03 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 (ВКЗ),
захисника ОСОБА_6 (ВКЗ),
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021111240000252 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у провадженні на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2022 року,
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та їй призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 01 год., _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/539/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 121 КК України Доповідач ОСОБА_1
знаходячись разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками та з мотивів завдання їй ОСОБА_9 особистої образи нецензурними словами, реалізуючи свій злочинний непрямий умисел, спрямований на залякування ОСОБА_9 , усвідомлюючи можливість заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілого, перебуваючи у кімнаті вищевказаного жилого будинку, взяла правою рукою зі столу ніж, довжиною 14,2 см, що складається з клинка, довжиною 6,0 см, та ручки, довжиною 8,2 см, сидячи на стільці за столом та будучи оберненою спиною до потерпілого, з розвороту на відмах, «навмання» завдала удар в бік потерпілого, який стояв праворуч позаду неї.
Вказаним ножем завдала один удар в грудну клітину потерпілого, чим заподіяла останньому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки: колото-різану рану на передній поверхні грудної клітки ліворуч, яка продовжується раньовим каналом, який проникає у ліву плевральну порожнину між з'єднанням хрящової частини 7 ребра з грудиною та мечоподібним відростком, далі раньовий канал продовжується ушкодженням серцевої сорочки (перикарду), і далі по ходу раньового каналу ушкодження стінки лівого шлуночка, і далі раньовий канал проходить у порожнину лівого шлуночку і там закінчується.
В результаті проникаючого колото-різаного поранення грудей, яке супроводжувалося ушкодженням серця та ускладнилось гемоперикардом впродовж 10 хвилин від завдання удару ножом настала смерть потерпілого.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 підлягає кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 121 КК України - за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 висунуто обвинувачення в тому, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 1 год. (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи по місцю свого проживання по АДРЕСА_2 в стані алкогольного сп'яніння, де в цей час також перебував її співмешканець ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт на побутовому рівні, в ході якого ОСОБА_9 ображав ОСОБА_7 нецензурними словами.
В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_9 , тобто на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, з мотивів виникнення у ОСОБА_7 розбіжностей з ОСОБА_9 на побутовому підґрунті та мотивів образи за нецензурні слова в її сторону.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , перебуваючи в спальній кімнаті будинку за вищевказаною адресою, взяла зі столу до правої руки ніж, загальною довжиною 14,2 см, який складається із клинка, довжиною 6,0 см, та ручки, довжиною 8,2 см, який має колюче-ріжучі властивості, та нанесла ним один удар в область грудної клітини ОСОБА_9 , який стояв поруч, чим заподіяла йому, згідно висновку експерта, проникаюче колото-різане поранення грудної клітки - колото-різану рану на передній поверхні грудної клітки ліворуч, яка продовжується раньовим каналом, який проникає у ліву плевральну порожнину між з'єднанням хрящової частини 7 ребра з грудиною та мечоподібним відростком, далі раньовий канал продовжується ушкодженням серцевої сорочки (перикарду), далі по ходу раньового каналу ушкодження стінки лівого шлуночка, і далі раньовий канал проходить у порожнину лівого шлуночку і там закінчується, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 упродовж хвилин, десятків хвилин на місці події по АДРЕСА_2 .
Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудей, яке супроводжувалося ушкодженням серця та ускладнилось гемоперикардом. Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудей, яке супроводжувалось ушкодженням серця, прижиттєве, виникло незадовго до настання смерті, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Таким діям ОСОБА_7 стороною обвинувачення дана кримінально-правова кваліфікація за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
За результатами розгляду кримінального провадження суд дійшов висновку, що настання смерті потерпілого ОСОБА_9 не охоплювалося прямим умислом ОСОБА_7 , обвинувачена не ставила собі за мету позбавлення життя, а байдуже ставилась до такого наслідку, діючи з непрямим умислом, а тому суд перекваліфікував її дії на ч. 2 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 , не погоджуючись з вироком суду, просить повернути справу до суду першої інстанції для з'ясування всіх обставин по ній.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з мірою покарання та інкримінованою їй ч. 2 ст. 121 КК України, проте повністю погоджується зі своїм адвокатом щодо кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 119 КК України.
Крім того, зазначає, що у день події, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3, вона дійсно була шокована та повністю не згодна з експертизою по «патолого-анатомічному вскритію тіла ОСОБА_9 ». Як написано у вироку, то заподіяння нею умисного тілесного тяжкого ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, свідчить про те, що вона ставилася до настання смерті потерпілого з необережністю, тобто як свідчить ч. 1 ст. 119 КК України, так і пояснюються її дії.
Також вказує й на те, що її воля не була спрямована на досягнення суспільно-небезпечного наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження, що потягло за собою смерть потерпілого. Вона не мала потреби у досягненні мети такого наслідку, як смерть потерпілого. Розуміючи, що могла завдати ножем тілесне ушкодження потерпілому, вона прагнула його уникнення, але діяла для залякування на те, що він відійде. Вона не свідомо допускала настання таких наслідків, які понесли за собою смерть потерпілого. Тим паче, вона сама повідомила інших осіб, а саме сусіда, як згодом виявила, що ймовірно завдала смерть потерпілому.
Таким чином, вважає, що настання смерті її чоловіка не охоплювалося її прямим умислом, тому вона не може бути визнана винуватою за ч. 2 ст. 121 КК України, за якою її вину ще треба довести.
Окрім цього, зазначає, що не приймає до уваги (виплати) компенсації за судові витрати доказів на суму 31 236 грн.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачена зазначає, що твердження у вироку суду: «навмисного тілесного ушкодження», не є доречним.
Крім того, за висновком експерта смерть потерпілого настала впродовж 10 хвилин від завдання удару, однак потерпілий продовжував ходити ще 30-40 хв. після сплину 10 хв., про які зазначається у висновку експерта. Деякі заміри під час експертизи не співпадають з реальністю, а тому експертиза не відповідає дійсним обставинам.
В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати в частині кваліфікації дій та міри покарання та постановити свій вирок, яким ОСОБА_7 визнати винною у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у виді 12 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що органом досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковано як умисне протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 , тобто за ч. 1 ст. 115 КК України, що також підтверджується і дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Крім того, зазначає, що сама ОСОБА_7 в ході судового розгляду кримінального провадження визнала факт нанесення ножового поранення потерпілому ОСОБА_9 , а з врахуванням локалізації такого поранення (колото-різане поранення грудей, яке супроводжувалось ушкодженням серця та ускладнилось гемоперикардом) та подальшими діями обвинуваченої ОСОБА_7 , яка швидку медичну допомогу не викликала, належної медичної допомоги потерпілому не надала та взагалі повідомила сільську раду про подію лише зранку через сусідів, то дії ОСОБА_7 були умисними та вона свідомо бажала настання смерті потерпілого ОСОБА_9 .
Відтак, на думку обвинувачення, вчинений ОСОБА_7 злочин слід кваліфікувати саме за ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачена умисно нанесла потерпілому ОСОБА_9 колото-різане поранення грудей, внаслідок чого ушкодила серце, що в свою чергу ускладнилось гемоперикардом та призвело до смерті потерпілого.
Окрім цього, вказує й на те, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження установлено, що кримінальним правопорушенням, яке вчинила ОСОБА_7 , здійснено посягання на найвищу соціальну цінність нашого суспільства - життя людини, чим заподіяно смерть потерпілому ОСОБА_9 , життя якого вже нажаль не повернеш.
Разом з тим, при обранні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , суд не повною мірою врахував її особу, зокрема те, що обвинувачена на момент вчинення інкримінованих дій та на момент ухвалення вироку офіційно не працює, не заміжня, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні немає, власного житла немає, а також те, що ОСОБА_7 фактично вину не визнала, у скоєному не розкаялась. Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, відсутні. При цьому, обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, вважає, що призначене обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді 8 років позбавлення волі є занадто м'яким, а відтак, за своїм розміром є явно несправедливим, оскільки не виконає функцію загальної превенції, що може призвести до вчинення аналогічних злочинів іншими особами, а також не виконає функцію спеціальної превенції, що у подальшому викличе почуття безкарності у самої обвинуваченої за вчинення особливо тяжкого злочину.
Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої ОСОБА_7 , яка підтримала подану нею апеляційну скаргу і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, та захисника, який підтримав позицію обвинуваченої ОСОБА_7 , а також пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення та його заперечення проти апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 , повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, в межах заявленого стороною захисту та підтриманого стороною обвинувачення клопотання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність та обґрунтованість вироку суду в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у провадженні, колегія суддів вважає, що, всупереч тверджень апелянтів, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, що відповідає юридичній кваліфікації діяння, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом першої інстанції відповідно до положень ст. 94 КПК України.
При цьому повно та всебічно у судовому засіданні були перевірені як доводи сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_7 умислу на протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 , тобто ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, так і сторони захисту щодо можливого заподіяння потерпілому смерті з необережності (вбивство через необережність), тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Проте, ці доводи судом першої інстанції обґрунтовано визнані такими, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються об'єктивними доказами у провадженні, які змістовно наведені у вироку та яким суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність достатньою для взаємозв'язку.
Зокрема, висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_9 , від якого настала його смерть, підтверджуються:
- показаннями свідка ОСОБА_10 , який, будучи допитаним в суді першої інстанції, пояснив, що про подію йому стало відомо вночі 24 травня 2021 року. До нього прийшла обвинувачена і сказала, що вона «прибила» ОСОБА_9 . Він перепитав у неї чи вона «прибила», чи вбила, а вона відповіла, що «прибила». На це він відповів їй, щоб вона йшла додому, а він згодом прийде. Прийшовши до помешкання обвинуваченої, він побачив у коридорі тіло ОСОБА_9 , яке лежало горілиць і на дотик було тепле, але пульсу вже не було. Обвинувачена спочатку говорила, що вона його вдарила головою об стіну, а потім ножем в серце, бо він першим почав її бити. По її стану він зрозумів, що ОСОБА_7 була в стані алкогольного сп'яніння і їй було байдуже до навколишньої обстановки, хоча висловлювалася про те, що ж вона накоїла і про майбутній строк її ув'язнення за вчинене. Телефону не було, а тому він вирішив чекати до ранку, а потім повідомити про подію відповідні органи. Вранці, близько 07.00 год, до нього додому прийшов ОСОБА_11 , якому він повідомив про подію, а згодом близько 09.00 год, він пішов до сільради (старостату) і повідомив про те, що сталося, а сам повернувся назад до обвинуваченої. Вхідні двері будинку вона закрила і нікого не впускала в хату. Коли йому вдалося потрапити в середину будинку, то обвинувачена говорила йому, що покінчить життя самогубством із-за такої події;
- показаннями свідка ОСОБА_11 , згідно яких - вранці він зайшов до ОСОБА_10 у справах і дізнався від нього, що обвинувачена зарізала ножем ОСОБА_9 . Про це вона сама розповіла вночі ОСОБА_10 , прийшовши до нього додому чи то за порадою, чи то за допомогою. Згодом він проходив повз двір ОСОБА_9 , де бачив значну кількість людей. Серед них була староста села, яка попросила його подивитися, чи дійсно ОСОБА_9 мертвий. Вони із старостою довго стукали у двері, їм ніхто не відкривав. Згодом, зайшовши в середину будинку, він виявив у коридорі тіло ОСОБА_9 , на грудях якого була пляма крові. У цей час обвинувачена ходила по двору, з ним не спілкувалася, лише попросила закурити;
- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в суді першої інстанції пояснила, що працює діловодом сільського старостату. Вранці ІНФОРМАЦІЯ_3 року до старостату прийшов ОСОБА_10 та повідомив, що в селі сталося вбивство, бо про це йому сказала обвинувачена. Вона відразу повідомила про таку події старосту села. Окрім того, вона була присутньою під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої, яка розповідала про обставини події. В своїх поясненнях обвинувачена засвідчила факт того, що вони разом з ОСОБА_9 вживали спиртне, між ними виникла сварка, він почав чіплятися до неї та дратувати тим, що ходив по хаті, а вона вхопила ніж і з розвороту махнула в його сторону, вдаривши його в живіт. На стіні коридору будинку вона бачила сліди від крові, такі ж на доріжці, що лежала на підлозі. Як обвинувачену, так і ОСОБА_9 вона знає та знала як мешканців села, що проживали разом без шлюбу, разом ходили наймитувати, разом пили горілку, завжди ходили по селу разом, інколи із синцями;
- показаннями свідка ОСОБА_13 , яка, будучи допитаною в суді першої інстанції, пояснила, що вона є старостою села. Про смерть ОСОБА_9 дізналася по телефону від працівника старостату ОСОБА_12 , яка повідомила, що ОСОБА_10 прийшов до старостату і повідомив, що ОСОБА_14 вбила ОСОБА_9 . Прибувши до помешкання ОСОБА_9 , вона побачила там ОСОБА_11 . Постукала в двері, але ніхто не відчинив. Тоді вона сказала, що залізуть до будинку через вікно, після чого двері їм відчинили. В будинку були обвинувачена ОСОБА_7 та свідок ОСОБА_15 . Вона ввійшла до будинку і побачила на підлозі в коридорі будинку тіло ОСОБА_9 , після чого викликала працівників поліції. До приїзду поліції вона не підходила до тіла ОСОБА_9 , а згодом поліцейські показали їй рану на його грудях. Під час розмови з ОСОБА_10 , останній, з слів обвинуваченої, вказав на ніж, яким було завдано поранення ОСОБА_9 ;
- показаннями свідка ОСОБА_16 , наданими в суді першої інстанції, з яких вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 10.00 год до неї зателефонувала староста села і попросила довідатися про те, чи дійсно обвинувачена підрізала ОСОБА_9 . Прибувши до будинку, де жив ОСОБА_9 , вона помітила відчинені вхідні двері. Зайшовши у веранду, вона спитала в обвинуваченої про те, як справи, а вона сказала, що в них все нормально, а ОСОБА_9 спить. Вона перепитала у неї чи це точно так, на що обвинувачена дала ствердну відповідь, що все нормально, а тому вона пішла геть від них, не заходячи в кімнати будинку. Згодом староста знову їй зателефонувала та сказала, що вона біля будинку ОСОБА_9 , вхідні двері якого були зачинені, їх довго не відкривали, але ОСОБА_9 дійсно мертвий.
Крім цього, винуватість ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується іншими зібраними по справі доказами, а саме даними, що містяться у:
- протоколі огляду місця події від 24 травня 2021 року з доданими до нього відеозаписом та фотозображеннями, згідно яких - ІНФОРМАЦІЯ_3 року в ході проведення огляду будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживала обвинувачена та потерпілий ОСОБА_9 , у коридорі виявлено труп ОСОБА_9 , що розміщений горілиць. Верхній одяг на рівні грудної клітки просякнутий речовиною, схожою на кров. Така ж речовина виявлена на його взутті, кистях рук та обабіч нього на стіні. На передній поверхні нижньої третини грудної клітини виявлено рану з рівними загостреними краями. Також було оглянуто кімнату, де розташований стіл, на якому серед іншого лежало два ножі, які були вилучені в якості речових доказів;
- протоколі огляду місця події від 24 травня 2021 року, згідно якого у приміщенні Переяслав-Хмельницького відділення КОБСЕ проведено огляд трупа ОСОБА_9 та його одягу, в ході якого взято зразок крові, змиви з рук та зрізи нігтьової пластини для подальшого експертного дослідження;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 25 травня 2021 року, що був проведений в період часу з 14 год 47 хв. до 15 год 36 хв. за участю обвинуваченої, з якого вбачається, що вона повідомила слідчого про те, що пам'ятає обставини справи і готова їх відтворити. Під час слідчого експерименту обвинувачена розповіла і показала, як і де вона з ОСОБА_9 вечеряли, вживаючи спиртне. В процесі цього між ними виникла сварка, в ході якої вона сиділа на стільці за столом, а він лежав на дивані в цій же кімнаті та кидав у неї капцями. Потім скочив з ліжка і дав їй ляпаса в той час, коли вона була повернута до нього спиною. Вона відштовхнула його рукою в живіт, але він не припинив свої дії та намагався продовжити бійку, тому вона повторно його відштовхнула. Після цього він почав ходити поза її спиною по кімнаті, бубнячи незрозумілі слова, а потім кричати на неї. Вона попросила його заспокоїтися, але він взяв її за одяг позаду та почав смикати. Вона не витримала такої поведінки та схопила зі столу ножа, що попався під руку, та на відмашку, не повертаючись обличчям до нього, махнула рукою, в якій тримала ніж, в його сторону аби він припинив чіплятися до неї. Після цього ОСОБА_9 ще близько 30 хв. ходив по будинку, навіть курив цигарки, а вона продовжувала сидіти на стільці за столом, не звертаючи на нього уваги. В якийсь момент він вийшов у коридор будинку і там впав на спину. Почувши звук падіння, вона підійшла до нього та присіла поруч, він дихав, був у свідомості. Побачивши кров та рану, вона почала прикладати до неї ганчірку, яка попалася їй під руку, перебуваючи в шоковому стані від того, що сталося. Злякавшись, пішла до ОСОБА_10 додому і повідомила про подію, попросивши прийти до неї. Коли вона повернулася від ОСОБА_10 , то помітила, що ОСОБА_9 ознак життя не подавав. Вранці вона прийняла певну кількість різних таблеток аби отруїтися;
- протоколі проведення слідчого експерименту від 08 листопада 2021 року, що був проведений в період часу з 13 год 52 хв. до 14 год 20 хв. за участю свідка ОСОБА_10 , з якого вбачається, що він повідомив слідчого про те, що пам'ятає обставини справи і готовий їх відтворити. Під час слідчого експерименту свідок розповів і показав, що 23.05.2021 року він, обвинувачена та ОСОБА_9 після проведеної роботи в односельчанки отримали він неї продукти харчування та 1 літру горілки. Близько 17.00 год. пішли до їх будинку, де розділили навпіл отримані продукти та горілку і він пішов до себе додому. ІНФОРМАЦІЯ_3 року близько 01 год. 15 хв. до його будинку прийшла обвинувачена і попросила закурити. Потім почала сама розповідати, що вона «приписала собі вирок на 7 років за те, що прибила ОСОБА_9 ». Потім вона пішла додому, а він згодом пішов за нею. Прийшовши до помешкання обвинуваченої, він побачив у коридорі тіло ОСОБА_9 , яке лежало горілиць і на дотик було тепле, але пульсу вже не було. Телефону ні в нього, ні в обвинуваченої, ні в ОСОБА_9 не було, а тому поліцію викликати не змогли та вирішили чекати до ранку, а потім повідомити про подію відповідні органи. Вранці він прийшов до ОСОБА_7 , яка в ході розмови сказала йому, що покінчить життя самогубством. Потім він пішов у сільську раду та повідомив про подію, а працівник сільської ради викликала поліцію. Також ОСОБА_10 повідомив, що зі слів обвинуваченої йому стало відомо про те, що між нею та ОСОБА_9 виник конфлікт, в результаті якого він вдарив її, а вона нанесла йому удар у відповідь;
- висновку експерта від 14 вересня 2021 року № СЕ-19/111-21/27680-БД, згідно якого - встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові ОСОБА_9 , що були відібрані під час огляду його трупа;
- висновку експерта від 22 вересня 2021 року № СЕ-19/111-21/28760-БД, відповідно до якого: на вилученій під час огляду місця події зі столу коробці з-під сірників виявлено кров людини та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та містять ознаки зразка букального епітелію обвинуваченої та зразка крові ОСОБА_9 ;
- висновку експерта від 24 вересня 2021 року № СЕ-19/111-21/28763-БД, за яким встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові у змивах з лівої та правої руки обвинуваченої. Вони є змішаними та містять ознаки зразка букального епітелію обвинуваченої та зразка крові ОСОБА_9 ;
- висновку експерта від 30 вересня 2021 року № СЕ-19/111-21/35583-БД, згідно якого - на клинку ножа, що був вилучений під час огляду місця події із слідами речовини бурого кольору, виявлено кров та встановлено її генетичні ознаки, що збігається з генетичними ознаками крові ОСОБА_9 і не збігається з генетичними ознаками крові обвинуваченої;
- висновку експерта від 08 жовтня 2021 року № СЕ-19/111-21/27659-БД, відповідно до якого: на кофті та спортивних штанях обвинуваченої виявлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові. В окремому об'єкті на спортивних штанях вони є змішаними та містять ознаки зразка букального епітелію обвинуваченої та зразка крові ОСОБА_9 . Генетичні ознаки слідів крові в інших об'єктах на кофті та спортивних штанях збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 і не збігаються з генетичними ознаками зразка крові обвинуваченої. Походження вищезазначених слідів в окремих об'єктах на кофті та на спортивних штанях від обвинуваченої виключається;
- висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 24 травня 2021 року, відповідно до якого - ОСОБА_7 о 14 год. 30 хв. (майже через 11 годин після вчинення інкримінованого злочину) перебувала в стані алкогольного сп'яніння 2,4‰;
- висновку судово-психіатричного експерта № 477 від 28 липня 2021 року, згідно якого: ОСОБА_7 під час скоєння інкримінованих їй дій на психічне захворювання не страждала, в тому числі не перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, ознак психічного захворювання під час проведеного обстеження у неї не виявлено. Під час скоєння інкримінованих їй дій та на даний час могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру вона не потребує. Страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю;
- висновку експерта № 210 від 01 листопада 2021 року, відповідно до якого - раньовий канал на тілі ОСОБА_9 іде дещо зліва направо, з переду назад та трохи знизу вверх. Довжина раньового каналу складає 3,5 см. Смерть ОСОБА_9 наступила від проникаючого колото-різаного поранення грудей, що супроводжувалося ушкодженням серця, та ускладнилось гемоперикардом. Виявлене тілесне ушкодження серця прижиттєве, виникло незадовго до настання смерті, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Виявлене одне наскрізне колото-різане ушкодження виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжучого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,1 см та лезо. На час смерті ОСОБА_9 перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння 2,96‰;
- висновку експерта № 124 від 02 листопада 2021 року, за яким: механізм утворення тілесного ушкодження ОСОБА_17 не суперечить механізму, на який вказує обвинувачена під час проведення слідчого експерименту ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Вказати, яке було розташування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у момент нанесення тілесних ушкоджень, не має змоги через відсутність судово-медичних даних;
- висновку експерта № 214-мк від 05 листопада 2021 року, відповідно до якого: при судово-медичному криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з трупа ОСОБА_17 було встановлено, що виникнення на ньому ушкодження від дії наданого на дослідження ножа, що був вилучений вдома в обвинуваченої, не виключається.
З огляду на наведені докази, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки сукупність зібраних доказів поза розумним сумнівом вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 01 год. 00 хв. ОСОБА_7 , знаходячись разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, під час словесного конфлікту, обумовленого побутовими суперечками та з мотивів завдання їй ОСОБА_9 особистої образи нецензурними словами, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на залякування ОСОБА_9 , усвідомлюючи можливість заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю останнього, взяла зі столу ніж та сидячи на стільці за столом, будучи оберненою спиною до потерпілого, з розвороту на відмах, «навмання» завдала удар в бік потерпілого, який стояв позаду ОСОБА_7 з правої сторони, чим заподіяла ОСОБА_9 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини, яке супроводжувалося ушкодженням серця та ускладнилось гемоперикардом, що за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та перебуває в причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті ОСОБА_9 .
Cуд дослідив надані йому докази з точки зору належності і допустимості, а сукупність доказів - достатності та взаємозв'язку, та прийшов до висновку, що всі докази зібрані у процесуальний спосіб, належними особами та мають відомості, які безпосередньо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, з чим погоджується і колегія суддів.
Також, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, на задоволення клопотання сторони захисту, яке було підтримано прокурором, судом апеляційної інстанції було досліджено протокол проведення слідчого експерименту від 25 травня 2021 року та переглянуто відеозапис до цього протоколу, з яких вбачається, що 25.05.2021 року в період часу з 14 год. 47 хв. до 15 год. 36 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_7 . Також були присутні захисник ОСОБА_6 та поняті ОСОБА_12 і ОСОБА_18 . Всім учасникам було роз'яснено їх права та обов'язки. На запитання слідчого ОСОБА_7 повідомила, що пам'ятає хід подій та готова їх відтворити. Після цього ОСОБА_7 розповідає та показує, що в період часу з 23.05.2021 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона разом з ОСОБА_9 перебували в будинку за вище вказаною адресою. Далі ОСОБА_7 проходить до кімнати, де вони знаходились з ОСОБА_9 та показує місце за столом, де вони сиділи. Після цього ОСОБА_7 сідає на стілець, показує, де сидів ОСОБА_9 , розповідає, що вони вечеряли та вживали алкогольні напої. Далі ОСОБА_7 розповідає та показує, що між нею і ОСОБА_9 виник конфлікт з приводу його працевлаштування, в ході якого ОСОБА_9 встав із-за столу та пересів на ліжко. ОСОБА_7 показує на яке. Далі ОСОБА_7 розповідає та показує, що продовжуючи сваритись, кинула в його сторону тапком, який взяла з підлоги, та як ОСОБА_9 , після того як вона кинула в нього тапком, піднявся, став у неї за спиною та почав штовхати її в спину, дав ляпаса по обличчю, що дуже обурило ОСОБА_7 . Будучи дуже ображеною на ОСОБА_9 , який стояв у неї за спиною, вирішила його вдарити підручними засобами, а саме карточним ножем, який помітила на столі поряд, який першим попався їй на очі. ОСОБА_7 пояснила, що розуміла наслідки, які можуть виникнути внаслідок нанесення удару даним ножем в тіло іншої людини та, що вони можуть призвести до летальних наслідків. Далі ОСОБА_7 розповідає та показує, як вона взяла ніж до правої руки та нанесла один удар на відмаш від своєї грудної клітки собі за спину, у місце, де знаходився в цей час за спиною ОСОБА_9 , не дивлячись куди саме припаде удар, але відчула, що ніж в щось потрапив. Даний удар, зі злів ОСОБА_7 , вона нанесла ОСОБА_9 , щоб провчити його та щоб він більше не чіплявся до неї. Далі ОСОБА_7 розповідає, що після завданого удару ОСОБА_9 заспокоївся та близько півгодини ходив по кімнаті з однієї сторони до іншої, показує як саме, а потім вийшов до коридору та впав на підлогу, показує місце. ОСОБА_7 розповідає та показує, що вона присіла біля ОСОБА_9 , який ще дихав, але був без свідомості. ОСОБА_7 помітила кров та рану в області грудної клітини, вона ганчіркою заткнула дану рану, де діла ганчірку не пам'ятає. Потім через певний проміжок часу, який саме не пам'ятає, вона пішла до сусіда, щоб розповісти про дану подію, на той час ознаки життя у ОСОБА_9 були відсутні. Далі ОСОБА_7 розповідає та показує на таблетки, які лежать на столі, якими вирішила покінчити життя самогубством, почала їх вживати. Також ОСОБА_7 розповіла, що між нею і ОСОБА_9 постійно виникали конфлікти, які супроводжувалися бійкою (т. 2 а.с. 36-40, 41).
При цьому, за даними висновку експерта № 124 від 02 листопада 2021 року, механізм утворення тілесного ушкодження ОСОБА_17 не суперечить механізму, на який вказує обвинувачена під час проведення слідчого експерименту ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Отже, сукупність вище наведених доказів вказує на заподіяння ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, що відповідає кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 121 КК України.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про наявність в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, то вони є безпідставними з огляду на таке.
Головна відмінність між ст. 115 КК України - умисне вбивство та ч. 2 ст. 121 КК України - тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть, полягає в умислі особи. Так, при ст. 115 КК України є умисел на позбавлення життя, тоді як при ч. 2 ст. 121 КК України умисел спрямований на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а смерть стає похідним, непрямим наслідком таких дій, хоча особа могла це передбачати.
Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до злочинів із похідними наслідками. Особливістю необхідного причинного зв'язку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є його послідовний розвиток від суспільно небезпечного діяння до прямого (проміжного) наслідку у виді тяжкого тілесного ушкодження і далі до кінцевого наслідку у виді смерті потерпілого (похідного), тобто він має опосередкований характер.
Необхідний причинний зв'язок відображає закономірності розвитку об'єктивного світу, де причина сама в собі містить реальну можливість настання відповідного наслідку. За таких обставин суб'єкт здатен передбачати розвиток природного перебігу подій як закономірних явищ. Вчиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, людина здатна їх передбачити як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи, ставляться їй у провину.
Ознаки суб'єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються з урахуванням особливостей вчиненого діяння та об'єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК, та оцінених відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. При встановленні форми та виду вини, суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів і сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує характер і спосіб його вчинення, інтенсивність і спрямованість протиправного впливу, кількість і локалізацію на тілі потерпілої особи тілесних ушкоджень, причини припинення протиправних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки тощо.
Визначальним для кваліфікації кримінального правопорушення з матеріальним складом є суб'єктивне ставлення винуватого до наслідків своїх дій. У аспекті встановлення підстави кримінальної відповідальності, юридичної оцінки суб'єктивного ставлення до вчиненого, суд мав враховувати, що за ступенем конкретизації у свідомості суб'єкта передбачення можливості настання суспільно небезпечних наслідків виокремлюють визначений (пов'язаний із передбаченням конкретного наслідку) і невизначений (альтернативний) умисли, коли свідомістю винного охоплюється можливість настання двох або більше альтернативних наслідків. Небажання смерті потерпілого не виключає умисної вини. При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні.
Крім того, необхідно виходити із того, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, із суб'єктивної сторони характеризується неоднаковим психічним ставленням особи (у формі умислу та необережності) до різних наслідків одного й того самого діяння, де щодо тяжкого тілесного ушкодження має місце прямий чи непрямий умисел, а щодо наслідку у вигляді смерті потерпілого - злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість.
Сукупність зібраних по справі і оцінених судом першої інстанції доказів не свідчить про наявність у ОСОБА_7 (в момент вчинення діяння) обґрунтованого розрахунку на конкретні наслідки у виді смерті потерпілого.
Як вбачається з показань обвинуваченої ОСОБА_7 , сварка з потерпілим ОСОБА_9 , в ході якої він штовхнув її у спину та дав ляпаса, обурила її. Вона вдарила ОСОБА_9 , будучи дуже ображеною на нього. При цьому вирішила його вдарити підручними засобами, а саме ножем, який помітила на столі поряд, який першим попався їй на очі. ОСОБА_7 пояснила, що розуміла наслідки, які можуть виникнути внаслідок нанесення удару, однак взяла ніж у руку та нанесла один удар на відмах в місце, де знаходився в цей час за спиною ОСОБА_9 , не дивлячись куди саме припаде удар.
Дані обставини підтверджуються і протоколом проведення слідчого експерименту від 25 травня 2021 року та відеозаписом до нього, які в цій частині узгоджуються з показаннями обвинуваченої, висновком експерта від 02 листопада 2021 року № 124, відповідно до якого - механізм утворення тілесного ушкодження потерпілому не суперечить механізму, на який вказує обвинувачена під час проведення слідчого експерименту, висновком експерта від 01 листопада 2021 року № 210, який містить опис отриманих ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, їх тяжкість, причинно-наслідковий зв'язок між їх утворенням та наслідками.
З наведеного слідує, що ОСОБА_7 не мала наміру нанести ОСОБА_9 удару в життєво важливі органи, а зробила це навмання, предметом, який перший попався на очі. Заподіяння ОСОБА_9 тілесного ушкодження в грудну клітину є випадковістю, яку ОСОБА_7 допускала, однак не робила цього цілеспрямовано.
Заслуговує на увагу і кількість нанесених ОСОБА_7 ударів, а саме одного, та її поведінка після його нанесення, яка не продовжила свої дії, а залишилася в кімнаті, будучи певною, що досягла своєї мети на припинення агресивних дій по відношенню до неї з боку потерпілого.
За таких обставин, не можна стверджувати, про наявність в діях ОСОБА_7 умислу на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , що виключає в її діях ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Не спростовує таких висновків і визнання ОСОБА_7 заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, оскільки вони не підтверджують, що спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень відбулося саме з умислом заподіяння смерті останньому.
Що стосується тверджень обвинуваченої про наявність в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 119 КК України, то слід вказати на таке.
Як вже було встановлено вище, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідками, а із суб'єктивної сторони ? умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України). Кримінальна відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Вбивство з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваних ним дій (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винуватого, відвернуть настання смерті, однак такий розрахунок є легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути як його власні сили і можливості, так і діяльність інших людей, тощо. Тобто винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від учинюваних ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Як вбачається з показань обвинуваченої ОСОБА_7 , вона була розлючена на ОСОБА_9 за те, що він її штовхнув у спину та дав ляпаса, хотіла припинити його дії, вирішила це зробити першим предметом, який потратив їй на очі, таким предметом виявився ніж. При цьому ОСОБА_7 розуміла характер своїх дій і можливість настання наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю, однак все одно махнула ножем навмання у бік, де знаходився ОСОБА_9 .
За даними висновку експерта № 210 від 01 листопада 2021 року, раньовий канал на тілі ОСОБА_9 іде дещо зліва направо, з переду назад та трохи знизу вверх. Довжина раньового каналу складає 3,5 см. Смерть ОСОБА_9 наступила від проникаючого колото-різаного поранення грудей, що супроводжувалося ушкодженням серця, та ускладнилось гемоперикардом. Виявлене тілесне ушкодження серця прижиттєве, виникло незадовго до настання смерті, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент спричинення та перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого. Виявлене одне наскрізне колото-різане ушкодження виникло від дії одностороннє-гострого колюче-ріжочого предмету типу клинка ножа, що мав обух «П»-подібного перетину з найбільшою товщиною слідоутворюючої частини близько 0,1 см та лезо.
При цьому ті обставини, що, за даними висновку експерта №124 від 02.11.2021 року, після нанесення ушкоджень потерпілий міг жити незначний проміжок часу, який вимірюється хвилинами, десятками хвилин (без конкретизації часового проміжку в 10 хвилин, як зазначено судом першої інстанції у вироку), на противагу твердженням обвинуваченої ОСОБА_7 , не вказують на його неправильність чи неповноту, а відтак, і не дають підстав ставити його під сумнів щодо відповідності дійсним обставинам справи, адже фактично не спростовують твердження ОСОБА_7 про те, що після завдання удару потерпілий продовжував ходити 30-40 хв., хоча й визначення нею в даному випадку такого часового проміжку жодним чином необґрунтоване.
Враховуючи наведене й виходячи із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, в т.ч. щодо характеру та локалізації тілесних ушкоджень потерпілого, слід дійти висновку, що у момент здійснення нею удару на відмах, «навмання» ОСОБА_7 чітко та об'єктивно усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачала, що внаслідок цього буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого, хоча й не конкретизувала у своїй свідомості, якою саме буде така шкода (ступінь тяжкості тілесних ушкоджень). Тож вона діяла із неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, тому має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно - умисні тяжкі тілесні ушкодження, а до настання смерті ОСОБА_9 від таких ушкоджень ставилася необережно (байдуже, недбало).
Вказує на ці обставини і поведінка ОСОБА_7 , яка після того як нанесла удар ножем ОСОБА_9 продовжила сидіти за столом, аж поки не почула як він упав в коридорі. При цьому, ОСОБА_7 пішла до сусіда вже після того, як ОСОБА_9 не подавав ознак життя.
Отже, зважаючи на фактичні обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Відтак, доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора щодо неправильної кваліфікації дій є необґрунтованими та спростовуються вище наведеним.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення, наведені у вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, обґрунтовано визнані належними і допустимими та такими, що доводять винуватість ОСОБА_7 у заподіянні ОСОБА_9 умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, та вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання пов'язуються виключно з неправильною кваліфікацією її дій за ч. 2 ст. 121 КК України та необхідністю їх кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, мотиви непогодження з чим колегії суддів наведено вище.
Призначене покарання ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у виді 8 років позбавлення волі, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення, перевиховання і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Так, при призначенні ОСОБА_7 покарання, як це слідує з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченої, яка, згідно встановлених судом першої інстанції даних, раніше не судима, не працює, неодружена, відсутність обставин, які пом'якшують її покарання, та наявність таких обставин, що його обтяжують - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та щодо іншої особи, з якою винна перебувала у близьких відносинах.
З урахуванням наведених вище обставин, а також конкретних обставин провадження та наслідків у виді смерті людини, які є непоправними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі не у мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, яке й визначив у розмірі 8 років позбавлення волі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів.
З аналізу ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
У даному кримінальному провадженні, з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів щодо проведення експертних досліджень, процесуальні витрати становлять 31 236 грн. 17 коп.
А відтак, на противагу твердженням обвинуваченої ОСОБА_7 , суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про їх стягнення в сумі 31 236 грн. 17 коп. з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави.
Таким чином, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у провадженні, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 в оскаржуваній ними частині є законним та обґрунтованим і апеляційних підстав для його зміни чи скасування, про що відповідно ставиться питання в їх апеляційних скаргах, не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та прокурора у провадженні залишити без задоволення, а вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2022 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою в той же строк з часу отримання її копії.
Судді:
_____________________ _____________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3