Номер провадження 4-с/754/33/26
Справа № 754/12510/17
Іменем України
09 березня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді -Панченко О.М.
з секретарем судового засідання - Сарнавським М.О.
за участі заявника - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали скарги ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшого державного виконавця Гудзя Р.В.) під час виконання судового рішення, -
Заявник ОСОБА_1 подав до суду скаргу на рішення, дії, бездіяльність Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшого державного виконавця Гудзя Р.В.) під час виконання судового рішення.
В обґрунтування скарги посилається на те, що про порушення своїх прав внаслідок рішень, дій та бездіяльності державного виконавця дізнався 01.10.2025 р. Рішенням (додатковою постановою) Київського апеляційного суду від 24.07.2025 р. у цивільній справі №754/12510/17 заяву Стягувача (подану через представника) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, крім іншого постановлено: стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. 04.08.2025 р. в строки передбачені нормами ЦПК України, через підсистему "Електронний Суд" заявником подана касаційна скарга на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 24.07.2025 р. на заяву Стягувача (подану через представника) про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №754/12510/17. За зазначеною касаційною скаргою 05.08.2025 р. у цивільній справі №754/12510/17 зареєстровано касаційне провадження №61-10102 ск 25, яке станом на 24.10.2025 р. не розглянуте. 01.10.2025 р. старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Романом Володимировичем, на підставі виконавчого листа №754/12510/17 від 18.08.2025 р., відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 (далі - ВП), виданого Деснянським районним судом м. Києва (далі - ВЛ). Під час відкриття ВП Державним виконавцем 01.10.2025 р. постановлені: постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору, постанова про арешт коштів боржника, які 01.10.2025 р. надійшли заявнику в підсистемі "Електронний Суд". 01.10.2025 р. у касаційному провадженні №61-10102 ск 25 цивільної справи №754/12510/17 через підсистему "Електронний Суд" заявником подана заява про зупинення виконання рішення (або зупинення його дії) у ВП, про розгляд якої станом на 24.10.2025 р. відомості в підсистемі "Електронний Суд" відсутні. В рішенні (додаткової постанови) від 24.07.2025 р. у цивільній справі №754/12510/17 Київський апеляційний суд зазначив повне найменування Стягувача: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ахметова Ліна Едуардівна. Крім того, в додатковій постанові зазначено, що вона постановлена в справі за скаргою заявника на рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Ліни Едуардівни, за апеляційною скаргою заявника на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року. В заяві від 08.07.2025 р. про видачу виконавчого листа у справі №754/12510/17 Стягувач теж повідомила про себе Деснянському районному суду м. Києва як про приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметову Ліну Едуардівну, зазначаючи свої реквізити як приватного виконавця, а не фізичну особу (не повідомляючи суду день, місяць, рік народження та фактичне місце проживання як фізичної особи). 18.08.2025 р. Деснянським районним судом м. Києва на шаблоні (бланку) Додатку 22 до пункту 29.8 Інструкції, який втратив чинність, Стягувачу видано ВЛ, в якому серед іншого на передній стороні ВЛ безпідставно зазначено про позов заявника замість скарги, а на зворотній стороні, в розділі з відомостями про повне найменування Стягувача, зазначено: Ахметова Ліна Едуардівна , замість: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ахметова Ліна Едуардівна. Помилки наявні у ВЛ Стягувач у спосіб передбачений законодавством України не виправила та 23.09.2025 р. подала його Державному виконавцю як додаток до заяви про примусове виконання рішення. В зазначеній заяві, як і попередньо, Стягувач позначила своє офіційне повне найменування: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Ахметова Ліна Едуардівна та зазначила реквізити, які є її офіційними реквізитами як приватного виконавця. Після отримання заяви Стягувача від 23.09.2025 р. з додатком ВЛ Державний виконавець не повернув ВЛ Стягувачу, а відкрив ВП та прийняв рішення і вчинив дії із зазначенням повного найменування Стягувача - Ахметова Ліна Едуардівна в усіх створених ним документах ВП. Відповідно я, як Боржник у ВП, заявник вважає, що має право вимагати від Державного виконавця дотримання ним у ВП норм законодавства України як щодо змісту документів ВП, так і щодо рішень, дій або бездіяльності Державного виконавця, пов'язаних із їх змістом. Використаний шаблон (бланк) ВЛ на 18.08.2025 р. втратив актуальність, його зміст відносно повного найменування Стягувача, та зміст усіх документів ВП створених Державним виконавцем в частині повного найменування Стягувача не відповідає як змісту додаткової постанови Київського апеляційного суду від 24.07.2025 р. у цивільній справі №754/12510/17, так і фактичному офіційному повному найменуванню Стягувача, чим Державним виконавцем порушено права заявника як Боржника на зазначення в документах ВП достовірних відомостей про Стягувача. Таким чином, ВП не повинно було бути відкрите 01.10.2025 р., а документи, які стали підставою для відкриття ВП, повинні були бути повернуті Стягувачу, чого в порушення норм законодавства України не було виконано, що є доказом незаконних рішень, дій та бездіяльності Державного виконавця. В зв'язку із викладеним вище, просив суд: здійснити судовий контроль дотримання Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшим державним виконавцем - Гудзем Романом Володимировичом) норм законодавства України у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 01.10.2025 р., та визнати оскаржувані ним рішення, дії та бездіяльність неправомірними. Зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшого державного виконавця - Гудзя Романа Володимировича) закрити виконавче провадження НОМЕР_1 від 01.10.2025 р., скасувати усі накладені у ньому арешти, видалити відомості відносно заявника з реєстру боржників та повернути документи стягувачу - приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Ахметовій Ліні Едуардівні.
04.03.2026 року заявником до суду подано заяву про уточнення вимог скарги, в якій просив суд:здійснити судовий контроль дотримання Деснянським відділом державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшим державним виконавцем - Гудзем Романом Володимировичом) норм законодавства України у виконавчому провадженні НОМЕР_1 від 01.10.2025 р., та визнати оскаржувані ним рішення, дії та бездіяльність неправомірними. Враховуючи повернення 26.01.2026 року виконавчого документа стягувачеві, зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшого державного виконавця - Гудзя Романа Володимировича) закрити виконавче провадження НОМЕР_1 від 01.10.2025 р., скасувати усі накладені у ньому арешти, видалити відомості відносно заявника з реєстру боржників. Зазначає, що 26.01.2026 року державний виконавець склав постанову про арешт майна боржника, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Постанова про арешт майна боржника від 26.01.2026 року, як і попередні постанови від 01.10.2025 року та 14.10.2025 року є необгрунтованими та незаконними, як через відомості зазначені у розділі "стягувач", відсутність інформації про порядок і строки оскарження, через відсутність у заявника нерухомого та рухомого майна, про що ним своєчасно 08.10.2025 року подана декларація про доходи та майно боржника фізичної особи, так і через невідповідність обгрунтування вимогам нормст. 56 ЗУ "Про виклнавче провадження".
В судовому засіданні заявник підтримав вимоги скарги, просив суд про її задоволення.
Представник Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду не з'явився, про дату і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, з заявами до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши доводи скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що 01.10.2025 року старшим державним виконавцем Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзем Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 18.08.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ахметової Л.Е. витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Р.В. від 01.10.2025 року накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Р.В. від 14.10.2025 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Р.В. від 26.01.2026 року накладено арешт майна боржника ОСОБА_1 .
Постановою старшого державного виконавця Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гудзя Р.В. від 26.01.2026 року виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки вжитими державним виконавцем заходами стягнути кошти не виявилося можливим. Згідно відповіді ПФУ щодо місця роботи та отримання пенсії - інформацію не знайдено, згідно відповіді РСЦ МВС України в м. Києві за боржником транспортні засоби не зареєстровано, згідно відповіді ДПС України платник податків з таким податковим номером чи за серією та номером паспорта на обліку в органах ДПС не перебуває.
Вирішуючи питання про правомірність дій державного виконавця, та надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій, тобто від 02.06.2016 № 1404-VІІІ зі змінами та доповненнями, далі за текстом Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Для забезпечення реального виконання рішення, за правилами ст. 56 Закону № 1404-VІІІ, застосовується арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження та в разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом установлених законом строків.
Водночас ВП ВС звертає увагу, що законодавець у Законі України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», який набрав чинності з 5 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно з поверненням виконавчого документа стягувачу (ч. 3 ст. 37 Закону).
Отже, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч. 3 ст. 37 Закону).
Частина 3 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» регулює фінансові та майнові наслідки повернення виконавчого документа стягувачу: повертаються невикористані аванси, за вимогою надається звіт про витрати, а у разі повернення за п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 - знімається арешт з майна. Основні положення ч. 3 ст. 37: Повернення авансу: Якщо документ повертається, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. Звіт про витрати: На письмову вимогу стягувача виконавець зобов'язаний надати звіт про використання авансового внеску. Зняття арешту: Арешт з майна боржника знімається, якщо виконавчий документ повертається на підставі: пункту 1 (письмова заява стягувача); пункту 3 (неможливість здійснити стягнення).
Окрім того, у відповідності до п. 2 ч. 4 ст. 59 вищезазначеного Закону, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Згідно із ч. 5 ст. 59 вказаного Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд враховує, що державним виконавцем 26.01.2026 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно ж до приписів ст. 39 зазначеного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. Водночас, повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв'язку відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження, згідно з приписами ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд зауважує, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим. Зняття арешту з майна боржника пов'язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Отже, державний виконавець діяв правомірно не вирішуючи питання щодо скасування арешту, накладеного на майно боржника, при поверненні виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами і доповненнями), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Поміж тим, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та не відповідає загальним засадам цивільного судочинства.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Виходячи з викладеного вище, за наявності арешту (обтяження) накладених на майно, порушується право заявника на мирне володіння та розпорядження майном, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право заявника підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб - шляхом скасування арешту майна.
Звертаючись до суду зі скаргою, заявник також просить визнати оскаржувані ним рішення державного виконавця, дії та бездіяльність неправомірними.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Разом з тим, при розгляді скарги судом встановлено, що в даному випадку державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій державного виконавця щодо відмови у знятті арешту накладеного на майно боржника у ВП НОМЕР_1 від 01.10.2025 року.
Як роз'яснено у п.18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року №5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», виходячи зі змісту статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
З огляду на вищевикладене скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 18, 258 - 261, 353, 447, 449, 450 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії, бездіяльність Деснянського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (старшого державного виконавця Гудзя Р.В.) під час виконання судового рішення, - задовольнити частково.
Скасувати арешти, накладені старшим державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзем Романом Володимировичем при примусовому виконанні виконавчого листа №754/12510/17 виданого 18.08.2025 року Деснянським районним судом м. Києва у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 та видалити відомості відносно ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.
У задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.03.2026 року.
Суддя О.М. Панченко