Житомирський апеляційний суд
Справа №285/4242/25 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Г.
Категорія 72 Доповідач Галацевич О. М.
11 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О.М.,
суддів : Григорусь Н.Й.,
Панкеєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/4242/25 за позовом виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сташків Т.Г. в м. Звягель,
У серпні 2025 року виконавчий комітет Звягельської міської ради, як орган опіки та піклування звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на користь дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1598 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви та до повноліття дітей.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , проте належним чином не виконує своїх батьківських обов'язків щодо їх виховання та утримання. Батько дітей, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 29 лютого 2024 року діти перебувають на обліку служби у справах дітей міської ради як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах у зв'язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов'язків. Працівниками служби у справах дітей неодноразово проводилися обстеження матеріально-побутових умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 . За твердженням позивача, відповідачка не йшла на контакт із працівниками служби, поводила себе агресивно. Донька ОСОБА_5 , 2015 року народження, має початковий рівень знань, хоча навчається у третьому класі. ОСОБА_4 , 2008 року народження, притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо матері. З квітня 2025 року діти проживали у родині тітки ОСОБА_7 , яка створила належні умови для їх проживання. На час звернення до суду ОСОБА_5 перебувала у центрі «Сонячний дім», а ОСОБА_4 проживав у бабусі у с. Вірівка. На думку органу опіки та піклування, ОСОБА_1 фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей, не цікавиться їхнім життям та навчанням, а також не наполягає на здобутті сином освіти, який не закінчив середньої школи. Крім того, за твердженням позивача, ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, проте свого ставлення до дітей не змінила. З огляду на наведене орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дітей, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року у задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради відмовлено. Суд повідомив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - та поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради Житомирської області подав апеляційну скаргу, в якій просить його частково скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також стягнути з неї аліменти.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не врахував надані органом опіки та піклування докази та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам. На думку органу опіки та піклування, діти перебувають у складних життєвих обставинах, а ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не проживає з дітьми, не займається їх вихованням, не цікавиться їх життям, навчанням та станом здоров'я. Також зазначає, що зі ОСОБА_1 неодноразово проводилися профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов'язків, однак її поведінка не змінилася. Донька ОСОБА_3 , яка навчається у третьому класі, має низький рівень знань, погано читає та рахує, не виконує домашніх завдань і потребує постійного батьківського контролю, при цьому мати, за твердженням апелянта, не відвідує батьківські збори. Крім того, звертає увагу, що до поліції неодноразово надходили повідомлення щодо вчинення домашнього насильства у сім'ї, за результатами яких складалися адміністративні протоколи. Також зазначає, що ОСОБА_1 не працевлаштована, матеріально дітей не забезпечує та не надає їм належної фінансової підтримки. На думку органу опіки та піклування, суд першої інстанції не врахував інтересів дітей та не надав належної оцінки поясненням свідків, зокрема тітки дітей ОСОБА_7 та сина ОСОБА_2 , а повернення дітей до проживання з матір'ю, яка, за твердженням апелянта, веде асоціальний спосіб життя, може негативно вплинути на їх подальший розвиток.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є матір'ю дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 12, 13).
Батько дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.17).
Згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї від 29.02.2024, 11.03.2024, 07.10.2024, 16.10.2024, 16.01.2025, 13.02.2025, 17.02.2025, 25.02.2025, 09.04.2025, 05.05.2025, 11.04.2025, 27.06.2025, 15.07.2025 сім'я проживала у приватному будинку, що складається з трьох кімнат. У ОСОБА_4 наявне місце для відпочинку та сну, ОСОБА_5 частину часу проживала у бабусі, а під час перебування у м. Звягелі спала разом із матір'ю. У сім'ї наявний мінімальний запас продуктів харчування. Під час обстежень зі ОСОБА_1 проводилися профілактичні бесіди щодо належного виконання батьківських обов'язків, недопущення насильства в сім'ї, зловживання алкогольними, наркотичними засобами, необхідності працевлаштування та посилення контролю за поведінкою дітей, а також її попереджено про відповідальність, передбачену законодавством. При цьому зазначалося, що матір'ю створено задовільні умови для проживання дітей (а.с.19-31).
У своїх письмових поясненнях від 01.03.2024 ОСОБА_1 зазначала, що з нею проведено бесіду щодо належного виконання батьківських обов'язків, методів виховання дітей, необхідності належного контролю за їх навчанням і поведінкою, а також попереджено про відповідальність. Вона зобов'язувалася налагодити стосунки із сином та не допускати подібних ситуацій у майбутньому (а.с.32).
Відповідно до акту оцінки потреб сім'ї від 02.10.2024 та висновку №621 від 02.10.2024 встановлено, що основними чинниками, які зумовили перебування сім'ї у складних життєвих обставинах, є конфлікти у сім'ї, вчинення сином домашнього насильства щодо матері та сестри, а також низький рівень виховного потенціалу матері. Також зазначалося, що ОСОБА_5 бракує дисциплінованості та мотивації до навчання, а мати не завжди має можливість контролювати виконання донькою домашніх завдань (а.с. 39-42).
Із заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав до органу опіки та піклування зверталася ОСОБА_7 , яка зазначала, що ОСОБА_3 з 15 квітня 2025 року проживає разом із нею, а мати, за її словами, не відвідує дитину, не цікавиться її навчанням та не забезпечує матеріально (а.с. 48).
З матеріалів справи також убачається, що до Національної поліції неодноразово надходили повідомлення щодо конфліктів у сім'ї. Постановами Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17лютого 2021 року та 28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно сина ОСОБА_4 (а.с. 58, 60).
Постановами цього ж суду від 11 лютого 2021року та 18 березня 2024 року ОСОБА_1 також притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП за невиконання обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_4 (а.с. 57, 59).
Відповідно до інформації гімназії №3 Звягельської міської ради №47 від 06.03.2025 ОСОБА_3 , учениця 3-Б класу, має початковий рівень знань, потребує постійного контролю під час навчання, інколи пропускає заняття без поважних причин. При цьому дитина охайна та забезпечена шкільним приладдям (а.с. 34).
04.06.2025 ОСОБА_2 звертався до служби у справах дітей із заявою про влаштування його до обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Сонячний дім», зазначивши, що перебуває у складних життєвих обставинах та потребує психологічної допомоги (а.с. 62).
Органом опіки та піклування також подано висновок №1578 від 16.07.2025 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7-8).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи не знайшло підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків у такій мірі, яка б свідчила про наявність підстав для застосування крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав.
З метою забезпечення інтересів дітей та враховуючи їх прихильність до матері, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність збереження зв'язків дітей із матір'ю, яка під час розгляду справи повідомила про готовність змінити свою поведінку, працевлаштуватися та створити належні умови для проживання і навчання дітей.
У зв'язку з цим суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, одночасно попередивши ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків.
Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, апеляційний суд враховує таке.
Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради посилався на те, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не займається їх вихованням, не проживає з ними, не цікавиться їх життям, навчанням і станом здоров'я, вчиняє насильство в сім'ї. Крім того, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 зловживає наркотичними засобами.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із статтями 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її всебічного розвитку, а батьки зобов'язані забезпечувати належні умови для її виховання, навчання та розвитку.
Частинами першою-четвертою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти та готувати її до самостійного життя.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключним заходом впливу, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батьків, так і для дитини (стаття 166 СК України), та допускається лише у випадках, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.
Отже, при вирішенні спорів щодо позбавлення батьківських прав суди повинні виходити з принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, оцінюючи поведінку батьків, характер їх ставлення до дитини, а також можливість зміни їх поведінки у майбутньому.
Відповідно до статей 76, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів у їх сукупності.
Обов'язок доведення обставин свідомого ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, що можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.
У справі, що переглядається, встановлено, що позивач не надав беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача, спрямованої на ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дітей, або інших обставин, які відповідно до приписів частини першої статті 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.
При цьому суд першої інстанції, встановивши наявність певних проблем у виконанні відповідачкою батьківських обов'язків, не залишив ці обставини поза увагою та застосував менш суворий захід впливу, а саме попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та поклав на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов'язків, що узгоджується з правовою природою позбавлення батьківських прав як крайнього заходу впливу.
Апеляційний суд також враховує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, який застосовується лише тоді, коли змінити їх поведінку на краще неможливо та коли захист інтересів дитини не може бути забезпечений менш суворими заходами.
Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, а також відсутність гострої соціальної необхідності у застосуванні такого заходу, у зв'язку з чим позбавлення батьківських прав у цій справі не є необхідним у демократичному суспільстві.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо виховання дітей, захисту їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є таким, що має рекомендаційний характер та не є законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року (справа №243/13192/19-ц).
Вказаний висновок оцінений судом першої інстанцій у сукупності з іншими доказам і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав, які ґрунтуються на факті кровної спорідненості з дитиною та передбачають право на її виховання, захист інтересів та інші права до досягнення дитиною повноліття, не може вважатися таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її сімейного середовища та коріння, а тому може бути виправдане лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, пункт 49). Наявності таких виняткових обставин у цій справі не встановлено.
Посилання апелянта на те, що відповідачка не виконує свої батьківські обов'язки, не може бути самостійною підставою для скасування судового рішення, оскільки самої лише бездіяльності з боку матері недостатньо для висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливе позбавлення її батьківських прав (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).
Щодо доводів заявника про те, що відповідачка зловживає наркотичними чи психотропними засобами, такі обставини повинні бути підтверджені відповідними медичними документами. Водночас матеріали справи таких доказів не містять, а позивачем їх суду не надано.
Надані суду постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 КУпАП від 11 лютого 2021 року та від 18 березня 2024 року стосуються неналежного виконання нею батьківських обов'язків щодо виховання сина ОСОБА_4 та не містять відомостей про порушення нею батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_5 .Так само надані матеріали справи щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосуються вчинення домашнього насильства відносно сина ОСОБА_4 та не містять відомостей про вчинення домашнього насильства щодо доньки ОСОБА_5 .
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 застосовувалися інші заходи впливу, які виявилися безрезультатними, а також доказів того, що вона систематично, незважаючи на застосовані заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки щодо дитини.
Суд першої інстанції також врахував пояснення дітей. Зокрема, донька сторін ОСОБА_5 , 2015 року народження, яка на момент розгляду справи перебувала у Центрі реабілітації дітей «Сонячний дім» у місті Житомирі, під час бесіди з практичним психологом повідомила, що любить матір, не підтримує позбавлення її батьківських прав та хоче повернутися додому. Ці обставини були враховані судом першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Також суд першої інстанції правильно поклав на орган опіки та піклування виконавчого комітету Звягельської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1 , що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
При цьому рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , апеляційним судом не переглядається, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись статтями 259, 268, 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Звягельської міської ради як органу опіки та піклування залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
Повний текст постанови складено 13 березня 2026 року.