Справа № 703/2517/25
2/703/41/26
06 лютого 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Левчук О.О.,
при секретарі судового засідання Мельник Д.В.,
представника позивача - Лук'яненко Г.О.,
відповідачки - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 703/2517/25 за позовом:
Комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», юридична адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 72-А
до
ОСОБА_1 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії, -
встановив:
01 травня 2025 року КП «Смілакомунтеплоенерго» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із вказаним позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії, в тому числі на загальнобудинкові потреби опалення та за абонентське обслуговування за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 6960 грн. 69 коп., інфляційні втрати у сумі 785 грн. 55 коп., три проценти річних у сумі 193 грн. 07 коп., пеню в сумі 233 грн. 73 коп. та судові витрати пов'язані з розглядом справи (судовий збір 2422 грн. 40 коп. та витрати за отримання інформації з ДРРПНМ у розмірі 80,00 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем з 01 лютого 2018 року КП «Смілакомунтеплоенерго», яке є надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 23 лютого 2018 року № 70 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг», надавались послуги з централізованого опалення у м. Сміла, в тому числі відповідачу в будинку АДРЕСА_2 , на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 (опубліковано на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням https://smila-rada.gov.ua/).
Житлова квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 50,3 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири серії АВР № 909126 від 27.04.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М.Є.
Відповідач свого обов'язку по оплаті наданих послуг з теплопостачання належним чином не виконував, в зв'язку з чим за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року включно у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування в розмірі 6960 грн. 69 коп.
Дії споживача по невиконанню свого обов'язку з оплати житлово-комунальних послуг порушують права надавача послуг щодо отримання плати за надані послуги, порушує фінансовий стан підприємства та спричиняє збитки.
Нарахування плати за надані послуги, у період виникнення заборгованості, здійснювалося за тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28 лютого 2019 року, № 511 від 21 жовтня 2021 року, № 392 від 30 вересня 2022 року, № 365 від 28 вересня 2023 року та № 506 від 26 вересня 2024 року.
В даному випадку, у будинку, в якому знаходиться квартира, яка належить відповідачу, встановлено прилад комерційного обліку теплової енергії, в зв'язку з чим нарахування плати за надані послуги здійснювалося за тарифами, що діяли у відповідний період та згідно показників засобу обліку теплової енергії з розрахунку на опалювальну площу квартири.
Позивач вказує, що факт постачання теплової енергії у будинок, в якому знаходиться квартира відповідача підтверджується спільними актами з балансоутримувачем будинку, про подачу теплової енергії кожного опалювального сезону, які розпочинаються та завершуються згідно до рішень виконавчого комітету Смілянської міської ради.
Оскільки відповідач споживав надані послуги, не відмовлявся від них у законному порядку, то згідно ст.ст. 205, 901-903 ЦК України договір про надання послуг з централізованого теплопостачання між сторонами фактично відбувся (конклюдентний договір).
В зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті житлово-комунальної послуги, позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 785 грн. 55 коп., три проценти річних у сумі 193 грн. 07 коп., пеню в сумі 233 грн. 73 коп. та звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для надіслання суду відзиву на позовну заяву з доказами направлення такого відзиву позивачу.
26 травня 2025 року на адресу суду від відповідачки надійшли відзив на позовну заяву, звернення про надання інформації, про розгляд справи у судовому засіданні та клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с. 67-87).
У відзиві відповідачка проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивач посилається на Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року, відповідно п. 51 цього договору він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту оплубілкування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Даний договір був опублікований 29.10.202. Пунктом 4 Індивідуального договору встановлено , що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будьяких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Рішенням № 7 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води Смілянського виконачого комітету від 20 серпня 2014 року відповідачці було надано дозвіл на відключення від системи централізованого теплопостачання та встановлення індивідуально опалення її квартири. Тому відповідач вказує, що процедуру відключення та отримання дозволу та відповідної технічної документації була дотримана нею.
Саме тому вона не могла приєднатись Індивідуального договору КП «Смілакомунтеплоенерго» про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021, тому що її кваритру було відключено 28.05.2015. Відповідними послугами вона не користується з часу встановлення в її житлі 28.05.2015 індивідуального опалення. З вказаного часу будь-які правовідносини між нею та позивачем відсутні. Додатково обставина того, що вона не є споживачем послуг, наданих теплопостачальним підприємством, підтверджується тим, що заборгованість, що є предметом позову, їй нараховується з жовтня 2021 року. Не можна застосувати Індивідуальний договір, який набув чинності 29.11.2021 до відносин, які припинилися 28.05.2015.
Відповідно і Індивідуальний договір, на який посилається Позивач, через невиконання ним же норм законодавства є нікчемним. Сторінку про розміщення Індивідуального договору від 25.10.2021 року відповідачм не знайдено.
У наданій позивачем виписці по рахунку № НОМЕР_1 вказано пероді нарахування з жовтня 2021 року, що є підтвердженням факту не надання мені послуг з 28.05.2015 року. Позивач фактично визнає, що послуги відповідачці не надавалися з 28.05.2015 року, але вирішив стягувати з неї плату , починаючи з жовтня 2021 року, після спиву 6- річної давнини.
Також заперечує проти розрахунків зроблених позивачем.
Викладені обставини виключають стягнення з відповідачки нарахованої заборгованості та штрафних санкцій. Відзив містить обґрунтування пропуску позивачем позовної давності до основної вимоги та щодо суми нарахованої пені, однак відповідач не висловила клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, а посилається на безпідставність позовних вимог загалом.
30 червня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача - ОСОБА_2 , в якій останній не погоджуючись із доводами відповідачки, наведеними у відзиві вказав, що фактичне відєднання її квартири від централізованого опалення відбулось 28.05.2015, тобто до вступу в силу положень тобто до вступу в силу положень Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 25.10.2021 року, а тому цей договір не може поширювати свою дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, є помилковим.
Що в період із 01.02.2018 (день визначення КП «Смілакомунтеплоенерго» надавачем послуг в сфері теплопостачання згідно з рішенням ВК СМР від 23.02.2018 №70) між сторонами існували правовідносини на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV та договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.02.2018, що був публічним договором приєднання.
Тобто з 01.02.2018 підприємство надавало свої послуги споживачам на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.02.2018.
09.11.2017 прийнятий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, що набрав чинності з 10.12.2017 та введений в дію 01.05.2019.
29.10.2021 КП «Смілакомунтеплоенерго» опубліковано на офіційному сайті Смілянської міської ради договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що відповідає типовому індивідуальному договору, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.
На підставі п.2 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону №2189, з дня введення в дію цього Закону, ЗУ «Прожитлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV визнано таким, що втратив чинність.
Посилаючись на п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2189-VIII, позивач стверджує, що в період до 29.11.2021 (день набрання чинності індивідуальним договором від 25.10.2021) діяли укладені раніше договори про постачання житлово-комунальних послуг. Крім того, хоча квартира відповідачки відключена від системи централізованого теплопостачання, однак згідно пункту 6 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджені постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (далі Правила №830) виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам за договором з колективним споживачем, колективним договором, індивідуальним договором, договором з власником (користувачем) будівлі - до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі). Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Відповідно до п. 38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). У зв'язку із відсутністю відомостей про площу місць загального користування, допоміжних приміщень, даних щодо внутрішньобудинкових систем опалення у підвалах, техпідпіллях, горищах, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, визначається спрощено, відповідно до Пункту 8 розділу ІV Методики, з урахуванням етажності будинку. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення. Оскільки весь будинок АДРЕСА_2 не від'єднано від мереж теплопостачання і теплова енергія, яка постачається позивачем до будинку, розподіляється і на загальнобудинкові потреби опалення (місця загального користування і допоміжні приміщення), тому відповідач в силу вимог закону зобов'язаний нести витрати на утримання спільного майна оплачувати послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг - встановлює Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 №358 (далі - Методика).
Представник позивача, як приклад проведення нарахувань, додав до відповіді розрахунок за листопад 2013 року.
Крім того, заперечив проти заперечення відповідача в частині стягнення пені, заявлені поза межами строків позовної давності .
Додатково позивач заперечував проти застосування позовної давності, посилаючись на те, що згідно зі змінами, внесеними до п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, продовжений на час дії воєнного стану.
30.12.2023 заборона на нарахування та стягнення штрафних санкцій, інфляційних нарахувань, процентів річних стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
На підставі викладеного, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 05 червня 2025 року у задоволенні клопотання представника відповідачки про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження- задоволено, здійснено перехід від розгляду справи № 703/2517/25 в порядку спрощеного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на 25.06.2025.
10.06.2025 відповідач надіслала письмові заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими вказала, що позивач, не спростував нікчемність Індивідуального договору через невиконання позивачем вимог законодавства стосовно розміщення обов'язкової інформації, чим фактично визнав недійність Індивідуального договору та безпідставність своїх вимог.
Також позивач у відповіді стверджує, що офіційно не отримувало від співвласників багатокваритного будинку АДРЕСА_2 . Соборна або уповноваженої особи ОК «Сміла» (хоча її будинок обслуговує ОСББ «Тясмин») даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та даних щодо трубопроводів внутрішнбобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах.
Крім того, в період із листопада 2021 до листопада 2022 років позивач в своїй діяльності використовував один лічильник теплової енергії, замість двох, як вимагається постановою Кабінету Міністрів України №830. Вказані обставини не дозволяють вважати вірними проведені нарахування за ввесь період, якого стосуються позовні вимоги, відтак у задоволенні позову слід відмовити.
13.06.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, за змістом яких позивач Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» вважає за потрібне надати пояснення, з метою усунення сумнів у правильності нарахувань за поставлену теплову енергію, оскільки Відповідач ставить такі дії під сумнів та заперечує нарахування виконане позивачем (не надаючи контррозрахунку), а саме: різні цифри площ будинку у період нарахувань, помилки у роботі лічильника, незрозуміле визначення годин робити, загальна житлова площа будинку АДРЕСА_2 11890 м2 (Довідка ОСББ «Тясмин»), не опублікування необхідно інформації передбаченої вимогами Закону. Пояснення додаються у ПДФ форматі внаслідок неможливості написання таблиць у Електронному кабінеті.
19.06.2025 відповідачем в справі, ОСОБА_1 подано додаткові пояснення, в яких повторно вказує на невиконання позивачем вимог ч. 5 3 абз. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування або ж на сайті виконавця відповідних послуг, інформації про вимоги до якості послуг, що надаються, а також копії доказів.
06.08.2025 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.131)
15.08.2025 відповідачем в справі, ОСОБА_1 подано письмові пояснення та завірені додатки для доручення до матеріалів справ.
20.08.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подано заперечення на клопотання та заперечення на письмові пояснення відповідача, який вказує, що комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» 13 червня 2026 року подало до суду та надіслало на адресу Відповідачки пояснення з метою усунення сумнів у правильності нарахувань за поставлену теплову енергію, оскільки Відповідач у відзиві на позовну заяву ставив під сумнів та заперечував нарахування виконане позивачем (не надаючи контр розрахунку).
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг - встановлює Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, в редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 №358 (далі - Методика).
Методика набрала чинності 25.01.2019, Позивач почав нараховувати по ній лише з жовтня 2021, чому співвласники багатоквартирного будинку не виготовили технічний паспорт чи не проведи енергоаудиту до жовтня 2021 з метою більш точнішого здійснення нарахувань Позивачу невідомо, а тому нарахування проводилося згідно площ наявних в абонбазі підприємства.
23 червня 2022 року позивач звертався з листом до ОСББ «Тясмин» з приводу надання інформаці щодо площ будинку (житлових та нежитлових) однак відповіді не отримало по цей час.
Заперечення з приводу контр розрахунків відповідача, виконаних після отримання інформації від ОСББ «Тясмин» чи іншого суб'єкта зазначаємо, що єдиною підставою для здійснення перерахунку є норма матеріального права визначена пунктом 28 та 30 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
Також представник позивача, зазначає, що твердження, що підприємство здійснює невірно розрахунки із-за ненадання самими споживачами відповідної інформації є недоречним, а тому суд не може переймати на себе дискреційні повноваження виконавця комунальної послуги. Виключно у разі доведення Відповідачкою, що підприємство володіло інформацією щодо загальних площ будинку (житлових, нежитлових, опалювальних, неопалювальних, МЗК, горищ, техпідпіль) доцільно говорити про недостовірне нарахування зі сторони КП «Смілакомунтеплоенерго».
А тому, навіть факт визнання нікчемним, чи недійсним індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021 не звільнить Відповідача від обов'язку оплати фактично наданої послуги.
10.09.2025 відповідачем в справі, ОСОБА_1 подано заперечення на заперечення позивача, в яких вказала, що позивач жодним чином не спростував помилки в роботі лічильника, як він стверджував внаслідок відсутності електропостачання. Не спростовано розбіжностей в годинах роботи котельні, викладені нею в письмових поясненнях від 14.08.2025.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року закрите підготовче провадження в цивільній справі за позовом КП «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії.
Вислухавши пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Як вбачається з інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №417255956 від 11.03.2025), квартира за адресою АДРЕСА_4 , на праві власності належить ОСОБА_1 .
Житлова квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 50,3 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири серії АВР № 909126 від 27.04.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М.Є.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка в справі, ОСОБА_1 , заперечує щодо належності їй вказаного житла.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради № 70 від 23.02.2018 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» вирішено: 1) Визначити виконавців житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності, зокрема, КП «Смілакомунтеплоенерго» з 01.02.2018; 2) Виконавці житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та послуг з постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм несуть повну відповідальність, передбачену чинним законодавством, за ненадання або неякісне надання послуг.
Рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради № 83 від 28.02.2019 року, №511 від 21.10.2021, №392 від 30.09.2022 року, №365 від 28.09.2023 року, №506 від 26.09.2024 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, інших споживачів для комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго», встановлено КП «Смілакомунтеплоенерго» тарифи для населення на послугу з централізованого опалення, зокрема, для населення на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків з будинковими та квартирними приладами обліку теплової енергії: рішенням №83 - 2300,21 грн/Гкал (з ПДВ); рішенням №511 - 2544,00 грн/Гкал; рішенням №392 - 2742,86 грн/Гкал; рішенням №365 - 2945,02 грн/Гкал.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Граничний розмір плати за абонентське обслуговування визначений Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами» від 21.08.2019 № 808, зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 01.09.2021
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2021 № 869 та затвердженого на підприємстві розрахунку плати за абонентське обслуговування на одного абонента для споживачів послуги з постачання теплової енергії в багатоквартирному будинку, яке не перевищує граничного розміру передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808, директором КП «Смілакомунтеплоенерго» видано накази № 242 від 21.10.2021, № 80 від 30.09.2022, № 80 від 12.09.2023 та № 63 від 19.09.2024 «Про встановлення плати за абонентське обслуговування», якими вирішено встановити розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента на місяць для послуги з постачання теплової енергії, що надається споживача багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами щомісяця протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: 2) виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
У газеті «Сміла» № 9 (1101) від 28.02.2018 опубліковано договір про надання КП «Смілакомунтеплоенерго» послуг з централізованого опалення від 01.02.2018. Вказаний договір є публічним договором приєднання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання», пункту 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Статтею 24 Закону «Про теплопостачання» визначено, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Матеріали справи не містять відомостей про укладення між споживачем та теплопостачальним підприємством договору в письмовій формі, так само і відомостей про те, що відповідачем в справі вчинялися будь-які дії, які б могли свідчити про її відмову від отримання послуг із теплопостачання.
Відтак суд вважає слушними доводи позивача про те, що починаючи із 01.02.2018 між сторонами виникли правовідносини щодо постачання теплової енергії. При цьому судом приймається до уваги, що квартира відповідачки відключена від мережі централізованого теплопостачання, однак аналіз вказаної обставини буде наведений нижче, сам факт відключення сторонами не заперечується, так само і його правомірність, однак таке мало місце у вересні 2018 року, що не виключає існування вказаних вище правовідносин із лютого 2018 року.
З набуттям чинності Законом № 2189-VIII, дія укладених раніше договорів не припинилася, що вбачається із норм п. 3-4 Розділу VI відповідного Закону.
Крім того, на офіційному сайті Смілянської міської ради за посиланням http://smila-rada.gov.ua опубліковано індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 25.10.2021.
Згідно з п.1 Індивідуального договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.
Відповідно до п.2 Індивідуального договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті Смілянської міської ради http://smila-rada.gov.ua.
Згідно п. 4 Індивідуального договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно п.11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будинку комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Відповідно до п.30 Індивідуального договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плата за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця: http://smila-rada.gov.ua/content/nakaz-vid-21102021-no-242.
Згідно п.31 Індивідуального договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Згідно п.32 Індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п.34 Індивідуального договору, споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно п.36 Індивідуального договору, під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів). У разі коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли не зазначений споживачем період виникнення переплати, виконавець має право зараховувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості в рахунок майбутніх платежів споживача, починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Відповідно до п.37 Індивідуального договору, у разі коли споживач вніс плату виконавцю за розрахунковий період не в повному обсязі або більшому, ніж зазначено в рахунку, обсязі, виконавець здійснює зарахування коштів згідно з призначенням платежу. За відсутності призначення платежу у тому порядку: в першу чергу в рахунок плати за послуги; в другу чергу в рахунок плати за абонентське обслуговування.
Згідно п.38 Індивідуального договору, споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.
Відповідно до пп.1 п.40 Індивідуального договору, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору.
Згідно пп.3 п.41 індивідуального договору, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пп.5 п.42 Індивідуального договору, виконавець має право звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.
Згідно пп.1-2 п. 43 Індивідуального договору, виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору; забезпечити надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 51-52 Індивідуального договору, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Згідно ч .2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом положень ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до норм ст. 641, 642 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22.
Як вбачається з актів подачі теплоносія від 25.10.2021, від 01.11.2022, від 01.11.2023, від 01.11.2024, що складені представниками КП «Смілакомунтеплоенерго» та ОСББ «Тясмин», теплоносій від котельні подано по тепловому лічильнику, зокрема до будинку за адресою АДРЕСА_2 . Вказані акти складені за участю представників будинку, в них зазначено про наявність засобів вимірювальної техніки (теплових лічильників).
Зі зведених відомостей про показники засобів комерційного обліку теплової енергії вбачається, що у зв'язку з опалювальними сезонами у м. Смілі, до будинку за адресою АДРЕСА_2 , КП «Смілакомунтеплоенерго» було подано теплоносій та знято показники засобів комерційного обліку теплової енергії за період із 25.10.2021 до 31.03.2025.
З жовтня 2021 року по березень 2025 року включно КП «Смілакомунтеплоенерго» нарахувало відповідачці, з урахуванням абонплати, заборгованість в розмірі 6960,69 грн, що підтверджується випискою по рахунку за постачання теплової енергії.
Крім того, підприємство нарахувало відповідачці втрати від інфляції в сумі 785,55 грн, 3% річних в сумі 193,07 грн, пеню в розмірі 233,73 грн.
Пунктом 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VIII визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пунктом 24 Правил №830, визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2005 №630 (із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2005 №1268) визначено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно до п. 14 Правил №830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 №315 (далі Методика №315).
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).
У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов'язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Таким чином, об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2020 в справі №311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування.
Така позиція ґрунтується на тому, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
У зв'язку із викладеним, суд відкидає доводи відповідачки про відсутність в неї з 25 травня 2015 року обов'язку зі сплати послуг, наданих теплопостачальним підприємством, через встановлення в її житлі системи індивідуального теплопостачання.
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Смілакомунтеплоенерго» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачка ОСОБА_1 посилалась на те, що позивачем не вказано, яким способом визначено обсяг постачання та споживання теплової енергії споживачами.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби, керуючись вимогами Методики №315.
Згідно з письмовими поясненнями позивача, оскільки КП «Смілакомунтеплоенерго» не володіло повною інформацією про площі місць загального користування, площі допоміжних приміщень, опалюваної площі всього будинку та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, застосований спрощений метод: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку, що для 6-10 поверхових будинків та вище складає 20% ( АДРЕСА_2 ), що відповідає п. 8 розділу IV Методики.
Суд вважає, що застосування такого методу відповідає нормам чинного законодавства, оскільки відомостей, що позивач КП «Смілакомунтеплоенерго» має всі необхідні вихідні дані, які б давали можливість застосувати інший метод, матеріали справи не мітять.
Належним доказом підтвердження площі приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку є технічна документація, складена у визначеному законом порядку. Водночас, такої документації матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що вона була надана у розпорядження позивача для корегування рахунків.
Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду 24.05.2001 року №127, загальна площа квартири визначається як сума площ усіх приміщень квартири (за винятком вхідних тамбурів в одноквартирних будинках), убудованих шаф і літніх приміщень, підрахованих із такими знижувальними коефіцієнтами: для балконів і терас 0,3; для лоджій 0,5; засклених балконів 0,8; веранд, засклених лоджій і холодних комор 1,0.
Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) є загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Під приміщеннями, площа яких не входить до опалюваної площі квартири (будинку) відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 №619 «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» слід розуміти приміщення, які відокремлені від приміщень, що опалюються, стінами або дверними чи віконними прорізами із заповненням, які відповідають вимогам з опору теплопередачі для огороджуючих конструкцій житлових будинків. В іншому разі площа цих приміщень входить до опалюваної площі квартири (будинку).
Позивач не зобов'язаний враховувати площі, які не підтверджені актуальними паспортами на будинок, або даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення, що передбачено вимогам п.10 Розділу 1 Методики.
Крім того, як вбачається із відповіді, наданої на запит ОСОБА_1 . Міністерством розвитку громад та територій України, під загальною опалювальною площею будівлі/будинку розуміється площа всіх опалювальних приміщень будинку, як цілісного майнового комплексу, опалення якого здійснюється від джерела теплопостачання та включає в себе житлові і нежитлові приміщення, що є самостійними об'єктами нерухомого майна. Загальна опалювальна площа будинку включає площі підвалів, техпідпіль, горищ (а.с.144).
За таких обставин опалювальна площа будинку, яка є необхідною вихідною величиною для проведення нарахувань із використанням формул 25-26 Методики №315, зазвичай перевищує житлову, що стосується зокрема і багатоквартирних будинків.
Загальна житлова площа будинку за адресою АДРЕСА_2 складає 11890 м кв, що вбачається із довідки, виданої ОСББ «Тясмин» (а.с.111).
При цьому з прикладу розрахунків, наведеного позивачем в відповіді на відзив, слідує, що останнім використано як розмір відповідної площі значення 11476,15 м кв, що є істотно меншим за вказану вище загальну житлову площу відповідного будинку. Таке значення стосується прикладу з листопадом 2023 року.
Відповідно, дані про опалювальну площу періодично, протягом часу, за який здійснено нарахування заборгованості відповідачці, змінювалися, що вбачається із таблиці, поданої разом із додатковими поясненнями позивача від 13.06.2025.
Вказані обставини не дозволяють дійти висновку, що відповідачем доведено факт завищення нарахувань за послуги із опалення.
За ч. 3 ст. 2, ч.1 ст. 13 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що нарахування, проведені у разі наявності в позивача відомостей про загальну опалювальну площу будинку, будуть суттєво перевищувати відповідні нарахування, визначені за спрощеною методикою, в тому числі із використанням формул 25-26 Методики №315, суд не вбачає, що нарахування сум оплати здійснено теплопостачальним підприємством протиправно та з використанням завищених значень.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Крім того, згідно з ч. 1, 4 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.
Як було встановлено судом, відповідачці ОСОБА_1 нарахування за надану комунальну послугу проводилось відповідно до затверджених тарифів на теплову енергію.
Тому, внаслідок невиконання своїх обов'язків, передбачених переліченими вище нормами законодавства, відповідачка заборгувала позивачу за надані послуги за опалення місць загального користування будинком та за абонентське обслуговування за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в сумі 6960,69 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
При цьому, суд ураховує, що відповідачка вказує на неправомірність нарахування заборгованості у зв'язку з відсутністю відомостей про загальну опалювану площу всього будинку, що не дозволяє перевірити правильність відповідних нарахувань, однак власного розрахунку не надала. Відтак, вказані кошти підлягають стягненню з відповідачки.
Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про наявність численних помилок у роботі приладів обліку тепла, то суд зазначає, що такі вбачаються із наданих позивачем зведених відомостей, однак відповідачем не обґрунтовано, яким чином наведені помилки вплинули на розмір нарахованої їй заборгованості. В той же час позивач вказані помилки, а також факти проведення додаткових нарахувань, обґрунтовує відсутністю електропостачання будинку, в зв'язку із чим не працював вузол обліку теплової енергії. Відповідні нарахування вчинені із застосуванням усереднених показників середнього споживання теплової енергії за одну годину, кількості годин, коли відсутнє електропостачання, а також місячного споживання згідно із зведеною відомістю. Вказаним спростовуються зазначені доводи відповідача.
Щодо доводів відповідачки про нікчемність індивідуального договору від 25.10.2021 суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19.02.2024 в справі №567/3/22, дійшов наступних висновків.
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Враховуючи, що позивачем надано інформацію про розміщення відомостей, передбачених ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 5 Постанови №830, зазначене посилання для здійснення доступу до такої інформації в мережі Інтернет, а відповідачем не наведено обставин, що свідчили б про підстави вважати зазначений договір нікчемним, вказаний аргумент, висловлений ОСОБА_1 , при прийнятті рішення судом до уваги не приймається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, в якому зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, п. 29).
Щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень викладених у п.10 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Постановою КМУ від 05.03.2022 №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
29.12.2023 КМУ Постановою №1405 скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення. Даною постановою п. 1 Постанови КМУ від 05.03.2022 №206 викладено в новій редакції, а відповідні положення є такими, що діють із 24.02.2022.
Відтак суд погоджується з розрахунками сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, пені, зробленими позивачем та долученими до позовної заяви.
Щодо доводів відповідачки про стягнення заборгованості поза межами позовної давності.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений з 30.06.2023 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651.
Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення підприємства до суду з позовом.
Тобто, виходячи з наведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється позовна давність, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до закінчення воєнного стану.
Отже нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підлягають стягненню з відповідача у межах заявлених позовних вимог.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч. 1-2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції від 06.03.2025 КП «Смілакомунтеплоенерго» сплатило 2119,60 грн. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом з використанням системи «Електронний суд», ще 302,80 грн судового збору сплачено у зв'язку зі зверненням до суду в порядку наказного провадження (справа 703/4416/24 відповідно). Також позивачем понесені витратив розмірі 80,00 грн. на отримання інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується платіжною інструкцією №11999 від 04.03.2025.
Зважаючи на те, що позов підлягає до задоволення, понесені підприємством судові витрати на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки.
Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позов комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» (ЄДРПОУ 33648312) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з жовтня 2021 року по березень 2025 року в розмірі 6960 грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 785 грн. 55 коп., три відсотки річних у розмірі 193 грн. 07 коп., пеню у розмірі 233 грн. 73 коп., понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та за отримання інформації з ДРРПНМ у сумі 80 грн. 00коп., а всього на загальну суму 10675 грн. 44 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя О.О. Левчук