Справа № 366/91/26
Провадження № 1-кп/366/159/26
Іменем України
12 березня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції) обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеконференції), захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків кримінальне провадження № 62023050010003136 від 23.08.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фрузинівка, Вишгородського району, Київської області, зареєстрований по АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта середня, не інвалід, не депутат, одружений, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, раніше не судимий, стрілець 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1 -го стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 (рядовий), у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України,
Так, ОСОБА_4 , в період часу з 09.05.2023 року по 09 год. 00 хв, 23.07.2023 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в зоні ведення бойових дій, в районі населеного пункту Нове Шахове Донецької області, більш точного місця досудовим розслідування не встановлено, будучи обізнаним із законними умовами поводження з бойовими припасами та вибуховими речовинами, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, в порушення вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю і боєприпасами, у тому числі Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року, з метою подальшого незаконного зберігання, при відсутності передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб придбав заборонені у вільному обігу: уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, що є конструктивною частиною бойового припасу, а саме ручних осколкових гранат РГД-5, РГ-43 та Ф-1, а також корпус ручної гранати Ф-1, що є конструктивною частиною бойового припасу а саме ручної осколкової гранати Ф-1, які є конструктивними частинами промислово виготовленого бойового припасу, а саме оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які носив при собі, чим розпочав та здійснював їх незаконне зберігання.
В подальшому, рядовий ОСОБА_4 з 09 год 00 хв 23.07.2023 року до кінця 2023 року, більш точного часу досудовим розслідування не встановлено, вказані вище заборонені у вільному обігу предмети, а саме уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, що є конструктивну частину бойового припасу, а саме ручних осколкових гранат РГД-5, РГ-43 та Ф-1, а також корпус ручної гранати Ф-1, що є конструктивною частиною бойового припасу а саме ручної осколкової гранати Ф-1, які є конструктивними частинами промислово виготовленого бойового припасу, а саме оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які носив при собі та переніс до місця свого проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де сховав в господарському приміщенні яке знаходиться на території домоволодіння та до 27.11.2025 року зберігав без передбаченого Положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року (зі змінами) - дозволу.
17 листопада 2025 року, в період часу з 00 год 00 хв до 01 год 10 хв ОСОБА_4 під час сварки з дружиною ОСОБА_6 , сховані ним на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в господарському приміщенні заборонені у вільному обігу: уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, що є конструктивною частиною бойового припасу, а саме ручних осколкових гранат РГД-5, РГ-43 та Ф-1, а також корпус ручної гранати Ф-1, що є конструктивною частиною бойового припасу а саме ручної осколкової гранати Ф-1, які є конструктивними частинами промислово виготовленого бойового припасу, а саме оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, переніс до приміщення кухні житлового будинку та з використанням останніх здійснював домашнє насильство щодо члена своєї сім'ї, а саме дружини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , психологічне насильство та погрозу їх застосування.
17 листопада 2025 в період часу з 05 години 00 хвилин по 06 години 05 хвилин, працівниками ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП України в Київській області в ході проведення обшуку в приміщенні кухні житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено заборонені у вільному обігу: уніфікований запал дистанційної дії УЗРГМ-2, що є конструктивну частину бойового припасу, а саме ручних осколкових гранат РГД-5, РГ-43 та Ф-1, а також корпус ручної гранати Ф-1, що є конструктивною частиною бойового припасу а саме ручної осколкової гранати Ф-1, які є конструктивними частинами промислово виготовленого бойового припасу, а саме оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які ОСОБА_4 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 23.07.2023 у рядового ОСОБА_4 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення місця служби, що було визначено в району населеного пункту Нове Шахове Донецької області, з метою ухилення від виконання обов'язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.
Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу рядовий ОСОБА_4 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від виконання обов'язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 23.07.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 09 год 00 хв, самовільно залишив місце служби, що було визначено в району населеного пункту Нове Шахове Донецької області, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби.
17.11.2025 рядовий ОСОБА_4 був затриманий у порядку ст. 208 КПК України уповноваженою особою ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
У судовому засіданні, після виконання вимог ст. 348 КПК України, після встановлення особи обвинуваченого та роз'яснення суті пред'явленого обвинувачення, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 ТА Ч. 4 СТ. 408 КК України визнавав повністю, розкаявся.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого (зокрема і досудову доповідь); витяг з ЄРДР № 620230500100003136 від 23.08.2023 року; № 12025111180000402 від 17.11.2025 року, постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 08.01.2026 року, постанови про внесення змін до групи прокурорів, постанову про визначення групи слідчих та старшого групи, постанови про визнання речових доказів від 03.12.2025 року та від 17.11.2025 року, довідку про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні на суму 2674,20 гривень (висновок експерта № СЕ-19/111-25/70118-ВТХ від 11.11.2025 року)
Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та об'єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки свідчення ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.
Так, ОСОБА_4 будучи допитаним як обвинувачений показав суду, що він проживає в с. Фрузинівка, Вишгородського району Київської області, одружений, має на утриманні 2-х малолітніх дітей. В 2023 році він був призваний на службу по мобілізації, та проходив службу на Донецькому напрямку, де від побратимів отримав у подарунок бойові гранати Ф-1, РГД-5, РГ-43 (в розібраному стані), але придатні до використання, які сприймав як трофейні В подальшому 23.07.2023 року він відмовився виходити на бойові позиції через негативне ставлення з боку командирів, поклавши до сумки з речами гранати поїхав додому в с. Фрузинівка, де проживав з дружиною та дітьми до затримання. Гранати зберігав у сараї, подалі від дітей. Про свої трофеї він нікому не повідомляв. Весь цей час його ніхто не розшукував, а затримали його тільки тому, що під час сварки з дружиною, він заніс до будинку гранати та хотів таким чином налякати дружину, на що остання викликала працівників поліції, які по приїзду його затримали, а гранати вилучили. Вину визнає, щиро розкаюється та готовий понести покарання за вчинені ним діяння.
Так, згідно наданих характеристик за місцем служби, обвинувачений ОСОБА_4 характеризується посередньо, брав участь у бойових діях в районі проведення операції об'єднаних сил в Донецькій та Луганських областях, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні 2-х малолітніх дітей.
Згідно досудової доповіді, складеної провідним інспектором ОСОБА_7 ,з урахуванням інформації, що хзарактеризує особистість обвинуваченого, середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення відповідно до результатів оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства.
Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 263 КК України (придбання, носіння та зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу) та за ч. 4 ст. 408 КК України (у самовільному залишенні місця служби з метою ухилення від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану).
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання, пов'язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК України).
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є тяжким (ч. 1 ст. 263 КК України) та особливо тяжким (ч. 4 ст. 408 КК України) злочинами, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини їх вчинення, особу винуватого, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. А тому, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого має на меті його виправлення, перевиховання та соціальну реабілітацію, запобігання вчиненню нових злочинів.
З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, аналізуючи особу винуватого як в загально - соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, молодий вік, беззаперечно визнав свою вину, посередню характеристику за місцем служби, раніше не судимий, те що на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 та ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі, нижче до найнижчої межі, що є необхідним для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів у майбутньому.
Крім цього, при визначенні обвинуваченому до відбування остаточної міри покарання слід застосувати положення ч. 1 ст. 70 КК України.
Процесуальні витрати, пов'язані із проведенням судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/111-25/70118-ВТХ, вартість проведення становить 2674,20 гривень, що підтверджено довідкою МВС України Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 373, 374, 376 КПК України,
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.263 та ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому за:
- ч. 1 ст. 263 КК України 3 (три) роки позбавлення волі;
- ч. 4 ст. 408 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишити без зміни.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання в порядку вимог ст. 208 КПК України, а саме з 17.11.2025 року.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 витрати за проведення судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/111-25/70118-ВТХ), вартість проведення якої становить 2674,20 гривень, на рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби по коду доходів 24060300 «Інші надходження» МФО 899998.
Речові докази:
- уніфіковіаний запал дистанційної дії УЗРГМ-2, а також корпус ручної гранати Ф-1 - знищити;
-відеозаписи на флеш носії мікро сд № 1130792 в паперовому конверті формату А 5, з пояснювальним написом «аудіо запис повідомлення на лінію 102», на диску для лазерних систем зчитування ДВД-Р, в паперовому конверті формату А 5 - зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_8