04.03.2026 Справа № 756/251/26
Справа № 756/251/26
№ 1-кс/756/151/26
04 березня 2026 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві про відмову у визнанні потерпілим, -
До слідчої судді Оболонського районного суду міста Києва звернувся адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 28.09.2025 про відмову у визнанні потерпілим та зобов'язати слідчого визнати ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні №12025100050002086.
В обґрунтування скарги, зазначає, що 29.07.2025 слідчим суддею Оболонського районного суду м. Києва зобов'язано уповноважену особу Оболонського УП ГУНП у м. Києві внести відомості про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заява ОСОБА_4 від 15.07.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
31.10.2025 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва зобов'язано уповноважену особу Оболонського УП ГУНП у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.09.2025 про залучення ОСОБА_4 , як потерпілого у кримінальному провадженні №12025100050002086.
29.12.2025, скаржник отримав постанову слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві про відмову у визнанні потерпілим.
Скаржник та його представник у судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином. Через канцелярію суду адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_4 подав заяву про розгляд скарги за їх відсутності та просив задовольнити скаргу в повному обсязі.
Слідчий Оболонського УП ГУНП у м. Києві в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляд скарги повідомлявся належним чином, ухвалу суду від 19.01.2026 року не виконав та не надав суду матеріали кримінального провадження для огляду у судовому засіданні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Із урахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, слідчий в судове засідання не з'явився, ухвалу суду від 19.01.2026 року не виконав, скаржник до суду не з'явився, подавши на адресу суду клопотання про розгляд скарги за його відсутності, тому з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідча суддя вважає за доцільне розглянути скаргу на підставі положень ст. 138, 306 КПК України за відсутності слідчого та скаржника за наявними у скарзі матеріалами.
У зв'язку з цим та відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Ухвалою слідчої судді Оболонського районного суду міста Києва від 19.01.2026 відкрите провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та витребувано у слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві матеріали кримінального провадження №12025100050002086, внесеного до ЄРДР 19.08.2025 за ч. 1 ст. 367 КК України.
Натомість, на день постановлення ухвали, слідчим органом не надано матеріали кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя вважає за потрібним розглянути подану скаргу за наявними матеріалами та доказами скаржника та його представника.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Нормами ст. ст. 3, 8, 55, 64 Конституції України встановлено засади верховенства права - що надає можливість безпосередньо, на підставі Конституції, негайно оскаржувати будь-які дії чи бездіяльність посадових осіб до суду, без жодних умов і обмежень.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 зазначив, що права на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. У п. 3.2 рішення Конституційного Суду України 30 червня 2009 року у справі №1-17/2009 зазначено, що до повноважень судів загальної юрисдикції відноситься судовий контроль за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів в період проведення дізнання та досудового слідства.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Разом з тим, у разі встановлення факту неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення особа, яка приймає відповідне процесуальне рішення у будь-якому випадку має сформувати свої висновки у такий спосіб, що б вони кореспондували нормам ч. 5 ст. 55 КПК України, оскільки таке процесуальне рішення є кінцевим фактично для особи у кримінальному провадженні, відповідно має бути вмотивованим та зрозумілим, тобто відповідати критеріям законності, обґрунтованості і вмотивованості.
Так, слідчою суддею встановлено, що слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025100050002086 від 19.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 31.10.2025 зобов'язано уповноважену особу Оболонського УП ГУНП у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 29.09.2025 про залучення ОСОБА_4 , як потерпілого у кримінальному провадженні №12025100050002086.
Постановою слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві відмовлено у задоволенні поданого клопотання щодо визнання ОСОБА_4 потерпілим, на підставі недостатніх доказів для визнання ОСОБА_4 потерпілим.
Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 3, 5 статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з положеннями частини 2 статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених обставин скарги, дає суду підстави для висновку, що оскаржувану постанову слідчого не можна вважати вмотивованою.
Враховуючи, що у постанові слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2025 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 слідчий не вказав обставини за яких він дійшов висновку про відсутність таких підстав та не вказав чому він не бере до уваги доводи заявника, що викладені у заяві про визнання потерпілим, слідча суддя вважає, що постанова слідчого підлягає скасуванню, як така, що не відповідає нормам кримінального процесуального закону.
Водночас, вимоги скарги про зобов'язання слідчого залучити заявника потерпілим у кримінальному провадженні, з огляду на положення ст. ст. 36, 40, 307 КПК України, не підлягають задоволенню, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності та вирішення питання про визнання заявника потерпілим належить до дискреційних повноважень слідчого, на що вказав і ВС у постанові від 01.12.2022 року у справі №522/7836/21.
З огляду на викладене вище, з урахуванням вимог ст. 307 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги та необхідності скасування оскаржуваної постанови, зобов'язання слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 про залучення до кримінального провадження як потерпілого.
Керуючись ст. 55, 303-306, 307, 369, 371, 372 КПК України, слідча суддя , -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
Постанову слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025100050002086 від 19.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України - скасувати.
Зобов'язати слідчого Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100050002086 від 19.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 28.11.2025 та/або повідомити ОСОБА_4 про результати розгляду клопотання у визначений КПК України спосіб.
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.
Ухвала слідчої судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого оскарженню не підлягає і заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала слідчого судді, яка не може бути оскаржена, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Суддя ОСОБА_1