Справа № 544/1508/25
Провадження № 1-кп/539/93/2026
12 березня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубнах Полтавської області у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2025 року за № 12025170580000052, клопотання прокурора ОСОБА_5 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Полтави, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною четвертою статті 408 КК України, -
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 липня 2025 року призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 вересня 2025 року призначено судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_5 11 березня 2026 року подав до суду клопотання про продовження дії ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що 18 березня 2014 року відповідно до Указу Президента України № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово безперервно продовжувався, останнього разу - Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, у тому числі і на території Полтавської області. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
Так, 31 січня 2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_7 за викликом прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для відправлення в команду - військову частину НОМЕР_1 . Того ж дня приблизно о 21.30 год ОСОБА_7 спільно з іншими військовозобов'язаними у супроводі стрільця першого відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 на автомобілі Mercedes-Benz Vito, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , направилися до військової частини НОМЕР_1 у Житомирську область. Проте ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, бажаючи ухилитися від проходження військової служби, під час маршруту слідування до місця дислокації в спосіб, передбачений для втечі, намагаючись зірвати мобілізацію військовозобов'язаних та перешкодити законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, у телефонному режимі вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 для здійснення свого злочинного наміру. Для цього ОСОБА_7 , розуміючи, що ОСОБА_6 буде перешкоджати законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, детально повідомив ОСОБА_6 маршрут їхнього слідування та місця ймовірної зупинки у місті Пирятині Полтавської області, під час якої можливо здійснити втечу, а також те, що ОСОБА_10 здійснює супровід військовозобов'язаних із зброєю - АК74, калібру 5,45 мм, та набоями до неї. Таким чином, ОСОБА_7 своїми порадами сприяв вчиненню злочину ОСОБА_6 . Достовірно знаючи вказані обставини, наявність у ОСОБА_10 автоматичної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 , володіючи інформацією, наданою ОСОБА_7 , заздалегідь взяв із собою рушницю № 112250-64 та набої до неї, після чого 31 січня 2025 року близько 21.00 год на автомобілі Ford Escort, державний номерний знак НОМЕР_3 , з міста Лубен Полтавської області поїхав за військовозобов'язаними в напрямку міста Пирятина Полтавської області. Приїхавши до міста Пирятина Полтавської області, ОСОБА_6 залишив свій автомобіль в районі автозаправної станції «Окко», яка знаходиться на вулиці Європейська, 171 у місті Пирятині Полтавської області, та з метою попередження свого викриття вдягнув маску-балаклаву на голову, взяв із собою рушницю № 112250-64, до якої спорядив набої, після чого направився на територію вказаної автозаправної станції.
Приблизно о 23.45 год 31 січня 2025 року, перебуваючи на території автозаправної станції «Окко», ОСОБА_6 виявив ОСОБА_7 , поряд з яким стояв ОСОБА_10 з автоматом АК-74 в руках. Тоді ОСОБА_6 наказав ОСОБА_10 віддати йому вказану зброю. У цей час ОСОБА_10 зняв із запобіжника АК-74, щоб привести зброю у готовність до стрільби та став підіймати її в сторону ОСОБА_6 . У цей момент ОСОБА_6 миттєво здійснив один прицільний постріл в область черевної порожнини ОСОБА_10 , спричинивши йому вогнепальне поранення, від якого останній впав на землю та помер на місці події. Виявивши, що ОСОБА_10 лежить на землі та не подає ознак життя, ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на пособництво у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, разом із ОСОБА_6 залишили місце скоєння злочинів.
01 лютого 2025 року слідчим, за погодженням з прокурором відповідно до вимог статей 276-278 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 114-1 КК України, тобто у пособництві перешкоджанню законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
ОСОБА_7 01 лютого 2025 року о 06.30 год у місті Лубнах Полтавської області затриманий у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 114-1 КК України.
01 лютого 2025 року о 20.50 год ОСОБА_7 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 114-1 КК України.
Слідчим суддею Пирятинського районного суду Полтавської області 03 лютого 2025 року відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб (а саме до 01 квітня 2025 року включно), який у подальшому було продовжено. Строк тримання під вартою спливає 30 січня 2026 року.
Підстав для зміни застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, наразі не вбачається, оскільки, відповідно до статті 177 КПК України існують такі ризики, які дають підстави вважати, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню наступним чином: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики підтверджується наступними фактами.
Злочин (частини першої статті 114-1 КК України), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , відноситься до категорії тяжких, санкція частини першої статті 114-1 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 8 років. Отже, як ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати ту обставину, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду. Поряд з цим, ОСОБА_7 офіційно не одружений, не має утриманців, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків.
Крім цього, ОСОБА_7 може безперешкодно покинути територію міста Полтави та взагалі Полтавської області, переїхавши на територію, що знаходиться поза юрисдикцією слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області, зокрема на не підконтрольну територію, оскільки на даний час в Україні введений воєнний стан у зв'язку з тим, що проводяться бойові дії, тому з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, так як він є військовослужбовцем та на даний час проходить військову службу в Збройних Силах України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, отже, наявні підстави, які можуть свідчити про спроби переховування обвинуваченого.
Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 , знаходячись на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змінити місце проживання, залишити місто Полтаву та Полтавську область, не повідомивши про це слідчого, прокурора та/або суд, що унеможливить своєчасне проведення слідчих дій та прийняття процесуальних рішень, судового розгляду, притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_7 відоме місце проживання свідків даної події. При цьому, злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_7 пов'язаний із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 . Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування.
Більше того, на виконання вимог статті 23 КПК України щодо безпосередності дослідження судом свідки кримінального провадження у судовому засіданні на теперішній час не допитані, що свідчить про можливість незаконного впливу шляхом умовлянь, залякування, застосування погроз або насильства, з метою зміни ними показань на його користь під час досудового розслідування та судового розгляду.
Як встановлено розслідуванням, запобігання ризикам переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання ним розгляду кримінального провадження шляхом умовлянь, залякування свідків, продовження вчинення інших кримінальних правопорушень, а також затягування розслідування, становить суспільний інтерес, який полягає у забезпеченні відправлення судочинства та забезпеченні правопорядку. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 неможливо з огляду на наступне.
Особисте зобов'язання неможливо застосувати, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, і є неспіврозмірним із врахуванням інкримінованого та не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час здійснення досудового розслідування, подальшого судового розгляду і фактично виключає будь-який контроль за поведінкою обвинуваченого, за умови його перебування на свободі, що створить усі необхідні умови для настання вказаних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Особисту поруку неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування та прокуратури не надходило письмових звернень від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу.
Заставу неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування та прокуратури не надходило заяв або клопотань від обвинуваченого, його захисника, рідних чи інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім цього, цей запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства.
Домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню зазначених ризиків, а його перебування на свободі дасть йому усі можливості продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення. Застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, дасть йому усі можливості для продовження здійснення своєї злочинної діяльності та створить належні умови для настання вказаних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що, у свою чергу, негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Крім цього, відповідно з положеннями частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненому із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного прокурор ОСОБА_5 у поданому до суду клопотанні просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 діб.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав зазначені у клопотанні доводи, просив його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечила щодо поданого прокурором клопотання, вважала, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжних заходом. Заявила клопотання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 мотивоване тим, що клопотання прокурора є необґрунтованим. ОСОБА_7 не вчиняв правопорушень раніше. Потерпіла вже була допитана, тому вплив на неї є неможливим. ОСОБА_7 намагається встановити дійсні обставини справи, зокрема шляхом оскарження відповідних рішень в порядку адміністративного судочинства. Умови тримання під вартою не відповідають європейським стандартам та не є належними. ОСОБА_7 не є військовослужбовцем, тому безпідставним є посилання прокурора на тримання під вартою як виключний запобіжний захід. ОСОБА_7 може бути під цілодобовим арештом з особою, яка його виростила - ОСОБА_12 . Прокурором не доведено наявність ризиків, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_7 заперечив щодо поданого прокурором клопотання, оскільки воно побудовано на припущеннях. Вказував, що повністю погоджується з доводами захисника ОСОБА_8 , оскільки вони підтверджені доказами, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначив щодо неналежних умов тримання під вартою та неналежне медичне обслуговування.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засідання заперечував щодо клопотання захисника ОСОБА_8 , просив відмовити у його задоволенні.
Судом встановлено, що 01 лютого 2025 року слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 114-1 КК України, тобто у пособництві у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
ОСОБА_7 затримано 01 лютого 2025 року о 06.30 год в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27 частиною першою статті 114-1 КК України.
03 лютого 2025 року слідчим суддею Пирятинського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 квітня 2025 року.
У подальшому ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 29 квітня 2025 року продовжено строк досудового розслідування до 5 місяців, а саме до 01 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 30 квітня 2025 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою відносно ОСОБА_7 продовжено на 60 діб, а саме до 28 червня 2025 року.
20 червня 2025 року слідчим за погодженням з прокурором ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1, частиною четвертою статті 408 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 25 червня 2025 року продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_7 на 60 діб, тобто з 25 червня 2025 року до 23 серпня 2025 року.
Ухвалою Лубенського міськрайонний суд Полтавської області від 12 серпня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно.
Ухвалою Лубенського міськрайонний суд Полтавської області від 07 жовтня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 грудня 2025 року включно.
Ухвалою Лубенського міськрайонний суд Полтавської області від 02 грудня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 січня 2026 року включно.
Ухвалою Лубенського міськрайонний суд Полтавської області від 13 січня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13 березня 2026 року включно.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (пункт 4 частини другої статті 183 КПК України).
Суд сприймає як переконливі й такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких, а санкція частини четвертої статті 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 12 років. Отже, як ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першої статті 177 КПК України, варто розцінювати ту обставину, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, може переховуватись від суду. Поряд з цим, ОСОБА_7 не одружений, не має утриманців, не має постійної роботи та стабільного джерела доходів, що свідчить про слабкість його соціальних зв'язків.
ОСОБА_7 може безперешкодно покинути територію міста Полтави та взагалі Полтавської області, переїхавши, зокрема на не підконтрольну територію, оскільки на даний час в Україні введений воєнний стан у зв'язку з тим, що проводяться бойові дії, а тому з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, так як він є військовослужбовцем і на даний час проходить військову службу в Збройних Силах України, отже, наявні підстави, які можуть свідчити про спроби переховування обвинуваченого.
Отже, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 , знаходячись на волі, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, змінити місце проживання, залишити місто Полтаву та Полтавську область, не повідомивши про це прокурора та/або суд, що унеможливить притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Також вагомим є наведений стороною обвинувачення ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може здійснювати незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Факт направлення обвинувального акта до суду, призначення судового розгляду, допит потерпілої та перехід до стадії дослідження доказів не зменшує ризик можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.
Перебуваючи на волі, обвинувачений може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинуваченому відоме місце проживання свідків даної події. При цьому, злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 , пов'язаний із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого. Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у цьому випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від органу досудового розслідування, суд враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд враховує, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою. Інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, застосувати до ОСОБА_7 неможливо з наступних причин:
- особисте зобов'язання неможливо застосувати, оскільки вказаний запобіжний захід є найменш суворим запобіжним заходом з-поміж інших, передбачених статтею 176 КПК України, і є неспіврозмірним із врахуванням інкримінованого, не забезпечить належної поведінки обвинуваченому під час судового розгляду та фактично виключає будь-який контроль за поведінкою обвинуваченого за умови його перебування на свободі, що створить усі необхідні умови для настання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України;
- особисту поруку неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування, прокуратури та суду не надходило письмових звернень від осіб, готових поручитися за обвинуваченого та забезпечити його належну процесуальну поведінку, що негативно характеризує його особу;
- заставу неможливо застосувати у зв'язку з тим, що на адресу органу досудового розслідування, прокуратури та суду не надходило заяв або клопотань від обвинуваченого, його захисника, рідних чи інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім цього, такий запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства;
- домашній арешт неможливо застосувати у зв'язку з тим, що обвинувачений підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вказаних ризиків, а його перебування на свободі дасть йому усі можливості продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.
Вирішуючи питання про співвідношення у вигляді цілодобового домашнього арешту та тримання під вартою, суд зазначає наступне. Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваної та, зокрема, не запобігає можливості вільного спілкування обвинуваченого як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з особами, стосовно яких є обов'язок утриматись від спілкування.
Суд не вважає обґрунтованими доводи сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки такий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, визначеним частиною першою статті 177 КПК України, які судом визнано доведеними.
Судом також враховано доводи обвинуваченого та його захисника щодо інших обставин, однак зазначені доводи не є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Зазначені стороною захисту обставини, що потерпіла вже була допитана, ОСОБА_7 намагається встановити дійсні обставини справи, умови тримання під вартою не відповідають європейським стандартам та не є належними, в світлі наведених вище фактичних даних такі доводи не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення на цьому етапі судового розгляду.
Застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, створить належні умови для настання ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що в свою чергу негативно вплине на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні, таким чином, клопотання адвоката ОСОБА_8 щодо застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту необхідно залишити без задоволення.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, суд вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши у сукупності всі доводи, вважає, що вони у своїй сукупності вказують на те, що обставини, передбачені пунктом 3 частини першої статті 194 КПК України, є дійсними, що, у світлі норм кримінального процесуального законодавства, свідчить про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Підставою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 є наявність наявність ризиків, врахованих при застосуванні вказаного запобіжного заходу, які на даний час не зникли та дають підстави вважати, що обвинувачений матиме можливість: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Судом також враховано, що відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Керуючись частиною четвертою статті 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтею 177, 178 КПК України, та встановлені під час розгляду клопотання, суд не визначає ОСОБА_7 розмір застави.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 194, 369, 372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 щодо застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без задоволення.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10 травня 2026 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити керівнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)» для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3