Житомирський апеляційний суд
Справа №287/1822/25 Головуючий у 1-й інст. Нижник Г. П.
Номер провадження №33/4805/117/26
Категорія ст.122-2,124,130ч.1 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
12 березня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Харченка Сергія Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 02 серпня 2025 року о 23-10 год у с. Дружба на кар'єрі керував транспортним засобом Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому медичному закладі Олевської ЦЛ відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо ОСОБА_1 складено протокол серії ЕПР1 № 410769 від 03 серпня 2025 року.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410729 від 03 серпня 2025 року встановлено, що 02 серпня 2025 року о 23-10 год у с. Дружба на кар'єрі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Меrsedes Benz д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 124 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410758 від 03 серпня 2025 року вбачається, що 02 серпня 2025 року о 23-10 год у с. Дружба на кар'єрі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, після його вчинення, чим порушив п. 2.10.а ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Харченко С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову від 31 жовтня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на її незаконність, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, посилався на порушення права ОСОБА_1 на захист у зв'язку з винесенням постанови у їх відсутності без належного забезпечення доступу до участі у справі в режимі відеоконференції. Крім того, посилався на відсутність у матеріалах справи доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вчинення останнім ДТП не доведено, а з особами, які вказали на нього як на винуватця, та які на думку адвоката, перебували у стані сп'яніння, у ОСОБА_1 виник конфлікт. Разом з тим, експертиза пошкоджень на обох транспортних засобах не проводилась. Звертає увагу на безпідставне визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Відеозапис захисник не вважає належним доказом, оскільки той не відображає суті правопорушення, акт огляду не містить посилання на дату та час його складення, а права та обов'язки на місці складення адміністративних матеріалів не роз'яснювались та порушили часовий інтервал доставки водія на огляд на визначення стану сп'яніння.
Відповідно до усталеної судової практики Європейського суду з прав людини, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у § 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Умови застосування статті 6 Конвенції щодо оцінки поведінки особи та її вплив на тривалість розгляду справи стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ). При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Також, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»).
Оскільки в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв'язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Нормами чинного КУпАП не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
При цьому, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості подавати письмові пояснення щодо обставин справи, подавати докази та залучити захисника для представництва та захисту її інтересів підчас розгляду справи в суді.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому, розгляд даної справи без невиправданої затримки не буде відповідати інтересам особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 та його адвокат Харченко С.В. знають про наявність відповідного провадження в суді апеляційної інстанції, повідомлені про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, як судом першої інстанції так і апеляційним судом було надано можливість надати свої покази у справі, проте вони цим не скористалися, в судове засідання вкотре не з'явилися (захисником двічі подавалось клопотання про відкладення розгляду справи), враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов'язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу наступного висновку.
Так, частиною 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження, зокрема, транспортних засобів; керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 12.1 ПДР України визначений обов'язок водія вибору в установлених межах безпечної швидкості руху необхідної для постійного контролю руху транспортного засобу та безпечного ним керування. Вибір такої швидкості руху водієм повинен проводитись із урахуванням дорожньої обстановки, особливостей вантажу і стану транспортного засобу.
Пунктом 13.1 ПДР України передбачений обов'язок водія дотримуватися безпечної дистанції у залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано визнав достовірними дані протоколів про адміністративні правопорушення від 03 серпня 2025 року серії ЕПР1 № 410769, серії ЕПР1 № 410729 про фактичні обставини події правопорушень, оскільки вони узгоджуються та підтверджуються вказаними у постанові доказами:
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінку, що не відповідає обстановці, огляд на стан сп'яніння не проводився;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 серпня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду на стан сп'яніння до закладу охорони здоров'я КНП «Олевська ЦЛ», огляд на стан сп'яніння не проводився;
- розпискою про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;
- розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
- розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч. 1 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом;
- рапортом поліцейського СРПП ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області сержанта поліції Швеця А. від 03 серпня 2025 року, за змістом якого прибувши за викликом на місце події, встановили, що у припаркований автомобіль заявника в'їхав автомобіль «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 . Водій даного автомобіля зі слів свідків перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння та втік з місця події. Поліцейськими було виявлено даний транспортний засіб за декілька кілометрів від події. Після цього до них зателефонував заявник та повідомив, що водій, який скоїв ДТП повернувся на місце події. Ним виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого у присутності працівників поліції упізнали свідки;
- електронним рапортом інспектора-чергового відділення поліції № 2 Коростенського району Житомирської області від 02 серпня 2025, відповідно до якого надійшло повідомлення що сталося ДТП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 02 серпня 2025, які повідомили, що 02 серпня 2025 приблизно о 23 годині у припаркований автомобіль, належний ОСОБА_3 в'їхав автомобіль «Volkswagen Jetta», державний номерний знак НОМЕР_1 . Водій, що заподіяв ДТП, на їхню думку перебував у стані алкогольного сп'яніння, так як мав нечітку мову та невпевнену ходу. Назвався ОСОБА_4 , який спочатку запропонував відшкодувати заподіяну шкоду, а в подальшому зник з місця події, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5380414 від 03 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП;
- схемою місця ДТП від 02 серпня 2025 року;
- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Так, згідно відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, патрульні поліцейські прибули на виклик про дорожньо-транспортну пригоду. Потерпілий ОСОБА_3 вказав, що у його присутності та ще кількох свідків автомобіль Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здаючи назад, здійснив зіткнення з його запаркованим автомобілем, пошкодивши ліві двері автомобіля. Вказав, що у автомобілі було ще 2 пасажира, водій ОСОБА_4 , який перебував у стані сп'яніння, вийшов, подивився на пошкодження та намагався домовитися, але потім сів у автомобіль та поїхав. У подальшому працівники виявили автомобіль Volkswagen Jetta та його власника ОСОБА_1 , на якого свідки вказали як на водія - особу що вчинила ДТП. Працівники поліції зафіксували пошкодження на лівому боці автомобіля ОСОБА_3 . Mersedes Benz, підтвердили пошкодження на автомобілі Трохименка Р.О. Volkswagen Jetta. У зв'язку з виявленими у останнього ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з ротової порожнини, порушення мови та поведінку, що не відповідає обстановці, ОСОБА_1 запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер або у найближчому медичному закладі, від якого останній категорично та однозначно відмовився. Водію роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та в подальшому склали щодо ОСОБА_1 адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП, ч. 122-4 КУпАП, зміст яких йому оголосили, від підпису водій відмовився.
Отже, дії поліцейських по виявленню у водія ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння та фіксації проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою технічних засобів відеозапису та у протоколі про адміністративне правопорушення у даній справі в цілому відповідають вимогам ст. 266 КУпАП України та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Зазначений вище відеозапис з портативних нагрудних камер поліцейських відповідає п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18 грудня 2018 року №1026 та вимогам ст. 251 КУпАП, хоча й наданий частинами, проте за своїм змістом є послідовним та відображає зазначені у протоколах події. У протоколах міститься посилання на відеозапис з пристрою Моторола 858244.
Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом опосередковано підтверджується долученим до справи відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, показами свідків та іншими доказами. Так, у розмові з працівниками поліції потерпілий та свідки вказали на ОСОБА_1 як на водія автомобіля, у процесі встановлення обставин події одна зі свідків надала працівнику поліції відеозапис, на якому зафільмовано рух автомобіля Volkswagen Jetta, коли ОСОБА_1 після ДТП залишав місце ДТП. Разом з тим, при поверхневому огляді у останнього у кишені шорт виявлені ключі від вказаного транспортного засобу, який він у подальшому з метою заплутати працівників поліції залишив на лівому задньому колесі свого автомобіля. Хоча останній вказував, що вживав алкоголь та наполегливо заперечував факт керування своїм автомобілем, проте будь-яких інших осіб, на яких ОСОБА_1 міг би вказати як на водія Volkswagen, на відеозаписі не зафіксовано. Разом з тим поведінка ОСОБА_1 була неадекватною та не відповідала обстановці, про що неодноразово наголошували працівники поліції, останній плутався у поясненнях, заперечував причетність свого автомобіля до ДТП, керування ним, пояснював, що гуляв з дівчиною, машина була запаркована на місці, де її виявили, з друзями приїхав відпочити, собака залишилась у автомобілі друзів, голосив, що його побили та він потребує медичної та правової допомоги, відмовився від ознайомлення зі складеними протоколами, розмахував руками та сварився, за що після неодноразового попередження до нього застосували кайданки.
Таку позицію захисту у вигляді заперечення факту керування транспортним засобом апеляційний суд розцінює як намагання уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Отже, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортного засобу та винності у спричиненій дорожньо-транспортній пригоді, що узгоджується також із показами потерпілого та свідків та сумнівів у цій частині не викликає.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення ОСОБА_1 його прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, спростовуються відеозаписами з нагрудних портативних камер поліцейських.
Відсутність у акті огляду часу та дати його складення не спростовує зазначений у ньому встановлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№410769 від 03 серпня 2025 року, які вбачаються також із відеозапису події.
Посилання адвоката на порушення працівниками поліції часового інтервалу доставки водія на огляд для визначення стану сп'яніння суд вважає надуманими, оскільки вказані положення можна застосувати до осіб, які надали згоду на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції у закладі охорони здоров'я, який згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП та п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції має бути проведений не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
Доводи захисника на неналежність зібраних у справі письмових показів свідків як доказу апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки за положеннями ст. 251 КУпАП покази свідків включені до переліку доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, а згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Будь яких доказів на спростування встановлених обставин скаржник не надав.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з тим, що він дійсно мав ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер та у медичному закладі. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 410729 та ЕПР1 №410769 від 03 серпня 2025 року складені за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.ст. 254, 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 автомобілем та винності у спричиненій дорожньо-транспортній пригоді.
Одночасно, апеляційний суд не знайшов порушення процесуальних норм під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки з матеріалів справи та пояснень захисника Харченка С.В. вбачається, що про дату й час розгляду справи 31 жовтня 2025 року він був повідомлений. Справа розглянута у його відсутності з додержанням вимог ст. 268 КУпАП. Клопотання про проведення судового засідання 31 жовтня 2025 року в режимі відеоконференції матеріали справи не містять, як і постанови про його задоволення. Районним судом було забезпечено право на захист особи, надано можливість особі бути присутнім в судовому засіданні, надати докази та пояснення з приводу обставин справи про адміністративне правопорушення, проте таким правом останній не скористався, до суду не з'явився.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно протоколу серії ЕПР1 №410758 від 03 серпня 2025 року ОСОБА_1 інкриміновано порушення п. 2.10.а ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 122-4 КУпАП, до якого додані матеріали, досліджені та перевірені апеляційним судом.
Згідно ст. 122-4 КУпАП залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Відповідно п. 2.10 а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди.
Проте, суд першої інстанції, ігноруючи вимоги ст. 280 КУпАП притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП без дотримання відповідного доказового забезпечення, судом першої інстанції не надана належна оцінка адміністративним матеріалам щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, та в результаті неповного дослідження доказів, у оскаржуваному судовому рішенні не надана оцінка діям ОСОБА_1 за порушення п. 2.10.а ПДР України у межах фабули протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №410758 від 03 серпня 2025 року.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, установлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, здійснюється на основі додержання принципу законності; завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати усі установлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
При цьому апеляційний суд також враховує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
За таких обставин, вважаю, що постанова судді Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди, що передбачено ст. 122-2 КУпАП не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню, оскільки наявність у його діях складу даних адміністративних правопорушень не підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки при перевірці доводів апеляційної скарги встановлена відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-2 КУпАП, то постанова судді у цій частині підлягає скасуванню, а провадження у даній справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП .
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався вимог статтей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а постанова районного суду, підлягає скасуванню в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП, а провадження - закриттю п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Харченка Сергія Вікторовича, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Олевського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 в частині визнання його винним за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП скасувати.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вважати ОСОБА_1 винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
В решті постанову суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Н.Й. Григорусь