Справа № 534/300/25 Номер провадження 33/814/154/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.
13 березня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Захожай О.І.
при секретарі - Лисенко О.Ю.
за участю:
особи, відносно якої складено протокол- ОСОБА_1
захисника-адвоката Гайтоти І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 , на постанову судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 березня 2025 року,
Вказаною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Комсомольськ, Полтавської області, громадянку України, освіта вища, не працюючу, зареєстровану та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 23.12.2024 о 08 год. 33 хв., перебуваючи у магазині «Аврора» (ТОВ «Вигідна покупка») в м. Горішні Плавні, просп. Героїв Дніпра 7, таємно викрала з вищевказаного магазину товар, а саме: ліхтарик LED ручний, акумуляторний, пластиковий Lebron (1 шт.), вартістю 124 грн. 17 коп. без ПДВ та рукавицю-прихватку кухонну силіконову арт. 34065 (2 шт.), вартістю 115 грн. 83 коп. без ПДВ, на суму 355 грн. 83 коп. за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу правопорушення.
Вказує, що не складала та не підписувала заяву про визнання вини від 19.03.2025 та розгляд справи без її участі.
Зазначає, що далі прохідної суду вона не заходила, а працівником суду було передано стандартний бланк заяви про розгляд справи без її участі із зазначенням про «визнання вини», однак підписувати його ОСОБА_1 відмовилася. Після цього поліцейський з цим бланком підійшов до стійки і самостійно почав щось там здійснювати (заповнювати).
Вважає, що постанова винесена з порушенням вимог закону, оскільки працівники поліції ввели в оману суд щодо визнання ОСОБА_1 своєї вини.
Разом з цим просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В обгрунтування поданого клопотання вказує, що про існування постанови довідалася після блокування всіх рахунків, а зі змістом оскаржуваної постанови ознайомилася 21.08.2025, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Гайтоти І.М., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно вимог ст.289 КУпАП в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Враховуючи конкретні обставини справи, а також з метою забезпечення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необгрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як встановлено перевіркою матеріалів справи, ці вимоги закону при розгляді справи по суті суддею суду першої інстанції виконані не в повному обсязі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.1 ст. 51 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Тобто, об'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у крадіжці (таємному викраденні чужого майна), шахрайстві (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою), привласнення та розтрату. Крім цього, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП характеризується прямим умислом та корисливою метою.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком), згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави. Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина полягає у психічному ставленні особи до діяння та його шкідливих наслідків і може бути умисною або необережною.
Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання (ст. 10 КУпАП). Усвідомлення протиправного характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків вольову ознаку.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, складовою частиною адміністративного правопорушення є вина (умисел або необережність) дія чи бездіяльність.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що 23.12.2024 взагалі не перебувала у магазині «Аврора» та жодних протиправних дій не вчиняла.
Також зауважила, що одяг оранжевого кольору у неї відсутній, а жінка, зафіксована наявним в матеріалах справи відеозаписом, значно молодша за її вік.
Аналізуючи наявні докази у справі суд апеляційної інстанції вважає, що обставини, які викладені у протоколі, не відображають усіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та ввважає, що інкриміноване адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не вчиняла, а відтак в її діях відсутня суб'єктивна сторона правопорушення.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, суд апеляційної інстанції приходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП.
За таких обставин вважаю, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення.
Керуючись п.1 ч. 1 ст.247, ст. 294 КУпАП, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження-задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 19 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СУДДЯ О.І. Захожай