у неї з моменту їх безпідставного отримання, оскільки недійсність нікчемного правочину встановлена законом і визнання його недійсним судом не вимагається. Такий висновок Велика Палата Верховного Суду вважає правильним;
- у ст. 1212 ЦУ України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов'язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.
Отже, при розгляді справи № 910/3831/22 Великою Палатою Верховного Суду було викладені правові висновки, які стосуються визначення моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання по поверненню безпідставно набутого майна незалежно від підстав його набуття.
Отже, колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо того, що у спірних правовідносинах початком періоду прострочення є 17.04.2021 (наступний день після видачі відповідачам сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів), а закінченням - 15.03.2024 (день, що передує виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 у справі №910/4714/23).
При цьому колегія суддів вважає помилковими твердження відповідача 1 про те, що у спірних правовідносинах наявне прострочення кредитора, а саме бездіяльність позивача в укладенні договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі звернення відповідача 1, оскільки:
- як встановлено вище, відповідне звернення про укладення договору позивач отримав 24.01.2020, в той час як норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено набули чинності 01.01.2020, тобто до отримання відповідної пропозиції;
- відповідачі не були позбавлені права самостійно здійснити розрахунок пайової участі та сплатити його у визначені законодавством строки.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову (постанови Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18).
Колегія суддів наголошує, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Вказане підтверджується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду № 918/631/19 від 22.09.2020, у яких Велика Палата Верховного Суду:
- погодилася з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 (провадження №3-295гс16), про те, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань;
- зазначила, що у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України;
- не взяла до уваги доводів відповідача про те, що припис ч. 2 ст. 625 ЦК України може застосовуватись судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання, оскільки ним якраз порушене позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачами строків виконання свого обов'язку щодо сплати коштів пайової участі для створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у загальній сумі 14 576 597,61 грн. яке тривало у період з 17.04.2021 по 15.03.2024 включно, позивач має право на стягнення вартості нарахованих за прострочення виконання вказаного обов'язку 3 % річних та інфляційних втрат.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах періоду, заявленого позивачем, колегія суддів визнає вказаний розрахунок арифметично правильним.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).
За таких обставин колегією суддів встановлено наявність для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно інфляційних втрат в сумі 6 034 711,41 грн. та 3 % річних в сумі 1 274 507,90 грн.
Щодо посилань відповідача 4 на пропуск строку позовної давності, слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Як встановлено вище, обов'язок щодо сплати пайової участі виник у відповідачів з набуттям чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», тобто з 01.01.2020, який (обов'язок) мав бути виконаний до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 16.04.2021 (дата видачі Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікат ІУ123210329227 про готовність до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів), а з 17.04.2021 такий обов'язок вважається простроченим.
Отже, перебіг строку позовної давності розпочався з 17.04.2021.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже строк дії карантину в Україні закінчився 30.06.2023.
Водночас, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Станом на дату розгляду даної справи правовий режим воєнного стану в Україні не скасований.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, в редакції, яка діяла станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, згідно з положеннями чинного на дату звернення позивача до суду з цим позовом законодавства, строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, у разі якщо такий строк припадав на період дії на всій території України карантину, був продовжений на строк дії карантину, та в подальшому продовжений на строк дії на території України правового режиму воєнного стану.
Вказане свідчить про те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.
За таких обставин позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат в сумі 6 034 711,41 грн. та 3 % річних в сумі 1 274 507,90 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється повністю.
Щодо розподілу судових витрат, а саме витрат по сплаті судового збору за подачу позову, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що солідарне стягнення судових витрат чинним законодавством не передбачено.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі N 904/4105/18, від 24.01.2018 у справі № 907/425/16, у додатковій постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 923/567/17 (з урахуванням ухвали суду касаційної інстанції про виправлення описки від 06.07.2018).
Отже, судові витрати покладаються на відповідачів порівну.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовом задовольняється повністю, до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі 6 034 711,41 грн. та 3 % річних в сумі 1 274 507,90 грн.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольняється повністю, а витрати за її подачу, з урахування висновків, які викладені вище, покладаються на відповідачів порівну.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 задовольнити повністю.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 у справі № 910/3136/25 скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сматркор» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 40885426), Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 31927867), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 31928017) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А, ЄДРПОУ 31991320) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на бюджетний рахунок бюджету розвитку спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК у м. Києві, код доходів 24170000, рахунок IBAN:UA538999980314131921000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37993783 інфляційні втрати в сумі 6 034 711 (шість мільйонів тридцять чотири тисячі сімсот одинадцять) грн. 41 коп. та 3 % річних в сумі 1 274 507 (один мільйон двісті сімдесят чотири тисяч п'ятсот сім) грн. 90 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сматркор» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 40885426) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423, банк Держказначейська служба України, м. Київ, UA188201720344240001000029201) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 21 927 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. та витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 32 891 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 49 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корса» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 31927867) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423, банк Держказначейська служба України, м. Київ, UA188201720344240001000029201) витрати по сплаті судового збору за подачу позов в сумі 21 927 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. та витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 32 891 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 49 коп.
7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті Сіті» (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ЄДРПОУ 31928017) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423, банк Держказначейська служба України, м. Київ, UA188201720344240001000029201) витрати по сплаті судового збору за подачу позов в сумі 21 927 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. та витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 32 891 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 49 коп.
8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Капрі» (01011, м. Київ, вул.. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А, ЄДРПОУ 31991320) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 04633423, банк Держказначейська служба України, м. Київ, UA188201720344240001000029201) витрати по сплаті судового збору за подачу позов в сумі 21 927 (двадцять одна тисяча дев'ятсот двадцять сім) грн. 66 коп. та витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 32 891 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 49 коп.
9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 13.03.2026.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
О.М. Сибіга