Провадження № 22-ц/803/1511/26 Справа № 754/9456/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року в цивільній справі номер 754/9456/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 07.10.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №1122989 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечувався відповідачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація відповідача здійснювалася при вході відповідача в Особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону відповідача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем 07.10.2020 року шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України.
Відповідач здійснив всі необхідні дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначення інформації щодо реквізитів банківської картки (поточний/картковий рахунок НОМЕР_1 , вказаний відповідачем), на рахунок якого в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до кредитного договору (розділу 1), кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем, що підтверджується документом, отриманим від ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Кредитодавець свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.
22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко фінанс» уклали договір факторингу №015-220221, згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Сіроко фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 , за договором №1122989 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2020 року, порядковий номер згідно з реєстром прав вимоги 2150.
21 серпня 2024 року, ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» уклали договір факторингу №20240821/1, згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Сіроко фінанс» включно і до ОСОБА_1 , за договором №1122989 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2020 року, порядковий номер згідно з реєстром прав вимоги 2150.
Однак, всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 04.06.2025 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 26370,66 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 6000,00 грн; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 17082,00 грн; заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн; інфляційне збільшення - 3288,66 грн.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1122989 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2020 року в розмірі 26370,66 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія Артеміда-Ф» та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн та правничої допомоги адвоката в сумі 7000,00 грн.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором від 07.10.2020 року у сумі 14669,41 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 6000,00 грн; заборгованість по відсотках за користування кредитом - 6840,00 грн; інфляційне збільшення - 1829,41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судовий збір в сумі 1347,33 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Із вказаним рішенням в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу не погодився позивач ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Індустріального районного суду міста Дніпра по справі №754/9456/25 ухвалене 16 вересня 2025 року в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3894,00 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000,00 грн.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим.
Витрати на надану професійну правничу допомогу з підтвердженням обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Представником позивача адвокатом Бачинським Остапом Михайловичем у Індустріальний районний суд міста Дніпра в додатках до позовної заяви додано: ордер про надання правової допомоги; копію договору про надання правничої допомоги; попередній розрахунок суми судових витрат (із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги).
Індустріальним районним судом міста Дніпра у рішенні від 16 вересня 2025 року не дано оцінку обумовленим сторонами пунктам 4.2., 4.5., 4.6., 4.7. та 4.8. договору, а також повністю залишено поза увагою умову сплати вартості послуг клієнтом адвокату протягом 10 днів з моменту прийняття судом рішення по справі та можливість лише у цей період складення Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Внаслідок таких упущень судом першої інстанції проігноровано норми матеріального права, внаслідок чого грубо порушено ст. 627, 628, 638, 903 ЦК України.
У випадку фіксованого розміру гонорару, як вже вказувалось вище, саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу, які скаржник несе у зв'язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить - 4000,00 грн.
Від ОСОБА_1 ,в інтересах якого діяв адвокат Конюшко Д.Б., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 15.10.2025 року у справі №754/9456/25 - без змін, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції не обмежений положеннями договору щодо надання правової допомоги і має перш за все виходити з критерію необхідності, реальності та доведеності понесення заявлених стороною витрат на оплату професійної правничої допомоги.
На узгоджених сторонами умовах договору про надання правової допомоги від 02.06.2025 року, а саме: п. 4.6 договору передбачено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін (сторонами). До суду такий доказ позивачем не подавався.
Сторона позивача в порушення вимог процесуального права не надала доказів понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у встановлені строки, хоча мала розуміти ризики, які були зумовлені такою неподачею.
Стороною скаржника, також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на оплату правничої допомоги адвоката в апеляційному провадженні у розмірі 4000,00 грн. Розмір вказаної вимоги був обґрунтований на підставі попереднього розрахунку судових витрат.
Водночас є цілком очевидним, що такі витрати в сумі 4000,00 грн - неспівмірні із складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, який зводиться до подачі апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 177, 178).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд переглядає законність ухваленого судового рішення саме в цій частині.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження факту понесених позивачем судових витрат на правову допомогу надано:
договір про надання правової допомоги №20250602-25Ш від 02.06.2025 року, що укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М. (38-39);
ордер про надання правничої (правової) допомоги №1269270 на підтвердження повноважень адвоката Бачинського О.М. представляти інтереси ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (а.с. 6);
орієнтований розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2020 року (а.с. 40).
Відмовляючи у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з ненадання доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначене у договорі. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19.
У постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Судом встановлено, що на підтвердження факту понесених позивачем судових витрат на правову допомогу надано:
- договір про надання правової допомоги №20250602-25Ш від 02.06.2025 року, що укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М.;
Згідно з пунктами 4.2., 4.5, 4.6. договору визначено, що у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 гривень.
У разі ухвалення судом рішення суду про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Клієнт зобов'язується здійснити оплату наданої адвокатом правової допомоги впродовж 10 днів з моменту постановлення судом рішення суду.
Орієнтований розрахунок суми судових витрат у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.10.2020 року на суму 7000,00 грн подано своєчасно.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Керуючись наведеним, апеляційний суд вважає, що позивачем обґрунтовано витрати на професійну правничу допомогу за договором про надання професійної правової допомоги №20250602-25Ш від 02.06.2025 року.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.
Отже, виходячи з вказаного вище, перевіряючи законність і обґрунтованість заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи характер та складність справи, яка на думку апеляційного суду не є складною, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції є обґрунтованими в розмірі 3000,00 грн.
Відтак, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу.
За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, ухвалив цій частині судове рішення, яке не відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення в цій частині нового судового рішення.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано:
- договір про надання правової допомоги №20250917-12К від 17.09.2025 року, що укладений між ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» та адвокатом Бачинським О.М., пунктом 4.2. якого передбачено, що у разі ухвалення судом рішення (постанови) суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 4000,00 гривень (а.с. 127-128);
- розрахунок суми судових витрат у за апеляційною скаргою на рішення суду у справі №754/9456/25на суму 4000,00 грн (а.с. 129);
- рахунок №1 від 26.09.2025 року на суму 4000,00 грн (а.с. 125).
Виходячи з наведеного, враховуючи характер та складність справи, яка на думку апеляційного суду не є складною, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають частковому задоволенню, оскільки позиція позивача щодо судових витрат на професійну правничу допомогу не змінювалась як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, отже вимоги заяви апелянта є обґрунтованими у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 16 вересня 2025 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ЄДРПОУ 42655697) судові витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: