справа №756/7945/25
провадження № 22-ц/824/2798/2026
головуючий у суді І інстанції Ткач М.М.
3 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року у цивільній справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , під'єднана до внутрішньо будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідач є споживачем послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, проте відповідач належним чином не сплачував за отримані послуги, допустив заборгованість з їх оплати, яка станом на 30 квітня 2025 року складає наступну заборгованість: за спожиті за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 37 900,27 грн; за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 24 457,06 грн; за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 1 листопада 2021 року у розмірі 67 250,42 грн; за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 1 листопада 2021 року у розмірі 32 287,13 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг постачання теплової енергії в розмірі 1 397,46 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води в розмірі 736,45 грн. Позивач вказував, що відповідач користується послугами, але свої зобов'язання по сплаті за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість. З огляду на викладене, позивач вимушений був звернутись до суду із даним позовом, в якому просить стягнути заборгованість за надані послуги, а також інфляційні втрати, 3% річних та пеню.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)«Київтеплоенерго» заборгованість з оплати за житлово-комунальні послуги на загальну суму 164 028 гривень 79 копійок, інфляційні втрати у розмірі 22 691 гривню 46 копійок, 3% річних у розмірі 5 530 гривень 08 копійок, пеню у розмірі 1 706 гривень 41 копійку, витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із указаним рішенням адвокат Клечановський Іван Сергійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що як на єдину підставу задоволення позовних вимог суд першої інстанції послався лише на те, що відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а отже є споживачем послуг, які надає позивач. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач - ОСОБА_1 є або був власником зазначеної квартири та/або користувався нею, отримував житлово-комунальні послуги у період, за який позивач просив стягнути заборгованість, тобто, що останній був споживачем таких послуг у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відтак, відсутні підстави для покладення на нього обов'язку зі сплати заборгованості за такі послуги, а також 3 % річних та інфляційні втрати.
Звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву, було зазначено, що відповідач по справі - ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає в ній, а має за вказаною адресою лише зареєстроване місце проживання, а відтак не користується наданими житлово-комунальними послугами. Разом з тим, між власником квартири та відповідачем ОСОБА_1 ані договір найму згідно ст. 158 ЖК України, ані інша угода про користування квартири не укладалася, як і угода про розподіл витрат про утриманню та оплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим до спірних правовідносин застосовуються вимоги ст. 162 ЖК України, тобто плата за комунальні послуги береться за установленими тарифами з громадянина, якому належить квартира на праві власності.
Відзив н апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Клечановський І.С. просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами та є загальновідомим, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв'язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 28).
Відповідно до Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесїї Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення на загальну суму 164 028,79 грн за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.
В свою чергу, надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 3 вересня 2010 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 3 вересня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 16 серпня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 2 грудня 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).
З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою: АДРЕСА_3 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість:
за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 37 900,27 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5 760,82 грн; 3% річних у розмірі 1417,37 грн;
заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 24 457,06 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3 717,48 грн; 3% річних у розмірі 914,68 грн;
заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 67 250,42 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 9 144,14 грн; 3% річних у розмірі 2227,81 грн; пеня у розмірі 1 166,11 грн;
заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 32 287,13 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4 069,02 грн; 3% річних у розмірі 970,22 грн; пеня у розмірі 540,30 грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн;інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн; 3% річних у розмірі 0,00 грн;
заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн; 3% річних у розмірі 0,00 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00грн, заборгованість зі сплата внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позову.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (в редакції Закону, чинної на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (частина п'ята статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» були визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Згідно частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, згідно частини першої статті 9 якого споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно пункту 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 30 Правил передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).
Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов'язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру.
Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Так, судом встановлено, що позивач належно виконував свої зобов'язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги пред'явлено до відповідача ОСОБА_1 .
Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: з 3 вересня 2010 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 3 вересня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 16 серпня 2013 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 2 грудня 2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 з 3 вересня 2010 року зареєстрований за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що останній отримує житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачем.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, сторона відповідача посилається на те, що позов було пред'явлено не до всіх осіб, які проживають за вказаною адресою та позивач не надав належних та беззаперечних доказів, що підтверджували б правовий статус відповідача як єдиного споживача послуг за вказаною адресою. Також сторона відповідача вважає, що оскільки він не є власником квартири АДРЕСА_1 та не проживає за цією адресою, у нього відсутній обов'язок щодо сплати житлово-комунальних послуг за цією адресою.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апеляційної скарги, з огляду на таке.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Позивач, як особа, яка вважає, що її права порушено, є ініціатором судового процесу, самостійно визначає особу, яка, на його думку, повинна відповідати за порушення його прав, та має право подати до суду клопотання про залучення співвідповідача, реалізувала своє процесуальне право, заявивши в передбачений законом строк клопотання про залучення співвідповідача.
За правилами частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 9 листопада 2017 року, споживачем є, у тому числі, фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відтак, за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів письмового звернення відповідача до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» з інформацією про фактичне непроживання за адресою реєстрації, останній має нести солідарний обов'язок із власниками квартири зі сплати комунальних послуг за адресою його реєстрації.
В той же час, на підставі статті 544 ЦК України, у разі виконання солідарного обов'язку, відповідач має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників за вирахуванням частки, яка припадає на них.
Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість: за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 37 900,27 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 5 760,82 грн; 3% річних у розмірі 1417,37 грн;заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 рік у розмірі 24 457,06 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 3 717,48 грн; 3% річних у розмірі 914,68 грн;заборгованість за спожиті послуги з постачання тепловоїенергії за період з 01.11.2021 року у розмірі 67 250,42 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 9 144,14 грн; 3% річних у розмірі 2227,81 грн; пеня у розмірі 1 166,11 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 року у розмірі 32 287,13 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 4 069,02 грн; 3% річних у розмірі 970,22 грн; пеня у розмірі 540,30 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн;інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн; 3% річних у розмірі 0,00 грн;заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн;інфляційної складової боргу у розмірі 0,00 грн; 3% річних у розмірі 0,00 грн;заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 397,46 грн;заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 736,45 грн; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплата внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00грн.
Зазначені розрахунки є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги.
Відповідачем не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги.
Щодо застосування інфляційний нарахувань, трьох відсотків річних та пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого Індексу інфляції за весь час прострочення. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
5 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», абзацом 1 п.1 якої установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
В той же час, 29 грудня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», якою, зокрема, абзац 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції. До припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 набрала чинності 30 грудня 2023 року.
Враховуючи наведене, позивач мав право нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3 % річних по 23 лютого 2022 року та з 31 грудня 2023 року.
Так, із надано розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем не здійснювались нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат починаючи з лютого 2022 року по 1 січня 2024 року.
Таким чином нарахування позивачем інфляційної складової боргу та 3 % річних повністю відповідають Постанові Кабінету Міністрів України № 206 від 5 березня 2022 року із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Інші посилання апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні стороною відповідача спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що районним судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба