79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" березня 2026 р. Справа №914/3257/25
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» від 05 січня 2026 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2025 року (повний текст підписано 19.12.2025), суддя Мазовіта А.Б.
у справі № 914/3257/25
за позовом Акціонерного товариства “Укрнафта», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.», с. Тарасівка, Львівська область
про стягнення 112 636,58 грн
встановив:
22 жовтня 2025 року Акціонерне товариство “Укрнафта» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» про стягнення 112 636 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2025 року у справі № 914/3257/25 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» на користь Акціонерного товариства “Укрнафта» штраф у розмірі 112 636,58 грн та 3 028 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач зобов'язався виконати роботи протягом 60 робочих днів з моменту підписання акта про початок виконання робіт, вказаний акт було підписано сторонами 01.05.2025, однак відповідач у встановлений строк роботи не виконав. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань з ремонту АЗС, що є підставою для стягнення штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, передбаченого п. 9.2 договору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2025 року у справі № 914/3257/25 та ухвалити нове про відмову в позові. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять, оскільки в матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 від 12. 08. 2025 р. до договору підряду № 13/1720-Р/25, яка була підписана обома сторонами та скріплена печатками. Вважає, що виходячи з буквального тлумачення умов додаткової угоди, сторони погодили повне припинення всіх зобов'язань за договором без будь-яких виключень чи застережень. Також вважає, що “не пов'язані будь-якими правами та обов'язками» свідчить про відмову сторін від взаємних претензій, в тому числі й від права вимагати сплати неустойки (штрафу) за порушення строків виконання робіт, що мали місце до моменту укладення додаткової угоди. На думку скаржника, оскільки сторони своєю угодою припинили основні та будь-які інші зобов'язання за договором, то правові підстави для нарахування та стягнення штрафу на момент звернення позивача до суду були відсутні. Суд першої інстанції не надав додатковій угоді жодної правової оцінки, що призвело до хибного висновку про чинність зобов'язань відповідача та наявність підстав для стягнення штрафу. Поряд з цим, апелянт вказує, що з моменту підписання актів виконаних робіт та додаткової угоди позивач не виконав свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, попри надання нами усіх, необхідних для проведення оплати, документів, що прямо порушує умови укладеного договору.
Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/3257/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» на рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2025 року; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи; прокурору, позивачу надано строк (15 днів з дня отримання ухвали) на подання суду відзивуна апеляційну скаргу; справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.
Судом встановлено, що ухвала суду належним чином надіслана сторонам у справі, доставлена до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, підписаними відповідальним працівником.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що наявність додаткової угоди про розірвання договору підряду № 13/1720-Р/25 від 09.04.2025 не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання, від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору та до моменту його розірвання, оскільки припинення договірних зобов'язань не є підставою для звільнення від відповідальності за їх неналежне виконання. Позивач вважає, що відсутність у додатковій угоді про розірвання договору чіткої відмови від застосування штрафних санкцій, означає, що такі штрафні санкції можуть мати місце та бути застосовані відповідно до умов основного договору та норм законодавства. Також позивачем вказано, що розірвання договору підряду № 13/1720-Р/25 від 09.04.2025, укладеного між АТ“Укрнафта» та ТОВ “В.Ф.Ф.» не припиняє зобов'язання підрядника та не звільняє його від відповідальності за порушення умов даного договору, які мали бути виконані під час його дії, відтак, штрафні санкції, передбачені договором підряду № 13/1720-Р/25 від 09.04.2025, підлягають застосуванню за період порушення зобов'язань до моменту розірвання договору, незалежно від факту припинення його дії.
Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2025 року між Публічним акціонерним товариством “Укрнафта» (надалі АТ “Укрнафта», замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» (підрядник) було укладено договір підряду №13/1720-Р/25 з додатками (надалі договір).
За цим договором підрядник (відповідач) зобов'язувався на свій ризик виконати вказані в пункті 1.2. договору роботи за завданням замовника (позивача), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування робіт: “Поточний ремонт операторної АЗС № 19/013, Тернопільська обл., Тернопільський район, село Млинівці, вул. Залозецька,1-20, формат М (ДБН А.2.2-3:2014), ДК 021:2015 (код 45450000-6), Інші завершальні будівельні роботи».
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна вартість робіт становить 1 126 365,77 грн.
Згідно з п. 3.1. договору строк виконання робіт становить 60 (шістдесят) робочих днів з дати початку робіт та закінчується датою підписання кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В). Початок робіт оформляється двостороннім актом про початок виконання робіт, складеним між замовником та підрядником, з дати підписання договору.
01 травня 2025 року на виконання умов договору сторонами було підписано акт про початок виконання робіт.
Виконання робіт оформляється шляхом підписання сторонами проміжних та кінцевого акту приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В), надалі акт, який датується останнім днем виконання робіт, і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (№ КБ-3), надалі довідка. В проміжному акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинно обліковими документами. В акті та довідці відображаються обсяги виконаних робіт та їх вартість, підтверджені замовником і підрядником, які є первинними обліковими документами.
Акт та довідка складаються підрядником в 2 (двох) оригінальних примірниках, які мають бути підписані, скріплені печаткою підрядника та надані замовнику не пізніше 2 (двох) робочих днів з дати підписання. На підставі зазначених документів замовник проводить розрахунки з підрядником (п. 5.1. договору).
На підставі п. 5.3. договору підряду приймання-передача закінчених робіт проводиться у разі позитивного результату попереднього випробування (якщо нормативними актами та проектно-кошторисною документацією передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт або таке випробування викликане характером цих робіт).
Пунктом 5.4. договору передбачено, шо у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт недоліків, допущених з вини підрядника, він у визначений замовником термін зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може, попередньо повідомивши підрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовником, компенсуються підрядником.
У відповідності до умов п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання цього договору сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим договором.
Однак, всупереч умовам договору роботи у вказаний строк не виконані, що є порушенням договору підряду. Акт приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2В) сторонами не підписано.
Згідно пункту 9.2. договору при порушенні строків виконання робіт, строків по усуненню виявлених недоліків (дефектів) підрядник на вимогу замовника сплачує йому штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
08 серпня 2025 року сторонами було підписано довідку про вартість виконаних робіт та витрат на суму 114 514,67 грн, проте вказані в довідці види робіт були здійснені підрядником в порушені строки. Кінцевий акт приймання виконаних будівельних робіт так і не було підписано сторонами, що є порушенням умов договору зі сторони підрядника та дає право замовнику, згідно пункту 9.2. на стягнення штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
На підставі вищенаведеного вбачається, що розмір штрафних санкцій у відповідності до вимог пункту 9.2. договору розраховується від вартості несвоєчасно виконаних робіт за формулою: вартість робіт, зазначена в пункті 2.1. договору х 10% = розмір штрафних санкцій та становить: 1 126 365,77 х 10% = 112 636,58 грн.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 12.08.2025 року до договору підряду №13/1720-Р/25 від 09.04.2025 року Акціонерне товариство “Укрнафта» та Товариство з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» достроково розірвали договір.
19 вересня 2025 року позивач звернувся до відповідача із претензію №01/01/24/10/02- 02/02/15203 щодо добровільної сплати штрафних санкцій. Однак вказана претензія повернулася позивачу, у зв'язку із відсутністю адресата (відповідача) за адресою, вказаною в договорі.
У жовтні 2025 року Акціонерне товариство “Укрнафта» звернулось до суду з цим позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» про стягнення штрафу у розмірі 10%, що становить 112 636,58 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо виконання робіт у строк, визначений договором.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України).
Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1. ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору підряду №13/1720-Р/25 від 09.04.2025.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Нормами ст.ст. 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2. ст. 551 ЦК України).
Відповідач зобов'язався виконати роботи протягом 60 робочих днів з моменту підписання акта про початок виконання робіт. Вказаний акт було підписано сторонами 01.05.2025, однак відповідач у встановлений строк роботи не виконав.
Щодо доводів апелянта про ненадання судом додатковій угоді жодної правової оцінки, що призвело до хибного висновку про чинність зобов'язань відповідача та наявність підстав для стягнення штрафу, апеляційний суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19 зазначив, що на відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд зазначає, що розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не впливає на факти укладення та дії цього договору включно до моменту його розірвання. Як наслідок, розірвання договору підряду не припиняє зобов'язання підрядника та не звільняє його від відповідальності за порушення умов даного договору, які мали бути виконані під час його дії. Відтак, штрафні санкції, передбачені договором підряду № 13/1720-Р/25 від 09.04.2025, підлягають застосуванню за період порушення зобов'язань до моменту розірвання договору, незалежно від факту припинення його дії.
Щодо доводів апелянта щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення штрафу, оскільки сторони своєю угодою припинили основні та будь-які інші зобов'язання за договором, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до правової позиції Верховного суду по справі №904/3385/24 від 24.02.2025 розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов'язання та до дати розірвання договору.
Таким чином, відсутність у додатковій угоді про розірвання договору чіткої відмови від застосування штрафних санкцій, означає, що такі штрафні санкції можуть мати місце та бути застосовані відповідно до умов основного договору та норм законодавства.
Відтак, правомірним є висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань з ремонту АЗС, що є підставою для стягнення штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно виконаних робіт, передбаченого п. 9.2 договору.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 112 636,58 грн штрафу.
З огляду на наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.
Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
ухвалив:
Рішення Господарського суду Львівської області від 15 грудня 2025 року у справі № 914/3257/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “В.Ф.Ф.» - без задоволення.
Матеріали справи № 914/3257/25 повернути до Господарського суду Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.