11 березня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7642/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Лазаренко М.С.) в адміністративній справі №280/7642/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсталь» звернулось до суду із адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці №UA500130/2025/000011/1 від 21.05.2025.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначає, що відповідачу, при митному оформлені всіх партій поставки, були надані документи, необхідні для митного оформлення товару, що надійшов до України на підставі зовнішньоекономічного контракту, які не містили розбіжностей, наявних ознак підробки та інших характеристик, передбачених п. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Таким чином, вважає, що позивач надав належні, достовірні, допустимі та в своїй сукупності достатні докази відповідачу для підтвердження розрахованої ним митної вартості, інформація, зазначена в них достатня для розрахунку митної вартості. Зазначені відповідачем сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей не обґрунтовані в розумінні вимог ст. 53 Митного кодексу України і подальші дії відповідача, в тому числі витребування додаткових документів, відмова в застосуванні визначеної декларантом митної вартості та винесення рішень про коригування митної вартості є протиправними.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позов задоволено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Югсталь» - Покупець та CRT IMPEX METAL A.S/ (Китай) - Продавець, укладено Контракт №6/2707 від 27.07.2023 (далі - Контракт), відповідно до пункту 1.1 якого, Продавець поставляє в Україну металопрокат в асортименті. Даний Контракт регулює загальні правила постачання товару. Специфікація і Рахунок (Інвойс) є невід'ємними частинами Контракту. Відповідно пункту 2.1 асортимент, кількість, одиниць виміру, технічні характеристики та ціна визначається Специфікаціями і Рахунками (Інвойсами).
Додатковою угодою №16 від 03.04.2025 погоджено зміни до Контракту та укласти специфікацію №25 у новій редакції.
На виконання умов Контакту сторонами погоджено поставку товару у Спеціфікації №25 від 02.04.2025 та комерційному інвойсі від 21.04.2025 №MND2025000000139 на загальну суму 57 915 доларів США.
В подальшому CRT IMPEX METAL A.S/ (Китай) відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації №25 від 02.04.2025, комерційного інвойсу від 21.04.2025 №MND2025000000139, свіфта від 03.04.2025, свіфта від 21.04.2025, було здійснено поставку товарів на загальну суму 57 915 доларів США (Дріт з вуглецевої сталі, з гальванічним покриттям цинком, з масовою часткою вуглецю менш як 0,25%, з найбільшим розміром поперечного перерізу 0,8 мм, або більше:- GALVANIZED WIRE 3.96 MM (+0/-0.06 MM)SAE 1006/1008 - 108 бухт.(80,22 MTON) Торгівельна марка: немає даних; Виробник: CRT IMPEX METAL SAN VE TIC A.S. Див. доп.).
Для здійснення митного оформлення товару 19.05.2025 позивачем до Одеської митниці було подано митну декларацію №25UА500130008430U1, відповідно до якої визначення митної вартості товару здійснено позивачем згідно зі ст. 57, 58 Митного кодексу України за основним методом (за ціною контракту щодо товару, який імпортуються).
До митного оформлення товарів до митниці разом з ЕМД було надіслано копії наступних документів: перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт №6/2707 від 27.07.2023; додаткова угода №16 від 03.04.2025; Специфікація №25 від 02.04.2025; свіфт від 13.05.2025 №157; рахунок-фактура від 21.04.2025 №MND2025000000139; пакувальний лист від 21.04.2025; сертифікат країни походження №D1073262 від 21.04.2025; договір про надання послуг митного брокера №БР-020/2025.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №MLA202500000061 від 25.04.2025; копія митної декларації країни відправлення №25310100ЕХ00030352 від 18.04.2025; автотранспортні накладні №9928 від 16.05.2025, б/н від 16.05.2025, б/н від 16.05.2025.
21.05.2025 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2025/000011/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митним органом митної вартості.
21.05.2025 у відповідності п.7 ст. 55 Митного кодексу України, позивачем було подано та оформлено ЕМД №25UA500130008602U0 із застосуванням гарантії. Загальна різниця митних платежів (ПДВ та ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 161 949,70 грн. Розрахунок різниці в митних платежах з митної вартості задекларованого товару, заявленої декларантом та скоригованої митницею (ціни позову) зазначено в графах 47 «Нарахування платежів» та «В» «Подробиці розрахунків» зазначеної вище ЕМД.
В подальшому позивач листом від 16.07.2025 №1607/31 в порядку ч.ч. 8,9 статті 55 Митного кодексу України надав додаткові документи на підтвердження митної вартості, а саме:
- копія свіфта від 03.04.2025 на сумму 11 583 доларів США;
- копія свіфта від 14.04.2025 на суму 46 332 доларів США;
- копія додаткової угоди №16 із специфікацією від 02.04.2025 №25 (в новій редакції);
- копія рахунку №520 від 12.05.2025;
- копія проформи-інвойс від 02.04.2025;
- копія договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 11.04.2025;
- копія коносаменту AKKISK25009451;
- копія платіжної інструкції №18152 від 09.06.2025;
- копія довідки №131/13-02 від 12.05.2025.
Відповідач листом від 28.07.2025 повідомив позивача, що надані документи не можуть бути підставою для скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2025/000011/1 від 21.05.2025.
Позивач листом від 08.08.2025 №08/08/31 надав митниці додаткові документи на підтвердження митної вартості, а саме:
- копія розрахунку (з уточненням) №520 від 12.05.2025;
- копія довідки з уточненням №131/13-02 від 12.05.2025.
Відповідач листом від 28.07.2025 повідомив позивача, що попередню заяву було розглянуто у визначеному Митним кодексом України порядку, повідомлено про відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, рішення про коригування митної вартості товару №UA500130/2025/000011/1 від 21.05.2025 залишено без змін.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про їх обґрунтованість, оскільки надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приписами частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Апеляційний суд зазначає, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Зауваження митного органу щодо неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують витрати на транспортування оцінюваних товарів обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, а також частини другої статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження витрат на транспортування декларант подає транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів. До таких документів можуть належати, зокрема, рахунки за надані транспортно-експедиційні послуги, платіжні документи, а також інші документи, які містять відомості про вартість перевезення.
З матеріалів справи вбачається, що міжнародне перевезення задекларованого товару здійснювалось на підставі договорів про надання транспортно-експедиторських послуг, укладених між ТОВ «Югсталь» та відповідними експедиторами, які були подані митному органу під час митного оформлення. На підтвердження витрат на транспортування декларантом також надано рахунок №520 від 12.05.2025, довідку про транспортні витрати №131/13-02 від 12.05.2025 та платіжну інструкцію №18152 від 09.06.2025.
Дослідивши надані декларантом документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони підтверджують понесення витрат на транспортування товару за маршрутом ISKENDERUN (Туреччина) - Чорноморськ - Запоріжжя у розмірі 158 680,51 грн, які й були задекларовані позивачем під час митного оформлення. Подані документи узгоджуються між собою, містять відомості щодо вартості перевезення та дають можливість встановити розмір транспортних витрат, що включаються до митної вартості товару. При цьому довідка про транспортні витрати також містить відомості про відсутність страхування вантажу.
Колегія суддів також враховує, що положення Митного кодексу України не визначають вичерпного переліку документів, якими мають підтверджуватися витрати на транспортування товарів, у зв'язку з чим довідка про транспортні витрати може бути належним доказом на підтвердження таких витрат.
Аналогічні правові висновки викладені у практиці Верховний Суд, зокрема у постановах від 02.07.2020 у справі №803/916/17, від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 та від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання митного органу на неподання належних документів на підтвердження витрат на транспортування як підставу для коригування митної вартості товару є безпідставними.
Також, суд першої інстанції вірно визнав помилковим твердження митного органу щодо неможливості підтвердження фактичної сплати товару, оскільки матеріалами справи документально підтверджено, що заявлена вартість товару у розмірі 57 915 доларів США повністю сплачена декларантом та підтверджується відповідними платіжними документами.
Так, відповідно до умов контракту №6/2707 від 27.07.2023 покупець здійснює передоплату у розмірі 20 % від суми рахунка-фактури та сплачує решту 80 % вартості товару до його відвантаження. Аналогічні умови оплати передбачені у Додатку №1 до додаткової угоди №16 від 03.04.2025 та у Специфікації №25 від 02.04.2025.
Згідно з комерційним інвойсом від 21.04.2025 №MND2025000000139, Специфікацією №25 від 02.04.2025 та проформою від 02.04.2025 сторони погодили поставку товару на загальну суму 57 915 доларів США. На виконання зазначених умов позивач здійснив оплату товару двома платежами: 03.04.2025 у розмірі 11 583 доларів США (20 % передоплати) та 14.04.2025 у розмірі 46 332 долари США, що у сукупності становить повну вартість товару.
При цьому колегія суддів враховує, що у процедурах контролю за митною вартістю предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості. Відомості щодо умов оплати товару безпосередньо не впливають на визначення його ціни, а тому самі по собі не можуть бути підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості або витребування додаткових документів.
Аналогічні правові висновки викладені у практиці Верховний Суд, зокрема у постановах від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 у справі №380/6459/20.
Колегія суддів відхиляє доводи митного органу про те, що у митній декларації країни відправлення від 18.04.2025 №25310100EX00030352 зазначені інші документи, які не були подані декларантом під час митного оформлення.
Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару та її складові. При цьому наведеною нормою визначено перелік документів, що можуть підтверджувати митну вартість, а також передбачено можливість витребування митним органом додаткових документів лише у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей.
Сам по собі факт зазначення у митній декларації країни відправлення інших документів не свідчить про обов'язок декларанта подавати такі документи митному органу України, якщо подані документи є достатніми для підтвердження складових митної вартості та не містять розбіжностей.
Матеріали справи свідчать, що позивачем під час митного оформлення було подано документи, передбачені вимогами Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та інших складових митної вартості, узгоджуються між собою та дають можливість встановити правильність визначення митної вартості.
Отже, саме по собі посилання відповідача на наявність у митній декларації країни відправлення інших документів, які не були подані під час митного оформлення, без зазначення, яким саме чином їх неподання впливає на визначення митної вартості товару, не може вважатися належною підставою для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості та коригування її митним органом.
З приводу інших запитуваних митницею під час проведення консультації додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, переклад митної декларації країни відправлення в силу положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України також є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, як свідчать встановлені обставини справи, по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.
Скаржником не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.
Апеляційний суд повторно зазначає, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
В свою чергу, зі змісту матеріалів справи вбачається, що наданих позивачем документів було достатньо для визначення митної вартості товарів і цей перелік відповідає правилам ч. 1 ст. 53 МК України. Таким чином, доводи скаржника про необхідність застосування другорядного (резервного) методу для визначення митної вартості товару, свого підтвердження не знайшли.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у них відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, містять аналогічні доводи відзиву на позов та носять характер припущень.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/7642/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 11 березня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак