Провадження № 22-ц/803/1686/26 Справа № 183/12524/24 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
11 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпенка М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року в цивільній справі номер 183/12524/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,
У грудні 2024 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка була пенсіонеркою, перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду у Луганській області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області, 22.02.2022 року, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 , зокрема спадщини, яка складається з суми належної померлій недотриманої пенсії в розмірі 85935,61 грн, та була розрахована Головним управлінням Пенсійного фонду в Луганській області відповідно до довідки від 14.12.2021 року за №1200-0401-8/57906.
14.02.2023 року з метою отримання недоотриманої пенсії померлої матері, позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою та відповідним пакетом документів, на що листом Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області від 20.02.2023 року за №921-1108/У-05/8-1200/23 з посиланням на постанову КМУ від 10.11.2021 року за №1165 «Про затвердження виплачених за період пенсій (щомісячно довічного грошового утримання), невиплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», повідомило позивача, що суму недоотриманої пенсії включено до переліку боргів буде виплачуватися згідно з даною постановою за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік. 28.10.2024 року позивач вдруге звернувся на електрону пошту відповідача, на що отримав відповідь аналогічного змісту.
Всього, за період з 2023 року по 2024 рік, позивач отримав на розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанку» кошти в сумі 6319,04 грн, таким чином, залишок невиплаченої відповідачем суми недоотриманої пенсії після померлої ОСОБА_2 складає 79616,57 грн.
Позивач просив суд стягнути з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не була одержана нею за життя у розмірі 79616,57 грн згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом.
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не була одержана нею за життя у розмірі 74894,57 гривні згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованим в реєстрі за №183 від 22.02.2022 року (спадкова справа № 645/2021).
В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ГУ ПФУ в Луганській області, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 року у справі №183/12524/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
Суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 обліковано, включено до переліку типу рішень 2 та виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 року. Загальна сума виплаченого боргу - 13402,04 грн. Подальша виплата залишку боргу буде проводитись відповідно до норм Порядку №1165 за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України за відповідний рік.
Норми ст. 46, 52 Закону №1058 та ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ці норми стосуються вже нарахованих (належних на час смерті) пенсіонеру сум пенсії.
Норма закону або підзаконного акта, яка б зобов'язувала органи Пенсійного фонду нараховувати суми пенсії за віком пенсіонерам після їх смерті за зверненням спадкоємців у законодавстві України відсутня. Управління у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону №1058 забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не має коштів на сплату судового збору. Тому, вимога стягнути з відповідача витрати позивача на оплату судового збору, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Від ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Руда О.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги ГУ ПФУ в Луганській області повністю, а рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.09.2025 року у справі №183/12524/24 залишити без змін.
Право на отримання та розпорядження спадковим майном у вигляді пенсії не може обмежуватись постановою Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, як аргумент у відмові у виплаті. Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами. Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. (а.с. 154, 155).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 (а.с. 7, 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла (а.с. 10).
Приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М., 22.02.2022 року видано свідоцтво про право на спадщину, з якого вбачається, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщина складається з суми недоотриманої пенсії в Управлінні з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в розмірі 85935,61 грн, яка належала померлій на підставі довідки, виданої 14.12.2021 року Головним управлінням ПФУ в Луганській області за №1200-0401-8/57906. Вказане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за №183 (спадкова справа № 645/2021) (а.с. 11).
З метою отримання виплат недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 позивач 14.02.2023 року за вхідним №1108/У-1200-23 звернувся із заявою на веб-портал Пенсійного Фонду України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.02.2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що через введення в Україні з 24.02.2022 року воєнного стану було обмежено доступ до програмного забезпечення інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України, в тому числі і до підсистем, де зберігаються електронні пенсійні справи. Відпрацювання заяви було неможливо через відсутність можливості перегляду документів, які були подані 15.02.2022 року, у зв'язку з чим ОСОБА_1 було рекомендовано повторно надати необхідні документи до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від місця проживання (реєстрації) заявника та через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України. Надіслані документи у зверненні позивача від 14.02.2023 року були долучені до картки в зверненні ІКС ПФУ: Підсистема «Звернення» (а.с. 12-12зв).
В подальшому, 28.10.2024 року ОСОБА_1 з приводу зазначених вище питань повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08.11.2024 року за №8475-8511/У-04/8-1200/24 ОСОБА_1 повідомлено, що сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , за період з 22.02.2020 року по 31.08.2021 року обліковано, включено до переліку типу рішень 2 та виплачується згідно з Постановою №1165. Відповідно до Постанови №1165 частина боргу 25.07.2023 року в розмірі 557,32 грн, 13.09.2023 року в розмірі 2093,00 грн, 16.10.2023 року в розмірі 1299,47 грн, 20.10.2023 року - в розмірі 3,53 грн, 14.11.2023 року в розмірі 4,10 грн, 19.12.2023 року в розмірі 0,62 грн, 16.10.2024 року в розмірі 2361,00 грн вже зараховано на розрахункових рахунок АТ «Ощадбанк» (а.с. 14).
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.12.2021 року за № 1200-0401-8/57906, на підставі якої приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.02.2022 року, сума недоотриманої пенсії пенсіонерки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 85935,61 грн (а.с. 92).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, позивачу перераховано на його розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанк» частину недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за листопад 2024 року в розмірі 2361 грн та грудень 2024 року в розмірі 2361 грн, що не заперечується позивачем у підтвердження чого, останнім надано роздруківку з банківського рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» за період з 01.09.2024 року по 16.04.2025 року (а.с. 74-80).
Всього на час розгляду справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу перераховано частину недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 11041,04 грн.
Відповідно до довідки від 19.12.2024 року №6083/04-16 про розмір призначеної і фактично неотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка знаходилась на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області, за період з 22.02.2019 року по 31.08.2021 року складає 80550,34 грн (а.с. 36-36зв).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1165 від 10.11.2021 року визначає додаткові умови виплати внутрішньо перемішеним особам пенсій за минулий період, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить, громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної правової держави.
У преамбулі до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом 1058-ІV, не можуть застосовуватись.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі №805/402/18.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території.
У силу абзацу 2 пункту 1 цього Порядку, пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік.
Пунктом 4 зазначеного вище Порядку передбачено, що пенсійні виплати за минулий період згідно з цим Порядком проводяться щомісяця отримувачам, яких включено до переліку станом на 1 січня відповідного року. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абзацом 2 пункту 1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису.
Розмір пенсійної виплати за минулий період отримувачам, зазначеним в абзацом 1 цього пункту, визначається в сумі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому здійснюється пенсійна виплата за минулий період, але не може бути більшим від належної до виплати отримувачу суми, що обліковується в переліку отримувачів.
У разі недостатності бюджетних призначень для забезпечення пенсійної виплати за минулий період у розмірі, передбаченому абзацом 2 цього пункту, виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на пенсійні виплати за минулий період бюджетним призначенням, але не більшій належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
За результатами виконання бюджету Пенсійного фонду України за 9 місяців відповідного року зазначений в абзаці 2 цього пункту розмір пенсійної виплати за минулий період може бути збільшений пропорційно залишку бюджетних призначень, але не може перевищувати належної до виплати суми, що обліковується в переліку отримувачів.
Постанова Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165 не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Верховною Радою України не приймались зміни до Закону №1058-ІV з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, тому застосувати до спірних правовідносин положення Порядку №1165 не вбачається за можливе та є протиправним, оскільки Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 року в справі №608/1189/14-а дійшов висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М., 22.02.2022 року видано свідоцтво про право на спадщину, з якого вбачається, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщина складається з суми недоотриманої пенсії в Управлінні з питань виплати пенсій головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в розмірі 85935,61 грн, яка належала померлій на підставі довідки виданої 14.12.2021 року Головним управлінням ПФУ в Луганській області за №1200-0401-8/57906. Вказане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 183 (спадкова справа № 645/2021).
Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 14.12.2021 року за № 1200-0401-8/57906, на підставі якої приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.02.2022 року, сума недоотриманої пенсії пенсіонерки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , становить 85935,61 грн.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 08.11.2024 року за №8475-8511/У-04/8-1200/24 ОСОБА_1 повідомлено, що сума недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , за період з 22.02.2020 року по 31.08.2021 рік обліковано, включено до переліку типу рішень 2 та виплачується згідно з постановою №1165. Відповідно до постанови №1165 частина боргу 25.07.2023 року в розмірі 557,32 грн, 13.09.2023 року в розмірі 2093 грн, 16.10.2023 року в розмірі 1299,47 грн, 20.10.2023 року в розмірі 3,53 грн, 14.11.2023 року в розмірі 4,10 грн, 19.12.2023 року в розмірі 0,62 грн, 16.10.2024 року в розмірі 2361,00 грн вже зараховано на розрахункових рахунок АТ «Ощадбанк».
Всього, на час розгляду справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області позивачу перераховано частину недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 11041,04 грн.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачу було виплачено суму недоотриманої пенсії в розмірі 11041,04 грн, а тому, спірна сума з вирахуванням вказаної виплати становить 74894,57 гривні, яка і підлягає стягненню на користь позивача.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд про обґрунтованість позовних вимог про стягнення на користь позивача суми недоотриманої пенсії у розмірі 74894,57 грн відповідно до свідоцтва про право на спадщину, яка належала померлій ОСОБА_2 та не була одержана нею за життя за законом, з урахуванням фактично сплачених відповідачем сум, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом від 22.02.2022 року видане приватним нотаріусом Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Фесенко О.М., у якому зазначено, що спадщина складається з недоотриманих пенсійних коштів у розмірі 85935,61 грн, є чинним.
Перевіряючи довід апеляційної скарги про помилковість стягнення з відповідача судового збору через відсутність грошових коштів на його сплату, апеляційний суд його відхиляє як необґрунтований, оскільки він не доведений належним чином.
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Крім того, із наведеного вбачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи в тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
З клопотанням про звільнення від сплати судового збору відповідач до суду першої інстанції не звертався.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судові рішення, які відповідають вимогам закону.
Підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишити без задоволення, рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: