12 березня 2026 р. Справа № 520/23536/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 09.12.25 по справі № 520/23536/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області, пенсійний орган), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 20505001409 від 18.04.2025 щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2 від 29.01.2025, що видана філією Бурового управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 2 від 29.01.2025, що видана філією Бурового управління «Укрбургаз» АТ «Укргазвидобування», починаючи з 24.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із рішенням відповідача про відмову в зарахуванні довідки заробітної плати, оскільки довідка, за доводами відповідача, потребує підтвердження первинними документами.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 20505001409 від 18.04.2025.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зміна періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон України № 1058-IV).
Відмовлено у задоволенні в іншій частині позовних вимог.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 968.96 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що основним критерієм, що визначає право на обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Оскільки, оспорювана довідка видана акціонерним товариством «Укрбургаз» про заробітну плату від 29.01.2025 № 2 за період роботи з січня 1994 по травень 2000 не підтверджена первинними документами, підстави в проведенні перерахунку пенсії позивачу відсутні. Також зазначено, що стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області витрат на сплату судового збору на користь позивача призведе до незаконного витрачання коштів з бюджету Пенсійного фонду України.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України № 1058-IV з 24.02.2025.
Позивач 11.04.2025 звернувся через Веб-портал електронних послуг щодо проведення перерахунку зміни періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до положень Закону України № 1058-IV. До заяви позивачем було долучено довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з січня 1994 по травень 2000 в АТ «Укргазвидобування» Філії Бурове управління «Укрбургаз».
За принципом екстериторіальної заяву розглянуто ГУ ПФУ в Донецькій області.
За результатами опрацювання зазначеної заяви, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 18.04.2025 № 205050014609 про відмову в перерахунку пенсії - зміні періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000, відповідно до Закону України № 1058-IV до надання акту зустрічної перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи.
В рішенні зазначено, що для перерахунку пенсії надано довідку про заробітну плату за період роботи з січня 1994 по травень 2000. Оскільки довідки про заробітну плату не підтверджені первинним документом, підстави для проведення перерахунку в частині зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000 відсутні.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправні дії, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, видана АТ «Укргазвидобування» Філії Бурове управління «Укрбургаз» від 29.01.2025 № 2 з січня 1994 по травень 2000 видана на підставі: особових рахунків 1994-2000 рр, які знаходяться за адресою : сел. П'ятигірське, Ізюмського р-ну, Харківської обл. Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), підписана керівником товариства та головним бухгалтером товариства. Тобто, надана позивачем довідка про заробітну плату від 29.01.2025 № 2 містить інформацію про загальний розмір заробітної плати за відповідний період та про розмір заробітної плати із розбивкою по місяцях, видана на підставі первинних документів, про що прямо зазначено в довідці, підписана керівником товариства та головним бухгалтером, довідка містить підстави для видачі з посиланням на відповідні документи, також в ній зазначено про можливість проведення перевірки документів у періоди, зазначені у довідках, тому враховуючи викладене довідка відповідає вимогам Порядку № 22-1. Враховуючи викладене, у відповідача відсутні законні підстави для неврахування довідки про заробітну плату від 29.01.2025 № 2 виданої АТ «Укргазвидобування» Філії Бурове управління «Укрбургаз» для проведення перерахунку позивача відповідно до вимог Закону України № 1058-IV. З урахуванням наявності дискреційних повноважень у пенсійного органу щодо призначення пенсії, суд прийшов до висновку, що в даному випадку для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.04.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зміна періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до Закону України № 1058-IV.
Погоджуючись з висновками викладеними судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-IV).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058-IV).
Згідно із статтею 1 Закону України № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 40 Закону України № 1058-ІV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 44 Закону України № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Нормами підпункту 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно із п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Форму і зміст довідки про заробітну плату для обчислення пенсії наведено в додатку 5 до Порядку № 22-1.
Так, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії містить відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Отже, з наведеного правового регулювання слідує, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, зокрема особовими рахунками, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії повинна містити відомості щодо: сум заробітної плати з розшифруванням; сплати страхових внесків та первинних документів, на підставі яких видана довідка.
Такий висновок суду узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 31.08.2022 у справі № 280/8521/20 та від 17.05.2023 у справі № 400/2297/19.
Таким чином, заробітна плата (дохід) отриманий особою до 30.06.2000 включається для обрахунку його пенсії виключно за його бажанням та належним чином складеними (оформленими) документами, що підвтерджують отримання відповідних доходів.
Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що частина 1 статті 40 Закону України № 1058-ІV, забороняє виключати із розрахунку пенсії стаж із 01.07.2000 під час перерахунку пенсії, а дозволяє тільки під час призначення пенсії, заборон щодо виключення страхового стажу особи отриманого до 30.06.2000 дана норма Закону не містить, оскільки такий стаж включається до обрахунку пенсії виключно за волею особи, диспозитивно, а не імперативно.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1, передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при перерахунку позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03.06.2021 у справі № 127/8001/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України № 1058-IV з 24.02.2025.
Позивач 11.04.2025 звернувся через Веб-портал електронних послуг щодо проведення перерахунку зміни періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до положень Закону України № 1058-IV. До заяви позивачем було долучено довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за період роботи з січня 1994 по травень 2000 у в АТ «Укргазвидобування» Філії Бурове управління «Укрбургаз».
Колегія суддів зазначає, що довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, видана АТ «Укргазвидобування» Філії Бурове управління «Укрбургаз» від 29.01.2025 №2 з січня 1994 по травень 2000 видана на підставі: особових рахунків 1994-2000 рр, які знаходяться за адресою : сел. П'ятигірське, Ізюмського р-ну, Харківської обл. Вказано, що на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок), підписана керівником товариства та головним бухгалтером товариства.
За результатами опрацювання зазначеної заяви, ГУ ПФУ в Донецькій області прийнято рішення від 18.04.2025 № 205050014609 про відмову в перерахунку пенсії - зміні періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000, відповідно до Закону України № 1058-IV до надання акту зустрічної перевірки відділом контрольно-перевірочної роботи.
В рішенні зазначено, що для перерахунку пенсії надано довідку про заробітну плату за період роботи з січня 1994 по травень 2000. Оскільки довідки про заробітну плату не підтверджені первинним документом, підстави для проведення перерахунку в частині зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000 відсутні.
Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі № 520/7125/17 посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 дійшов висновку, про те, що перевірка достовірності виданих документів покладається на Пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
При цьому відповідачем не здійснені жодні дії щодо отримання первинних документів, на підставі яких видана довідка позивачу про заробітну плату (дохід) по травень 2000.
У матеріалах справи відсутні докази щодо недостовірності первинних документів, на підставі яких позивачу була видана вищевказана довідка.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 20505001409 від 18.04.2025.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку для належного захисту прав позивача необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2025 щодо проведення перерахунку пенсії - зміна періоду заробітку 60 місяців до 01.07.2000 відповідно до Закону України № 1058-IV.
Щодо посилання в апеляційній скарзі, які стосуються стягнення судом першої інстанції судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області, а саме те, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України № 1058-IV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, то такі посилання є необґрунтованими, оскільки скаржником не враховано приписів ст. 139 КАС Україні, які судом першої інстанції правильно застосовано, стягуючи із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, судові витрати позивача.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 по справі № 520/23536/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко