Справа № 991/305/26
Провадження № 11-сс/991/114/26
Слідчий суддя ОСОБА_1
10 березня 2026 року м. Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного в межах кримінального провадження № 52021000000000574 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000574 від 07.12.2021 за правовою кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
За твердженням сторони обвинувачення, ОСОБА_9 , починаючи з лютого-березня 2021 року з корисливих мотивів вирішив використовувати фінансові ресурси АТ в особистих інтересах, а саме організувати заволодіння коштами Товариства через проведення за кошти АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» закупівель товарно-матеріальних цінностей для його потреб за завищеними цінами через залучення в якості співучасників для вчинення злочинів як працівників АТ, так і окремих осіб з-поміж працівників підконтрольних та підзвітних йому компаній приватного сектору економіки, які здійснювали діяльність у сфері постачання товарно-матеріальних цінностей для потреб енергетичних підприємств України.
До складу організованої групи в процесі її становлення, окрім ОСОБА_9 , як організатора, також увійшли в.о. Генерального директора АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», який як юридично визначений керівник АТ з використанням наданих йому службових повноважень залучив як виконавців директора з загальних питань АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_10 та начальника Управління матеріально-технічного постачання АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» ОСОБА_11 .
Роль співорганізатора структурній частині організованої групи зайняв ОСОБА_12 , який здійснював фактичне управління ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГО-ТАЙМ"» та який залучив до вчинення злочину в якості виконавця ОСОБА_13 - директора ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД "ЕНЕРГОМІРА"», з яким підтримував давні дружні відносини та близьку особу (сина) - ОСОБА_7 (з 04.02.2021 визначеного керівника ТОВ «ЕК "ЕНЕРГО-ТАЙМ"», з 18.05.2015 також зареєстрований фізичною особою-підприємцем).
Об'єднавшись таким чином у травні-червні 2021 року у внутрішньо стійке об'єднання у складі семи осіб, що було попередньо утворене з метою скоєння низки злочинів, які потребували ретельної підготовки, вчинили заволодіння грошових коштів АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в складі організованої групи в особливо великих розмірах.
На думку сторони обвинувачення, елементами розробленого злочинного плану було завищення очікуваної вартості предметів публічних закупівель та формування моделей штучного обмеження допуску до участі у цих процедурах інших (непідконтрольних) суб'єктів господарювання.
Для формування очікуваної вартості закупівель, зокрема як пособників, було залучено ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ОСОБА_14 , будучи директором ТБ «ЄВРОМАРКЕТ», при цьому підготувала консультаційну довідку про кон'юнктуру ринку (рівень цін), виконану за вих. № 2СК від 28.01.2021, до якої внесла безпідставно завищені (у порівнянні із реальним співвідношенням попиту і пропозиції) та заздалегідь обумовлені ціни на визначену номенклатуру товарів у межах мінімальних та максимальних значень. Своєю чергою надалі ОСОБА_15 , використовуючи дані, які надійшли в ТПП під контролем ОСОБА_12 , підготувала та підписала цінову довідку, яка надалі була зареєстрована за № 1403/21, щодо рівня цін на трансформатори станом на 24.06.2021, яку скеровано в АТ.
Так, сторона обвинувачення переконана у тому, що члени організованої групи ОСОБА_9 у співучасті із ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також ОСОБА_13 , заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 11 126 652,90 грн з урахуванням ПДВ, що становить суму різниць у вартості поставленого товару, що був сплачений АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», тобто 7 815 553,54 грн та 3 311 099,36 грн за договорами поставки Ц9354 від 25.05.2021 та Ч5360 від 27.09.2021 укладених із ТОВ «ХЕТЗ "ЕНЕРГОМІРА"» на постачання лічильників у порівнянні з ринковими цінами.
Також службовими та посадовими особами ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» та ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», які усвідомлювали одержання коштів злочинним шляхом, із залученням інших суб'єктів підприємницької діяльності, з метою їх легалізації (відмивання), вчинено фінансові операції та правочини з даними коштами на загальну суму 10 538 101,20 грн.
Реалізуючи злочинний план, спрямований на незаконне збагачення шляхом легалізації майна, одержаного злочинним шляхом, у період з 31.05.2021 по 22.02.2022, ТОВ «ХЕТЗ «ЕНЕРГОМІРА» здійснено перерахування коштів на рахунки інших компаній, зокрема:
- ФОП ОСОБА_17 на суму 6 064 500 грн за призначенням платежу «оплата за будівельні роботи», частина з яких (у розмірі 2 737 616,00 грн) надалі були конвертовані в готівку;
- ФОП ОСОБА_7 на суму 1 968 130 грн в якості оплати за послуги стосовно програмного забезпечення, які надалі через низку фінансових операцій (зокрема шляхом подальшого перерахунку на рахунки ФОП ОСОБА_18 ) були конвертовані у готівку в сумі 1 240 588 грн;
- ТОВ «КОМПАНІЯ БРУССОНЕТ», ТОВ «МДК ТЕХНОБУД», ТОВ «КОММЕРС ГРУП», ТОВ «БУДСИСТЕМА ЮА» та ТОВ «ШИФЕР» на суму 2 505 471,18 грн, які конвертовані у готівку в сумі 2 209 889,78 грн.
Водночас члени організованої групи ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» 9 193 127,8 грн з ПДВ, що становить суму різниць у вартості непоставленого на адресу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» товару за договорами поставки укладених із ТОВ «ХЕТЗ "ЕНЕРГОМІРА"» Ц9354 від 25.05.2021 та Ч5360 від 27.09.2021, тобто 3 281 332,68 грн з ПДВ та 3 899 754,00 грн з ПДВ відповідно та із врахуванням різниці вартості поставленого товару за видатковими накладними ЭН-0000371 від 21.02.2022 та ЭН-0000372 від 21.02.2022 АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у порівнянні із ринковою вартістю.
Крім того, члени організованої групи ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 заволоділи коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у розмірі 1 446 776 грн з ПДВ, що є різницею між вартістю товару, придбаного ТОВ «ЕК "ЕНЕРГО-ТАЙМ"» та ТОВ «УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКА АГРОКОМПАНІЯ» (які фактично контролювались ОСОБА_12 ) у виробника - ТОВ «ЕЛІЗ», та іншого постачальника - ТОВ «ДІП СЕРВІС+», та вартістю товару, а саме трансформаторів реалізованих ТОВ «ЕК "ЕНЕРГО-ТАЙМ"» до АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» по договору поставки Ч5656 від 04.10.2021.
Також, за версією сторони обвинувачення, члени організованої групи ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_7 вчинили незакінчений замах на заволодіння коштами АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» у сумі 111 062 426,06 грн з ПДВ на підставі договору поставки трансформаторів Ч5656 від 04.10.2021, укладеного із ТОВ «ЕК "ЕНЕРГО-ТАЙМ"» (яка фактично контролювались ОСОБА_12 ).
У межах зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_7 22.05.2025 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України. 01.08.2025 ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України.
12.01.2026 у провадження слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 грн. У разі внесення застави сторона обвинувачення просила покласти на підозрюваного обов'язки передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 19.01.2026 застосував до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн. У разі внесення застави слідчий суддя поклав на підозрюваного обов'язки передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя обґрунтував таким: ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що підтверджується доданими до клопотання доказами; сторона обвинувачення довела, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування і суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється; застава в мінімальному розмірі для особливо тяжкого злочину, тобто у сумі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (266 240 грн), здатна запобігти ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не є для нього непомірною.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
Прокурор САП ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 не погодилися з ухвалою слідчого судді від 19.01.2026, а тому звернулися до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.
Апеляційна скарга сторони обвинувачення
Прокурор не погоджується зі зменшенням розміру застави з 1 000 до 80 прожиткових мінімумів. Вважає, що слідчий суддя фактично зосередився лише на належній процесуальній поведінці підозрюваного, помилково оцінив його майновий стан та не надав належної ваги тяжкості інкримінованих злочинів, розміру завданої та ймовірної шкоди, а також установленим ризикам. Висновки слідчого судді щодо обмежених фінансових можливостей ОСОБА_7 , на думку прокурора, не відповідають матеріалам провадження, зокрема податковим деклараціям та аналітичним довідкам про доходи, які свідчать про отримання ним значних сум як у статусі ФОП, так і як фізичною особою, а також про контроль над фінансовими потоками пов'язаних підприємств. Такі доходи свідчать про реальну можливість підозрюваного профінансувати тривале переховування як в Україні, так і за кордоном, а отже - про необхідність встановлення застави у значно більшому розмірі.
Разом із тим, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ст. 177 КПК України, у сукупності з тяжкістю можливого покарання, корупційним характером злочинів і значним розміром шкоди, не можуть бути нівельовані заставою у мінімальному розмірі. Застава у 266 240 грн не створює достатнього стримуючого ефекту і не гарантує належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Отже, прокурор вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання - задоволенню в повному обсязі із застосуванням до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із покладенням відповідних процесуальних обов'язків.
Апеляційна скарга підозрюваного
Підозрюваний вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Наголошує, що на момент постановлення ухвали досудове розслідування вже було завершене, матеріали відкриті стороні захисту відповідно до ст. 290 КПК України, а протягом усього строку розслідування до нього взагалі не застосовувалися жодні запобіжні заходи. За таких умов звернення прокурора з клопотанням відбулося без наведення будь-яких нових фактичних обставин чи змін у процесуальній поведінці підозрюваного.
Прокурор не довів наявності актуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, саме на момент звернення з клопотанням, обмежившись формальними та абстрактними посиланнями на норми закону. Ті самі обставини, які існували протягом усього досудового розслідування і не потребували застосування запобіжного заходу понад сім місяців, були використані як підстава для його застосування лише на фінальній стадії провадження.
Окремо підозрюваний зазначає про зловживання процесуальними правами з боку прокурора, оскільки подання клопотання після завершення досудового розслідування за відсутності нових ризиків розцінюється як процесуальний тиск на сторону захисту та спроба вплинути на реалізацію права на захист під час ознайомлення з матеріалами.
Підозрюваний також наголошує, що визначення мінімального розміру застави саме по собі не робить запобіжний захід законним і пропорційним. Навіть мінімальна застава є повноцінним запобіжним заходом і може застосовуватися виключно за умови доведення ризиків та неможливості досягнення мети кримінального провадження без її застосування. Слідчий суддя не обґрунтував, чому без застави неможливо забезпечити його належну процесуальну поведінку та чому потреба у будь-якому запобіжному заході виникла саме після завершення досудового розслідування, не врахувавши при цьому бездоганну поведінку підозрюваного протягом усього провадження.
Крім того, на думку підозрюваного, мотивувальна частина ухвали має формальний характер, адже не містить належного аналізу доводів сторони захисту, не оцінює можливість незастосування запобіжного заходу та фактично відтворює позицію сторони обвинувачення.
Отже, підозрюваний просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Апеляційна скарга сторони захисту
Сторона захисту в апеляційній скарзі стверджує, що слідчий суддя поверхнево та формально дослідив матеріали, подані сторонами, і як результат постановив незаконну та необґрунтовану ухвалу. Вважає, що прокурор не навів належних і достатніх даних, які б об'єктивно пов'язували підозрюваного з інкримінованими злочинами на рівні стандарту «обґрунтованої підозри». Слідчий суддя фактично проігнорував відсутність такого стандарту доказування.
Окремо захист зазначає, що після повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів відповідно до ст. 290 КПК України оцінка ризиків істотно змінюється. Завершення розслідування об'єктивно зменшує процесуальні ризики та підвищує вимоги до їх доведеності. Слідчий суддя не встановив жодного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у їх реальному, а не абстрактному вимірі, та не навів мотивів, які б свідчили про необхідність застосування саме запобіжного заходу, а не досягнення процесуальної мети без обмеження прав підозрюваного.
Крім того, на думку захисту, мотивувальна частина ухвали має формальний характер, адже не містить належного аналізу доводів сторони захисту, не оцінює можливість незастосування запобіжного заходу та фактично відтворює позицію сторони обвинувачення.
Отже, з урахуванням наведеного, сторона захисту просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання.
Позиції учасників судового провадження
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали свої апеляційні скарги в повному обсязі з наведених в них підстав, просили задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційних скарг підозрюваного і його захисника, просив залишити без задоволення. Підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених у ній підстав,
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданих апеляційних скарг, вислухала доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційних скарг, та дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).
З наданих суду матеріалів, колегія суддів встановила, що наведені у клопотанні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчий суддя перевірив належним чином. При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання заслухав доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисників, дослідив надані стороною обвинувачення матеріали, які обґрунтовують клопотання, а також письмові докази сторони захисту, з'ясував всі обставини необхідні для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є підозра обґрунтованою; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для підозрюваного.
Щодо обґрунтованості підозри
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).
Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).
Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України, має бути з'ясовано, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що він своїми діями міг вчинити кримінальні правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.
Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
На переконання колегії суддів сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаними статтями КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і повідомленні про підозру. Тобто кримінальні правопорушення могли бути вчинені за описаних у них обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.
Разом із тим, колегія судді зауважує, що вищенаведені висновки про обґрунтованість підозри не констатують наявність у діях ОСОБА_7 вини у вчиненні злочинів, адже на цій стадії ані слідчий суддя, ані суд апеляційної інстанції, не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Ці питання вирішує безпосередньо суд при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.
Щодо доводів сторони захисту про необхідність застосування стандарту доказування «поза розумним сумнівом» при оцінці обґрунтованості підозри для цілей застосування запобіжного заходу, у тому числі після виконання вимог статті 290 КПК України, колегія суддів зазначає таке.
Стандарт «поза розумним сумнівом» є притаманним виключно стадії судового розгляду та застосовується судом при вирішенні питання про винуватість особи за результатами безпосереднього дослідження доказів, що прямо випливає зі змісту ст. 17 та 373 КПК України. Натомість на стадії досудового розслідування, у тому числі після відкриття матеріалів стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, кримінальне провадження не переходить у стадію судового розгляду, а отже зміна стандарту обґрунтованості підозри законом не передбачена.
Факт виконання стороною обвинувачення вимог статті 290 КПК України сам по собі не змінює процесуальної природи стадії кримінального провадження та не трансформує стандарт оцінки підозри з «обґрунтованої» у стандарт доведеності «поза розумним сумнівом». На цій стадії слідчий суддя не наділений повноваженнями здійснювати оцінку допустимості, належності та достатності доказів у їх сукупності з метою встановлення винуватості особи, а перевіряє лише те, чи надані стороною обвинувачення матеріали об'єктивно пов'язують підозрюваного з інкримінованим кримінальним правопорушенням та чи є така підозра не абстрактною, а підтвердженою фактичними даними.
Отже, застосування стандарту «поза розумним сумнівом» на стадії вирішення питання про запобіжний захід фактично означало б підміну судового розгляду на стадії досудового розслідування, що суперечить принципам змагальності та розподілу процесуальних функцій, закріпленим у ст. 22 та 26 КПК України.
Таким чином, наведені вище доводи сторони захисту є помилковими та не підлягають задоволенню.
Отже, з урахуванням зазначеного вище, не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду
При оцінці ризику переховування ОСОБА_7 слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин (ч. 5 ст. 191 КК України), додаткові обов'язкові покарання, відсутність можливості застосування норм ст. 69, 75 КК України, а також факт ймовірного відшкодування завданих збитків. Це може спонукати підозрюваного до переховування, що відповідає практиці ЄСПЛ, наприклад, у справі «Ілійков проти Болгарії».
Крім цього, слідчий суддя врахував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_7 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, наявність у ОСОБА_7 дійсного паспорта для виїзду за кордон та його реальну фінансову можливість для переховування як в Україні, так і за її межами.
Ці обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, маючи матеріальні ресурси для переховування, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Також вартим уваги є факт проживання підозрюваного на території прикордонного регіону, який безпосередньо межує з державою-агресором, що об'єктивно полегшує можливість незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, адже в умовах дії правового режиму воєнного стану, з огляду на протяжність державного кордону, активні бойові дії на окремих ділянках та залучення значних ресурсів держави до оборонних заходів, можливості ретельного та безперервного контролю за всіма напрямками державного кордону є об'єктивно обмеженими.
До того ж дружина та син підозрюваного постійно проживають на території Угорщини. Це свідчить про наявність у нього тісних сімейних та побутових зв'язків за межами України, а отже й відсутність міцних особистих чинників, які б об'єктивно стримували його від залишення території України у разі виникнення такої можливості.
Варто зауважити й те, що завершення досудового розслідування та надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні може додатково актуалізувати ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Відповідно до ч. 1 ст. 290 КПК, відкриття матеріалів досудового розслідування може свідчити про наявність у сторони обвинувачення достатніх доказів для складання обвинувального акту та його подальшого направлення до суду з метою притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні
Насамперед при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя обґрунтовано враховував встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
Отже, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків колегія суддів враховує показання свідка ОСОБА_19 , надані нею під час допиту, яка повідомила, що після отримання підозрюваним ОСОБА_20 (батьком підозрюваного) запиту від НАБУ останній особисто звернувся до ОСОБА_19 з метою уточнення інформації щодо поставок ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» трансформаторів на адресу АТ «Харківобленерго» у межах тендеру 2021 року, зокрема щодо оформлення тендерної документації та виконання договору. Водночас свідок повідомила, що окрім підготовки тендерної документації для ТОВ «ЕК «Енерго-Тайм» вона також приймала від АТ «Харківобленерго» заявки на поставку трансформаторів під час виконання відповідного договору, а отже володіє відомостями, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
До того ж ОСОБА_19 перебувала у трудових та підпорядкованих відносинах із підозрюваним ОСОБА_7 , працюючи в ТОВ «Енергопромсинтез» під його керівництвом, що свідчить про наявність між ними тривалого та тісного професійного зв'язку.
З огляду на зазначене, існує об'єктивна можливість використання підозрюваним авторитету колишнього керівника, особистих контактів або службових відносин з метою впливу на свідка, у тому числі шляхом схиляння до зміни або коригування наданих показань чи утримання від надання повної та правдивої інформації органу досудового розслідування.
Окрім того, надання стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування може також підвищувати ризик впливу на свідків, оскільки саме на цій стадії підозрюваний має можливість дізнатися про всіх свідків, допитаних стороною обвинувачення, їхні анкетні дані, місця проживання та номери телефонів, зміст наданих показань.
Отже, зазначене дає достатні підстави вважати, що ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів існує.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого суддів про те, що за відсутності належних процесуальних обмежень підозрюваний може й надалі вчиняти дії, спрямовані на розпорядження активами, які, за версією сторони обвинувачення, є предметом можливого злочину, або іншим чином продовжувати кримінальну діяльність, пов'язану з їх використанням чи приховуванням.
В цій частині вартим уваги є те, що 12.08.2024 за заявою стягувача - ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» (код ЄДРПОУ 41945861) відкрито виконавче провадження (реєстр. номер 75760588) про стягнення з боржника - АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00131954) заборгованості за договором поставки № Ч5656. Сума коштів, що підлягала стягненню за виконавчим документом складала 570 426,37 грн та була перерахована 13.08.2024 боржником на рахунок отримувача - Основ'янсько-Слобідського відділу ДВС у м. Харкові, за платіжними дорученнями під єдиним номером 16352.
Внаслідок фактичного повного виконання рішення 16.08.2024 виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
20.08.2024 ОСОБА_7 , як директор ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ», на вимогу державного виконавця надав інформацію про актуальні банківські рахунки для перерахування коштів (лист за вх. № 15769).
Далі, за платіжною інструкцією № 20380 від 20.08.2024 з рахунку Основ'янсько-Слобідського відділу ДВС у м. Харкові на рахунок стягувача (ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ») в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перераховано кошти в розмірі 570 426,37 грн, що складає заборгованість з оплати товару за договором поставки № Ч5656 від 04.10.2021 у розмірі 411 882, 86 грн з ПДВ, проценти річні у розмірі 10 468, 81 грн, інфляційні втрати у розмірі 43 760, 05 грн, пеню у розмірі 104 314, 65 грн та судовий збір у сумі 8 556,40 грн.
Наступного дня - 21.08.2024 ці кошти у складі загальної суми платежу ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» (розпорядження банківськими рахунками якого здійснював ОСОБА_7 ) внесені на рахунок ДКС України як внесення застави за ОСОБА_12 згідно ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 16.08.2024 в справі № 991/7673/24.
За таких обставин використання коштів, які за версією сторони обвинувачення можуть бути предметом інкримінованого злочину, для внесення застави за іншу особу, свідчить про подальше розпорядження цими коштами на власний розсуд, що об'єктивно ускладнює їх збереження та можливе подальше застосування заходів кримінально-правового характеру.
Сторона захисту такі висновки не спростувала.
Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу
На переконання колегії суддів, з огляду на встановлене вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м'якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов'язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Отже, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.
Щодо розміру застави
За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов'язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.
Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Водночас обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).
Отже, з огляду на встановлені вище в ухвалі обставини, розмір застави з одного боку повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_7 з 2013 по 2023 (включно) у вигляді доходу отримав 4 357 817 гривень. Крім цього, він, як фізична-особа підприємець, за період 2015-2023 роки задекларував дохід від підприємницької діяльності у розмірі 7 151 106 грн. За твердження сторони обвинувачення, чистий дохід від реалізації продукції ТОВ «ЕК «ЕНЕРГО-ТАЙМ» за 2020-2023 роки склав 135 454 400 грн.
Сторона захисту, своєю чергою, навела доводи щодо сум доходу ОСОБА_7 , який він фактично отримав на карткові рахунки у період з 2013 по 2023 роки, який склав 1 368 972, 95 грн. Сумою, яку ФОП ОСОБА_7 отримав на свої підприємницькі рахунки з 2013 по 2023 роки є 6 013 929,38 грн, з якої були сплачені податки - 5 % та ЄСВ за кожен місяць, тому сума з вирахуванням сплачених податків значно менша. Захист зазначав, що врахуванню підлягає лише чистий прибуток товариства, який склав у 2020 році - 45 100 грн; у 2021 році - 248 400 грн; у 2022 році - 274 000 грн; у 2023 році - 450 000 грн.
ОСОБА_7 з 12.12.2016 був власником земельної ділянки площею 2 га, розташованої на території Костівської с/ради Валківського р-ну Харківської області, яку відчужив 01.08.2025.
ОСОБА_7 є власником 1/2 земельної ділянки 3,6501 га в с. Старовірівці, Куп?янського району, Харківської області, яку йому подарувала його бабуся ОСОБА_21 - 08.06.2023.
Крім того, ОСОБА_7 та його дружина є власниками:
- з 08.07.2022 - легкового автомобіля марки та моделі «RENAULT MASTER», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , придбаний за 180 500 грн.
- з 28.07.2022 року - легкового автомобіля марки та моделі «CHERY TIGGO 4», 2022 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , придбаний за 414 400 грн.
Разом із тим, з матеріалів справи колегія суддів встановила, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено ще 22.05.2025, тоді як із клопотанням про застосування запобіжного заходу детектив звернувся лише 12.01.2026, тобто після спливу приблизно семи місяців з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Доказів про те, що упродовж зазначеного періоду ОСОБА_7 порушував покладені на нього процесуальних обов'язків, ухилявся від участі у процесуальних діях чи вчиняв інші дій, які б свідчили про недобросовісну процесуальну поведінку, матеріали справи не містять.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.
Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, та переконана, що з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , його ролі у вчиненні злочину, майнового стану підозрюваного та його близьких родичів і членів сім'ї, наявності трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застава в розмірі у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірною для підозрюваного та достатньою для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо інших доводів сторін
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 висловила позицію, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, колегія суддів не надає окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторони захисту, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду. Вказане також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006.
На переконання колегії суддів у цьому провадженні надано відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2026 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4