Ухвала
Іменем України
12 березня 2026 року
м. Київ
справа № 523/8327/25
провадження № 51 - 2291 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року,
встановив:
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2025 року, залишеною без зміни ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2025 року у справі № 523/8327/25, якою продовжено строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні до 12 місяців.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд ухвали суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, надану копію вказаного судового рішення, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 424 ч. 1 КПК України у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо вироку та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостийпідпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував,
що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ
до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року залишено без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Пересипського районного суду від 04 грудня 2025року, якою відмовлено у задоволенні заяви захисника ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали слідчого судді від 06 серпня 2025 року у справі № 523/8327/25.
З матеріалів провадження вбачається, що захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі оскаржує ухвалу апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, якою за результатами розгляду її апеляційної скарги залишено без зміни вказану ухвалу про відмову в роз'ясненні судового рішення, постановленого слідчим суддею під час досудового розслідування і така ухвала відповідно до положень ст. 424 ч. 1 КПК України не перешкоджає подальшому провадженню, а тому не є судовим рішенням, яке може бути оскаржене в касаційному порядку.
Відповідно до вимог ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
За таких обставин, на підставі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 необхідно відмовити.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити захиснику підозрюваного ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3