Справа № 703/3911/24
1-в/703/28/26
12 березня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
державного виконавця ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла заяву начальника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, -
Начальник державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_5 звернулася до суду на підставі ст.443 Цивільного процесуального кодексу України із заявою про визначення частки у праві власності на нерухоме майно боржника ОСОБА_6 , яким вона володіє спільно з іншою особою - ОСОБА_7 .
У вказаній заяві начальник ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України просить визначити частку, належну боржнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належить їй на праві спільної часткової власності відносно квартири АДРЕСА_1 , з метою реалізації частки даної квартири на прилюдних торгах.
Вказана заява мотивована тим, що на виконанні у відділі ДВС у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП № 78119412 з примусового виконання виконавчого листа, що видав Смілянський міськрайонний суд Черкаської області від 14.05.2025 по справі № 703/3911/24, 1-кп/703/461/24 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 з конфіскацією всього належного їй майна.
Державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 19 травня 2025 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
З метою виконання вказаного вище рішення суду державним виконавцем проведено перевірку майнового стану боржника за останнім місцем його проживання та встановлено, що за боржником ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім боржника співвласником вказаної квартири являється ОСОБА_8 . Рухоме майно за боржником не зареєстроване та під час перевірки не виявлено. Таким чином квартира за вказаною адресою, яка належить боржнику на праві спільної сумісної власності, є єдиним майном боржника, за рахунок якого підлягає виконанню вирок суду шляхом реалізації частки даної квартири на прилюдних торгах.
На підставі наведеного та посилаючись на положення ст.18, ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», ст.356 ЦК України та ст.443 ЦПК України начальник державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернулась до суду із даною заявою.
В судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_3 заяву підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній.
Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з'явились, хоча й належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення такого.
Відповідно до положень ч.5 ст.539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття..
Дослідивши матеріали заяви начальника ДВС та перевіривши її обґрунтованість, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року у справі №703/3911/24 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і призначено їй покарання 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй майна.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 залишено без задоволення, вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.
14 травня 2025 року Смілянським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 703/3911/24 на виконання вироку в частині призначеного ОСОБА_6 покарання з конфіскації всього належного їй майна на користь держави.
Постановою головного державного виконавця державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_9 від 19 травня 2025 року відкрито виконавче провадження №79119412 з примусового виконання виконавчого листа № 703/3911/24, 1-кп/703/461/24, виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 14 травня 2025 про конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_6 .
В межах даного виконавчого провадження державним виконавцем проведено перевірку майнового стану боржника за останнім місцем його проживання та встановлено, що за боржником ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності зареєстроване нерухоме майно, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Окрім боржника співвласником вказаної квартири являється ОСОБА_7 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №464613127 від 17 лютого 2026 року вбачається, що кімната в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 .
Іншого майна, належного боржнику ОСОБА_6 проведеною перевіркою не виявлено.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Підставою звернення державного виконавця до суду з даною заявою стало те, що конфіскації на користь держави підлягає майно боржника, яким вона володіє спільно з іншими особами. Таке майно є спільною сумісною власністю та відсутність виділеної частки майна боржника унеможливлює виконавцю вчинити виконавчі дії з конфіскації майна, шляхом його реалізації з прилюдних торгів.
Відповідно до ч. 6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні визначений ст. 443 ЦПК України, відповідно до якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.
Згідно із частиною першою статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до частини другої статті 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), щодо відступу від висновків якої вирішується питання, колегія суддів зазначила, що під час розгляду подання державного чи приватного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не можуть застосовуватися норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють позовне провадження. Отже, розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 335 Господарського процесуального кодексу України (аналогія статті 443 ЦПК України) не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що стаття 335 Господарського процесуального кодексу України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. У цьому разі відповідно до статті 338 Господарського процесуального кодексу України подання державного чи приватного виконавця розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від суб'єктного складу боржника та інших співвласників майна. Натомість за наявності спору про право стаття 335 Господарського процесуального кодексу України не підлягає застосуванню. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас, в останньому випадку виконавець звертається з таким поданням (позовною заявою) в порядку позовного провадження. Пунктом 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Натомість мотиви відступу від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 2-24/494-2009 (провадження № 12-4гс20), зводяться до того, що єдиною допустимою законом формою звернення виконавця до суду за вирішенням питання про визначення частки боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є звернення з поданням.
Однак, ВП ВС дійшла висновку, що розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Отже, норми статті 443 ЦПК України підлягають застосуванню виключно за відсутності спору про право.
Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас, може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).
Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
Поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Такий висновок узгоджується з висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду.
Отже, оскільки державний виконавець звернувся до суду із заявою про вирішення питання про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності, яким боржник володіє спільно з іншими особами; частка боржника у спільному майні не визначена, а отже, наявний спір про право, який повинен вирішуватись в позовному провадженні, а не в межах кримінального провадження в порядку виконання вироку в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України.
На підставі викладеного, заява начальника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами, не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 537,539 КПК України, ст.ст.257-261,353-354,443 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви начальника відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про визначення частки майна боржника, яким він володіє спільно з іншими особами - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Суддя: ОСОБА_1